Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/2701/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2025.
Дата набрання законної сили: 05.03.2025
Номер судового провадження: 61-15351ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05березня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 712/2701/24
		провадження № 61-15351св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича  В.  В.
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коробкова Галина Олександрівна, на постанову Черкаського апеляційного суду в складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л., від 02 жовтня 2024 року, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» (далі - ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку та інших виплат за час вимушеного прогулу.
		Позов мотивовано тим, що відповідно до наказу відповідача № 29-к від 15 квітня 2021 року він був призначений на посаду інженера з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій в ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області».
		15 листопада 2023 року відповідач прийняв наказ № 99-П щодо скорочення чисельності та штату працівників, з якими він (позивач) не був ознайомлений, а про існування цього наказу він дізнався лише з попередження про звільнення.
		22 листопада 2023 року першим заступником директора підприємства складено «Попередження про скорочення посади та заплановане вивільнення ОСОБА_1 , провідного інженера з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій». 
		На думку позивача, заступник директора не є уповноваженою особою щодо повідомлень про звільнення у зв`язку зі скороченням штату. Крім того, позивач відмовився від підпису щодо отримання попередження про скорочення посади, оскільки йому усно відмовили в наданні на ознайомлення наказу від  15  листопада 2023 року № 99-П.
		21 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовою заявою про надання копії наказу від 15 листопада 2023 року № 99-П щодо скорочення чисельності та штату працівників та копії штатного розпису. Копії документів у відповідь не отримав.
		23 січня 2024 року його звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (наказ ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» № 6-К від 22 січня 2024 року).
		Вважає звільнення незаконним, оскільки відповідач формально підійшов до обов`язку його працевлаштування, попередження про скорочення посади та наступне звільнення містить інформацію про відсутність вакантних посад, які можна було йому запропонувати. При цьому відповідач знехтував своїм обов`язком з надання пропозицій щодо іншої роботи. 
		Крім того, директор ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» 28 листопада 2023 року виніс наказ про надання позивачу щорічної основної відпустки терміном 29 календарних днів з 29 листопада 2023 року (до 27 грудня 2023 року включно) всупереч графіку відпусток, який був складений та затверджений ще на початку 2023 року. 
		Вказує, що має позитивну характеристику за місцем роботи та проживання, увесь період перебування в трудових відносинах із ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» сумлінно та доброчесно виконував покладені на нього службові обов`язки.
		На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить:
		- визнати протиправним та скасувати наказ ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» від 22 січня 2024 року № 6-К про його звільнення з роботи;
		- поновити його на посаді провідного інженера з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області»;
		- стягнути з ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
		- вирішити питання про розподіл витрат на правничу допомогу.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано наказ ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» від 22 січня 2024 року № 6-К «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади провідного інженера з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» з 23 січня 2024 року.
		Стягнуто з ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 січня до 12 червня 2024 року включно, у розмірі 69 286 грн.
		Стягнуто з ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що новий штатний розпис ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» затверджений наказом від 15 листопада 2023 року та введений в дію з 24 січня 2024 року.
		Отже на момент вивільнення ОСОБА_1 (23 січня 2024 року) фактично відразу створювався Сектор якості, технічного контролю та нових технологій, який складався із трьох посадових одиниць, згідно з новим штатним розкладом, який є додатком до наказу № 99-П від 15 листопада 2023 року.
		Про те, які саме штатні одиниці будуть введені згідно з новим штатним розкладом було відомо вже станом на листопад 2023 року, тобто коли позивач ще працював та не був звільнений у зв`язку зі скороченням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, але був попереджений про наступне звільнення.
		Суд відхилив доводи відповідача про те, що комісією з визначення переважного права залишення на роботі об`єктивно зроблений порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивності праці позивача порівняно із іншими працівниками.
		На думку суду, перед проведенням 15 листопада 2023 року порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці всі 7 працівників сектору, які працювали на той час, мали бути проінформовані про введення нового штатного розкладу, скорочення частини посад та, як наслідок, мати можливість донести до керівництва свої доводи щодо переважного права залишення на посаді, порівняно з іншими працівниками.
		Саме по собі створення ситуації непрозорості (прихованості) процедури введення нового штатного розкладу, несвоєчасне інформування колективу про кількість посад, які скорочуються та нових посад, які затверджені, та умов за яких здійснюється визначення переважного права на залишення на роботі, викликає обґрунтований сумнів у створенні рівних умов праці в колективі.
		Отже, роботодавцем при звільнені позивача було порушено положення статті 42 КЗпП України.
		Суд вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 січня 2024 року до 03 червня 2024 року включноу розмірі 69 286 грн, обраховану відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
		Крім того, суд вважав, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, з огляду на заперечення останнього, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а отже підлягає зменшенню до 10 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» задоволено, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при розгляді спору між працівником та підприємством, що виникають при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва, скорочення штату чи чисельності працівників оцінюється виключно чи дотриманий працедавцем порядок попередження працівників про такі зміни, чи вжито реальних заходів для влаштування працівника на іншу роботу.
		Враховуючи правове регулювання питання звільнення працівника у зв`язку зі скороченням штату згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, а також фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача відбулося з належним дотриманням приписів трудового законодавства.
		Встановлено, що перший заступник директора є уповноваженою особою щодо підписання та повідомлення про звільнення у зв`язку із скороченням штату.
		Відповідачем було запропоновано позивачу ознайомитися та підписати попередження про скорочення посади та заплановане вивільнення, однак ОСОБА_1 відмовився від підписання вказаного попередження, поки йому не буде надано копію наказу від 15 листопада 2023 року № 99-П і затверджений штатний розпис. Вказане підтверджується актом та позивачем не заперечується.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		19 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Коробкова Г. О. подала касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована наступним.
		Процедура скорочення складається з чітких етапів, яких слід дотримуватися, а саме: 1) прийняття рішення про скорочення; 2) визначення працівників, які підлягають скороченню; 3) попередження працівників про скорочення; 4) пропозиції працівникам, які підлягають звільненню, щодо іншої роботи; 5) повідомлення територіального органу Державної служби зайнятості України про заплановане вивільнення працівників (у разі масового вивільнення); 6) звільнення працівника та проведення остаточного розрахунку.
		Позивача неналежним чином повідомлено про скорочення посади та заплановане вивільнення.
		Відповідач не запропонував позивачу наявну у нього вакантну посаду провідного інженера з проектно-кошторисної роботи сектору інвестиційно-кошторисної роботи та будівництва, не врахував наявність у позивача переважного права залишення на роботі.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у січні 2025 року, ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» заперечує проти доводів представника ОСОБА_1 - адвоката Коробкової Г. О., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Відзив мотивовано тим, що 21 листопада 2023 року завідувач сектору кадрової роботи та документообігу повідомила позивача про скорочення чисельності та штату працівників підприємства та наступне вивільнення, а також про відсутність у підприємстві вакантних посад.
		Крім того, позивачу надіслано цінний лист з описом вкладення з оскаржуваним наказом та повідомленням про майбутнє вивільнення, а також детальний опис посад, які підлягають скороченню.
		Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у відповідача на момент звільнення позивача вакантної посади провідного інженера з проектно-кошторисної роботи сектору інвестиційно-кошторисної роботи та будівництва. 
		Враховуючи, що відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом від  15  листопада 2023 року № 99-П, скорочувалось 5 посад провідних інженерів технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області», провівши об`єктивний аналіз кваліфікації та продуктивності праці інженерів, було надано перевагу для залишення на посаді більш кваліфікованим працівникам, які мали вищу продуктивність праці та показники у роботі.
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано з Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу № 712/2701/24.
		У січні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Наказом ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» від 15 квітня 2021 року 29-К Митюка А. П. призначено на посаду інженера з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області», а згідно з наказом від 22 червня 2021 року № 43-К ОСОБА_1 переведено на посаду провідного інженера з технічного нагляду вказаного структурного підрозділу.
		Згідно з протоколом № 14 зборів трудового колективу ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» від 13 листопада 2023 року директор підприємства Бабій Б. В. повідомив про неможливість фінансування працівників та вимушене скорочення чисельності працівників (т. 1, а. с. 89).
		Наказом ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» № 99-П від 15 листопада 2023 року затверджено 23 листопада 2023 року та введено в дію 24 січня 2024 року штатний розпис ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» у кількості 29 штатних одиниць. Пунктом 2 зазначеного наказу інспектору з кадрів сектору кадрової роботи та документообігу наказано підготувати попередження для працівників про зміну істотних умов праці та про скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до пункту 3 вказаного наказу визнано таким, що втратив чинність з 24 січня 2024 року штатний розпис ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області», затверджений наказом від 10 квітня 2023 року № 15-П (т. 1, а. с. 110).
		Відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом від 15 листопада 2023 року № 99-П та який введено в дію з 24 січня 2024 року, сектор якості, технічного контролю та нових технологій складається з трьох посадових одиниць: 2 провідних інженера з технічного нагляду відділу якості та завідувач сектору (т. 1, а. с. 111-112).
		Згідно з довідкою ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» щодо продуктивності праці інженерів технічного нагляду від  15  листопада 2023  року робота працівників відділу якості технічного контролю та нових технологій у 2023 році планувалася відповідно до розпоряджень Черкаської ОВА № 282 від 31 травня 2023 року (зі змінами) та № 283 від 31 травня 2023 року (зі змінами). У зв`язку із скороченням обсягу фінансування дорожніх робіт (послуг) на автомобільних дорогах загального користування місцевого значення Черкаської області, який планувався на 2024  рік, виникла потреба привести штатний розпис у відповідність до запланованих обсягів робіт (послуг). Основним критерієм відбору була продуктивність праці інженерів технічного нагляду за 2023 рік.
		Провівши об`єктивний аналіз кваліфікації та продуктивності праці інженерів, враховуючи, що скороченню підлягають 5 посад провідних інженерів технічного нагляду відділу якості технічного контролю та нових технологій, було зроблено висновок, що вищу продуктивність праці та показники в роботі мають начальник відділу якості технічного контролю та нових технологій ОСОБА_2 , провідний інженер відділу якості технічного контролю та нових технологій ОСОБА_3 , провідний інженер відділу якості технічного контролю та нових технологій ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 95-97).
		Згідно з довідкою ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області», станом на 21 листопада 2023 року у підприємстві вакантні 1 посада головного бухгалтера та 2 посади провідного юрисконсульта (т. 1, а. с. 92).
		Відповідно до попередження про скорочення посади та заплановане вивільнення ОСОБА_1 , провідного інженера з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій, попереджено про наступне звільнення з посади з  23  січня 2024 року з виплатою вихідної допомоги та про відсутність вакантних посад, які можна запропонувати ОСОБА_1 . У попередженні також зазначено, що у разі виникнення підхожої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, її запропонують ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства (т. 1, а. с. 20).
		Актом від 21 листопада 2023 року, складеним завідувачем сектору - інспектором з кадрів ОСОБА_6 у присутності диспетчера адміністратоивно-господарського відділу ОСОБА_5 , провідного інженера з проектно-кошторисної роботи ОСОБА_7, встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від отримання попередження і ознайомлення з ним, поки йому не буде надано копію наказу від 15 листопада 2023 року № 99-П і затверджений штатний розпис. При цьому ОСОБА_1 забрав один примірник попередження (т. 1, а.с. 115).
		Згідно з наказом ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» від 28 листопада 2023 року № 89-В «Про щорічну основну відпустку» ОСОБА_1 , провідному інженеру з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій, надано частину щорічної основної відпустки за робочий рік з  16 квітня 2022 року до 15 квітня 2023 року терміном 29 календарних дні з 29  листопада 2023 року до 27 грудня 2023 року включно (т. 1, а. с. 24).
		ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» ОСОБА_1 направлено поштовим відправленням № 1803105407261 з описом вкладення лист № 1357/02 від 29 листопада 2023 року (т. 1, а. с. 107-108), в якому останнього повідомлено про внесення з 23 січня 2024 року змін до штатного розпису підприємства та скорочення на 13,5 штатних одиниць, серед яких, провідний інженер з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій - на 5 штатних одиниць (т. 1, а. с. 109). До листа було долучено копію наказу № 99-П від 15 листопада 2023 року «Про затвердження та введення в дію штатного розпису», копію наказу № 100-П від 15 листопада 2023 року «Про внесення змін до наказу від 15 листопада 2023 року № 99-П «Про затвердження та введення в дію штатного розпису» (т. 1, а. с. 109-112).
		Вказаним поштовим відправленням позивачу також було направлено лист ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» від 29  листопада 2023 року № 1358/02, до якого долучено попередження про скорочення разом із актом від 21 листопада 2023 року про відмову в його підписанні (т. 1, а.с. 113-115).
		Поштове відправлення № 1803105407261 ОСОБА_1 не отримано та повернуто на адресу ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» (т. 1, а. с. 108).
		23 січня 2024 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі наказу ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» від 22 січня 2024 року 6-К (т. 1, а. с. 14-19).
		Мотивувальна частина 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам у повному обсязі.
		Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Згідно з частиною другоюстатті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		Відтак, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
		Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21) та багатьох інших.
		Зазначене свідчить про сталість судової практики з вирішення подібних спорів.
		У справі, яка переглядається, позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку та інших виплат за час вимушеного прогулу. При цьому позивачем не вказувалось про безпідставність прийняття наказу про скорочення штату працівників, а судом при розгляді спору між працівником та підприємством, що виникають при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва, скорочення штату чи чисельності працівників оцінюється виключно чи дотриманий працедавцем порядок попередження працівників про такі зміни, чи вжито реальних заходів для влаштування працівника на іншу роботу.
		Апеляційний суд встановив, що у ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» мали місце зміни в організації виробництва і праці шляхом затвердження 23 листопада 2023 року та введення в дію 24 січня 2024 року нового штатного розпису, що обумовило скорочення чисельності та штату працівників, зокрема сектору якості, технічного контролю та нових технологій, до складу якого за новим розписом має входити лише 2 провідних інженера з технічного нагляду відділу якості.
		Вказана обставина позивачем не спростовується, а доцільність вчинення роботодавцем таких дій не є предметом судового розгляду.
		Апеляційним судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується, що відповідачем було запропоновано позивачу ознайомитися та підписати «Попередження про скорочення посади та заплановане вивільнення ОСОБА_1  провідного інженера з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій». Однак ОСОБА_1 відмовився від підписання вказаного попередження, аргументуючи свою відмову необхідністю надання йому копії наказу від 15 листопада 2023 року № 99-П і затвердженого штатного розпису. 
		Вказані обставини підтверджуються актом «Про відмову від підписання попередження про скорочення посади та заплановане вивільнення ОСОБА_1 », складеним 21 листопада 2023 року.
		Зі змісту вказаного акта відомо, що завідувач сектору - інспектор з кадрів, у присутності диспетчера адміністративно-господарського відділу та провідного інженера з проектно-кошторисної роботи, зачитала вголос «Попередження про скорочення посади та заплановане вивільнення ОСОБА_1 , провідного інженера з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій».
		Згідно з довідкою ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» станом на 21 листопада 2023 року у підприємстві наявні такі вакантні посади: начальник фінансово-економічного відділу-головний бухгалтер - 1 посада; провідний юрисконсульт- 2 посади (а. с. 92).
		Апеляційним судом встановлено, що в попередженні про скорочення посади та заплановане вивільнення, відповідачем зазначено про відсутність вакантних посад, які можливо запропонувати ОСОБА_1 для подальшого працевлаштування. Крім того, повідомлено, що у разі появи відповідної за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, її буде запропоновано ОСОБА_1 .
		Крім того, 21 листопада 2023 року позивач письмово звернувся до відповідача із заявою про надання йому копії наказу № 99-П від 15 листопада 2023 року та нового штатного розпису.
		Засобами поштового зв`язку ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» направило на адресу позивача попередження про скорочення, акт про відмову від підписання попередження та копії наказів № 99-П від 15 листопада 2023 року та № 100-П від 15 листопада 2023 року з копією штатного розпису (поштове повідомлення № 1803105407261).
		Доводи ОСОБА_1 про неможливість отримання ним вказаного поштового повідомлення, оскільки воно було відправлене на поштове відділення без зазначення адреси місця його проживання, спростовуються змістом реквізитів конверту поштового відправлення та опису вкладення у цінний лист.
		Поштове повідомлення № 1803105407261 не було вручено позивачу, 15 грудня 2023 року повернулося ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області». Інформація про підстави невручення вказаного поштового повідомлення позивачу відсутня.
		Відповідно до доповідної записки від 29 грудня 2023, складеної на ім`я директора ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області», після повернення вказаного поштового повідомлення на адресу підприємства та виходу ОСОБА_1 з відпустки, яка тривала з 29 листопада 2023 року до 27 грудня 2023 року, останнього повідомлено про те, що на його заяву від 21 листопада 2023 року працівниками сектору кадрової роботи та документообігу підготовлено відповідь з відповідними документами, та запропонували йому отримати лист. Натомість, ОСОБА_1 відмовився отримувати вказаний лист.
		Заперечень позивача щодо зазначених вище обставин матеріали справи не містять.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 неодноразово, починаючи з 21 листопада 2023 року, був належним чином повідомлений про скорочення штату та наступне звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, йому було запропоновано ознайомитись, зокрема, з копіями наказів № 99-П, № 100-П від 15 листопада 2023 року з копією штатного розпису, попередженням про скорочення, яке містило інформацію про відсутність вакантних посад, які можливо запропонувати ОСОБА_1 для подальшого працевлаштування, однак від підпису про ознайомлення з указаними документами позивач відмовився.
		З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про дотримання відповідачем, як роботодавцем, порядку вивільнення працівників, визначеного нормами КЗпП України, а доводи касаційної скарги про порушення працедавцем порядку повідомлення про скорочення посади є безпідставними.
		Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не запропонував позивачу наявну у нього вакантну посаду провідного інженера з проектно-кошторисної роботи сектору інвестиційно-кошторисної роботи та будівництва, не врахував наявність у позивача переважного права залишення на роботі, спростовуються таким.
		Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
		Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
		Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).
		Матеріали справи не містять дані, що в період з 15 листопада 2023 року до 24 січня 2024 року на підприємстві існувала вакантна посада провідного інженера з проектно-кошторисної роботи сектору інвестиційно-кошторисної роботи та будівництва, а також що вона існувала на день звільнення ОСОБА_1 .
		При цьому на 3 посади (до скорочення - 5) провідного інженера з технічного нагляду відділу якості, технічного контролю та нових технологій претендували інші працівники через більшу продуктивність праці та кваліфікацію.
		Частина друга статті 42 КЗпП України містить перелік категорій працівників, які мають переваги в залишенні на роботі.
		У постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 452/2056/18 (провадження № 61-6712св20), від 20 серпня 2018 року у справі № 537/1621/17 (провадження № 61-11983св18) зроблено висновок, що роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією іпродуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічні посади чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.
		Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.
		Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15-ц, від 12 квітня 2023 року у справі № 754/12401/21.
		Відповідно, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією саме роботодавця, яким при проведенні аналізу кваліфікації та продуктивності праці працівників надавалася оцінка багатьом працівникам, зокрема позивачу, та, як наслідок, враховано всі необхідні обставини щодо кожного працівника як окремо, так і в порівнянні.
		При цьому правильним є висновок апеляційного суду про те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження переважного права на залишення на роботі.
		Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		Отже, суд апеляційної інстанції, урахувавши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося із дотриманням вимог положень статті 49-2 КЗпП України.
		Судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79,80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження   № 14-446цс18).
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку про неправильне застосуванням судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коробкова Галина Олександрівна, залишити без задоволення.
		Постанову Черкаського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...