Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/1883/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2025.
Дата набрання законної сили: 05.03.2025
Номер судового провадження: 61-3897ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                              
		 
		05 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 619/1883/17
		провадження № 61-3897св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України, 
		відповідачі: Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, Публічне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»,
		особа, яка подала касаційну скаргу- ОСОБА_3 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду                   від 07 лютого 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Кругової С. С.,                Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У червні 2017 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області                  (далі - Пересічанська селищна рада), ОСОБА_1 , треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Публічне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»), в якому просив суд:
		- визнати недійсним та скасувати рішення Пересічанської селищної ради                      від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу у приватну власність      ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1 ; 
		- визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, який зареєстровано 05 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300131 (серія державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 076922, кадастровий номер 6322056501:00:000:0247), скасувавши його державну реєстрацію; 
		- скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номера 6322056501:00:000:0247.
		 
		Також, у червні 2017 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України звернувся до Пересічанської селищної ради та ОСОБА_2 , треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», в якому просив суд:
		- визнати недійсним та скасувати рішення Пересічанської селищної ради                      від 30 вересня 2010 року щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, що розташована на                             АДРЕСА_1 ; 
		- визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, який зареєстровано 05 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011069300124 (серія державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 076923, кадастровий номер 6322056501:00:000:0248), скасувавши його державну реєстрацію; 
		- скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номера 6322056501:00:000:0248.
		Позовні вимоги прокурор мотивував тим, що на підставі державного акта на право постійного користування землею, серії ХР-10-40-003328, виданого 26 листопада 1997 року, Державне підприємство «Березівські мінеральні води» (далі - ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води»), засновником якого є Закрите акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця» (далі - ЗАТ «Укрпрофоздоровниця») (назва якого була змінена на ДП «КС «КБМВ»), був постійним користувачем земель оздоровчого призначення, загальною площею 62,3 га. На момент створення ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (23 грудня 1991 року) майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, у тому числі й земельні ділянки, на яких було розташовано ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою держави. 
		Рішенням Пересічанської селищної ради від 07 квітня 2005 року припинено право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою, загальною площею 45,7475 га, на території селищі Березівське Пересічанської селищної ради та внесено відповідні зміни до державного акта на право постійного користування. 
		Рішенням Пересічанської селищної ради від 28 лютого 2006 року на підставі статті 142 ЗК України припинено право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою, загальною площею 16,5525 га, на території селищі Березівське Пересічанської селищної ради та вирішено скасувати виданий ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» державний акт на право постійного користування землею, серії ХР-10-40-003328. 
		На підставі зазначених рішень Пересічанської селищної ради скасовано запис у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6 щодо реєстрації державного акта на право постійного користування землею ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води». 
		Крім того, на підставі рішення Пересічанської селищної ради від 28 лютого 2006 року земельну ділянку, загальною площею 16,5525 га, передано в оренду ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років. 
		У подальшому рішеннями Пересічанської селищної ради від 02 березня 2007 року та від 18 лютого 2011 року припинено користування ДП «КС «КБМВ» земельними ділянками, площею 0,3030 га та площею 0,0769 га, у зв`язку з наданням їх Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.
		Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України зазначав, що на підставі рішень Пересічанської селищної ради                             від 30 вересня 2010 року безоплатно передано у власність фізичних осіб                          16 земельних ділянок, по 0,1 га кожному, на території Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, зі зміною їх цільового призначення - із земель оздоровчого призначення на землі рекреаційного призначення (для дачного будівництва), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 
		На підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель оздоровчого призначення, з віднесенням їх до категорії земель рекреаційного призначення та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 10 га, на                АДРЕСА_1 ,  також передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,10 га, на АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 та        ОСОБА_2 отримали державні акти на право власності на земельну ділянку (серія ЯЛ № 076922 та ЯЛ № 076923), які зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300123 та №  011069300124. 
		Позивач уважав, що спірне рішення селищної ради про передачу у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок підлягають скасуванню у зв`язку із порушенням вимог статей 12, 118, 121, 122, 149 ЗК України та пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за відсутності відповідного рішення (погодження) Фонду державного майна України та прийняття рішення компетентним органом виконавчої влади щодо вилучення із постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельної ділянки без згоди власника землі, подальшої зміни цільового призначення земельної ділянки та поза межами повноважень.
		 
		Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 26 жовтня              2017 року об`єднано в одне провадження позов прокурора до Пересічанської селищної ради та ОСОБА_1 з позовом прокурора до Пересічанської селищної ради та ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дергачівського районного суд Харківської області від 26 квітня 2018 року у складі судді Якименко Л. О. у задоволенні позову заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не надав належних та допустимих доказів, що станом на час передачі спірних земельних ділянок у власність відповідачів (2010 рік) ці земельні ділянки належали до земель державної власності та на них були розташовані об`єкти державної власності. Спірні земельні ділянки перебували у межах населеного пункту селища Березівське Дергачівського району Харківської області, що надавало право Пересічанській селищній раді повноваження проводити дії щодо зміни її цільового призначення та передачі у власність відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції станом на вересень 2010 року, на час передачі спірних земельних ділянок у власність відповідачів).
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України задоволено частково. 
		Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України задоволено частково.
		Визнано недійсним та скасовано рішення Пересічанської селищної ради                          від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу у приватну власність       ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок на                           АДРЕСА_1 .
		Державні акти на право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельні ділянки, які зареєстровані 05 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300131 (серія державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 076922, кадастровий номер 6322056501:00:000:0247) та за № 011069300124 (серія державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 076923, кадастровий номер 6322056501:00:000:0248) визнано недійсними. 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з Пересічанської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати в сумі 16 800,00 грн у рівних частинах, тобто по 5 600,00 грн на користь прокуратури Харківської області.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов прокурора, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент створення               АТ ЛОУПУ «Укрпрофоздоровниця» майно було, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а отже, земельні ділянки, на яких воно розташоване, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника - держави. Ураховуючи набрання преюдиційною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року у справі № 922/3652/15 законної сили, суд апеляційної інстанції вважав, що право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» не було припинено, земельна ділянка не була вилучена у встановленому законом порядку, тому розпорядження нею Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області із зміною цільового призначення є неправомірним. Лише Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області мала повноваження припинити постійне користування землею оздоровчого призначення державної власності в межах населеного пункту селищі Березівське Дергачівського району Харківської області та у подальшому розпоряджатися спірними землями, оскільки припинення права постійного землекористування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування. Визначений Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області у рішеннях від 07 квітня 2005 року та 28 лютого 2006 року статус спірних земельних ділянок як землі комунальної власності, є неправомірним, оскільки вибуття останніх з державної власності відбулося без згоди власника у встановленому законом порядку.
		 
		Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
		 
		Постановою Верховного Суду від 03 березня 2021 року касаційну скаргу                                   ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року в частині позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та ОСОБА_1 , треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру й ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки залишено без змін. 
		Поновлено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року (провадження № 61-5197св19).
		 
		Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду про те, що правовідносини у цій справі пов`язані з вибуттям земельної ділянки з державної власності та становлять суспільний інтерес, ураховуючи, що Пересічанська селищна рада розпорядилася належною державі земельною ділянкою оздоровчого призначення з порушенням вимог закону, звернення прокурора із зазначеним позовом відповідає суспільним інтересам та є пропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном, оскільки полягає у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель оздоровчого призначення та їх повернення у власність держави для задоволення потреб народу України у користуванні природними лікувальними властивостями землі для профілактики захворювань і лікування людей.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		16 березня 2024 року  ОСОБА_3 , особа яка не брала участь у справі, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду       від 07 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу на новий розгляд.
		 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями          від 18 березня 2024 року справу призначено судді-доповідачу Олійник А. С. , судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		У квітні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року № 1168/0/226-24, у зв`язку з відставкою судді Олійник А. С. , у справі № 619/1883/17 призначено повторний автоматизований розподіл.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві        Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року справу призначено до розгляду                    у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор як позивач, суд першої та апеляційної інстанцій проігнорували ту обставину, що на момент прийняття оскаржуваних судових рішень ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не були власниками спірних земельних ділянок, кадастрові номери: 6322056501:00:000:0247 та 6322056501:00:000:0248.
		Посилаючись на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заявниця вказує, що вона є власником спірних земельних ділянок з березня                         2018 року. Тому суд апеляційної інстанції фактично прийняв рішення про скасування права власності на земельні ділянки особи, яка не була залучена до участі в справі, але на права якої ці судові рішення впливають.
		 
		Порушення судом процесуальних норм права призвело до того, що суд апеляційної інстанції задовольнив позов, у якому позивач неправильно обрав спосіб захисту, як він уважає, порушених прав. Вона є законним та добросовісним власником земельних ділянок, право власності на які в неї виникло на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя. З моменту реалізації права власності, вона відкрито володіє та користується належними їй земельними ділянками.
		При цьому вказує, що прокурор просив суд визнати недійсними державні акти про право власності на землю, видані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , на підставі статей 203, 215, 216 ЦК України.
		 
		З огляду на те, що відповідачі на момент прийняття судових рішень судами не були власниками спірних земельних ділянок, позовні вимоги прокурора у частині визнання недійсними державних актів про право власності на землю, та скасування державної реєстрації земельних ділянок не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивач неправильно обрав спосіб захисту своїх прав.
		Виходячи з позовних вимог, прокурор вважає рішення Пересічанської селищної ради правочином, наслідки визнання якого недійсним мають бути застосовані до державних актів про право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
		 
		Рішення органу місцевого самоврядування про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність фізичній особі не може вважатися правочином, оскільки не породжує жодних прав та обов`язків для органу місцевого самоврядування, який прийняв таке рішення. Рішення органу місцевого самоврядування є юридичним актом одноразової дії. Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб`єктів.
		Після реалізації такого рішення особа може оскаржувати в судовому порядку                    не сам акт, а його наслідки, в той час як правочин не припиняє свою дію в часі                          і, в випадку невиконання особою, яка є стороною такого правочину, своїх обов`язків, такий правочин може бути розірвано або припинено.
		 
		При вирішенні справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення, яке порушує її права як нового власника і до якого прокурор мав пред`явити віндикаційний позов, а реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
		 
		Звертає увагу, що суд приймає рішення на підставі тих доказів, які надаються сторонами в обґрунтування своєї позиції, однак незалучення її до процесу мало наслідком те, що суди попередніх інстанцій не дослідили підстави набуття нею права власності на земельну ділянку, правомірність її дій, не дослідили, чи є вона добросовісним набувачем земельних ділянок, не встановили, чи існують обставини, які дозволяють витребувати земельні ділянки у неї як добросовісного набувача,                  не надали їй можливості надати суду свої докази та пояснення, які спростовують доводи позивача.
		 
		Про існування оскаржуваних рішень вона дізналася після того, як Дергачівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Солоницівської селищної ради пред`явила позов до неї та до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, іпотеки та зобов`язання повернути земельні ділянки (справа № 619/2931/23). 
		Після ознайомлення з матеріалами справи їй стало відомо, що прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги фактичними обставинами, встановленими постановою Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у справі № 619/1883/17, участі в якій вона не приймала, а тому для неї вони                                                  не є преюдиційними. 
		 
		 
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
		 
		У травні 2024 року керівник Дергачівської окружної прокуратури подав до Верховного Суду відзив, в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого            2019 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
		Звертає увагу, що лише на стадії виконання оскаржуваної постанови стало відомо, що 22 вересня 2017 року право власності на спірні земельні ділянки набула      ОСОБА_6 , та передала їх в іпотеку ОСОБА_3 . Вважає недобросовісними дії відповідачів у справі, які під час розгляду справи в суді першої інстанції відчужили спірні земельні ділянки. 
		Крім того, у цій справі прокурор не заявляв вимог про повернення земельних ділянок, отже, відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням порушуються права ОСОБА_3 .  
		 
		У травні 2024 року Фонд державного майна України подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
		Звертає увагу, що спірне майно є загальнодержавною власністю.
		Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції оскаржувалася в касаційному порядку ОСОБА_1 та була залишена без змін.
		Вказує, що із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 03 березня 2018 року ОСОБА_3 набула право власності на спірні земельні ділянки, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області у цій справі ухвалено 26 квітня 2018 року. 
		Вважає, що ОСОБА_3 як третя особа мала бути залучена до участі у справі ще на стадії розгляду справи Дергачівським районним судом Харківської області. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 07 квітня 2005 року, на підставі статті 142 ЗК України, припинено право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки, загальною площею 45,7475 га, на території                       сел. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та вирішено внести зміни до державного акта на право постійного користування землею ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.
		 
		Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 28 лютого 2006 року на підставі статті 142 ЗК України припинено право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» земельної ділянки, загальною площею 16,5525 га, на території с-ща Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.
		 
		Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області LХХІІ сесії V скликання від 30 вересня 2010 року ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, за адресою:                      АДРЕСА_1 , для індивідуального дачного будівництва (а. с. 16, т. 1).
		 
		Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 076922, ОСОБА_1 на підставі рішення LХХІI сесії V скликання Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області                     від 30 вересня 2010 року, належить земельна ділянка, площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1            (а. с. 17, 18, т. 1).
		 
		Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області LХХІІ сесії V скликання від 30 вересня 2010 року ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для індивідуального дачного будівництва (а. с. 16, об`єднаної справи № 619/1883/17 (провадження № 2/619/1126/17)).
		 
		Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 076923, ОСОБА_2 на підставі рішення LХХІI сесії V скликання Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області                     від 30 вересня 2010 року, належить земельна ділянка, площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1             (а. с. 17, 18, об`єднаної справи № 619/1883/17 (провадження № 2/619/1126/17)).
		 
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого                2017 року у справі № 922/3652/15 задоволено частково позовні вимоги заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації та Фонду державного майна України до ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води», Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок «Укрпрофоздоровниця» та Публічного акціонерного товариства «Точприлад», треті особи: ОСОБА_7 ,                              ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 ,                      ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,                 ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,                 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції у Харківській області, про визнання недійсними рішень, договорів оренди, державної реєстрації договорів оренди, зобов`язання передати земельну ділянку та зобов`язання внести запис. 
		 
		Визнано недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 07 квітня 2005 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки, загальною площею 45,7475 га, на території с-ща Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області. 
		 
		Визнано недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 28 лютого 2006 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки, загальною площею 16,5525 га, на території селища Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області                         (а. с. 82-93, т. 1).
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме передбачені пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
		 
		 
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 400  ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		З урахуванням наведеного, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам закону не відповідають. 
		 
		Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що її не було залучено до участі в справі, проте суд прийняв рішення про її права, свободи, інтереси та обов`язки, адже вона набула у власність земельні ділянки, кадастрові номери: 6322056501:00:000:0248 та 6322056501:00:000:0247, та 03 березня 2018 року за нею зареєстровано право власності на ці земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майн, на підставі іпотечного договору № 2132, укладеного між нею та ОСОБА_6 22 вересня 2017 року.
		 
		Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої       статті 411 ЦПК України).
		Судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цих осіб, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право в правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом були незалучені особи, або міститься судження про права та обов`язки цих осіб у відповідних правовідносинах. 
		 
		Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. 
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19) вказала наступне: «30. Вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права й обов`язки, безпосередньо стосується цієї особи, а тому відповідний спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц (пункт 50),                                               від 7 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц (пункт 36) і № 488/5027/14-ц (пункт 28), від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18 (пункт 4.15)).
		31. У справі № 372/266/15-ц такими вимогами, які пов`язані з виникненням прав фізичних осіб, є вимоги про визнання недійсними розпорядження та рішення № 93: перше стосується передання земельних ділянок, з яких надалі була сформована спірна земельна ділянка, у власність дев`ятьом фізичним особам, залученим до участі у цій справі третіми особами, а друге - зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, володільцем якої на час прийняття рішення № 93 вже була             Особа 1. Окрім того, вимога про визнання недійсним договору іпотеки стосується безпосередньо його сторін - Особи 1 і ПАТ «Єврогазбанк», а тому за такого суб`єктного складу зазначену вимогу теж слід розглянути за правилами цивільного судочинства».
		 
		Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		Отже, посилання у відзиві прокурора на те, що позов не стосується прав заявника ОСОБА_3 , оскільки позовна вимога про витребування земельної ділянки                      в даній справі не заявлялась, є передчасними.
		 
		Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі в справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
		 
		Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з`ясувати, чи буде в зв`язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 548/1887/21 (провадження № 61-4306св23)). 
		 
		Незалучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її                            (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 травня 2024 року у справі № 914/2259/17 та від 13 травня 2024 року в справі № 913/567/19). 
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що на підставі іпотечного договору, укладеного 22 вересня 2017 року за № 2134, вона набула у власність земельні ділянки, кадастрові номери: 6322056501:00:000:0248 та 6322056501:00:000:0247. 
		 
		До касаційної скарги заявниця додала копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до яких право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 6322056501:00:000:0248 та на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 6322056501:00:000:0247 зареєстровано 03 березня 2018 року за     ОСОБА_3 . 
		 
		Тобто, як на час ухвалення рішення судом першої інстанції 26 квітня 2018 року,                        так і на дату ухвалення постанови апеляційного суду - 07 лютого 2019 року,  ОСОБА_3 була власником земельних ділянок, кадастрові номери: 6322056501:00:000:0248 та 6322056501:00:000:0247. 
		Апеляційний суд визнав недійсним та скасував рішення Пересічанської селищної ради від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок на                           АДРЕСА_1 та визнав недійсними державні акти на право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельні ділянки, які зареєстровані 05 листопада 2010 року серія ЯЛ № 076922, кадастровий номер 6322056501:00:000:0247) та серія ЯЛ № 076923, кадастровий номер 6322056501:00:000:0248.
		 
		Отже, ухвалене апеляційним судом рішення безпосередньо впливає на права, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 , створює для неї несприятливі наслідки, адже при скасуванні правової підстави передачі спірних земельних ділянок              ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вона буде зобов`язана повернути придбану земельну ділянку Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області. 
		 
		Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		 
		Відповідач - це особа, яку позивач вважає порушником його права та до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога.
		 
		Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України). 
		 
		Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
		 
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі                    № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 29 травня 2019 року у справі               № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20), від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22), на які посилається заявниця в касаційній скарзі, сформульовані правові висновки про те, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Поняття «сторона в спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона в процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами в спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. 
		 
		Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Отже, позивач повинен залучити до участі в справі як відповідачів усіх осіб, на чиї права та обов`язки впливає оскаржуване ним рішення і чиї права можуть бути порушені.
		 
		У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний роз`яснити позивачу право на залучення іншого відповідача або вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
		Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
		 
		Апеляційний суд частково задовольнив позов у справі з неналежним складом сторін, так як ОСОБА_3 не була залучена до участі в справі співвідповідачем за клопотанням позивача. 
		 
		Встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, однак суд першої інстанції цей обов`язок також не виконав. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Враховуючи те, що ОСОБА_3 є останнім власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 6322056501:00:000:0248 та 6322056501:00:000:0247, неможливо розмежувати розгляд справи щодо ОСОБА_3 від інших співвідповідачів через однорідність предмета й підстав позову для усіх відповідачів. 
		 
		Отже, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі на підставі пункту 8 частини першої статті 411 та частини третьої статті 400 ЦПК України.
		 
		Верховний Суд не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги по суті спору, оскільки вони не були предметом оцінки судів попередніх інстанцій, а відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі в справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Верховний Суд касаційну скаргу задовольняє частково, скасовує судові рішення (рішення суду першої інстанції з виходом за межі касаційної скарги на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України) з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Скасування раніше прийнятої постанови суду касаційної інстанції
		 
		У справі № 619/1883/17, яка нині перебуває на розгляді у Верховному Суді, відбувся касаційний перегляд за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
		 
		Постановою Верховного Суду від 03 березня 2019 року касаційну скаргу    ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року залишено без змін.
		 
		18 березня 2024 року до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року звернулася ОСОБА_3 .
		 
		Відповідно до статті 405 ЦПК України, якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 416 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.
		 
		З огляду на висновки Верховного Суду в цій постанові необхідно скасувати раніше прийняту постанову Верховного Суду від 03 березня 2019 року. 
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). 
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки за результатами касаційного розгляду справа передається до суду першої інстанції (спір остаточно не вирішений), Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат. 
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		 
		Постанову Верховного Суду від 03 березня 2019 року скасувати. 
		 
		Рішення Дергачівського районного суду Харківської обласні від 26 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,      є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                              Д. Д. Луспеник
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков
		 
		 
		 
		                                                                                                        Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		                                                                                                        Г. В. Коломієць
		 
		 
		 
		                                                                                                        Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...