Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/6174/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2025.
Дата набрання законної сили: 27.02.2025
Номер судового провадження: 14-6цс25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		27 лютого 2025 року
		місто Київ
		 
		справа № 357/6174/20
		провадження № 14-6цс25
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Погрібного С. О.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, Державного підприємства «Сетам», третя особа - Акціонерне товариство «Альфа-банк», про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, протоколу, акта, свідоцтва про право власності та державної реєстрації
		за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року, постановлене суддею Цурановим А. Ю., та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,
		УСТАНОВИЛА:
		Вступ
		1.                 Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення єдиної виключної правової проблеми, яка полягає у тому, чи продовжуються строки звернення до суду, які повинні були сплинути під час карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» 
		(далі - Постанова № 211), але до моменту набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 
		(далі - Закон № 540-ІХ), тобто у період з 12 березня до 02 квітня 2020 року.
		2.                 Велика Палата Верховного Суду раніше вже вирішувала питання щодо прийняття справи з такою правовою проблемою та ухвалою від 13 березня 2024 року у справі № 167/1058/20 повернула відповідну справу на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		3.                 З метою забезпечення послідовності та прогнозованості діяльності Великої Палати Верховного Суду, враховуючи, що ані нормативно-правовий, ані суспільний контекст не змінилися з моменту постановлення ухвали від 13 березня 2024 року 
		у справі № 167/1058/20, Велика Палата Верховного Суду визнала за доцільне повернути цю справу на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		І. ФАБУЛА СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивачів
		4.                  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у червні 2020 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва 
		(далі - приватний виконавець) Кравця В. В., Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), третя особа - Акціонерне товариство «Альфа-банк» 
		(далі - АТ «Альфа-банк»), у якому просили:
		- визнати недійсними та скасувати електронні торги, проведені 27 грудня 2019 року, з реалізації предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 ;
		- визнати недійсним та скасувати протокол проведення електронних торгів від 27 грудня 2019 року № 456854;
		- визнати недійсним та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений приватним виконавцем Кравцем В. В.;
		- визнати недійсним та скасувати видане ОСОБА_3 свідоцтво від 12 червня 2020 року № 1-714 про придбання квартири АДРЕСА_1 з електронних торгів;
		- визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру 
		АДРЕСА_1 , проведену державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області (далі - державний нотаріус) Мельничук М. В., індексний номер 52642197.
		5.                 Позивачі обґрунтовували пред`явлений позов тим, що з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором від 12 жовтня 2011 року про надання невідновлювальної кредитної лінії № 385022090NONREVOLVI (зі змінами) укладено договір іпотеки від 12 жовтня 2011 року № 385022090NONREVOLVI-ZAST2, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
		6.                 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу 
		(далі - приватний нотаріус) Вегера Л. О. 18 вересня 2019 року вчинив виконавчий напис № 1820, яким звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме на спірну квартиру, для погашення заборгованості за кредитним договором від 12 жовтня 2011 року у розмірі 271 742,86 грн. Приватний виконавець Кравець В. В. 22 листопада 2019 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 для примусового виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса.
		7.                  ОСОБА_2 у грудні 2019 року звернулася до суду з позовом до 
		АТ «Альфа-банк», треті особи: приватний нотаріус Вегера Л. О., приватний виконавець Кравець В. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Разом із позовом ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову.
		8.                 Позивачі зазначили, що ухвалою від 04 грудня 2019 року 
		у справі № 357/13387/19 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області частково задовольнив заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Наклав арешт на 1/2 частину квартири 
		АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 відповідно до договору дарування від 26 жовтня 2000 року № 1-4038.
		9.                  ОСОБА_1 також подала заяву про забезпечення позову 
		у справі № 357/13882/19 за її позовом до АТ «Альфа-банк», треті особи: приватний нотаріус Вегера Л. О., приватний виконавець Кравець В. В.,    ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		10.            Ухвалою від 18 грудня 2019 року у справі № 357/13387/19 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області наклав арешт на 1/2 частину квартири 
		АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно з договором дарування від 26 жовтня 2000 року № 1-4038.
		11.            Позивачі наголосили, що, незважаючи на наявність цих заборон, ДП «Сетам» 27 грудня 2019 року провело електронні торги з реалізації предмета іпотеки. Переможцем торгів став ОСОБА_3 , який 18 червня 2020 року з`явився до квартири, пред`явивши свідоцтво про придбання майна з електронних 
		торгів № 1-714, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та довідку про зняття з реєстрації позивачів.
		12.            Рішенням від 12 квітня 2021 року у справі № 357/13387/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, Голосіївський районний суд міста Києва визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 18 вересня 2019 року № 1820, вчинений приватним нотаріусом Вегерою Л. О.
		13.            Тож позивачі просили врахувати, що прилюдні торги проведені з порушенням чинного законодавства України, оскільки спірна квартира перебувала під подвійним обтяженням, приватний виконавець зобов`язаний був зупинити виконавче провадження, а визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підтверджує порушення прав позивачів у момент продажу їх єдиного житла.
		14.            Додатково зазначили про продовження строків оскарження результатів прилюдних торгів на період карантину.
		Стислий виклад заперечень відповідачів
		15.             ОСОБА_3 та ДП «Сетам» у вересні 2020 року та серпні 2021 року відповідно направили до суду відзиви, у яких не погодились із позовом повністю та просили відмовити у його задоволенні.
		Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		16.            Рішенням від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області частково задовольнив позов.
		17.            Суд визнав недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 27 грудня 2019 року, з реалізації предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 .
		18.            Визнав недійсним протокол проведення цих електронних торгів від 27 грудня 2019 року № 456854.
		19.            Визнав недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 24 січня 2020 року, затверджений приватним виконавцем Кравцем В. В. при примусовому виконанні виконавчого напису від 18 вересня 2019 року № 1820.
		20.            Визнав недійсним свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, а саме квартири АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_3 12 червня 2020 року, зареєстроване в реєстрі 
		за № 1-714, та припинив право власності ОСОБА_3 на цю спірну квартиру і рішення про державну реєстрацію від 12 червня 2020 року № 52642197.
		21.            В іншій частині вимог позову відмовив.
		22.            Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував рішення тим, що процедуру реалізації належного позивачам майна 
		у примусовому порядку не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки зі скасуванням виконавчого напису, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, втрачаються правові наслідки, які з нього випливають.
		23.            Ураховуючи правила про продовження строків загальної та спеціальної позовної давності, передбачені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України 
		(далі - ЦК України), на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), які введені в дію Законом № 540-ІХ, суди зробили висновок про те, що позов подано в межах позовної давності.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		24.             ОСОБА_3 13 грудня 2022 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		25.            Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:
		- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1375цс16, за змістом яких у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV);
		- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 591/7612/19, відповідно до яких загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). У законі для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність. До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність. Згідно зі статтею 48 Закону № 898-IV іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцем розташування нерухомого майна. Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону № 898-IV;
		- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 756/13399/15-ц, щодо застосування правил статті 48 Закону № 898-IV;
		- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 372/3235/20, відповідно до яких у цій справі не встановлено підстав для продовження позовної давності у спірних правовідносинах, передбаченої пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, з огляду на те, що правила про продовження строків загальної та спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258 ЦК України, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), були введені в дію Законом № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, водночас карантин на території України встановлено з 12 березня 2020 року; а також щодо застосування спеціальної позовної давності, передбаченої статтею 48 Закону № 898-IV.
		26.            Також заявник стверджував, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилковий висновок про те, що приписи Закону № 540-ІХ поширюють свою дію на спірні правовідносини та продовжують спеціальну позовну давність, визначену статтею 48 Закону № 898-IV.
		27.            Зокрема, ОСОБА_3 зазначив, що правила Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, та яку застосували суди першої та апеляційної інстанцій щодо продовження строків, встановлених ЦК України, прийняті після закінчення спеціального тримісячного строку, встановленого статтею 48 Закону № 898-IV, що прямо суперечить принципам застосування закону у часі.
		28.            Зокрема, застосовуючи норми Закону № 540-ІХ, суди не звернули увагу на те, що він набрав чинності 02 квітня 2020 року, тобто після закінчення спеціального тримісячного строку, встановленого статтею 48 Закону № 898-IV, що суперечить принципам застосування закону у часі.
		29.            Інших доводів касаційна скарга не містить.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		30.             ОСОБА_2 та ОСОБА_1 02 лютого 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направили до Верховного Суду відзив, у якому просили касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Обставини, встановлені в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		31.            Суди встановили, що 12 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого 
		є АТ «Альфа-банк», укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії, за яким ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 450 000,00 грн.
		32.            АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12 жовтня 2011 року уклали договір іпотеки № 85022090NONREVOLVI-ZAST2, відповідно до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю як забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором кредиту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 70,70 кв. м, жилою площею 41,80 кв. м, яка належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності на підставі дубліката договору дарування квартири від 26 жовтня 2000 року № 1-4038, виданого Другою Білоцерківською державною нотаріальною конторою Київської області 15 березня 2011 року 
		за № 2-1144.
		33.             ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» 21 липня 2015 року уклали договір № 2 про внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 12 жовтня 2011 року, згідно з пунктами 2.1 та 2.2 якого заборгованість ОСОБА_2 станом на дату укладення договору склала 118 000,00 грн за тілом кредиту та 94 645,25 грн - за відсотками.
		34.            Приватний нотаріус Вегера Л. О. 18 вересня 2019 року вчинив виконавчий напис № 1820, яким звернув стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 271 742,86 грн.
		35.            Приватний виконавець Кравець В. В. 21 листопада 2019 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання цього виконавчого напису.
		36.            У виконавчому провадженні № НОМЕР_2 приватний виконавець Кравець В. В. 21 листопада 2019 року постановив про опис та арешт майна, 
		а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 .
		37.            Приватний виконавець Кравець В. В. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1, в межах якого здійснив опис та наклав арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 .
		38.            Приватний виконавець Кравець В. В. 22 листопада 2019 року виніс постанови про призначення суб`єктів оціночної діяльності, відповідно до звітів яких вартість описаного майна боржників, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , становить 266 000,00 грн кожна.
		39.            Приватний виконавець Кравець В. В. 26 листопада 2019 року на адресу ДП «Сетам» направив заявку за вихідним № 2049 на реалізацію арештованого нерухомого майна у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
		40.             ОСОБА_2 та ОСОБА_1 04 грудня 2019 року звернулися до суду з позовами, у яких просили визнати виконавчий напис від 18 вересня 2019 року № 1820, вчинений приватним нотаріусом Вегерою Л. О., таким, що не підлягає виконанню.
		41.            Ухвалами від 04 грудня 2019 року у справі № 357/13387/19 та від 18 грудня 2019 року у справі № 357/13882/19 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області вжив заходи забезпечення позовів шляхом накладення арештів, встановив заборону на відчуження 1/2 частки кожного співвласника у квартирі АДРЕСА_1 . Копії цих ухвал направлені на адресу приватного виконавця та вручені.
		42.            ДП «Сетам» 27 грудня 2019 року провело електронні торги з реалізації предмета іпотеки, які оформлено протоколом № 456854, реєстраційний номер лота 392506. Переможцем торгів став ОСОБА_3 , який запропонував найвищу цінову пропозицію у розмірі 532 000,00 грн.
		43.            Приватний виконавець Кравець В. В. 24 січня 2020 року склав акт про реалізацію предмета іпотеки у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
		44.            Державний нотаріус Мельничук М. В. 12 червня 2020 року видав ОСОБА_3 свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, реєстровий № 1-714, та прийняв рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, індексний номер 52642197.
		45.            Приватний виконавець Кравець В. В. 22 лютого 2021 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		46.            Відповідно до листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02 листопада 2020 року № 11074/КО-26252/20.5.1 за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Кравця В. В. щодо здійснення виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 складено довідку від 27 жовтня 2020 року, в якій зазначено, що приватний виконавець Кравець В. В. кошти від реалізації предмета іпотеки у розмірі 505 400,00 грн розподілив так: 69,00 грн - витрати виконавчого провадження; 7 934,00 грн - витрати виконавчого провадження; 271 742,86 грн - на користь стягувача; 27 174,29 грн - основна винагорода приватного виконавця; 198 482,85 грн - залишок коштів. Порушення при здійсненні виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 полягають в тому, що приватний виконавець Кравець В. В. не перерахував боржнику кошти, які залишилися після задоволення вимог стягувача за виконавчим документом, та не повідомив боржника про їх наявність.
		47.            Рішенням від 05 лютого 2021 року у справі № 357/8500/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року та постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення з квартири АДРЕСА_1 .
		48.            Рішенням від 12 квітня 2021 року у справі № 357/13387/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, Голосіївський районний суд міста Києва задовольнив позов ОСОБА_2 та визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1820, вчинений приватним нотаріусом Вегерою Л. О., про звернення стягнення на спірну квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		49.            Ухвалою від 26 листопада 2021 року у справі № 357/13387/19 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 
		АТ «Альфа-банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року.
		50.            Ухвалою від 26 січня 2022 року у справі № 357/13882/19 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області залишив без розгляду позов ОСОБА_1 на підставі поданої нею заяви.
		51.            Також суди встановили, що заочним рішенням від 11 жовтня 2016 року 
		у справі № 357/7309/16, яке набрало законної сили 10 листопада 2016 року, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області вже здійснював звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну трикімнатну квартиру на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» для задоволення його вимог за кредитним договором від 12 жовтня 2011 року № 385022090NONREVOLV1. Рішення суду виконано не було через втрату виконавчого документа.
		52.            Ухвалою від 13 лютого 2024 року у справі № 357/7309/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2024 року, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області відмовив у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		53.            Рішенням від 26 січня 2021 року у справі № 357/11802/19, яке набрало законної сили 26 січня 2021 року, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області відмовив у задоволенні позову АТ «Альфа-банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 жовтня 2011 року 
		у розмірі 272 849,44 грн.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		54.            Ухвалою від 29 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_3  та витребував матеріали цієї справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 25 липня 2024 року призначив її до судового розгляду.
		55.            Ухвалою від 31 липня 2024 року Верховний Суд зупинив провадження у цій справі до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду 
		справи № 554/154/22, а ухвалою від 20 листопада 2024 року поновив це провадження.
		56.            Ухвалою від 20 листопада 2024 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, яка полягає у тому, чи продовжуються строки, які повинні були сплинути під час карантину, запровадженого Постановою № 211, але до моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ, тобто у період з 12 березня до 02 квітня 2020 року.
		Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		57.            Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду навела такі міркування.
		58.            Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		59.            За правилами частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		60.            Установлено, що у справі, яка переглядається, ОСОБА_3 заявляв про застосування позовної давності.
		61.            Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		62.            Відповідно до частини першої статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
		63.            Колегія суддів зазначила, що до вимог про оскарження прилюдних (електронних) торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність. Зокрема, згідно зі статтею 48 Закону № 898-IV в редакції, чинній на час проведення торгів, іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та 
		будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцем розташування нерухомого майна.
		64.            Установлено, що електронні торги були проведені 27 грудня 2019 року.
		65.            З урахуванням статті 48 Закону № 898-IV позов про визнання електронних торгів недійсними потрібно було подати до суду у строк до 27 березня 2020 року. Проте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пред`явили позов до суду лише 23 червня 2020 року.
		66.            Відповідно до Постанови № 211 (зі змінами) з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин [який у подальшому продовжувався до 30 червня 2023 року]; запроваджено обмежувальні заходи з протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
		67.            Згідно із Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
		68.            Тож колегія суддів виснувала, що Закон № 540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена статтями 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови № 211, тобто 12 березня 2020 року. А тому у разі якщо сплив позовної давності мав би настати з 12 березня 2020 року, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатися пропущеною, а в суду немає підстав для застосування статті 267 ЦК України.
		69.            Подібні правові висновки сформульовані у постановах колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20 та від 30 січня 2024 року у справі № 904/3153/22 (904/4344/22).
		70.            Колегія суддів наголосила, що наявні також протилежні висновки, які Верховний Суд викладав у своїх постановах. Зокрема, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 373/651/20 та колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 922/3911/19 виклали правові висновки, за змістом яких строки звернення до суду продовжуються з моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року, а у період з 12 березня до 02 квітня 2020 року суд може врахувати карантин як поважну причину пропуску такого строку.
		71.            Також колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду зазначила, що Велика Палата Верховного Суду у пункті 100 постанови від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 виснувала, що «спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу мала би спливти 01 жовтня 2020 року. Однак з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за зазначеними вимогами покупця, пред`явленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року (т. 1, а. с 67-68), в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ».
		72.            Згодом Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 27 березня 2024 року у справі № 167/1058/20 зробив висновок, що початок зупинення строку звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-ІХ, що відповідає правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року в справі № 910/18489/20.
		73.            З огляду на неоднозначну судову практику колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є виключна правова проблема щодо застосування строків, визначених статтями 257, 258 ЦК України саме в період дії карантину з 12 березня до 02 квітня 2020 року (день набрання чинності Законом № 540-ІХ).
		74.            На переконання колегії суддів, Закон № 540-IX здійснив безумовну прив`язку до строку дії карантину, а тому наявності жодних додаткових обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, доказувати та оцінювати не потрібно (тобто суди не повинні оцінювати, чи вплинув карантин на особу, чи мала вона реальну можливість подати позов навіть попри карантин тощо).
		75.            Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		76.            Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
		77.            До набрання чинності Законом № 540-ІХ не передбачалися правила щодо можливості продовження позовної давності (в тому числі встановленої статтями 257, 258 ЦК України) у зв`язку із запровадженням карантину через пандемію COVID-19. Тобто колегія суддів ствердила, що цей Закон містить нову правову норму, яка врегульовує суспільні відносини, що не були раніше унормовані і фактично виникли лише із запровадженням карантину відповідно до Постанови № 211. Закон № 540-ІХ містить пряму вказівку на продовження позовної давності на строк дії карантину, який відповідно до Постанови № 211 розпочався саме з 12 березня 2020 року (пункт 1 Постанови № 211). Водночас правовий режим та суспільно-економічні наслідки карантину, що запроваджений у зв`язку з пандемію COVID-19 з 12 березня 2020 року, до набрання чинності 
		Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року) фактично не відрізнялися від тих, що існували після 02 квітня 2020 року.
		78.            У самому Законі № 540-IX законодавець недвозначно зазначив, що строки, зокрема й визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, які закінчуються під час дії карантину, продовжуються на строк дії такого карантину.
		79.            Оскільки спірні правовідносини виникли і були в особливий період суворих обмежень у можливості реалізації особами своїх цивільних прав (обмеження пересування, роботи юридичних осіб, які надають послуги громадянам, тощо), то, на думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, логічним і таким, що відповідає буквальному прочитанню норм Закону № 540-IX, буде висновок про початок його дії у частині продовження строків, передбачених, зокрема ЦК України, саме з моменту запровадження карантину, тобто 12 березня 2020 року.
		80.            У зв`язку з викладеним колегія суддів вважала, що немає підстав пов`язувати можливість продовження позовної давності саме з датою набрання чинності Законом № 540-ІХ, а не з датою введення карантину.
		81.            Відповідно у разі якщо сплив позовної давності мав би настати з 12 березня 2020 року, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а в суду немає підстав для застосування статті 267 ЦК України.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		82.            Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу потрібно повернути на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з таких підстав.
		83.            Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		84.            Лише за наявності умов, визначених наведеним правилом, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		85.            За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема, як правило, оцінюється з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
		86.            Кількісний відтворює той факт, що правова проблема наявна не в одній якійсь конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		87.            Якісний критерій щодо виключності правової проблеми підтверджують такі обставини, як несформування сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність у нормативних актах правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; потреба у застосуванні аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми є нагальним для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
		88.            Європейський суд з прав людини пов`язує дотримання принципу правової визначеності із забезпеченням єдності судової практики, не наполягаючи на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Водночас наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
		89.            Під час визначення того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховується: 1) наявність «глибоких та довгострокових розходжень» у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей; 3) чи були такі механізми запроваджені і якщо так, то чи були вони ефективними.
		90.            Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 20 листопада 2024 року про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилалася на кількісні та якісні показники, які відповідно до її висновку свідчать про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду потрібна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо продовження строків, які повинні були сплинути під час карантину, запровадженого Постановою № 211, але до моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ, тобто у період з 12 березня до 02 квітня 2020 року.
		91.            Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовної практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
		92.            Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби 
		COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 30 червня 2023 року карантин було відмінено.
		93.            Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що колегія суддів належно не аргументувала актуальність порушеного нею в ухвалі про передачу справи питання, а також не обґрунтувала кількісного критерію з огляду на те, що з моменту скасування карантину минуло понад 1,5 року.
		94.            В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду навела суперечливу практику касаційних судів щодо вирішення питання продовження строків, які повинні були сплинути під час карантину, запровадженого Постановою № 211, але до моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ, тобто у період з 12 березня до 02 квітня 2020 року.
		95.            Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона вже формулювала власну позицію з приводу розв`язання того правового питання, що порушене колегією суддів.
		96.            Так, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вже передавала на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 910/18489/20 з метою відступу від висновків, сформульованих Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 373/651/20, щодо продовження строків звернення до суду у зв`язку із введенням карантину та набранням чинності Законом № 540-ІХ.
		97.            За наслідками розгляду справи № 910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду в пункті 100 постанови від 06 вересня 2023 року зробила такі висновки:
		«Спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу, мала би спливти 1 жовтня 2020 року. Втім, з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України, продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за зазначеними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року (т. 1, а. с. 67-68), в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав б спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ. З огляду на викладене немає підстав для відступу від висновку, який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 373/651/20».
		98.            Велика Палата Верховного Суду нагадує, що відповідно до правового висновку викладеного у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 373/651/20, строки звернення до суду продовжуються з моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року, а у період з 12 березня до 02 квітня 2020 року суд може врахувати карантин як поважну причину пропуску такого строку.
		99.            Отже, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду вже зробила висновок щодо згаданого правового питання, зокрема про те, що початок зупинення строку звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-ІХ. До того ж, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для відступу від висновку, який колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виклала у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 373/651/20.
		100.        Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції потрібно базуватися на тому, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду.
		101.        Велика Палата Верховного Суду наголошує, що суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній у часі та актуальний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22).
		102.        Тож з огляду на ієрархію висновків Верховного Суду ті правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, мають вищий пріоритет під час вирішення спорів у подібних правовідносинах.
		103.        Питання оцінки правильності застосування норм права за наявності висновку Великої Палати Верховного Суду, щодо відступу від якого питання не порушується, не входить до переліку підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначених статтею 403 ЦПК України.
		104.        Ураховуючи, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновок щодо продовження строків звернення до суду у зв`язку з набранням чинності Законом № 540-ІХ, від якого колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не просить відступити, підстави для передачі цієї справи на її розгляд за частиною п`ятою статті 403 ЦПК України є необґрунтованими.
		105.        До того ж ухвалою від 13 березня 2024 року Велика Палата Верховного Суду повернула на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 167/1058/20, передану на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, за змістом якого моментом, з якого продовжується позовна давність (в тому числі передбачена статтями 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови № 211, тобто 12 березня 2020 року. Підставою повернення згаданої справи була наявність правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.
		106.        Отже, порушене правове питання вже двічі перебувало на вирішенні Великої Палати Верховного Суду. Колегія суддів не обґрунтувала, у чому полягає практична неефективність правових висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у згаданій справі, їх неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість, застарілість унаслідок зміни суспільного контексту чи розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання тощо, а відтак не доведено доцільності перегляду зазначених висновків Верховного Суду, на підставі яких вже сформувалася певна судова практика, що згідно з частиною шостою статті 403 ЦПК України є підставою для повернення справи відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		107.        Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду констатує, що питання, порушене Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, не доводить існування виключної правової проблеми в цій справі.
		Загальні висновки
		108.        За змістом частини шостої статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, - справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		109.        Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу № 357/6174/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, Державного підприємства «Сетам», третя особа - Акціонерне товариство «Альфа-банк», про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, протоколу, акта, свідоцтва про право власності та державної реєстрації за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року - повернути на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                     С. О. Погрібний
		 
		Судді:                                    О. О. Банасько                                           М. В. Мазур
		 
		                                               О. Л. Булейко                                             С. Ю. Мартєв
		 
		                                               Ю. Л. Власов                                              О. В. Ступак
		 
		                                               І. А. Воробйова                                          І. В. Ткач
		 
		                                               М. І. Гриців                                                  О. С. Ткачук
		 
		                                               О. А. Губська                                              В. Ю. Уркевич
		 
		                                               Ж. М. Єленіна                                            Є. А. Усенко
		 
		                                               В. В. Король                                                Н. В. Шевцова
		 
		                                               О. В. Кривенда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...