Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 659/857/19 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: 11.03.2025. Зареєстровано: 12.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2025.
Дата набрання законної сили: 11.03.2025
Номер судового провадження: 22-ц/819/203/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Єдиний унікальний номер справи: 659/857/19          Головуючий в І інстанції: Гончаренко О.В.
		Номер провадження: 22-ц/819/203/25                     Доповідач: Майданік В.В.
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		11березня 2025року                         м. Херсон
		 
		Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді    Майданіка В.В.,
		   суддів:         Воронцової Л.П., 
		               Кутурланової О.В.,
		   секретар        Олійник К.О., 
		 
		учасники справи: 
		стягувач  ОСОБА_1 , 
		боржник, особа, яка подала скаргу  ОСОБА_2 ,
		посадова особа органу державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються,  начальник Високопільського відділудержавної виконавчоїслужби уБериславському районіХерсонської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Гончаренко ВолодимирДмитрович 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу заапеляційною скаргою адвоката Вічної Ірини Миколаївни, діючої від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20 січня 2025 року, постановлену у складі судді Гончаренка О.В. в с-щі Нововоронцовка, дата складення повного тексту ухвали  не зазначено, у справі за скаргою адвоката Вічної Ірини Миколаївни, діючої від імені ОСОБА_2 , орган державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржуються  Високопільський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), стягувач  ОСОБА_1 , на дії органу примусового виконання, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Стислий виклад скарги, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
		 
		18 жовтня 2021 року адвокат Вічна Ірина Миколаївна, діюча від імені ОСОБА_2 , звернулася через систему "Електронний суд"до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, у якій просила: 
		--- визнати неправомірними дії Начальника Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренка Володимира Дмитровича по визначенню ОСОБА_2 боргу у сумі 500 000,00 гривень, а також заборгованості зі сплати аліментів у сумі 454490,43 грн та у сумі 324 636,02 грн за відсутності вчиненого у встановленому законом порядку розрахунку заборгованості по аліментах;
		--- скасувати як незаконні, прийняті начальником Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренкоv Володимиром Дмитровичем у ВП № 60453276 постанови: 
		 постанову про арешт коштів у ВП № 60453276 від 25.09.2024 року; 
		 постанову про встановлення тимчасового обмеженні боржника у праві керування транспортними засобами у ВП № 60453276 від 25.09.2024 року; 
		 постанову про накладення штрафу у ВП № 60453276 від 25.09.2024 року; 
		 постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60453276 від 26.09.2024 року.
		 
		Скарга обґрунтована наступним.
		На виконанні Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходиться наказ № 659/857/19, виданий 04.10.2019 Нижньосірогозьким райсудом Херсонської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.08.2019 року.
		Щодо строку оскарження постанов зазначила таке.
		Про прийняття начальником вказаного відділу ДВС ОСОБА_4 оскаржуваних постанов представнику скаржника адвокату Вічній І.М. стало відомо 08 жовтня 2024 року (за фактом отримання за відповідним письмовим зверненням постанови про відкриття ВП №60453276 з ідентифікатором доступу, що дало можливість ознайомитись з загальною інформацією про виконавче провадження та з текстами прийнятих у даному провадженні постанов). 
		Щодо постанови про арешткоштів боржникавід 25.09.2024року у межах суми звернення стягнення у розмірі 500000грн зазначила таке.
		З постанови про арешт коштів 25.09.2024 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментах складає 324 636,02 грн, згідно постанови про накладення штрафу від 25.09.2024 року розмір нарахованого державним виконавцем штрафу складає 97 390,81 грн, наявність будь-яких інших нарахувань в рамках ВП №60453276 станом на 25.09.2024 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень на сайті Міністерства юстиції України відсутні. Отже загальна сума стягнення складає 422026,83грн (324 636,02 грн + 97390,81грн), що не дорівнює 500 000,00 грн.
		Крім того, вказала, що ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає свавільного накладення виконавцем арешту на грошові кошти боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, а передбачає накладення арешту на все майно боржника або на окремі речі. 
		Щодо постанови про встановлення тимчасового обмеженні боржника у праві керування транспортними засобами зазначила таке.
		Відповідно до п.3 ч.10 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. 
		Згідно ж довідки № 4405 від 05 жовтня 2024 року ОСОБА_2 з травня 2023 року і до теперішнього часу проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а отже, тимчасове обмеження у праві керувати транспортними засобами до нього не відповідає вимогам закону.
		Щодо постанови про накладення штрафу у розмірі 97390,81грн від 25.09.2024 року зазначила таке.
		Згідно вказаної постанови на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 97390,81грн, що складає 30% визначеної державним виконавцем заборгованості (324636,02грн).
		ВП ВС у постанові від 14.12.2021 року у справі №2610/27695/2012 дійшла висновку, що скарга на таку постанову підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні ч.2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному ч.2 ст.74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.
		Відповідно до ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 2 роки.
		Частина 4 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язує виконавця повідомити про розрахунок заборгованості боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.
		Однак, попри заяви адвоката боржника розрахунок заборгованості наданий не був.
		Крім того, вказала, що оскаржувана постанова не містить відомостей про те, за який саме період станом на 01.07.2024 державним виконавцем була нарахована заборгованість в сумі 324636,02грн, що унеможливлює висновок про те, що ця сума перевищує суму відповідних платежів за 2 роки.
		Щодо постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60453276 від 26.09.2024 року зазначила таке.
		Вказаний виконавцем в даній постанові розмір заборгованості по аліментах (454490,43грн) майже на 130000грн перевищує розмір заборгованості, про який державний виконавець зазначав у своїх вищезгаданих попередніх постановах (324636,02грн). Отже, вважає, вказана постанова є незаконною через недостовірні відомості щодо суми заборгованості.
		Зазначеною постановою виконавець зобов`язав в/ч НОМЕР_1 здійснювати відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 у розмірі 70% до виплати загальної суми боргу, яку нарахувати згідно отриманого доходу, починаючи з 01.07.2024 року, утримання проводити з урахуванням боргу станом на 01.07.2024 року.
		За ч.2 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження" із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням,  50 відсотків.
		А відповідно до ч.3 ст.70 вказаного Закону Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
		ОСОБА_2 не є особою, яка відбуває покарання, а отже розмір відрахувань з його заробітної плати не може перевищувати 50%.
		Таким чином, вважає вказані постанови державного виконавця незаконними та просить скасувати
		 
		   Ухвалою Нововоронцовськогорайонного судуХерсонської областівід 13листопада 2024року вказану скаргу було прийнято до розгляду (а.с.34).
		 
		Оскаржуваною ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20 січня 2025 року скаргу було задоволено частково. Зокрема, суд постановив:
		--- визнати дії Начальника Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гончаренка Володимира Дмитровича по визначенню Рутковському В.М. боргу на час подання скарги до суду 21.10.2024 року  неправомірними;
		--- скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 97390,81грн від 25.09.2024 року начальника Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренка Володимира Дмитровича у ВП № 60453276;
		--- скасувати постанову про арешт коштів від 25.09.2024 року начальника Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гончаренка Володимира Дмитровича у ВП № 60453276;
		--- скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 25.09.2024 року начальника Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гончаренка Володимира Дмитровича у ВП № 60453276.
		--- у задоволенні решти вимог скарги  відмовити.
		 
		   Скасовуючи постанову про накладення штрафу у розмірі 97390,81грн від 25.09.2024 року, суд першої інстанції виходив з безпідставності накладення такого штрафу з огляду на те, що на час винесення вказаної постанови існували підстави, які об`єктивно ускладнювали виплату боржником аліментів та отримання інформації і розрахунку заборгованості. А саме, що боржник ОСОБА_2 перебуває у лавах ЗСУ, а виконавче провадження передане на виконання до Високопільського відділу ДВС у Бериславському районі Херсонської області лише 23.09.2024, а до цього перебувало на виконанні Нижньосірогозького РВДВС ГТУЮ у Херсонській області, тобто на території, яка є тимчасово окупованою з 24.02.2022 року. До того ж адреса проживання стягувача по виконавчому провадженні ОСОБА_1 також зазначена тимчасово окупована територія України, а саме Херсонська область, Нижньосірогозький район, с.Новоолександрівка.
		 
		 
		 
		Скасовуючи постанову про арешт коштів від 25.09.2024 року, суд першої інстанції виходив з незаконності вказаної постанови з підстав того, що арешт на кошти боржника накладено державним виконавцем не у розмірі заборгованості. 
		 
		Скасовуючи постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 25.09.2024 року, суд першої інстанції виходив з невідповідності вимогам закону застосованого до ОСОБА_2 тимчасового обмеження у праві керувати транспортними засобами з огляду на те, що згідно довідки № 4405 від 05 жовтня 2024 року ОСОБА_2 з травня 2023 року і до теперішнього часу проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Натомість відповідно до п.3 ч.10 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі проходження боржником, зокрема, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
		 
		Відмовляючи в скасуванні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60453276 від 26.09.2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із невиконанням заявником зобов`язань по сплаті аліментів станом на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 324636,02грн, а обмеження розміру усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника, яке не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. А тому, як вказав суд, оспорюване рішення прийняте відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця.
		 
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_2 про скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60453276 від 26.09.2024 року, адвокат Вічна Ірина Миколаївна, яка діє від ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу в частині відмови у задоволенні скарги про скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60453276 від 26.09.2024 року, а також прийняти власне рішення, яким скаргу ОСОБА_2 у відповідній частині задовольнити та скасувати як незаконну постанову у ВП № 60453276 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.09.2024 року, прийняту Начальником Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гончаренком Володимиром Дмитровичем. При цьому вона послалася на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.
		Зокрема вказала, що, погодившись з доводами скаржника про те, що розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментах складає 324636,02грн, а не 454490,43грн, як зазначено в оскаржуваній постанові, суд жодним чином не аргументував свій висновок, чому за таких обставин законною має залишатися постанова, яка зобов`язує роботодавця (ВЧ НОМЕР_1 ) здійснювати відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 до виплати неіснуючої суми боргу, яка на 129 854,41грн перевищує нараховану виконавцем заборгованість.
		Також зазначила, що суд не прийняв до уваги того, що в контексті ч.3 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження" можливість здійснення відрахувань із заробітної плати на рівні не більше 70 відсотків виникає за наявності у сукупності двох умов  відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення з нього аліментів на неповнолітніх дітей. Натомість, вказала, ОСОБА_2 не є особою, яка відбуває покарання.
		Крім того, вказала, що суд не врахував і того, що, навіть застосовуючи обране судом тлумачення ч.3 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження", відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 на рівні 70 відсотків не могло застосовуватись, оскільки станом на вересень 2024 року дочка ОСОБА_2  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно положень ч.1 ст.31 ЦК України вважалася малолітньою особою, оскільки не досягла віку 14 років, а, отже, правовідносини по стягненню з ОСОБА_2 аліментів станом на вересень 2024 року не стосувалися стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
		 
		Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні скарги про скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60453276 від 26.09.2024 року і не оскаржується в решті.
		 
		Справу було призначено до апеляційного розгляду на 11.03.2025 року о 09-40 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися і про причини неявки не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності. 
		 
		Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом
		 
		Відповідно до наказу №659/857/19 від 06.09.2019 року, виданого 04.10.2019 року Нижньосірогозьким районним судом Херсонської області, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.08.2019 року. 
		 
		Вказаний судовий наказ оприлюднено в ЄДРСР (№рішення 84082948).
		 
		На підставі вказаного наказу постановою про відкриття виконавчого провадження від 31.10.2019 року старшим державним виконавцем Нижньосірогозького РВДВС ГТУЮ у Херсонській області Хоменко Оленою Віталіївною було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу суду (а.с.20).
		 
		Згідно з постановою від 23.09.2024 року вказане виконавче провадження було прийнято до виконання начальником Високопільського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гончаренком Володимиром Дмитровичем (а.с.26). 
		У межах вказаного виконавчого провадження прийнято: постанову про арешт коштів боржника від 25.09.2024 року у межах суми звернення стягнення у розмірі 500000грн (а.с.23); постанову про встановлення тимчасового обмеженні боржника у праві керування транспортними засобами від 25.09.2024 року (а.с.25); постанову про накладення штрафу у розмірі 97 390,81 грн від 25.09.2024 року (а.с.24); постанову про звернення стягнення на доходи боржника у розмірі 70% до виплати загальної суми боргу, яку нарахувати згідно отриманого доходу, починаючи з 01.07.2024 року, утримання проводити з урахуванням боргу станом на 01.07.2024 року (а.с.21).
		 
		Отже, з постанови про арешт коштів від 25.09.2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 по аліментам складає 324 636,02 грн, відтак згідно постанови про накладення штрафу від 25.09.2024 року розмір нарахованого державним виконавцем штрафу склав 97 390,81 грн, а саме у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Виходячи з доводів та вимог апеляційної скарги, предметом апеляційного перегляду справи є ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги про скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60453276 від 26.09.2024 року. В решті ж вказана ухвала суду першої інстанції не переглядається, як така, що не оскаржується.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.
		 
		За п.9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.
		 
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)  сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Частиною 2 ст.2 вказаного Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності. 
		 
		Згідно з пунктами 1-1, 5 ч.1 ст.3 вказаного Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, судові накази, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
		За змістом ч.1 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		Розділ VІІ вказаного Закону "Порядок звернення стягнення на майно боржника"(статті 48-62) передбачає дії зі звернення стягнення на майно боржника.
		 
		Так, відповідно до ч.1 ст.48 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		 
		За частиною 6 ст.48 вказаного Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
		 
		Згідно з положеннями ч.ч.1 і 2 ст.56 вказаного Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. 
		 
		За ч.3 ст.56 вказаного Закону арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі
		 
		Відповідно до частин 2, 3 ст.70 вказаного Закону із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, зокрема, у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням,  50 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
		 
		Стаття 71 вказаного Закону визначає порядок стягнення аліментів. Так, відповідно до вимог зазначеної статті: 
		--- виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (частина 1); 
		--- виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувану і боржнику в тому числі і у разі подання заяви стягувачем або боржником (частина 4);
		--- спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина 8); 
		--- довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувана протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України (частина 13).
		 
		За положеннями ч.14 ст.71 вказаного Закону:
		--- за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів;
		--- за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів;
		--- за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів;
		--- у подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік;
		--- суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
		 
		Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02квітня 2012 року №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі Інструкція), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Згідно із пунктами 3, 4, 5 розділу XVI вказаної Інструкції ("Особливості виконання рішень про стягнення аліментів"): 
		--- у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження (пункт 3);
		--- виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених ч.4 ст.71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувана; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (пункт 4).
		--- за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, виконавець: виносить повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників; звертає стягнення на майно боржника (пункт 5).
		 
		Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).
		 
		У ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 
		Згідно з ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
		 
		Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у
		справі №641/7824/18.
		 
		Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Позиція суду апеляційної інстанції
		 
		З аналізу ч.3 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження" слід дійти висновку, що обмеження розміру усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника, яке не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі, зокрема, у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. Тобто вказана норма закону не вимагає обов`язкової сукупності двох обстави: відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, а передбачає достатність для встановлення розміру відрахувань із заробітної плати до 70 відсотків наявність кожної окремо із зазначених обставин. 
		Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 16.06.2021 року по справі № 161/20072/18.
		 
		Як зазначив суд першої інстанції, у зв`язку із невиконанням заявником зобов`язань по сплаті аліментів станом на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 324636,02грн, а обмеження розміру усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника, яке не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. А тому, як вказав суд, оспорюване рішення (постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №60453276 від 26.09.2024 року) прийняте відповідно до закону, в межах повноважень посадової особи державної виконавчої служби. 
		 
		Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій відповідної посадової особи державної виконавчої служби при винесенні оскаржуваної постанови. Адже в цій справі мова йде про виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто неповнолітньої дитини.
		 
		При цьому слід взяти до уваги, що Глава 15 СК України ("Обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання") у статтях 180-197 передбачає виконання обов`язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто до досягнення нею 18 років. А тому немає різниці між стягненням аліментів на утримання малолітньої дитини (фізичної особи, яка не досягла 14 років, що передбачено ст.31 ЦК України) чи неповнолітньої дитини (фізичної особи у віці від 14 до 18 років, що передбачено ст.32 ЦК України) в сенсі положень ч.3 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження". 
		 
		Апеляційний суд при цьому також враховує й те, що причиною ухвалення оскаржуваної постанови посадової особи державної виконавчої служби була наявність заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів в розмірі 324636,02грн, розмір якої був обчислений виконавцем згідно зі ст.195 СК України та який боржником на підставі тієї ж норми закону не було оскаржено, що є обов`язковим для боржника, який намагається оскаржити відповідні дії чи бездіяльність виконавця, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, зробленій у постанові від 13.03.2024 року у справі №569/17794/22 ("…суд апеляційної інстанції надав оцінку зібраним у справі доказам та врахував, що боржник не спростував розмір заборгованості по аліментам, визначений державним виконавцем, та не оскаржив розрахунок").
		 
		Крім того, як вже вказувалось, згідно з ч.6 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника.
		Оскаржуваною постановою звернуто стягнення на доходи боржника та вказано, що заборгованість по аліментах станом на 01.07.2024 року складає 454490,43грн. Апеляційний суд враховує, що у цій справі жодними учасниками не заперечується, і це підтверджується належними доказами (постановою про арешт коштів від 25.09.2024 року та постановою про накладення штрафу від 25.09.2024 року), що заборгованість ОСОБА_2 по аліментам складає 324 636,02 грн, із вказаного розміру нараховано штраф в розмірі 97 390,81 грн, а саме у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що передбачено ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" (324636,02 грн х 30% = 97 390,81 грн). 
		 
		Тобто, розмір стягнення за виконавчим документом з урахуванням розміру заборгованості по аліментах та штрафу становить 422026,83грн. 
		 
		Частина 2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		 
		Таким чином, розмір стягнення за виконавчим документом з урахуванням розміру заборгованості по аліментах, штрафу та виконавчого збору (10% від 324 636,02 грн = 32463,60грн) становить 454490,43грн (422026,83грн + 32463,60грн). 
		 
		Тобто, у вказаній постанові про звернення стягнення посадова особа державної виконавчої служби, зазначивши суму 454490,43грн, мав на увазі розмір стягнення за виконавчим документом з урахуванням розміру заборгованості по аліментах, штрафу та виконавчого збору, що і передбачено ч.6 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		Таким чином, оскаржувана ухвала про відмову у задоволенні скарги в частині відмови у скасуванні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60453276 від 26.09.2024 року є законною та обґрунтованою. 
		 
		Доводи апеляційної скарги адвоката Вічної Ірини Миколаївни, діючої від імені ОСОБА_2 , в частині незаконності винесення посадовою особою державної виконавчої служби постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60453276 від 26.09.2024 року не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують. 
		Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом того, що розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментах складає 324636,02грн, а не 454 490,43 грн, як зазначено в оскаржуваній постанові. При цьому апеляційний суд враховує те, що, як вже зазначалось, у вказаній постанові про звернення стягнення посадова особа державної виконавчої служби, зазначивши суму 454490,43грн, мав на увазі розмір стягнення за виконавчим документом з урахуванням розміру заборгованості по аліментах (324 636,02 грн), штрафу (97390,81 грн) та виконавчого збору (32463,60грн), що і передбачено ч.6 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження".
		Також підлягають залишенню поза увагою й посилання скаржника на неврахування судом того, що ОСОБА_2 не є особою, яка відбуває покарання. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що, як вже вказувалось, аналіз ч.3 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку, що обмеження розміру усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника, яке не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі, зокрема, стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 16.06.2021 року по справі № 161/20072/18. тобто, вказана норма закону передбачає достатність для встановлення розміру відрахувань із заробітної плати до 70 відсотків наявність кожної окремо із зазначених обставин: відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
		Крім того , підлягають відхиленню й посилання скаржника на неврахування судом того, що станом на вересень 2024 року дочка ОСОБА_2  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно положень ч.1 ст.31 ЦК України вважалася малолітньою особою, оскільки не досягла віку 14 років, а, отже, як вважає скаржник, правовідносини по стягненню з ОСОБА_2 аліментів станом на вересень 2024 року не стосувалися стягнення аліментів на неповнолітню дитину. При цьому апеляційний суд виходить з того, що з аналізу положень Глави 15 СК України слід дійти висновку про відсутність різниці між стягненням аліментів на утримання малолітньої дитини (фізичної особи, яка не досягла 14 років, що передбачено ст.31 ЦК України) чи неповнолітньої дитини (фізичної особи у віці від 14 до 18 років, що передбачено ст.32 ЦК України) в сенсі положень ч.3 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції
		 
		Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскільки ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині (в частинівідмови узадоволенні скаргипро скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 60453276 від 26.09.2024 року) постановлена з дотриманням норм процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не вказують на такі його порушення, що вплинули на правильність вирішеного судом питання, апеляційний суд вважає за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу  без змін.
		 
		Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, суд
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Вічної Ірини Миколаївни, діючої від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
		Ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20 січня 2025 року в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови у задоволенні скарги про скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №60453276 від 26.09.2024 року залишити без змін.
		В решті ця ж ухвала суду в апеляційному порядку не переглядалась як така, що не оскаржувалась. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Дата складення повного тексту постанови  11 березня 2025 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                _ _ _ _ _ _ _ _ _ _              В.В. Майданік
		 
		Судді:                    _ _ _ _ _ _ _ _ _ _         Л.П. Воронцова
		            
		                   _ _ _ _ _ _ _ _ _ _          О.В. Кутурланова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...