Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-13708/10/2670 : не визначено.
Надіслано судом: 01.12.2010. Зареєстровано: 03.12.2010. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2010.
Дата набрання законної сили: 27.11.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			01 листопада 2010 року <Час проголошення >№ 2а-13708/10/2670
			 
				 
					 
					Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу 
					за позовомОСОБА_1 
					доГоловного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації 
					проскасування рішення, зобовязання вчинити дії 
					ВСТАНОВИВ:
					Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати неправомірними дії відповідача щодо не встановлення факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони; визнати нечинним рішення відповідача від 21.04.2010 № 01-08/606 про відмову у встановленні факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони; зобовязати вчинити дії щодо встановлення участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони в період з 26 травня 1986 року і видати відповідну довідку.
					В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
					Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив розглядати справу без участі його представника.
					Крім того, під час судового розгляду були допитані в якості свідків з попередженням про кримінальну відповідальність за порушення ст.ст. 384, 385 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3
					На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.11.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 08.11.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
					Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
					ОСОБА_1 на момент аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році працювала заступником головного бухгалтера (копія трудової книжки залучена до матеріалів справи) Припятського радіозаводу “Юпитер”. 
					Позивач має посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1 від 15.10.2008. Згідно з довідкою спеціалізованої радіологічної медико-соціальної експертної комісії № 012386 від 06.11.1998 позивачу встановлено другу групу інвалідності згідно з актом № 4841 огляду МСЕК, за яким причиною інвалідності зазначено захворювання, що повязане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
					Враховуючи вимоги діючого законодавства для набуття статусу інваліда війни, позивач звернулась до відповідача із проханням надати їй підтвердження участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони з метою подання цих документів до органу соціального захисту населення для отримання посвідчення інваліда війни.
					Листом № 01-08/606 від 21.04.2010 Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації надало відповідь ОСОБА_1 на вищезазначену заяву, у якій посилається на існування нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу на Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене 18.03.1976 Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111 та Положення про невоєнізовані формування ЦО (наказ начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 року № 90), якими визначалось, що в кожному міністерстві, відомстві або іншому центральному органі виконавчої влади, а також на підприємствах, в установах і організаціях за територіально-виробничим принципом створювалась система, служби та формування Цивільної оборони. Згідно з вимогами цих документів служби і формування Цивільної оборони повинні були бути створені на заводі “Юпітер”. Оскільки до складу невоєнізованих формувань ЦО зараховувались в обовязковому порядку все працездатне населення, в тому числі чоловіки від 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років, факт зарахування та перебування позивача ОСОБА_1 на момент аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО на заводі “Юпітер” у листі від 21.04.2010 відповідачем не заперечується та на його думку не потребує додаткового доведення.
					Разом з тим, у цьому ж листі відповідач заявнику повідомив, що з наданих документів відсутнє документальне підтвердження залучення позивача у звязку з аварією на Чорнобильській АЕС невоєнізованих формувань Цивільної оборони заводу “Юпітер” до дій за призначенням, так само як і безпосередньої участі позивачки в роботах по ліквідації наслідків катастрофи, тому надати підтвердження участі позивачки в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань ЦО відповідач не має можливості.
					Водночас, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. 
					Згідно з п. 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12.05.1994 (далі Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни) "Посвідчення інваліда війни" видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам - органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
					Відповідно до п. 12 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, посвідчення, зазначені в пунктах 3, 4 і 5, зокрема “Посвідчення інваліда війни” видаються інвалідам війни на підставі одного з таких документів: “Удостоверение инвалида Отечественной войны", "Удостоверение инвалида о праве на льготы", для малолітніх в'язнів - "Удостоверение" і довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, довідки, видані органами Міноборони, МВС, Держспецзв'язку, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці.
					Згідно з п. 2 Типового положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 79 від 30.05.1996 (у редакції наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 218 від 06.08.2003) (далі  Типове положення про комісії) статус учасників війни, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у разі відсутності необхідних документів, що підтверджують факт роботи в період війни, встановлюється республіканською, обласними, районними, Київською і Севастопольською міськими, міськими, районними в містах, відомчими комісіями для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни (далі - комісії). 
					Положенням пункту 6 Типового положення про комісії передбачено, що районні, міські, районні в містах, відомчі комісії зобов'язані уважно вивчити документи, заслухати пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників державних органів і громадських організацій, рад ветеранів, дослідити інші докази, надати допомогу громадянам у розшуку документів, інших доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни, та в 10-денний термін з дня подання документів прийняти відповідне рішення, про що інформувати громадянина.
					Відповідно до п. 7 Типового положення про комісії підставою для встановлення районними, міськими, районними в містах, відомчими комісіями статусу учасника війни можуть бути довідки, що підтверджують факт роботи в період війни, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, висновки медико-соціальних експертних комісій; посвідчення, атестати, характеристики, евакуаційні листи, документи держав, з якими підписані міжнародні угоди; довідки органів внутрішніх справ, суду, органів прокуратури, дізнання та слідства; довідки партизанських загонів, підпільних груп; акти, довідки заготівельних організацій, кооперативних об'єднань, управлінь сільського господарства, відповідних місцевих та інших органів державної влади та громадських організацій; дані погосподарських книг, довідки архівів та інших органів; посвідчення про урядові нагороди, нагородні листи, почесні грамоти та інші документи.
					За змістом пункту 8 Типового положення про комісії у разі відсутності документів та інших доказів у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, пожежами, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, визначеними в Орієнтовному переліку поважних причин, що враховуються при відсутності необхідних документів заявника, наведеному в додатку 3, факт роботи в період війни підтверджується показаннями не менше двох свідків. Показання свідків оформлюються протоколом опитування свідків, що складається комісією за формою, наведеною у додатку 4.
					Згідно п. «б»ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 458 від 26.04.1996 „Про комісії для розгляду питань, повязаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” комісії розглядають документи, заслуховують пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників державних органів, громадських організацій, рад ветеранів, досліджують інші докази та у 10-денний термін з дня подання документів приймають відповідні рішення, про що інформують громадян, які подали заяви, надають допомогу громадянам у розшуку документів та інших доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни.
					З показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які працювали в той час на Припятському радіозаводі “Юпітер” завгоспом та начальником відділу кадрів відповідно, судом встановлено, що позивач виконувала роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування ЦО заводу “Юпітер”, зокрема, по евакуації працівників заводу, обліку документів, з урахуванням чого суд приходить до висновку, що не збереження документів, які підтверджують створення формувань Цивільної оборони на заводі, де працювала позивач, не може бути підставою для позбавлення позивача права на пільги, встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
					Разом з тим, суд не визнає дії відповідача неправомірними, оскільки обставини, які підтверджують участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони були встановлені тільки під час судового розгляду шляхом допиту свідків та надання оцінки тим доказам, які подавались позивачем.
					Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998) встановлено, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК.
					Главою 31-А ЦПК 1963 року був встановлений порядок розгляду судом справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, які у звязку з набранням 01.09.2005 законної сили КАС України розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
					Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
					Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
					Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
					Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
					Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності відмови у встановленні факту участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони.
					Водночас, позивач у позовній заяві просив, зокрема, визнати нечинним рішення відповідача від 21.04.2010 № 01-08/606 про відмову у встановленні факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони.
					Проте, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
					З аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
					Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
					За таких умов, суд вважає за необхідне захистити порушені права ОСОБА_1, зокрема, шляхом скасування спірного рішення відповідача про відмову у встановленні факту її участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, викладеного у листі № 01-08/606 від 21.04.2010.
					Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.
					Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
					ПОСТАНОВИВ:
					1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
					2.Скасувати рішення Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації про відмову у встановленні факту участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, викладене у листі № 01-08/606 від 21.04.2010.
					3. Зобовязати Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони в період з 26 травня 1986 року і видати відповідну довідку.
					4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
					 Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. 
					Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. 
					 
						 
							 
							СуддяК.С. Пащенко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...