Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/105/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 11.03.2025. Зареєстровано: 12.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2025.
Дата набрання законної сили: 05.03.2025
Номер судового провадження: A/855/23686/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/105/24                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  05 березня 2025 року                                                                                           м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		          головуючий суддя                    Грибан І.О.
		          судді:                                        Беспалов О.О.
		                                                  Ключкович В.Ю.
		за участі:
		          секретар с/з                              Кузьмук Б.І.
		позивач                               ОСОБА_1 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та скасування наказу, стягнення середнього заробітку,- 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		           ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому, просив суд: 
		- визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 14.09.2023 №285-а про звільнення ОСОБА_1 ;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді державного експерта експертної групи з питань цифрової трансформації освіти і науки директорату цифрової трансформації Міністерства освіти і науки України;
		- стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату постановлення судового рішення по справі;
		- стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ відповідача є протиправним, оскільки в порушення приписів частини другої статті 77 Закону України «Про державну службу» відповідач не зазначив причини притягнення до дисциплінарної відповідальності, які, у свою чергу, мають бути обґрунтованими з врахуванням факту порушення, вини працівника та негативних наслідків такого проступку для роботодавця. Крім того, позивач вказує, що в наказі про звільнення містяться лише посилання на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування норм права, не наведено обставин вчинення дисциплінарного проступку , через що не є можливим зрозуміти в чому саме полягає порушення Присяги державного службовця та за яких обставин це сталося, що не дає змогу перевірити чи наявні підстави для застосування найсуворішого заходу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. 
		Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не надано оцінку тому факту, що підстави звільнення позивача в оскаржуваному наказі не конкретизовано та чітко не сформульовано. Крім того, посилаючись на висновки лінгвістично семантико-текстуального дослідження, вказував, що в тексті допису в соціальній мережі він лише висловив свої власні оціночні судження, що в силу положень ч.1 ст. 30 Закону України №Про інформацію» виключає притягнення до будь-якої відповідальності.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 23 січня 2025 року.
		Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
		24 грудня 2024 року позивачем по справі надіслано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові докази по справі.
		Також, 24 грудня 2024 року позивач надав відповідь на відзив, в якій продублював мотиви наведені у апеляційній скарзі.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 лютого 2025 року.
		19 лютого 2025 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 05 березня 2025 року.
		У судовому засіданні апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
		У судове засідання відповідач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.
		          Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
		Позивач у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.
		Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
		Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1  починаючи з 02.04.2018 перебував на державній службі  в Міністерстві освіти і науки України. 
		З 18.01.2021 позивача обіймав посаду державного експерта експертної групи з питань цифрової трансформації освіти і науки директорату цифрової трансформації Міністерства освіти і науки України. 
		24.08.2023 позивачем було оприлюднено допис у соціальний мережі «Facebook» під заголовком «Про выход Украины и прибалтийских республик из состава СССР. Лонгрид».
		У зв`язку зі значним суспільним резонансом публікації, 28.08.2023 заступником міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації подано на ім`я Державного секретаря Міністерства освіти і науки України службову записку № 1/139-вн-23  щодо порушення правил етичної поведінки державних службовців  та порушення Присяги державного службовця та ініціювання питання притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		Наказом Міністерства освіти і науки України від 28.08.2023 № 270-а порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , державного експерта експертної групи з питань цифрової трансформації освіти і науки директорату цифрової трансформації Міністерства. Дисциплінарне провадження доручено провести дисциплінарній комісії Міністерства освіти і науки України з розгляду дисциплінарних справ.
		Листом від 29.08.2023 № 15.1/123-23 департамент кадрового забезпечення повідомив позивача, що наказом Міністерства освіти і науки України від 28.08.2023 № 270-а стосовно останнього порушено дисциплінарне провадження. З метою всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин дисциплінарного проступку, на підставі пункту 18 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039, запропоновано позивачу до 30.08.2023 надати вичерпні пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.
		Листом від 01.09.2023 № 15.1/128-23 департамент кадрового забезпечення повідомив позивача про запрошення на засідання  дисциплінарна комісія Міністерства освіти і науки України з розгляду дисциплінарних справ відповідно для надання пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.
		01.09.2023 позивачем подав пояснення державного службовця, в яких зазначав, що інформація, яка міститься в доповідній записці в. о. начальника відділу преси та інформації ОСОБА_5 від 28.08.2023 № 23/2-вн-23, не відповідає дійсності; інформація службової записки заступника Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Дмитра Завгороднього від 28.08.2023 № 1/139-вн-23 про наявність ознак дисциплінарних проступків, визначених пп.1, 2, 3, 4, 8 п. 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» є безпідставною. Зазначено позивачем також про те, що провини у вчиненні дисциплінарного порушення він не визнає. Допис у соціальній мережі «Facebook» позивач визначає як особисту думку автора, який не має жодного зв`язку з його професійною діяльністю та перебуванням на державній службі. 
		Додатком до заяви позивачем подано додаткові матеріали до дисциплінарної справи, в яких повідомлено, що з метою роз`яснення положень допису, який став предметом розгляду у дисциплінарній справі, 03.09.2023 о 19:00 позивачем проведено прямий ефір (стрім) зі своєї персональної сторінки у соціальній мережі «Facebook» стосовно змісту допису, протягом якого позивач здійснював пояснення усім присутнім змісту кожного абзацу допису та надав відповіді на найбільш резонансні коментарі.
		05.09.2023 на  засіданні дисциплінарної комісії Міністерства освіти і науки України з розгляду дисциплінарних справ ( далі - Коміся) заслухано ОСОБА_1 та  проаналізовано  письмові пояснення. За результатами розгляду питання Комісія дійшла висновку, що державний службовець не визнав своєї провини стосовно вчинених дій. Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 , Комісія врахувала як відсутність у минулому дисциплінарних стягнень щодо державного службовця, так і невизнання ним своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 66 Закону України «Про державну службу», а саме: порушення Присяги державного службовця.
		На підставі вищезазначеного комісія одноголосно ухвалила:
		« 1. Підготувати та внести державному секретарю Міністерства освіти і науки України подання про наявність у діях державного експерта експертної групи з питань цифрової трансформації освіти і науки директорату цифрової трансформації ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: порушення Присяги державного службовця.
		Запропонувати суб`єкту призначення застосувати до ОСОБА_1 , державного експерта експертної групи з питань цифрової трансформації освіти і науки директорату цифрової трансформації, дисциплінарне стягнення відповідно до пункту 4 частини першої та п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу», а саме: звільнити ОСОБА_1 з посади державного експерта експертної групи з питань цифрової трансформації освіти і науки директорату цифрової трансформації.
		2. Одночасно із внесення подання Комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 , державного експерта експертної групи з питань цифрової трансформації освіти і науки директорату цифрової трансформації, повідомити ОСОБА_1 про дату внесення подання та необхідність надання ним письмових пояснень суб`єкту призначення відповідно до статті 75 Закону України «Про державну службу».»
		Також, 06.09.2023 Комісією було внесено подання про наявність у діях державного експерта експертної групи з питань цифрової трансформації освіти і науки директорату цифрової трансформації ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме - порушення Присяги державного службовця.
		На підставі подання дисциплінарної комісії Міністерства освіти і науки України з розгляду дисциплінарних справ Міністерством освіти і науки України видано наказ від 14.09.2023№285-а «Про звільнення ОСОБА_1 » від 06.092.2023. 
		Вважаючи оскаржуваний наказ Міністерства освіти і науки України про звільнення протиправним, а звільнення з посади незаконним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за результатами дисциплінарного провадження дисциплінарні проступки позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи та є вчинками, які дискредитують систему органів влади, а позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані обставини.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Спір в даній справі виник з приводу проходження позивачем публічної служби, зокрема щодо наявності підстав до притягнення до дисціплінарної відповідальності за порушення Присяги державного службовця.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII(у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, надалі як і раніше -Закон № 889-VIII).
		Так, частиною 2 статті 1 Закону № 889-VIII встановлено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
		Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
		Відповідно до статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
		Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
		За приписами чч.1-3 статті 10 Закону № 889-VIII державний службовець повинен неупереджено виконувати законні накази (розпорядження), доручення керівників незалежно від їх партійної належності та своїх політичних переконань.
		Державний службовець не має права демонструвати свої політичні погляди та вчиняти інші дії або бездіяльність, що у будь-який спосіб можуть засвідчити його особливе ставлення до політичних партій і негативно вплинути на імідж державного органу та довіру до влади або становити загрозу для конституційного ладу, територіальної цілісності і національної безпеки, для здоров`я та прав і свобод інших людей.
		Державний службовець не має права:
		1) бути членом політичної партії, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби  категорії "А". На час державної служби на посаді категорії "А" особа зупиняє своє членство в політичній партії;
		2) обіймати посади в керівних органах політичної партії;
		3) суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби  категорії "А";
		4) залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями;
		5) у будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях.
		Державний службовець не має права організовувати і брати участь у страйках та агітації (ч.5 ст.10 Закону).
		Згідно з частинами 1, 3, 5статті 36 Закону № 889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки». 
		Підписаний текст Присяги державного службовця є складовою особової справи державного службовця. 
		Особа, яка вперше займає посаду державної служби, набуває статусу державного службовця з дня складення Присяги державного службовця.
		Відповідно до статті 61 Закону № 889-VIІІ службова дисципліна забезпечується шляхом:
		1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку;
		2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України;
		3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців;
		4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.
		За приписами статті 62 Закону № 889-VIІІ державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також:
		1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця;
		2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців;
		3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
		Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.
		Отже, колегія суддів зазначає, що основними ознаками державної служби є високий ступінь професійності та публічності, а також політична неупередженість під час виконання покладених на службовця завдань та функцій. Поведінка державних службовців має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства і громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод громадян.
		Відповідно до вимог ст.64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
		Згідно з частиною першою статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
		   Відповідно до частини другої статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є:
		1) порушення Присяги державного службовця;
		2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
		3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
		4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
		5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
		6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
		7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;
		8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
		9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
		9-1) порушення вимог  Закону України  «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби  категорії "А"  або  "Б";
		10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
		11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
		12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
		13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
		14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;
		15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
		Згідно з частиною першою статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
		Частиною п`ятою статті 66 Закону № 889-VIІІ визначено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
		Згідно з частиною першою статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.
		З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина перша статті 73 Закону № 889-VIII).
		Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039).
		Згідно п. 4 Порядку № 1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
		Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія (п. 7 Порядку № 1039).
		Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
		Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця (п. 33 Порядку № 1039).
		Відповідно до п.34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні. Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання).
		Відповідно до статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.
		У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
		З системного аналізу наведених положень Закону № 889-VIII та Порядку №1039 слідує, що законодавцем чітко визначені як підстави, так і порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців.
		Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, під яким розуміється вчинення протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
		Одним із дисциплінарних проступків є порушення Присяги державного службовця.
		Конституційний Суд України у рішенні від 11.03.2011 року у справі № 2-рп/2011 вказав, що з наведеного у статті 36 Закону № 889-VIII тексту Присяги державного службовця, вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.
		Таким чином, порушення Присяги державного службовця - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця, скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
		Передумовою звільнення державного службовця за вчинення такого дисциплінарного проступку, як порушення Присяги державного службовця, є проведення службового розслідування.
		Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що підставами для відкриття дисциплінарного провадження стали службова записка заступника Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Дмитра Завгороднього від 28.08.2023 № 1/139-вн-23 та доповідна записка в. о. начальника відділу преси та інформації ОСОБА_5 від 28.08.2023 № 23/2-вн-23.
		Так, відповідно до службової записки заступника Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Дмитра Завгороднього від 28.08.2023 №1/139-вн-23, у зв`язку із значним суспільним резонансом, викликаним дописом від 24 серпня 2023 року (https://cutt.ly/1wj8TfZ0) у соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_1 - державного експерта експертної групи з питань цифрової трансформації директорату цифрової трансформації Міністерства освіти і науки України, робота якого координується заступником Міністра освіти і науки України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, останній просив ініціювати притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 65 Закону України «Про державну службу», у тому числі за порушення Присяги державного службовця.
		У доповідній записці в. о. начальника відділу преси та інформації ОСОБА_5 від 28.08.2023 № 23/2-вн-23 повідомлено, зокрема, про те, що в засобах масової інформації набула розголосу публічна інформація в соціальній мережі «Facebook» працівника директорату цифрової трансформації Міністерства освіти і науки України ОСОБА_1 та його антиукраїнської позиції. Разом з тим. ОСОБА_5 повідомив. що у зв`язку з резонансом до Міністерства надходять журналістські запити щодо публікації ОСОБА_1 . Представники ЗМІ запитують інформацію щодо оцінки неправомірних на їх думку дій працівника Міністерства освіти і науки України.
		За результатами роботи дисциплінарна комісії Міністерства освіти і науки України з розгляду дисциплінарних справ дійшла висновку, що опублікований позивачем допис у соціальній мережі «Facebook» під заголовком «Про выход Украины и прибалтийских республик из состава СССР. Лонгрид» слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним свої обов`язків. Вказаний допис, який викладений у державне свято України - День Незалежності України, є саме вчиненням діяння позивачем, несумісного із займаною на час його вчинення посадою, яке виходить за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем скоєно поступки проти інтересів держави, які підривають довіру до влади, призводять до приниження державного органу та які унеможливлюють подальше виконання позивачем свої обов`язків. При цьому, комісією зауважено, що позивач не визнав своєї провини стосовно вчинених дій. Враховано комісією й те, що позивач під час заслуховування усних пояснень на засіданні комісії підтвердив, що в його дописі у соціальній мережі відсутнє твердження, що це його оціночні судження та особиста думка.
		Колегія суддів враховує, що публікація вищезазначеного допису позивачем не заперечувалася ні в суді першої, ні в апеляційній інстанції. 
		При цьому, колегія суддів зауважує, що доводи апелянта фактично зводяться до того, що оскаржуваний наказ відповідача є протиправним, оскільки, в порушення приписів частини другої статті 77 Закону України «Про державну службу», відповідач не зазначив причини притягнення до дисциплінарної відповідальності, не навів мотивів застосування норм права, обставин вчинення дисциплінарного проступку та не враховано надані ним пояснень. 
		Наразі, колегія суддів зазначає, що надані позивачем пояснення враховані комісією під час дисциплінарного провадження, що вбачається з матеріалів дисциплінарної справи позивача.
		Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно позивача, комісія врахувала як відсутність у минулому дисциплінарних стягнень щодо державного службовця, так і невизнання ним своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 66 Закону України «Про державну службу», а саме: порушення Присяги державного службовця.
		Колегія суддів зауважує, що аналізуючи текст присяги державного службовця, наведеної у частині першій статті 36 Закону України №889-VIII, слід дійти висновку, що в основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення присяги. Тому, складаючи присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим під порушенням присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця. 
		Текст Присяги написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення яких могло б свідчити про порушення Присяги державного службовця посадовою особою державного органу при виконанні своїх службових обов`язків, вона дійсно має на меті в загальному порядку публічно зобов`язати державного службовця у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які, у свою чергу, уже мають більш конкретний зміст та зобов`язують державного службовця дотримуватися певних правил, встановлених ними, або утримуватися від певних дій, які ними заборонені.
		За такого правового врегулювання порушення Присяги державного службовця необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
		З урахуванням вищевикладеного, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження державної служби.
		Враховуючи надані  відповідачем докази чисельних запитів засобів масової інформації щодо оцінки неправомірних на їх думку дій позивача як працівника Міністерства освіти і науки України, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що допис позивача, опублікований у соціальній мережі «Facebook» є порушенням етичної поведінки державного службовця, проявом неповаги до держави, є таким, що шкодить авторитету державної служби, свідчить про порушення позивачем принципів державної служби, зокрема, й політичної неупередженості, спричинив висловлення негативного ставлення до Міністерства освіти і науки України та його працівників різними каналами комунікації, а отже є таким що порушує Присягу державного службовця. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач, поза межами своїх службових обов`язків та в особистих інтересах під час робочого часу, опублікував допис соціальній мережі «Facebook», у рамках якого в порушення Присяги державного службовця та принципів державної влади, продемонстрував свої політичні погляди, які мають негативний вплив на імідж державного органу та довіру до влади.
		Виходячи з аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ винесено відповідачем правомірно, у порядку та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України, в межах повноважень, з врахуванням всіх обставин, пропорційно.
		Щодо доводів апелянта, що в дописі ним висловлено власні оціночні судження, за які, в силу положень Закону України «Про інформацію», особу не може бути притягнуто до будь-якої відповідальності, колегією суддів відхиляються, як безпідставні. Колегія суддів звертає увагу, що спірні правовідносини регулюються законодавством, що визначає порядок прийняття, проходження та звільнення з державної служби. В свою чергу Закон України «Про інформацію» регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, отже не є застосовним до спірних правовідносин.
		Враховуючи наведене, а також те, що вимога про поновлення позивача на посаді є похідною від основної - про визнання протиправним та скасування наказу, рішення суду першої інстанції про відмову в позові в частині поновлення на роботі також є законним та обґрунтованим.
		За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
		При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
		Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 229, 243, 287, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
		          
		Головуючий суддя                                                                      І.О. Грибан
		 
		Судді:                                                                                          О.О. Беспалов
		 
		                                                                                                    В.Ю. Ключкович
		 
		 
		 
		(повний текст постанови складено 11.03.2025р.)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...