Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/6643/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано судом: 11.03.2025. Зареєстровано: 12.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2025.
Дата набрання законної сили: 11.03.2025
Номер судового провадження: К/990/25121/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 500/6643/23
		адміністративне провадження № К/990/25121/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
		суддів: Бучик А.Ю., Шарапи В.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року (у складі колегії суддів: Качмара В.Я., (суддя-доповідач), Гудими Л.Я., Затолочного В.С.) у справі № 500/6643/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якому просив:
		- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Тернопільській області в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XI;
		- зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з 01 листопада 2022 року, провівши відповідний перерахунок та виплату пенсії, з врахуванням виплачених сум.
		Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням вислуги років більше 27 років, а тому рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області № 8525-8700/А-02/8-1900/23 від 25 вересня 2023 року про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є протиправним.
		Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій
		2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року позов задоволено.
		Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Тернопільській області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
		Зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з 01 листопада 2022 року, провівши відповідний перерахунок та виплату пенсії, з врахуванням виплачених сум.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача зі служби діяла редакція постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, яка передбачала пільгове зарахування вислуги років. Оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становила 27 років 04 місяці 08 днів, позивач набув право на отримання пенсії за вислугою років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» було усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, зі змінами «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 і 21 Постанови № 393, календарна вислуга враховується для призначення пенсії за вислугу років. Водночас пункт 3 Постанови № 393 передбачає пільговий порядок обчислення окремих періодів проходження служби для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
		Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 23 років 6 місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, то заявник не набув права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		3. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та залишити у силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року.
		II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		4. Як підставу для касаційного оскарження позивач посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22 та від 13 листопада 2023 року у справах № 140/1151/23, № 600/3251/22.
		Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував у цій справі висновки Верховного Суду, викладені у вищезазначених постановах, оскільки вони стосуються військовослужбовців, звільнених з органів Державної прикордонної служби. Водночас для працівників Державної кримінально-виконавчої служби передбачене інше правове регулювання, яке визначає, що пільгова вислуга застосовується для осіб, звільнених з органів Державної кримінально-виконавчої служби, саме при призначенні пенсії, а не для визначення її розміру.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі, запропоновано відповідачеві подати відзив на касаційну скаргу та витребувано з Тернопільського окружного адміністративного суду справу № 500/6643/23.
		24 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла адміністративна справа № 500/6643/23.
		Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року ГУ ПФУ в Тернопільській області не подано, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та з 01 серпня 2018 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Згідно наказу Державної установи «Бережанська виправна колонія (№141)» Міністерства юстиції України від 30 липня 2018 року №22/ОС-18 «З особового складу» ОСОБА_1 звільнено відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 31 липня 2018 року. Вислуга років позивача на день звільнення в календарному розрахунку становила 21 рік 00 місяців 02 дні, в пільговому розрахунку - 27 років 04 місяці 08 днів.
		06 вересня 2023 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив перевести його на пенсію за вислугу років, згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі, передбаченому пунктом «а» статті 13 цього Закону, з дня призначення пенсії.
		За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 25 вересня 2023 року № 8525-8700/А-02/8-1900/23 повідомив позивача про призначення йому пенсії відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за 28 років загального стажу (зокрема, 21 рік календарної вислуги) у розмірі 53 % відповідних сум грошового забезпечення.
		Крім того, відповідач в листі зазначив, що відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
		Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		6. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		7. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
		8. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		9. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		10. Предметом спору у цій справі є відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		11. Преамбулою Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
		12. Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, мають право на довічну пенсію за вислугу років.
		13. Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
		14. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
		15. Частиною четвертою статті 23 Закону № 2713-IV визначено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
		16. Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, серед інших, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
		17. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним, зокрема, у пункті «б» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
		18. Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
		19. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		20. Питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби уже досліджувалось Верховним Судом.
		21. Так, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 Верховний Суд у складі судової палати дійшов також таких висновків:
		«…право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів».
		22. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивач проходив службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби і на момент звільнення його календарна вислуга в пільговому обчисленні становила більше 27 років.
		23. За таких обставин, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		24. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вже під час дії Порядку №393, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року, є безпідставним і ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки передбачене цим Порядком право на пільгове зарахування вислуги років враховується для визначення розміру пенсії, а не її призначення. При цьому, право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене частиною четвертою статті 23 Закону № 2713-IV, яка застосовується під час вирішення цієї справи.
		25. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у справі №520/14878/23 та у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі №560/14729/23 за подібних обставин справи.
		26. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що, оскільки спеціальною нормою Закону № 2713-IV (частина четверта статті 23) передбачено пільгове зарахування вислуги років для призначення пенсії особам, які проходили службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, позов ОСОБА_1 слід задовольнити.
		27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		28. За частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		29. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		30. За правилами частин першої, третьої, четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		31. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		32. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		33. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, однак за неправильного застосування норм матеріального права, тому у цій справі постанова суду апеляційної інстанції має бути скасована, а мотивувальна частина рішення суду першої інстанції змінена щодо мотивів задоволення позовних вимог, які слід враховувати в редакції цієї постанови.
		Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 351, 352, 356, 359 КАС України, Суд, -
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року в адміністративній справі № 500/6643/23 скасувати.
		Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року в адміністративній справі № 500/6643/23 змінити щодо мотивів задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
		В іншій частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року в адміністративній справі № 500/6643/23 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і не оскаржується. 
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                В. М. Бевзенко
		Судді                                                                                                    А. Ю. Бучик
		                       В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...