Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 949/1024/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: 12.03.2025. Зареєстровано: 12.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/949/160/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024180000000345

мовано у постанові від 21.08.2019 року у справі № 682/956/17.
		В той же час, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією злочинів, передбаченихст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а також конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, яке є необережним тяжким злочином, та характер допущених обвинуваченим ОСОБА_4 порушень вимог Правил дорожнього руху, внаслідок яких наступили суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілого.
		Крім того, в кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Санкція ч. 3 ст. 286-1 КК України є кумулятивною, тобто передбачає наявність як основного, так і додаткового виду покарання.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
		Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Суд зазначає, що вчинений ОСОБА_4 злочин хоча і є необережним, але грубе нехтування ним п.2.9 а) ПДР України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.
		В п.3 згаданої вище Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами) вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу підсудного з`ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.
		Під час судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_4 притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що ним було підтверджено в судовому засіданні та вже був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, що також підтверджується повідомленням РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській області №31/1356-17-2024 від 28 березня 2024 року (Том-1 а.п.62), однак належних висновків для себе не зробив та 18 березня 2024 року, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, допустив порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
		З огляду на це, суд вважає, що визнані судом обставини, які пом`якшують покарання не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Отже, відсутні підстави для застосування ст. 69 КК України.
		Відповідно до статтей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами. Особі, котра вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
		Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Так, санкція ч.3 ст.286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до десяти років. 
		Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02 березня 2021 року у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.
		З огляду на викладене, враховуючи наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, з урахуванням особи винного, який розкаявся у вчиненому, усвідомив свою провину, враховуючи його поведінку після вчинення злочину, сприяв слідству та суду у встановленні істини, добровільне відшкодування потерпілій завданої матеріальної шкоди, яка при обранні міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду, дані про особу винного, який одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, просив у потерпілої вибачення, позиції прокурора та захисника обвинуваченого, а також виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку, що у даному конкретному випадку обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке він повинен відбувати реально, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк п`ять років, оскільки такий вид та розмір покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено. 
		Документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 16660,16 грн., згідно вимог ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. 
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимогст. 100 КПК України.
		Відповідно до ч.ч. 5,7 ст.72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті;домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
		Як встановлено із матеріалів кримінального провадження, а саме із протоколу затримання від 18 березня 2024 року, ОСОБА_16 на підставі п.1,2 ч.1 ст.208 КПК України був фактично затриманий о 23 год. 11 хв. 18 березня 2024 року (Том-1 а.п.100-103).
		В ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 березня 2024 року застосовано до ОСОБА_4  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, а саме до 17 травня 2024 року (Том-1 а.п.123).
		В подальшому ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2024 року до ОСОБА_4  застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, а саме до 19 червня 2024 року (Том-1 а.п.149), який в подальшому продовжувався ухвалами Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 червня 2024 року (а.с.50-51), від 30 липня 2024 року (а.с.96-97), від 26 вересня 2024 року (а.с.132-134), від 20 листопада 2024 року (а.с.165-166), від 17 січня 2025 року (а.с.195-196) до 17 березня 2025 року включно.
		Тому суд приходить до висновку, що за правилами ч.5,7 ст.72КК України до строку відбування покарання слід зарахувати: час перебування ОСОБА_4  під вартою з 18 березня 2024 року по 15 травня 2024 року включно з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі, та час перебування ОСОБА_4  під цілодобовим домашнім арештом з 15 травня 2024 року по 11 березня 2025 року включно, з розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.
		При вирішенні, згідно із п.2 ч.4 ст.374 КПК України, питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд керується тим, що даним вироком суду визнається доведеним обвинувачення ОСОБА_4  у вчиненні тяжкого злочину та йому призначається покарання у виді позбавлення волі з поміщенням до установи закритого типу. Тому суд, із врахуванням вищенаведеного, вважає за необхідне обраний обвинуваченому запобіжний захід, у виді домашнього арешту змінити на тримання під вартою.
		Майнова шкодавідшкодована. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.286-1 Кримінального Кодексу України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.
		Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту, змінити на тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, взявши обвинуваченого ОСОБА_4  під варту в залі суду з подальшим його утриманням у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4  обчислювати з моменту його затримання, тобто з 23 год. 11 хв. 18 березня 2024 року.
		На підставі ч. 5статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання, перебування його під вартою з 18 березня 2024 року по 15 травня 2024 року включно, з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
		На підставі ч. 7 статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_4  у строк відбування покарання, строк цілодобового домашнього арешту з 15 травня 2024 року по 11 березня 2025 року включно, виходячи із співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
		Речові докази:
		- автомобіль марки «Mercedes Benz 814 D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який визнаний та приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12024180000000345 в якості речового доказу, який переданий на відповідальне зберігання власнику  повернути ОСОБА_6 .
		- автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який визнаний та приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12024180000000345 в якості речового доказу та залишений на зберіганні на території ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, що за адресою: вул. Воробинська, 25-А, м.Дубровиця Сарненський район Рівненська область  повернути ОСОБА_4 .
		- 1 (один) оптичний диск DVD-R, який визнаний та приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12024180000000345 в якості речового доказу - залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути з ОСОБА_4  в дохід держави витрати на залучення експертів на загальну суму 16660,16 грн. (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят гривень 16 коп.)
		Скасувати арешт на автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 березня 2024 року.
		Скасувати арешт на автомобіль марки «Mercedes Benz 814 D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 березня 2024 року.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		 
		Суддя:  підпис     
		 
		Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
		Суддя Дубровицького
		районного суду
		Рівненської області                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...