Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/70/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 12.03.2025. Зареєстровано: 12.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/621/70/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221260000517

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            Справа № 621/70/24
		Пр. № 1-кп/621/70/25
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		   12 березня 2025 року м. Зміїв 
		 
		Зміївський районний суд Харківської області:
		головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
		     
		за участі: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_4 ,
		захисника - ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023221260000517 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Красногвардійське Красногвардійського району Ставропольського краю РФ, є громадянкою України, має вищу освіту, одружена, працює на посаді інспектора з благоустрою відділу з питань житлово-комунального господарства, екології та благоустрою населених пунктів Зміївської міської ради, не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судима,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України
		у с т а н о в и в :
		13 листопада 2023 в будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 зі своїм чоловіком ОСОБА_6 та знайомими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сумісно вживали спиртні напої.
		Того ж дня, близько 20:00 години, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишили приміщення будинку, де залишилось подружжя ОСОБА_9 .
		14 листопада 2023, близько 04:20 години в приміщенні обідньої кімнати вказаного вище будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на ґрунті ревнощів мало місце з`ясування стосунків, в чого у ОСОБА_4 виник непрямий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень останньому.
		Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 в той же день та час, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і взяла у ліву руку кухонний ніж та умисно нанесла його колото-ріжучою частиною один прицільний удар в область передньої частини тулуба ОСОБА_6 , чим спричинила тяжкі тілесні ушкодженні у виді одного проникаючого сліпого колото-різаного поранення на передній поверхні живота в верхній третині по середній лінії з ушкодженням великого чіпця, висхідного відділу тонкого кишечнику, передньої стінки черевного відділу аорти, крововиливи м`яких тканин в зоні вищевказаної рани, наявність рідкої крові та згортків крові в черевній порожнині, що призвело до розвитку геморагічного шоку від яких ОСОБА_6 помер об 05:45 годині 14 листопада 2023 в приміщенні КНП «Зміївська центральна районна лікарня» Зміївської міської ради Харківської області.
		Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала свою винуватість в умисному вбивстві свого чоловіка ОСОБА_6 .
		Водночас, обвинувачена визнала, що дійсно за вказаних вище обставин, після спільного вживання спиртних напоїв, під час спілкування з ОСОБА_6 , який жартома висловився про її можливу зраду, вона взяла зі столу кухонний ніж, піднесла його до живота потерпілого, який сидів огорнутий у ковдру, в цей час ОСОБА_6 зробив поступальний рух в її бік і таким чином вона зрозуміла, що спричинила останньому тілесні ушкодження.
		Щодо взаємовідносин з потерпілим, які передували розглядуваній події, показала, що вони мали добрі стосунки, незадовго до події зареєстрували шлюб, планували майбутнє.
		Отже, обвинувачена частково визнала свою винуватість в інкримінованому їй злочині, а саме визнала, що дійсно за вказаних вище фактичних обставин завдала ножового поранення ОСОБА_6 , спричинивши тяжке тілесне ушкодження, що спричинило його смерть. Однак, категорично заперечувала наявність у неї прямого умислу на заподіяння смерті своєму чоловіку. Стверджувала, що її дії є вбивством, вчиненим через необережність.
		Вказала про готовність нести відповідальність за вчинене, але в межах частини 1 статті 119 Кримінального кодексу України.
		Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_4 , її винуватість у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, у повному обсязі підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду.
		Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ,надали уцілому узгодженіміж собоюпоказання прообставини,за яких13листопада 2023вони перебувалив гостяху подружжя ОСОБА_9 ,де спілкувалисята вживалиспиртні напої.В ходіспілкування непорозумінняміж подружжям ОСОБА_9 не було, навпаки, вони планували купити обручки, оскільки нещодавно зареєстрували шлюб, обговорювали намір облаштувати будинок, придбати меблі. Близько 20:30 години пішли додому. Вранці зателефонувала ОСОБА_10 та повідомила, що вдарила ОСОБА_11 ножем внаслідок чого він помер у лікарні. Вказали, що тривалий час товаришують із ОСОБА_4 , характеризували останню позитивно, їх відносити із чоловіком, як такі, що мали притаманні чоловіку та дружині.
		Показання зазначених свідків узгоджуються з показаннями обвинуваченої щодо обставин, які передували спричиненню тілесних ушкоджень та смерті ОСОБА_6 .
		Свідок ОСОБА_12 , вказав, що працює водієм швидкої допомоги та прибув на виклик 13 листопада 2024 до постраждалого ОСОБА_6 , який на час їх прибуття був ще живий, його госпіталізували. В будинку присутня жінка, мала адекватну поведінку у приміщені була чисто.
		Свідок ОСОБА_13 показала суду, що як фельдшер швидкої допомоги прибула на виклик де її зустріла ОСОБА_4 та повідомила, що у неї з чоловіком на ґрунті ревнощів відбулась сварка в ході якої вона вирішила налякати його та захищаючись нанесла удар ножем. Постраждалий був при свідомості, вів себе спокійно, ОСОБА_4 плакала, допомагала в наданні допомоги потерпілому, послідувала до лікарні в кареті швидкої. В лікарні ОСОБА_6 помер.
		Свідок ОСОБА_14 показала суду, що є медичною працівницею та була свідком того, як постраждалого доставили до лікарні з тяжким пораненням, в реанімаційному відділенні йому надавалась необхідна допомога, але чоловік помер. ОСОБА_4 повідомляла працівникам поліції про те, що подія сталася на ґрунті ревнощів. 
		З приводу показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суд зазначає, що ці показання не містять відомостей щодо фактичних обставин події, очевидцями якої вказані свідки не були. Разом з тим, вказаними показаннями підтверджується, що під час спільного проживання між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 мали місце доброзичливі стосунки, вони створили сім`ю, планували сумісне майбутнє.
		Крім показань обвинуваченої та свідків, наданих під час судового розгляду, винуватість ОСОБА_4 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого підтверджується наступними доказами, дослідженими судом.
		Так, в ході огляду місця події від 14 листопада 2023, проведеного у приміщенні Зміївської ЦРЛ по вул. Таранівське шосе, 16 в м. Зміїв Чугуївського району Харківської області виявлено та ідентифіковано труп ОСОБА_6 з різаним пораненням передньої частини тулуба із виділенням жироподібної речовини. (т. 1 а.с.180-184)
		Згідно довідки лікаря  анестезіолога ОСОБА_15 , 14 листопада 2023 об 5:23 годині ОСОБА_6 госпіталізовано до Зміївської ЦРЛ. Реанімаційні заходи, які проведено у повному об`ємі та безперервно ефекту не надали та об 05:45 годині констатована біологічна смерть останнього. При огляді тіла мало місце проникаюче поранення у верхній половині живота з права з виходом сальника. (т.1 а.с. 185)
		Даними протоколу огляду місця події від 14 листопада 2023 у період часу з 07:27 по 09:00 годин, проведеного записьмовим дозволом ОСОБА_4 та ОСОБА_16 , ухвалою слідчого судді від 14.11.2023 підтверджується, що за місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено кухонний ніж з дерев`яною рукояткою, довжиною леза 17 см, довжиною рукоятки 13 см; ковдру білого кольору, розміром 180 см на 130 см; ніж кухонний з дерев`яною рукояткою, довжиною леза 10 см, довжиною рукоятки 10 см; фрагмент матерії зі слідами РБК з ковдри білого кольору; спортивну кофту зеленого кольору; спортивні штани зеленого кольору, які були оглянуті, визнані речовими доказами та передані на зберігання до камери схову речових доказів до ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області (том 1 а. п. 196-209).
		Даними протоколу слідчого експерименту від 14 листопада 2023, з відео-записом дослідченим в ході судового розгляду, проведеного за участі обвинуваченої ОСОБА_4 , остання показала, як утримуючи в лівій руці кухонний ніж за рукоятку, перебувала поруч зі столом обідньої зали по лівий бік від ОСОБА_6 який перебував у сидячому положенні на краю дивану кухонного кутка біля столу, злегка повернувшись передньою частиною тулуба до останнього, здійснила подання руки із ножем лезом в напрямку передньої частини тулуба ОСОБА_6 , який був обмотаний ковдрою, без прикладання сили, який в той момент злегка підвівся простягнувши праву руку до столу з метою взяти з нього щось. (том 2 а. с. 115-120).
		Відповідно до висновків судово-медичних імунологічних експертиз №14/2780-Дм/23; №14/2842-Дм/23 від 29 грудня 2023; №14-2843-Дм/23 від 08 січня 2024 встановлено наступне: що група крові трупа ОСОБА_6 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти  В. На фрагменті тканини (об`єкт №1), вилученому 14 листопада 2023 в ході огляду місця події в приміщення будинку АДРЕСА_1 , знайдена кров людини групи А з ізогемаглютинином анти  В., походження якої від потерпілого ОСОБА_6 не виключається. На куртці спортивній (об`єкти №3,4) вилученій 14 листопада 2023 в ході затримання ОСОБА_4 в порядку статті 208 КПК України знайдена кров людини групи А з ізогемаглютинином анти  В., походження якої від потерпілого ОСОБА_6 не виключається. На цій же куртці спортивній (об`єкти 1,2) уров людини, встановити групову належність якої не вдалось. На спортивних штанях (об`єкт №6) вилучених в ході затримання підозрюваної ОСОБА_4 знайдена кров людини, групову приналежність якої встановити не виявилось за можливе, у зв`язку з впливом предмета  носія. На цих же штанях (об`єкт 1-5,7-10) кров не знайдена. (т.1 а.с. 232-233, т. 2 а.с. 5,6, 11-12)
		Згідно висновку судово-цитологічної експертизи №15-12/863-Ц/Дм/2023 від 18 грудня 2023 та №15-12/864-Ц/Дм/2023 від 18 грудня 2023, при проведенні судово-медичної експертизи змивів рук з підозрюваною ОСОБА_4 сліди крові не знайдено. Що стосується клітинного вмісту, то ядровмістимі клітини не знайдено, походження їх ймовірно всього за рахунок власного нігтьового ложа. (т.1.а.с.241-244, а.с. 250-253)
		Висновками судово-медичної експертизи №12-17/551-Зм/23 від 14 листопада 2023; №12-17/551-Зм/23 від 04 січня 2024 та додаткових судово-медичних експертиз №12-14/1-Зм/24 від 08 січня 2024 та №12-14/2-Зм/24 від 09 січня 2024 підтверджується, що на тілі трупа ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: живота  одне проникаюче сліпе колото-різане поранення на передній поверхні живота в верхній третині по серединній лінії, з ушкодженням великого чіпця, висхідного відділу тонкого кишечнику, передньої стінки черевного відділу аорти, крововиливи м`яких тканин в зоні вищевказаної рани, наявності рідкої крові та згортків крові в черевній порожнині. Вказані вище тілесні ушкодження має ознаки при життєвості його утворення та утворилося в результаті одноразової дії предмета, що має колюче-ріжучі властивості індивідуальні особливості якого своїй травмуючий поверхні не відобразилися, можливо внаслідок удару ножем нападаючого, і могло бути отримано в строк і при обставинах, вказаних у постанові. Причиною смерті ОСОБА_6 стало вищевказане одне проникаюче сліпе колото-різане поранення живота, з ушкодженням органів черевної порожнини, що призвело до розвитку геморагічного шоку, що і обумовило настання його смерті. Між спричиненням вищевказаного тілесного ушкодження та смертю ОСОБА_6 мається прямий причинний зв`язок. Смерть ОСОБА_6 настала у Зміївській ЦРЛ в реанімаційному відділенні 14.11.2023 об 05:45 годині. Після спричинення вищевказаного проникаючого колото-різаного поранення на передній поверхні живота, ОСОБА_6 міг жити проміжок часу, що обчислюється декількома десятками хвилин, у міру наростання явищ геморагічного шоку, і в цей період часу ОСОБА_6 міг відчувати особливо сильні больові відчуття, але не міг здійснювати які не будь цілеспрямовані дії. По ступеню тяжкості ці тілесні ушкодження, що утворилися по єдиному механізму, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (згідно пункту 2.1.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995). При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 слідів боротьби або самооборони немає. У момент спричинення вищевказаного проникаючого сліпого колото-різаного поранення ОСОБА_6 міг розташовуватись в вертикальному або напівзігнутому положенні (передньою поверхнею тулуба), обличчям до нападаючої. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 напрям каналу вищевказаної проникаючої сліпої колото-різаної рани на передній поверхні живота був спереду назад та декілька зліва направо. Унеможливлено спричинення вищевказаного проникаючого сліпого колото-різаного поранення на передній поверхні живота в верхній третині, самим потерпілим ОСОБА_6 власною рукою внаслідок само спричинення, або при падінні його з висоти власного росту без надання тілу прискорення чи з наданням тілу прискорення, що характерно для цього виду травми. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 (внутрішнє дослідження) порожнини шлунку виявлено близько 200 мл рідких кашкоподібних харчових мас з запахом алкоголю. До часу настання смерті в крові трупа виявлений етиловий спирт у кількості 1,67%. За даними офіційної таблиці концентрація алкоголю відповідає його вмісту, як при середньому ступеню алкогольного сп`яніння; наркотичних та токсичних речовин  не виявлено. Діагнози судово-медичний та заключний клінічний в цілому співпадають. Враховуючи морфологічні ознаки та характеризуючи особливості вищевказаного проникаючого сліпого колото-різаного поранення на тілі трупа ОСОБА_6 можливо стверджувати, що це поранення могло бути спричинено кухонним ножем з дерев`яною рукояткою світло-коричневого кольору з малюнком голови бика на рукоятці довжиною леза 17 см., з «П» подібним обушком, довжиною 13 см., шириною леза в місці з`єднання з рукояткою 3 см., по центру 2 см., із подальшим звуженням. Свідчення ОСОБА_4 дані нею у якості підозрюваної, в ході проведення слідчого експерименту, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в способі спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , і суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму нанесення вищевказаного тілесного ушкодження ОСОБА_6 (т.1 а.с.219-221, т. 2 а.с.73-75)
		Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 підтвердила, що саме ніж, із вказаними розмірами, який зображений на фотознімках зазначеного експертного висновку та наданий на дослідження у судовому засданні, як речовий доказ, був знаряддям злочину.
		Протоколом огляду трупа ОСОБА_6 від 14 листопада 2023 (т.2, а.с.49-51)
		Оцінивши докази, досліджені під час судового розгляду, які є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 , є винуватою у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено наявності у обвинуваченої ОСОБА_4 прямого умислу на протиправне заподіянні смерті ОСОБА_6 .
		У пунктах 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» роз`яснено, що закінчений замах на умисне вбивство особи вчиняється з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. При вирішенні питання про наявність у діях особи умислу на вбивство суд повинен виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного, що передувала події, їх стосунки. При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.
		Відповідно до частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.
		Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.
		Так, з системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.
		Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.
		Як вбачається з матеріалів провадження, в зазначений день, час та місці ОСОБА_4 кухонним ножем завдала ОСОБА_17 удар в область передньої частини тулуба. Сама ОСОБА_4 вказує, що не бажала настання смерті потерпілого, а її дії мають ознаки вбивства через необережність.
		Судом встановлено, що після того, як потерпілий отримав поранення був при свідомості, а ОСОБА_4 , виконавши всі дії, які вважала за потрібне, поклала ніж на стіл, намагалася надавати допомогу потерпілому, викликала швидку допомогу, супроводжувати його на кареті швидкої допомоги до лікарні, де йому надали медичну допомогу.
		Обвинувачена не заперечує факту завдання потерпілому ножового поранення, однак зазначає, що наміру вбивати свого чоловіка не мала. Нічого не завадило б їй довести свій злочинний намір, направлений на вбивство, якщо би він у неї був.
		За твердженням сторони обвинувачення, нанесення удару потерпілому ножем в життєво важливу ділянку тіла із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя свідчить тільки про наявність прямого умислу на вбивство, тобто обвинувачена розуміла суспільну небезпеку свого діяння, передбачала суспільно-небезпечні наслідки у виді смерті потерпілого та бажала їх настання.
		Разом з тим, проаналізувавши у сукупності вимоги закону встановлені на підставі доказів фактичні обставини справи, суд не погоджується з таким мотивуванням обвинувачення з огляду на те, що між обвинуваченою і потерпілим на грунті ревнощів мало місце з`ясування стосунків; знаряддя злочину (ніж) опинилося в руках обвинуваченої після звинувачень ОСОБА_6 у зраді, ОСОБА_4 завдала ОСОБА_6 лише один удар  проникаюче сліпе колото-різане поранення на передній поверхні живота в верхній третині по середній лінії з ушкодженням великого чіпця, висхідного відділу тонкого кишечнику, передньої стінки черевного відділу аорти, та маючи реальну можливість продовжити заподіяння потерпілому ударів у життєво-важливі органи, вона більше ударів не завдавала, а поклала ніж на стіл, що свідчить про відсутність у неї умислу на вбивство потерпілого та про наявність непрямого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і необережну форму вини щодо суспільно небезпечних наслідків, оскільки вона не бажала, але свідомо припускала їх настання. Поведінка ОСОБА_4 після вчинення злочину та суб`єктивне ставлення винної до наслідків своїх дій, свідчать про те, що вона вчинила всі необхідні дії, які залежали від її волі, та не мала наміру вбивати чоловіка.
		З показань обвинуваченої ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 вбачається, що після нанесення удару ОСОБА_6 , ОСОБА_4 мала можливість довести злочин до кінця і вбити потерпілого, проте вона утрималася від подальших протиправних дій, намагалася надавати допомогу потерпілому та супроводити його до лікувальної установи, отже усвідомила свою вину та намагалася запобігти тяжким наслідкам, що свідчить про відсутність умислу на вбивство.
		Вказані дії обвинуваченої ОСОБА_4 повністю охоплюються диспозицією частини 2 статті 121 Кримінального кодексу України, як умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, що були помилково кваліфіковані стороною обвинувачення за частиною 1 статті 115 Кримінального кодесу України.
		Частиною 3 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		За таких обставин, дії обвинуваченої ОСОБА_4 належить перекваліфікувати з частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України на частину 2 статті121 Кримінального кодексу України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Доводи сторони захисту щодо вчинення ОСОБА_4 вбивства через необережність, тобто злочину передбаченого частиною 1 статті 119 Кримінального кодексу України є неспроможними.
		За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони? умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України). Кримінальна відповідальність за ч. 2ст. 121 КК Українинастає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати заст. 119 КК Україничист. 128 КК України.
		Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, що спричинило її смерть (ч. 2ст. 121 КК України), і вбивство, вчинене через необережність (ч. 1ст. 119 КК України), здійснюється як за об`єктивною, так і за суб`єктивною сторонами цих злочинів.
		Як встановленосудом тяжкетілесне ушкодженняяке спричинилосмерть ОСОБА_6 ,було безпосереднім наслідкомзаподіяного ОСОБА_4 удару. 
		Судово медичний експерт ОСОБА_18 , в судовому засіданні підтвердив висновки експертних досліджень №12-17/551-Зм/23 від 14 листопада 2023; №12-17/551-Зм/23 від 04 січня 2024 та додаткових судово-медичних експертиз №12-14/1-Зм/24 від 08 січня 2024 та №12-14/2-Зм/24 від 09 січня 2024 та зауважив, що доводи ОСОБА_4 , в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в способі спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , і суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму нанесення вищевказаного тілесного ушкодження ОСОБА_6 .
		Причиною смерті ОСОБА_6 стало вищевказане одне проникаюче сліпе колото-різане поранення живота, з ушкодженням органів черевної порожнини, що призвело до розвитку геморагічного шоку, що і обумовило настання його смерті. Між спричиненням вищевказаного тілесного ушкодження та смертю ОСОБА_6 мається прямий причинний зв`язок, тому відсутні підстави для кваліфікації дій ОСОБА_4 за статтею 119 Кримінального кодексу України.
		Під час призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, судом враховано наступні обставини:
		- ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, який, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, є тяжким злочином;
		- відсутність обставин, що пом`якшують покарання, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України; 
		-обставину,що обтяжуєпокарання,якою,відповідно допунктів 6-1,13частини 1статті 67Кримінального кодексуУкраїни,визнається вчиненнякримінального правопорушенняособою,що перебуваєу станіалкогольного сп`яніння; вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
		- особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності; на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах КЗОЗЗміївська ЦРЛ не перебувала; відповідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №361 від 18 грудня 2023 ОСОБА_4 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_4 перебувала в стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 , на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування заходів медичного характеру не потребує; за місцем роботи на посаді фахівця з питань соціальної роботи із суб`єктами пробації Зміївського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області у період з грудня 2015 по жовтень 2022 характеризується виключно з позитивної сторони; на посаді інспектора з благоустрою відділу з питань житлово-комунального господарства, екології та благоустрою населених пунктів Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області з 01 листопада 2022 відзначається загальною культурою та високими моральними якостями, як ініціативний, дисциплінований працівник, старання та продуктивна.
		З урахуванням сукупності зазначених відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обставини, що обтяжує покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією частини 2 статті 121 Кримінального кодексу України.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з дня затримання - 14 листопада 2023.
		З метою забезпечення виконання вироку суду до набрання ним законної сили відносно ОСОБА_4 слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
		Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
		у х в а л и в:
		Визнати ОСОБА_4 винуватою у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		До набрання вироком законної сили залишити у відношенні ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» .
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня затримання  14 листопада 2023.
		 
		   Відповідно до частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України строк перебування ОСОБА_4 під вартою з 14 листопада 2023 року до набрання вироком законної сили зарахувати до відбутого покарання із розрахунку: один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
		   Скасувати арешт речових доказів, відповідно до ухвали слідчого судді від 15 листопада 2023 року.
		   Речові докази:
		   1) кухонний ніж з дерев`яною рукояткою, довжина леза 17 см, довжина рукоятки 13 см; ковдру білого кольору, розміром 180 см х 130 см; кухонний ніж з дерев`яною рукояткою, довжина леза 10 см, довжина рукоятки 10 см; фрагмент матерії зі слідами РБК з ковдри білого кольору  знищити.
		   2) спортивну кофту зеленого кольору та спортивні штани зеленого кольору повернути ОСОБА_4 , а у разі відмови знищити. 
		   На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.
		   Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		   Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...