Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/16443/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про розірвання шлюбу.
Надіслано судом: 12.03.2025. Зареєстровано: 12.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2025.

Номер судового провадження: 2/643/1675/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 643/16443/24
		Провадження № 2/643/1675/25 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.03.2025                                                                                 м. Харків
		Московський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
		за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - 
		 
		у с т а н о в и в :
		 
		Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача
		Позивач ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 14 лютого 2012 року відділом ЗАЦС адміністрації муніципального району «Яковлівський район» Бєлгородської області, актовий запис №24.
		В обґрунтування пред`явлених позовних вимог зазначила, що спочатку їх з відповідачем сімейне життя складалося добре, вони проживали разом та вели спільне господарство, з моменту укладення шлюбу та до жовтня 2012 року вони з відповідачем проживали разом за адресою реєстрації відповідача на території рф, але в жовтні 2012 року виїхали до України та почали проживати за її адресою реєстрації у м. Харкові. Зазначила, що з часом їх з відповідачем відносини погіршилися, зникло взаєморозуміння та довіра, почали різнитися погляди на сімейне життя. Посилалася, що в серпні 2013 року, коли відповідач дізнався про її вагітність, непорозуміння між ними посилилися, у зв`язку з чим фактичні шлюбні відносини між ними припинилися та відповідач повернувся до рф, а вона залишилася проживати в Україні. З того часу вони проживають окремо один від одного, спільного господарства не ведуть та не спілкуються. Зазначила, що у шлюбі у них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою України. З огляду на викладене, просила розірвати шлюб, укладений з відповідачем, позаяк його збереження суперечитиме її інтересам. 
		Аргументи учасників справи
		Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.
		Рух справи
		Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 26 грудня 2024 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
		Участь у справі сторін та інших учасників справи
		Позивач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно, 03 лютого 2025 року через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності. У поданій заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення заперечень не має. 
		Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, про причини неявки суду не повідомив.
		За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
		Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
		Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 14 лютого 2012 року відділом ЗАЦС адміністрації муніципального району «Яковлівський район» Бєлгородської області, актовий запис №24, що знаходить своє підтвердження копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 14 лютого 2012 року відділом ЗАЦС адміністрації муніципального району «Яковлівський район» Бєлгородської області (а.с. 6-9).
		В шлюбі в сторін народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 26 березня 2014 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис за №519 (а.с. 10). 
		Згідно з копією довідки №2055 про реєстрацію особи громадянином України, виданої Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області 10.07.2014, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з прийнятим ГУ ДМС України в Харківській області рішенням набула громадянство України на підставі ч.1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 (а.с. 11).
		Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 19 грудня 2024 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
		Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 24.12.2024, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 28.09.1995 зареєстровано за адресою - АДРЕСА_1 , місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 07.05.2014 є адреса - АДРЕСА_1 . 
		Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
		Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
		Правилами п. 1, 3 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом щодо, окрім іншого, визначення застосовуваного права та підсудності судам України справ з іноземним елементом.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
		Відповідно до положень ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
		Як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
		Правилами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про реєстрацію, розірвання шлюбу підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
		Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.
		Правилами ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України унормовано, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Положеннями ст. 3, 8, 9 Конституції України гарантовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Відповідно до ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами - членами СНД, зокрема, Україною і російською федерацією, та ратифікованою Законом України №240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
		Разом із тим, 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».
		Відповідно до вказаного Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.
		Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
		Проте з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаага. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 10 січня 2002 року №2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.
		Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульоване питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
		Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові, прийнятій 29 листопада 2023 року по справі №202/4449св23, провадження №61-4479св23.
		Таким чином, станом на день розгляду справи судом свідоцтво про укладення шлюбу, видане на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації. Тому таке свідоцтво може бути прийнято судом як доказ укладення шлюбу між сторонами та не може бути окремою підставою для відмови у задоволенні вимог заяви.
		З позову вбачається, що сторони шлюбні відносини не підтримують, проживають окремо.
		За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
		Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
		Правилами ч. 3, 4  ст. 56 СК України  передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
		За змістом ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
		Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
		Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
		Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
		Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст. ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.
		Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейних стосунків. Відповідачем не надано будь-яких доказів того, що сторонами вчиняються дії, спрямовані на збереження сім`ї.
		З огляду на викладене, суд доходить висновку, що шлюб між сторонами має формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить її інтересам, та, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
		Таким чином, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, беручи до уваги фактичні взаємовідносини подружжя, суд вважає, що подальше сімейне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, відповідачем не надано доказів наявності передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позову, а тому суд доходить висновку про можливість розірвати зареєстрований між сторонами шлюб.
		Розподіл судових витрат
		Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 81, 247, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
		в и р і ш и в :
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
		Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 лютого 2012 року відділом ЗАЦС адміністрації муніципального району «Яковлівський район» Бєлгородської області, актовий запис №24, - розірвати.
		Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
		відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , остання відома адреса проживання на території України: АДРЕСА_1 . 
		Повне судове рішення складено і підписано 12 березня 2025 року.
		 
		Суддя :                                                                                Я.Ю. Семенова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...