Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/25897/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб, звільнених з публічної служби (крім звільнених з військової служби).
Надіслано судом: 12.03.2025. Зареєстровано: 13.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2025.
Дата набрання законної сили: 11.03.2025
Номер судового провадження: К/990/34903/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 240/25897/23
		адміністративне провадження № К/990/34903/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
		суддів: Бучик А.Ю, Тацій Л.В., 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року (головуючий суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року (у складі колегії суддів: Ватаманюка Р.В., (суддя-доповідач), Сапальової Т.В., Капустинського М.М.) у справі № 240/25897/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач), в якому просив:
		- визнати протиправним дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо обмеження йому максимального розміру пенсії;
		- зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області щомісячно, з 04 серпня 2023 року та в подальшому, виплачувати йому пенсію та індексацію пенсії без обмеження максимальним розміром, та здійснити доплату належних сум пенсії з дня застосування обмеження розміру з урахуванням вже виплачених за цей період сум.
		Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій
		2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року, відмовлено у задоволені позовних вимог.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) відповідачем під час призначення пенсії не застосовувалися, а тому протиправні дії управління відсутні.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		3. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		4. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій при ухвалені судових рішень допущено неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, не враховано висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), викладеного у постанові від 18 липня 2024 року у справі № 300/2531/21.
		Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі, запропоновано відповідачеві подати відзив на касаційну скаргу та витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду справу № 240/25897/23.
		15 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла адміністративна справа № 240/25897/23.
		17 жовтня 2024 року від відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ГУ ПФУ в Житомирській області просить залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що позивач перебуває на обліку у відділі з питань призначення та перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян та отримує пенсію по інвалідності з 04 серпня 2023 року. Починаючи з дати призначення розмір пенсії становить 25912,98 грн та виплачується в повному обсязі.
		ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію по інвалідності призначену з 04 серпня 2023 року відповідно до Закону            № 2262-XII.
		08 серпня 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області з заявою, в якій просив виплачувати йому пенсію в повному розмірі без обмеження максимальним розміром, провести перерахунок та здійснити доплату різниці належної позивачу пенсії.
		Листом від 25 серпня 2023 року № 29405-29875/Ф-02/8-0600/23, відповідач повідомив позивачу, що відповідно до розрахунку пенсії по інвалідності на 26 вересня 2023 року пенсія позивачу призначена у розмірі 25 235,08 грн, в тому числі: основний розмір пенсії - 20 188,06 грн (70% грошового забезпечення - вислуга років 50); збільшення основного розміру пенсії на 25% - 5 047,02 грн; підвищення, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи - 627,90 грн та цільова грошова допомога, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи - 50,00 грн.
		Позивач вважає, що виплата пенсії йому здійснюється з обмеженням її максимальним розміром - у розмірі 10 прожиткових мінімумів, а тому звернувся до суду з цим позовом.
		При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи не містять відомостей про виплату пенсії відповідно до положень Закону № 3668-VI з урахуванням її максимального розміру 10 прожиткових мінімумів.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		6. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		7. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
		8. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		9. Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.
		10. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 1 жовтня 2011 року.
		11. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		12. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		13. Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
		14. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
		15. Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
		16. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, виклавши її в редакції Закону № 3668-VI.
		17. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
		18. Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
		19. Крім того, Рішенням від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)2022 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
		20. Зважаючи на викладене, у цій справі застосовуються норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та норми Закону     № 3668-VI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року                  № 7-р(ІІ)2022.
		21. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію по інвалідності, призначену з 04 серпня 2023 року відповідно до Закону № 2262-XII. Згідно зі змістом розрахунку пенсії по інвалідності станом на 1 серпня 2023 року, її розмір визначено у сумі 25 235,08 грн, а виплата здійснена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 (аркуш справи 23). При цьому позивач не довів суду, що відповідач застосував до нього обмеження у розмірі 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		22. Також колегія суддів враховує встановлені судами обставини та той факт, що матеріали справи не містять доказів відмови відповідача у нарахуванні та виплаті пенсії без обмеження у розмірі 10 прожиткових мінімумів відповідно до положень Закону № 3668-VI. Тому Верховний Суд дійшов висновку про передчасність звернення позивача до суду з цим позовом.
		23. Ураховуючи зазначене, колегія суддів не може погодитись із доводами позивача про щодо обмеження йому максимального розміру пенсії у розмірі 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		24. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на необхідність застосування у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 липня 2024 року у справі                        № 300/2531/21, з огляду на різні фактичні обставини у цих справах. Зокрема, у справі, на висновки якої покликається скаржник, на відміну від цієї справи, чітко встановлено, що спір виник щодо особи, до якої було застосовано обмеження максимального розміру пенсії. Це підтверджувалося відповідним листом пенсійного органу. Водночас зазначена особа отримувала пенсію по інвалідності, і виплату пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, було обмежено максимальним розміром, який у подальшому Конституційний Суд України визнав неконституційним.
		25. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову.
		26. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій законні і не можуть бути скасовані, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, що застосовуються до цих правовідносин; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		27. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте у передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		28. З огляду на результат розгляду цієї справи судові витрати відповідно до вимог статті 139 КАС України не розподіляються.
		Керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі            № 240/25897/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                В. М. Бевзенко
		Судді                                                                                                    А. Ю. Бучик
		                                                                                                                            Л. В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...