Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/6396/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано судом: 12.03.2025. Зареєстровано: 13.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2025.
Дата набрання законної сили: 12.03.2025
Номер судового провадження: К/990/44487/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 березня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 260/6396/23
		провадження № К/990/44487/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
		за позовом Мукачівської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області до Управління міського господарства Мукачівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Скраль Т. В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого -  Гінди О. М., суддів: Гудима Л. Я., Заверухи О. Б.,
		І. Обставини справи
		1. У липні 2023 року Перший заступник керівника Мукачівської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області (далі - ГУ ДСНС у Закарпатській області) звернувся до суду з позовом до Управління міського господарства Мукачівської міської ради, в якому просив:
		1.1. визнати протиправною бездіяльність Управління міського господарства Мукачівської міської ради щодо невиконання вимог законодавства України в частині приведення до стану готовності захисної споруди - протирадіаційного укриття, № 24444, що розташоване в м. Мукачево, вул. Набережна Незалежності, 11, Закарпатської області, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 579;
		1.2. зобов`язати Управління міського господарства Мукачівської міської ради привести у стан готовності захисну споруду - протирадіаційне укриття № 24444, що розташоване в м. Мукачево, вул. Набережна Незалежності, 11, Закарпатської області, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 579.
		2. Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) 
		Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, адже з позовом до суду в інтересах держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень прокурор може звертатися лише за умови, що такі органи на шкоду інтересам держави не реалізують відповідних повноважень самостійно. Водночас у цій справі прокурор не заявляє про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		3. Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
		ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
		4. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури, вважаючи судові рішення такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
		5. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Така позиція ґрунтується на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували доводи прокуратури та не надали їм належної оцінки, неповно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням норм процесуального права, адже представницька функція прокурора хоча і має субсидіарну роль у захисті інтересів держави, проте є універсальною, адже відповідно до статей 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підставою захисту інтересів держави шляхом представництва у суді є не тільки неналежний захист таких інтересів відповідним органом (суб`єктом владних повноважень), а й відсутність такого органу або ж відсутність у нього повноважень на звернення до суду.
		Автор скарги зауважує, що Законом України від 06.10.2022 №2655-ІХ (набрав чинності 29.10.2022; далі - Закон № 2655-ІХ) до пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України внесено зміни та передбачено право центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту та його територіальних органів звертатися до адміністративного суду і з інших підстав, визначених законом. У цьому контексті автор касаційної скарги зазначає, що ДСНС та його територіальні органи законом уповноважені здійснювати заходи щодо створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, а також контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням. Водночас статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.
		Крім того автор касаційної скарги зазначає, що питання можливості звернення до суду прокурора в інтересах держави з позовом, що стосується неналежного утримання захисних споруд, уже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 15 травня 2019 року у справі №    820/4717/16 зазначила про можливість ДСНС бути позивачем у подібних правовідносинах з огляду на її завдання та функції у сфері цивільної оборони та захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій.
		6. Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2024 року відкрив касаційне провадження підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції.
		ІІІ. Нормативне врегулювання
		7. Завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		8. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		9. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		10. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		11. Умови та особливості звернення до адміністративного суду прокурора визначені статтею 53 КАС України.
		12. Так, частиною третьою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		13. В силу частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
		14. Приписами частини п`ятої статті 53 КАС України обумовлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
		15. За правилами частини сьомої статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
		16. Правові засади організації і діяльності прокуратури України визначені Законом України від 14    жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон України «Про прокуратуру»), статтею 1 якого установлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		17. Абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		18. За приписами абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. 
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		ІV. Оцінка Верховного Суду
		19. Отже, спірним у цій справі є питання наявності у прокурора права на звернення до адміністративного суду в інтересах ДСНС з позовами про зобов`язання вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту.
		20. Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 
		1)    якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 
		2)    у разі відсутності такого органу.
		У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
		Нездійснення такого захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, коли він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається. 
		Водночас здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неефективною.
		Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Варто зазначити, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той, усупереч закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен зазначити, а суд - перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		21. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №    806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №    822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №    806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №    826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
		22. У справі, що розглядається, як на підставу для звернення до суду прокурор посилався на частину третю статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та зазначив, що ГУ ДСНС у Закарпатській області як спеціально уповноважений орган на здійснення контролю за утриманням і станом готовності споруд цивільного захисту, на період воєнного стану не має законних підстав щодо вжиття заходів представницького характеру до балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту.
		23. Отже, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Закарпатській області, однак з огляду на відсутність законних підстав щодо вжиття захисту представницького характеру, тому із цим позовом звертається саме прокурор.
		24. Варто зазначити, що питання щодо повноважень прокурора звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі органу ДСНС уже досліджувалося Верховним Судом у справах № 520/16197/23 та № 400/10777/23.
		25. Так, у справах № 520/16197/23 та № 400/10777/23 прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі одного з територіальних органів ДСНС з позовом до балансоутримувача з вимогами привести захисну споруду у належний стан.
		Разом з цим у вказаних справах прокурор обґрунтовував підставу для представництва інтересів держави бездіяльністю територіального органу ДСНС, який би мав звернутися до суду самостійно як спеціальний орган, до повноважень якого належить контроль за станом захисних споруд.
		У справі № 520/16197/23 прокурор наполягав на тому, що територіальні органи ДСНС з прийняттям Закону України від 06.10.2022 № 2655-IX, яким внесено зміни до пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, уповноважені звертатися до адміністративного суду з позовами, що випливають з їхньої компетенції.
		У постановах від 23 січня 2025 року у справі № 520/16197/23 та від 30 січня 2025 року у справі № 400/10777/23 Верховний Суд, проаналізувавши законодавчі положення щодо обсягу повноважень ДСНС у питанні реалізації державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та, відповідно, правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30 січня 2025 року у справі № 400/10777/23, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21.04.2021 № 2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».
		26. Водночас указаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно з пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:
		- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд (пункт 16 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України);
		- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей (пункт 48 Кодексу цивільного захисту України);
		- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти (пункт 51 Кодексу цивільного захисту України).
		27. З 29.10.2022 набрали чинності норми Закону України від 06.10.2022 №2655-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності», яким пункт 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України після слів «адміністративного суду щодо» доповнено словами «допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо», а після слів «здоров`ю людей» - словами «з інших підстав, визначених законом».
		28. Незважаючи на вказані зміни у Кодексі цивільного захисту України, норми Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (далі - Положення №1052), на момент звернення прокурора до суду (у справі №400/10777/23 - серпень 2023 року), змінені не були.
		На час виникнення спірних правовідносин механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку визначався Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядок №138).
		29. За визначенням, наведеним у пункті 3 Порядку №138, балансоутримувачі захисних споруд - це власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації); а утримання захисних споруд - це комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.
		Згідно з пунктом 12 Порядку №138 (у редакції, чинній на час звернення до суду; у справі №    400/10777/23 - серпень 2023 року) здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.
		30. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) установлені Законом України від 05.04.2007 №    877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).
		Саме в цьому Законі наведені види та форми заходів державного нагляду (контролю), зокрема у вигляді планових і позапланових заходів, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 Закону № 877-V).
		Проте самостійне звернення до суду органу ДСНС з вимогами до суб`єкта господарювання як захід контролю Законом № 877-V не передбачено.
		Аналогічний висновок Верховним Судом сформовано і в постанові від 23 січня 2025 року у справі №    520/16197/23, у якій Суд указав, що на відміну від попередньої редакції норми статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України її чинна редакція (з 29.10.2022) передбачає право ДСНС на звернення до суду також і з інших підстав, визначених законом.
		31. За висновком Верховного Суду, коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилося, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. 
		У контексті викладеного, Верховний Суд звернув увагу на загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), передбачені статтею 4 Закону № 877-V, відповідно до частини четвертої якої орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
		Так, виключно законами встановлюються:
		- органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;
		- види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);
		- повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;
		- вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;
		- спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);
		-    санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
		Указані норми, за висновком Верховного Суду, також визначають прямий зв`язок між законодавчим положенням і повноваженням контролюючого органу здійснювати той чи інший вид державного нагляду за діяльністю суб`єктів господарювання.
		32. Аналогічні висновки щодо відсутності у ДСНС, а, як наслідок, і в прокурора в особі ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом до балансоутримувача захисної споруди щодо приведення її у належний стан були викладені Верховним Судом також у постановах від 24 січня 2025 року у справі №    520/13228/23, від 24 січня 2025 року у справі №    520/30126/23, від 30 січня 2025 року у справі №    560/17801/23, від 30 січня 2025 року у справі № 400/4928/22, від 30 січня 2025 року у справі № 420/22304/23, від 12 лютого 2025 року у справі № 240/18400/23.
		33. У доводах касаційної скарги автор вказує на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15 травня 2019 року у справі №    820/4717/16 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Харківській області.
		34. Дійсно, у вказаній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з необхідністю  привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) №    78600 у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення). 
		Водночас справа №    820/4717/16 передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, тобто з підстав порушення правил предметної підсудності.
		Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу №    820/4717/16, погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		При цьому правова позиція у вказаній справі була сформована Великою Палатою Верховного Суду з урахуванням положень статті 67 Кодексу цивільного захисту України, яка на час звернення з цим позовом утратила чинність на підставі Закону України від 21 квітня 2022 року №2228-IX.
		Разом з цим, на момент звернення прокурора із позовом в інтересах держави у справі №    820/4717/16 діяльність органів прокуратури була врегульована розділом VII (статті 121 - 123) Конституції України (на час подання цього позову розділом VIIІ, стаття 131-1) та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», яка відрізняється від редакції цієї статті, чинної на момент звернення прокурора із цим позовом.
		Наведене свідчить, що обставини справи № 820/4717/16 (проведення органами ДСНС перевірки, внесення позивачу припису, накладення адміністративного штрафу, невиконання відповідачем вимог припису) є відмінними від обставин цієї справи.
		Враховуючи, що фактичні обставини у справі № 820/4717/16 та їхнє нормативно-правове регулювання є відмінними від цієї справи, тому висновки суду у справі №    820/4717/16 не є релевантними до обставин цієї справи.
		35. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд на підставі аналізу зазначених норм законодавства та висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у справах № 520/16197/23 та № 400/10777/23, констатує, що Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень територіального органу ДСНС на звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
		Таким чином, прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.
		36. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для залишення позову без розгляду з підстав пункту 1 частини першої статті 240 КАС України (позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності).
		37. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
		38. За таких обставин, Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, а відтак відсутні підстави для їх скасування.
		39. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		VІ. Судові витрати
		40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		п о с т а н о в и в :
		1.          Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.
		2.          Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 260/6396/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                    В. Е. Мацедонська
		                                                                                                                        С. А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...