Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/2466/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).
Надіслано судом: 12.03.2025. Зареєстровано: 13.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2025.
Дата набрання законної сили: 12.03.2025
Номер судового провадження: К/990/5985/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 120/2466/23
		адміністративне провадження № К/990/5985/25 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В.В.,
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
		на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (суддя - Яремчук К.О.)
		та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року (колегія у складі суддів: Капустинського М.М., Ватаманюк Р.В., Сапальової Т.В.)
		у справі №120/2466/23
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат"
		до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		І. РУХ СПРАВИ
		У березні 2023 року Приватне акціонерного товариство "Вінницький олійножировий комбінат" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2022 року:
		- № 01025040103, яким позивачеві зменшено відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за травень 2022 року, на 4545685 гривень, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 272 843 гривень;
		- № 01026040103, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2022 року на 9353335 гривень;
		- № 01027040103, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 119212505 гривень (в тому числі 79475003 гривень - за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 39737502 гривень - за штрафними санкціями).
		На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що:
		- висновки контролюючого органу про необхідність оподаткування втраченої сировини є безпідставними, оскільки втрата сировини, яка відбувається під час процесу переробки, слід вважати такою, що пов`язана зі здійсненням господарської діяльності, а тому підлягає включенню до собівартості продукції, а не окремому оподаткуванню;
		- запит на проведення інвентаризації надійшов на адресу позивача із запізненням, у зв`язку з чим було неможливо провести інвентаризацію в обумовлену у запиті дату, а тому висновки податкового органу про відсутність чи нестачу товарно-матеріальних цінностей є безпідставними;
		- позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та відповідні первинні документи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про нереальність здійснених операцій. 
		Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 13 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року позов задовольнив повністю. 
		Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №01025040103 від 28 листопада 2022 року, №01026040103 від 28 листопада 2022 року, №01027040103 від 28 листопада 2022 року. 
		Постановою Верховного Суду від 18 березня 2024 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі №120/2466/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		За результатами нового розгляду, Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 10 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, позов задовольнив.
		Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №01025040103, №01026040103 та №01027040103, що прийняті Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 28 листопада 2022 року.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року скасувати,  прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу №120/2466/23 з Вінницького окружного адміністративного суду та з Сьомого апеляційного адміністративного суду.
		25 лютого 2025  року Верховний Суд ухвалою задовольнив клопотання Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та зупинив дію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №120/2466/23.
		28 лютого 2025 року справа №120/2466/23 надійшла на адресу Верховного Суду.
		03 березня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив Товариства, в якому позивач просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №61/Ж1 від 20 вересня 2022 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат".
		За результатами проведеної перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" щодо законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень по декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року (вх. від 05 травня 2022 року №9050553686) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків №1111/Ж5/31-00-04-01-03/00373758 від 02 листопада 2022 року.
		Перевіркою встановлено порушення пункту  44.1 статті 44, пункту  198.1, пункту  198.2, пункту  198.3, підпункту "г" пункту  198.5, пункту  198.6 статті 198, пункту  200.1, пункту  200.4 статті 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, в результаті чого занижено суму податкового зобов`язання на суму 93364969 гривень та завищено податковий кредит на суму 9054 гривень, що призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 4545685 гривень, завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 9353335 гривень, яка підлягає зменшенню та заниження податку на додану вартість за травень 2022 року на суму 79475003 гривень.
		В акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1111/Ж5/31-00-04-01-03/00373758 від 02 листопада 2022 року вказано, що:
		- Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника у сумі 2093458,59 гривень та на вартість товарів у сумі 558431310,00 гривень, які не підтверджено за результатами інвентаризації, що призвело до заниження суми р. 4.3 Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту  198.5 статті 198  та пункту  199.1 статті 199 Податкового кодексу України  за операціями, що оподатковуються за ставкою 14% розділу І. Податкові зобов`язання на суму податку на додану вартість 293084,20 гривень та ставкою 20% на суму податку на додану вартість 93071885,00 гривень;
		- до перевірки не надано паспорт та інструкцію з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов`язаннями) на товар, що ставить під сумнів отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" згідно Договорів;
		- неможливо підтвердити реальність здійснення операцій з реалізації товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" в адресу Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат".
		Щодо взаємовідносин між Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" (постачальник), то судами попередніх інстанцій встановлено, що вони здійснювалися на підставі договору на поставку №186/22 від 14 січня 2022 року.
		Відповідно до такого договору сторони дійшли згоди, що постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця залізничне кріплення та матеріали верхньої будови колії, а покупець зобов`язується оплачувати та приймати товар на умовах даного договору.
		При цьому пунктом 4.6 розділу 4 цього ж договору визначено, що разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: оригінал рахунків-фактур; оригінал видаткової накладної; оригінал товарно-транспортної накладної та інструкцію з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов`язаннями) на товар.
		Водночас до перевірки не надано паспорт та інструкцію з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов`язаннями на товар, що ставить під сумнів отримання товару згідно договору).
		Також відповідно до даних із Єдиного реєстру податкових накладних неможливо дослідити походження товару накладка 1Р-65, Болт закладний М22х175 в зборі та Болт клемний М22х75 в зборі. При цьому Приватне акціонерне товариство "Вінницький олійножировий комбінат" здійснює придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬПРОМ-17", який по ланцюгу постачання не здійснює придбання товарів, а тому неможливо підтвердити реальність постачання товарів.
		Крім того, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" наявне рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №335022 від 02 червня 2022 року.
		Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом зроблено висновок про неможливість підтвердити реальність здійснення операцій з реалізації товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" на адресу Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат".
		Як наслідок, перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень", що відображені в декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року на суму податку на додану вартість 7254 гривень, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму 7254 гривень.
		Окрім того, перевіркою Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" (покупець) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" (постачальник), відображених в декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року, встановлено, що взаємовідносини між юридичними особами виникли на підставі договору поставки продукції №140101 від 14 січня 2022 року.
		Згідно з цим договором постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця обладнання та запасні частини, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.
		Пунктом 4.6 розділу 4 цього ж договору визначено, що разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: оригінал рахунків-фактур; оригінал видаткової накладної; оригінал товарно-транспортної накладної та інструкцію з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов`язаннями) на товар.
		Водночас до перевірки не надано паспорт та інструкцію з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов`язаннями на товар, що ставить під сумнів отримання товару згідно договору).
		Крім того, відповідно до бази даних Єдиного реєстру податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" здійснює придбання стакан 102-77 у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕММАР ЮА" 15 лютого 2022 року, що дає змогу підтвердити нереальність здійснення даної операції та вважати її фіктивною.
		При цьому відповідно до баз даних контролюючим органом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" наявне рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №44754 від 20 липня 2022 року, а тому неможливо підтвердити реальність здійснення операцій з реалізації товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" на адресу Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат".
		Як наслідок, перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс", що відображені в декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року на суму податку на додану вартість 1800 гривень, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму 1800 гривень.
		Не погоджуючись із актом про результати документальної позапланової перевірки 21 листопада 2022 року позивачем подано заперечення на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1111/Ж5/31-00-04-01-03/00373758 від 02 листопада 2022 року.
		Однак, 28 листопада 2022 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №01025040103, №01026040103 та №01027040103.
		Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариством подано до Державної податкової служби України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення.
		16 лютого 2023 року за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення №3809/6/99-00-06-01-02-06, яким вирішено податкові повідомлення-рішення №01025040103, №01026040103 та №01027040103 від 28 листопада 2022 року залишити без змін, а скаргу без задоволення.
		Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій під час нового розгляду критично оцінили доводи представника позивача про те, що Приватне акціонерне товариство "Вінницький олійножировий комбінат" могло не проводити інвентаризацію з тих підстав, що запит контролюючого органу було вручено позивачеві пізніше 22 вересня 2022 року, що виключало можливість її проведення у вказану дату та звернули увагу на тому, що позивач повинен був провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей відповідно до приписів Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 №879 (далі - Положення №879), проте цього не зробив.
		В той же час, суди вказали на те, що податковий орган в акті перевірки вказав на те, що, оскільки позивачем під час перевірки не було проведено інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей на вимогу контролюючого органу, тому залишки товарно-матеріальних цінностей, які обліковувалися у позивача станом на кінець травня 2022 року на рахунках №20, №26 та №28, відповідно до відомостей про записи за даними бухгалтерського обліку, втрачено, їх наявність неможливо підтвердити та вони вважаються такими, що використані платником податку в операціях, які не є господарською діяльністю, а тому підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
		Отже, як вказали суди попередніх інстанцій, податковим органом нараховано позивачеві податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на всю суму залишків товарно-матеріальних цінностей, які були в наявності у Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" станом на кінець травня 2022 року, з огляду на те, що позивачем такі товарно-матеріальні цінності не використовувалися в господарській діяльності (такі висновки зроблені з огляду на непроведення інвентаризації).
		Надаючи оцінку таким аргументам контролюючого органу, суди звернули увагу на те, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків нараховано позивачу податкові зобов`язання саме на ті товарно-матеріальні цінності, які містилися на складах підприємства в кінці травня 2022 року, проте такі доводи контролюючого органу спростовано позивачем та прийнято судами під час судового розгляду справи, оскільки позивачем певна кількість товару на день проведення перевірки використовувалася у господарській діяльності, а тому безпідставно стверджувати про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 20% від загальної вартості товарно-матеріальних цінностей станом на травень 2022 року.
		Стосовно висновків контролюючого органу, що Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника в сумі 2093458,59 гривень, що (дослівно) «призвело до заниження суми р.4.3. Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за ставкою 14% розділу І. Податкові зобов`язання на суму ПДВ 293084,20 гривень», то суди звернули увагу на те, що при здійснені виробничого процесу переробки сировини існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.
		Наявність таких втрат відображено позивачем у відповідних виробничих звітах (Форма №23), відтак суди попередніх інстанцій погодилися із аргументами представника позивача, що під час технологічного процесу переробки насіння соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та лушпиння, - відбулися сировинні втрати, тобто ті, які безповоротно втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини, зокрема за рахунок зменшення вмісту вологи в процесі виробництва.
		Суди наголосили на тому, що виробництво олії є безпосередньою господарською діяльністю позивача, відтак сировинні втрати, які утворюються в результаті переробки давальницької сировини є невід`ємною частиною виробничого (технологічного) процесу виготовлення олії та пов`язані із здійсненням господарської діяльності Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат", а тому в останнього не виникло обов`язку щодо визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на такі сировинні втрати на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Як наслідок, відсутній і обов`язок щодо складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідних податкових накладних.
		Щодо сумнів податкового органу стосовно реальності вчинення господарських операцій у взаємовідносинах позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс", суди вказали наступне.
		Господарська операція Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" належним чином відображена у бухгалтерському, податковому обліку, звітності та вказує на реальний рух активів, що свідчить про те, що така операція відбулася фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту.
		Щодо реальності здійснення господарських операцій Приватного акціонерного товариства «Вінницький олійножировий комбінат» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрілтекс», суди вказали, що наданих документів достатньо для того, аби дійти висновку про те, що така господарська операція мала реальний характер, а відсутність певного документа (паспорту та інструкції з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов`язаннями) не може свідчити про нереальність такої операції.
		В той же час господарські операції, що мали місце між Приватним акціонерним товариством «Вінницький олійножировий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод рейкових скріплень» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрілтекс» відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності, що свідчить про реальність змін майнового стану платника податків, а, відповідно, і про реальність (фактичність) таких операцій.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх  інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
		З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої  статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Обґрунтовуючи вказану підставу касаційного оскарження, податковий орган звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 29 травня 2020  року у справі № 826/27811/15, від 29 січня 2021 року у справі №813/2232/17, від 29 вересня 2021 року у справі №320/4918/19, від 27 червня 2024 року у справі №580/4890/23 (щодо застосування приписів пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).
		Зіславшись на вказані висновки Верховного Суду контролюючий орган вказав на те, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. 
		Вище зазначені висновки Верховного Суду не були враховані судом апеляційної інстанції, що призвело до невірного застосування пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та відповідно до невірного вирішення справи.
		Контролюючий орган у касаційній скарзі звертає увагу на те, що в  ході проведення перевірки позивачу вручено запит від 22 вересня 2022 року №2 щодо проведення інвентаризації залишків основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Так, у вказаному запиті міститься вимога контролюючого органу провести інвентаризацію за період з дати останньої інвентаризації по 22 вересня 2022 року.
		Відповідач наголошує на тому, що Товариством акти інвентаризації до перевірки не надано, в наданих до перевірки інвентаризаційних описах Товариства інформація щодо порівняльних відомостей активів з даними бухгалтерського обліку відсутня.
		Податковий орган звертає увагу на те, що підтвердити залишки товарно-матеріальних цінностей Товариства неможливо.
		Щодо необґрунтованого посилання судів попередніх інстанцій на оборотно-сальдові відомості по рахунках № 20, № 26, № 28 за червень-жовтень 2022 року, картки рахунків та документи, що підтверджують використання позивачем товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності за червень-жовтень 2022 року податковий орган наголошує на тому, що надані позивачем роздруківки оборотно-сальдових відомостей не можуть бути належними доказами в даній справі, адже дані документи під час проведення перевірки, ані при подані заперечення та адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень позивачем до податкових органів не надавалися.
		Крім того, відповідач звертає увагу Верховного суду на відсутність, доданих Товариством до клопотання про долучення до матеріалів справи копій, вищезазначених роздруківок карток рахунку 26 за березень-жовтень 2022, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 за травень-жовтень 2022, аналіз рахунку 26 за березень-липень 2022, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 20 за травень-жовтень 2022 на час проведення перевірки позивача, подання ним заперечення на Акт перевірки та здійснення адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, адже вони були виготовлені позивачем 11 травня 2023 року, 24 травня 2023 року та 25 травня 2023 року, тобто вже під час розгляду справи №120/2466/23.
		Також відповідач вказує на те, що оскільки, згідно з наданими до перевірки документів, сировину (соняшник) втрачено, така сировина не може бути використана у подальших (дохідних) операціях підприємства пов`язаних із господарською діяльністю, а отже підлягає оподаткуванню згідно з пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
		Оскільки, за результатами інвентаризації підтвердити залишки товарно-матеріальних цінностей неможливо, а отже, вказані залишки підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
		Таким чином, на думку податкового органу, позивачем в порушення пункту 121 статті 121, підпункту «г», пункту 198.5, статті 198, пункту 201.7, статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника у сумі 2 093 458,59 гривень, та на вартість товарів у сумі 465 359 424,99 гривень, які не підтверджено за результатами інвентаризації, що призвело до заниження суми р. 4.3. Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за: ставкою 14% розділу І. Податкові зобов`язання на суму податку на додану вартість 293 084,20 гривень, та за ставкою 20% на суму податку на додану вартість 93 071 885,0 гривень.
		Щодо реальності вчинення господарських операцій у взаємовідносинах позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс", податковий орган цитуючи акт перевірки вказує на неможливість підтвердити реальність господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами.
		У відзиві на касаційну скаргу Товариство вказує на те, що первинними бухгалтерськими документами повністю підтверджено рух товарно-матеріальних цінностей та відсутність нестач ні в період, що перевірявся, ні в період до моменту проведення останньої інвентаризації. Враховуючи відсутність нестач встановлених в актах інвентаризації та в ході судового розгляду, у податкового органу відсутні правові підстави для здійснення нарахувань податку на додатну вартість на усі залишки ТМЦ, що знаходились у власності Товариства.
		Стосовно висновків контролюючого органу, що Товариством не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника, позивач звернув увагу на те, що оскільки виробництво олії є безпосередньою господарською діяльністю позивача, слід дійти висновку, що сировинні втрати, які утворюються в результаті переробки давальницької сировини є невід`ємною частиною виробничого (технологічного) процесу виготовлення олії та пов`язані із здійсненням господарської діяльності позивача, а тому в останнього не виникло обов`язку щодо визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на такі сировинні втрати на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
		Як наслідок, відсутній і обов`язок щодо складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідних податкових накладних.
		Щодо реальності здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод рейкових скріплень» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРІЛТЕКС», Товариство звернуло увагу на те, що наданих позивачем документів достатньо для того, аби дійти висновку про те, що така господарська операція мала реальний характер, а відсутність певного документа (паспорту та інструкції з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов`язаннями) не може свідчити про нереальність операцій.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		У касаційній скарзі податковий орган наголошує на тому, що в ході проведення перевірки позивачу вручено запит від 22 вересня 2022 року №2 щодо проведення інвентаризації залишків основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, в якому містилася вимога контролюючого органу провести інвентаризацію за період з дати останньої інвентаризації по 22 вересня 2022 року.
		Суд звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій вказали на те, що Приватне акціонерне товариство «Вінницький олійножировий комбінат» повинно було провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей відповідно до запиту контролюючого органу № 2 від 22 вересня 2022 року та приписів Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 №879, проте цього не зробило.
		Відтак суди вказали на необхідність проведення позивачем інвентаризації, проте рішення судів попередніх інстанцій в частині таких висновків сторонами у справі не оспорюється.
		Судами встановлено, що податковий орган в акті перевірки вказав на те, що, оскільки позивачем під час перевірки не було проведено інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей на вимогу контролюючого органу, тому залишки товарно-матеріальних цінностей, які обліковувалися у позивача станом на кінець травня 2022 року на рахунках №20, №26 та №28, відповідно до відомостей про записи за даними бухгалтерського обліку, втрачено, їх наявність неможливо підтвердити та вони вважаються такими, що використані платником податку в операціях, які не є господарською діяльністю, а тому підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
		Отже, податковим органом нараховано позивачеві податкові зобов`язання відповідно до пункту пунктом 198.5 статті 198 ПК України на всю суму залишків товарно-матеріальних цінностей, які були в наявності у Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" станом на кінець травня 2022 року, з огляду на те, що позивачем такі товарно-матеріальні цінності не використовувалися в господарській діяльності (такі висновки зроблені з огляду на непроведення інвентаризації).
		Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		У разі, якщо на момент перевірки платника податку контролюючий орган в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявив нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України).
		За змістом наведених норм, платник податку зобов`язаний самостійно нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, за товарами/послугами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Під положення зазначеної норми підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту акта перевірки №1111/Ж5/31-00-04-01-03/00373758 від 02 листопада 2022 року слідує, що Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" до перевірки надано оборотно-сальдові відомості за квітень 2021 року - травень 2022 року зокрема по рахунках №20 Виробничі запаси, №26 Готова продукція, №28 Товари за травень 2022 року, з яких можливо встановити, які саме товарно-матеріальні цінності обліковувалися на цих рахунках на кінець місяця, у якій кількості та на яких складах вони знаходилися.
		При цьому матеріали справи містять і оборотно-сальдові відомості по рахунках №20, №26, №28 за червень-жовтень 2022 року, картки рахунків та документи, що підтверджують використання позивачем товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності за червень-жовтень 2022 року.
		Судами встановлено, що із таких документів можливо прослідкувати, яка кількість товарно-матеріальних цінностей не була використана у господарській діяльності у попередньому місяці, а які були в наявності та перебували на складах на початок поточного місяця, яка кількість товарно-матеріальних цінностей була використана у господарській діяльності в поточному місяці (в тому числі й тих, що були у позивача в залишках на кінець травня 2022 року), та яка кількість товарно-матеріальних цінностей залишалася невикористаною у господарській діяльності на кінець кожного місяця (в тому числі й тих, що були у позивача в залишках на кінець травня 2022 року).
		Так, із оборотно-сальдової відомості по рахунку №28 за травень 2022 року слідує, що всі товарно-матеріальні цінності, що обліковувалися на рахунку №28, обліковувалися виключно на субрахунку №281 (як рахунку третього порядку). Із такої оборотно-сальдової відомості можливо прослідкувати, які саме товарно-матеріальні цінності, в якій кількості та на яку вартість обліковувалися на субрахунку №281 станом на кінець травня 2022 року (саме на ці товарно-матеріальні цінності відповідач і нарахував податкові зобов`язання).
		Із оборотно-сальдової відомості по субрахунку №281 за червень 2022 року видно, що на початку червня на субрахунку №281 обліковувалися ті ж самі товари, що й в кінці травня 2022 року. 
		Крім того, з оборотно-сальдової відомості по субрахунку №281 за червень 2022 року вбачається яка кількість товарно-матеріальних цінностей (з тих що були у позивача в залишках на кінець травня 2022 року та на початок червня 2022 року) залишалася невикористаною позивачем у господарській діяльності та знаходилась у залишку станом на кінець червня 2022 року. 
		З оборотно-сальдової відомості по субрахунку №281 за липень 2022 року слідує, що на початку липня на субрахунку №281 обліковувалися ті ж самі товари, що й в кінці червня 2022 року (з тих, що були у позивача в залишках на кінець травня 2022 року та не були використані в господарській діяльності у червні 2022 року). Крім того, з такої оборотно-сальдової відомості можливо прослідкувати обороти по рахунку відповідних товарно-матеріальних цінностей.
		Також з оборотно-сальдової відомості по субрахунку №281 за липень 2022 року вбачається, яка кількість товарно-матеріальних цінностей (з тих, що були у позивача в залишках на кінець травня 2022 року, на початок червня 2022 року, на кінець червня 2022 року та на початок липня 2022 року) залишалися невикористаними позивачем у господарській діяльності та знаходились у залишку станом на кінець липня 2022 року.
		Із оборотно-сальдових відомостей по субрахунку №281 за серпень 2022 року, вересень 2022 року та жовтень 2022 року вбачається відсутність у серпні, вересні та жовтні 2022 року оборотів по товарно-матеріальним цінностям, що були у позивача в залишках на кінець липня 2022 року, а також наявність даних товарно-матеріальних цінностей на субрахунку 281 станом на кінець жовтня 2022 року.
		Ці товарно-матеріальні цінності були в наявності на складі позивача станом на 31 жовтня 2022 року (після проведення перевірки), що підтверджується матеріалами інвентаризації, яка проводилася 31 жовтня 2022 року (інвентаризаційні описи №МК000000043 від 31 жовтня 2022 року, №МК000000028 від 31 жовтня 2022 року).
		Суди вказали, що визначаючись щодо товарно-матеріальних цінностей, які обліковувалися за рахунком №26, то із оборотно-сальдової відомості по рахунку №26 за травень 2022 року можливо прослідкувати, які саме товарно-матеріальні цінності, в якій кількості та на яку вартість обліковувалися на рахунку № 26 станом на кінець травня 2022 року.
		Крім того, дослідивши відповідні документи (оборотно-сальдову відомість по рахунку №26 за червень 2022 року, картки рахунку, митні декларації, рахунки-фактури, міжнародні товарно-транспортні накладні), суди попередніх інстанцій вказали, що вказаними документами підтверджується використання позивачем у червні 2022 року товарно-матеріальних цінностей, які були в залишках станом на кінець травня 2022 року в господарській діяльності (реалізацію, переробку в готову продукцію, використання в процесі виробництва, переміщення між складами тощо).
		Дослідивши відповідні документи (оборотно-сальдову відомість по рахунку №26 за липень 2022 року, картки рахунку, митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти-приймання передачі, акти відбору зразків та товарно-транспортні накладні), суди попередніх інстанцій вказали, що вказаними документами підтверджується використання позивачем у липні 2022 року товарно-матеріальних цінностей (які були в залишках станом на кінець травня 2022 року) в господарській діяльності (реалізацію, переробку в готову продукцію, використання в процесі виробництва, переміщення між складами тощо).
		Суди попередніх інстанцій дослідили також документи, якими, як вказали суди попередніх інстанцій, підтверджується використання у  серпні-жовтні 2022 року позивачем товарно-матеріальних цінностей (які були в залишках станом на кінець травня 2022 року) в господарській діяльності (реалізацію, переробку в готову продукцію, використання в процесі виробництва, переміщення між складами тощо).
		Також суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи наявний лист товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРІ», який підтверджує що у вказаного Товариства на зберіганні є в наявності товарно-матеріальні цінності, що належать позивачу, а саме олія соняшникова нерафінована 2002,200 тонн.
		Також довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницязерносервіс" підтверджується те, що у нього на зберіганні є в наявності товарно-матеріальні цінності, що належать Приватному акціонерному товариству "Вінницький олійножировий комбінат" (про які йде мова у вищевказаних оборотно-сальдових відомостях).
		Визначаючись щодо товарно-матеріальних цінностей, які обліковувалися на рахунку №20, то суди попередніх інстанцій вказали на те, що в матеріалах справи наявні оборотно-сальдові відомості, картки рахунку та докази використання товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності по кожному складу окремо.
		Зокрема по матеріальному складу оборотно-сальдова відомість за червень 2022 року свідчить про те, що загальна вартість товарно-матеріальних цінностей, які обліковувалися на даному рахунку на початок періоду, відповідає загальній вартості товарно-матеріальних цінностей по складу, зазначеній в загальній оборотно-сальдовій відомості по рахунку №20 за травень 2022 року, а також те, на яких субрахунках по складу обліковуються дані товарно-матеріальних цінностей.
		Також, у матеріалах справи наявні такі ж оборотно-сальдові відомості та картки рахунків за червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року та жовтень 2022 року, які свідчать про використання Приватним акціонерним товариство "Вінницький олійножировий комбінат" товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності (реалізації, переробки, використання у виробництві).
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що належними та допустимими доказами спростовуються доводи контролюючого органу про можливість нарахування податкових зобов`язань на всю вартість товарів.
		У касаційній скарзі податковий орган не ставить під сумнів інформацію викладену у досліджених судами попередніх інстанцій документах, а лише вказує на те, що роздруківки оборотно-сальдових відомостей не можуть бути належними доказами в даній справі, адже дані документи під час проведення перевірки, ані при подані заперечення та адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень Товариством до податкових органів не надавалися.
		Суд звертає увагу на те, що в запитах податкового органу до Товариства про надання документів, контролюючий орган просив позивача, окрім іншого, надати йому розгорнуту картку бухгалтерського рахунку 31, аналіз бухгалтерських рахунків 10, 23, 26, 28, 36, 37, 31, 63, 68, 70, 90 (із зазначенням альтернативного рахунку), оборотно-сальдові відомості по рахункам 36, 63, 64, у розрізі контрагентів, оборотно-сальдові відомості та картки рахунків 10, 15, 20, 23, 26, 28, 31, 33, картки рахунків 36, 63, 64  у розрізі контрагентів із зазначенням сальдо. Всі зазначені документи витребовувалися за період травень 2022 року.
		Суд вказує на те, що податковим органом надсилався запит про необхідність проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей на складах Товариства за період з дати останньої інвентаризації до 22 вересня 2022 року, проте не витребовувалися документи (в тому числі оборотно-сальдові відомості) за періоди після травня 2022 року.
		Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
		Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Суд вказує на те, що надані позивачем до суду докази (в тому числі і оборотно-сальдові відомості за період з червня 2022 року до жовтня 2022 року), які не витребовувалися податковим органом під час проведення перевірки, є належними, достовірними та достатніми доказами, які свідчать про використання Приватним акціонерним товариство "Вінницький олійножировий комбінат" товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності (реалізації, переробки, використання у виробництві) та спростовують доводи контролюючого органу про можливість нарахування податкових зобов`язань на всю вартість товарів.
		Суд наголошує на тому, що вказані документи не надавалися податковому органу, оскільки не витребовувалися ним не зважаючи на характер перевірки, проте це не позбавляє можливості позичу надати зазначені вище документи до суду для підтвердження своєї позиції в суді. 
		Щодо посилання відповідача на те, що оборотно-сальдові відомості не можуть бути належними доказами по даній справі, оскільки не є первинними документами, то Суд звертає увагу на те, що оборотно-сальдова відомість,  використовується для узагальнення даних регістрів бухгалтерського обліку за кожним рахунком бухгалтерського обліку. Фактично оборотно-сальдова відомість є одним з основних документів бухгалтерського обліку.
		Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що надаючи оцінку відомостям, які містяться в оборотно-сальдових відомостях за період з червня 2022 року до жовтня 2022 року, та на їх підтвердження суди попередніх інстанцій також дослідили й інші документи, які відносяться до первинних документів (зокрема, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, акти-приймання передачі та інші).
		Суд наголошує на тому, що касаційна скарга не містить доводів щодо сумнівів в достовірності зазначених доказів.
		З огляду на вказане, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовного того, що податковим органом безпідставно стверджується про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 20% від загальної вартості товарно-матеріальних цінностей станом на травень 2022 року. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.
		Щодо висновків контролюючого органу, що Товариством не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника в сумі 2093458,59 гривень, що (дослівно) «призвело до заниження суми р.4.3. Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за ставкою 14% розділу І. Податкові зобов`язання на суму податку на додану вартість 293084,20 гривень», то суди попередніх інстанцій звернули увагу на наступне.
		Наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року №656 затверджено «Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі» (далі - Порядок №656).
		Відповідно до пункту 1 Порядку №656 даний порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.
		У Додатку 27 до Порядку №656 наведена форма Виробничого звіту олієзаводу (Форма 23), що складається за результатами переробляння олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі, кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.
		Згідно з пунктом 2.25 Порядку №656 передбачено, що терміни "загальні втрати", "втрати олії в шроті (макусі) лушпинні" буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. "Сировинні втрати" показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.
		Таким чином, сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання продукту.
		Згідно з п.12.8 Порядку №656 встановлено, що облік давальницької сировини в складах і у виробництві здійснюється в тому самому порядку, що і облік купованої (власної) сировини. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням природного убутку, втрат, відходів, передбачених технічними умовами і іншими нормативними документами, а також з урахуванням утворення фузів.
		При цьому величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.
		Отже, при здійснені виробничого процесу переробки сировини існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність таких втрат відображено Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" у відповідних виробничих звітах (Форма №23).
		Так, Товариством було надано виробничі звіти за травень 2022 року, складені за результатами перероблення олійної культури і в яких відображено інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати (1,30%, 1,34%, 1,95%).
		Отже, відповідно до згадуваних вище виробничих звітів сировинні втрати в процесі переробки склали 1,30%, 1,34%, 1,95%.
		Відтак, суди правильно погодилися із аргументами представника позивача, що під час технологічного процесу переробки насіння соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та лушпиння, - відбулися сировинні втрати, тобто ті, які безповоротно втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини, зокрема за рахунок зменшення вмісту вологи в процесі виробництва.
		При цьому суди врахували правові висновки Верховного Суду, сформовані у постанові №440/7141/20 від 19 січня 2023 року, у якій суд касаційної інстанції вказав на те, що при здійсненні виробничого процесу переробки сировини існують втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини. У процесі виробництва готової продукції (олії) втрату (убуток) вологи з сировини (насіння соняшника) внаслідок її переробки слід розглядати як невід`ємну частину звичайного технологічного процесу. Втрату вологи у процесі виробництва готової продукції, в межах відповідних гранично допустимих норм, не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість.
		Відтак з огляду на встановлені вище обставини, зокрема те, що виробництво олії є безпосередньою господарською діяльністю позивача, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сировинні втрати, які утворюються в результаті переробки давальницької сировини є невід`ємною частиною виробничого (технологічного) процесу виготовлення олії та пов`язані із здійсненням господарської діяльності Товариства, а тому в останнього не виникло обов`язку щодо визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на такі сировинні втрати на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Як наслідок, відсутній і обов`язок щодо складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідних податкових накладних.
		Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс", Суд звертає увагу на наступне.
		За приписами пункту  44.1 статті 44 Податкового кодексу України  (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно з підпунктом  14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України  господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Відповідно до підпункту  14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України  податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з  розділом V цього Кодексу.
		Згідно з підпунктом  14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		Згідно з вимогами підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
		Відповідно до вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
		Згідно з вимогами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
		У відповідності до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
		Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
		Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.
		За приписами статті 1 вказаного Закону (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
		Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.
		Усталеною є правова позиція Верховного Суду, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
		Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
		Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
		Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
		Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
		Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
		Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
		Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24 січня 2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа №  280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа № 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа № 640/4687/19).
		Водночас сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
		Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
		У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
		У справі, яка розглядається, судами встановлено, що предметом перевірки податкового органу, окрім іншого, стали господарські взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс".
		Під час судового розгляду, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
		14 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" (покупець) укладено договір поставки №186/22
		За умовами даного договору постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця залізничне кріплення та матеріали верхньої будови колії, а покупець зобов`язується оплачувати та приймати товар на умовах даного Договору.
		Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією розуміється кількість і асортимент товару, визначені в окремому рахунку-фактурі, виставленому постачальником та оплаченому покупцем.
		Згідну з пунктом 1.3 договору найменування, кількість, ціна (вартість) без ПДВ, сума ПДВ за ставкою 20% та відповідно загальна вартість товару в кожній окремій партії зазначаються в окремих рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, які будуть: являтись невід`ємними частинами даного Договору. В рахунках-фактурах також зазначаються умови оплати, строки поставки, умови поставки товару, якщо дані умови не визначені в Договорі.
		З акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1111/Ж5/31-00-04-01-03/00373758 від 02 листопада 2022 року слідує, що у контролюючого органу виникли сумніви щодо реальності проведення господарських операцій, здійснених між Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень", оскільки до перевірки не надано паспорт та інструкцію з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов`язаннями) на товар, що ставить під сумнів отримання товару згідно договору.
		Водночас Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" на підтвердження здійснення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" надано до суду копії таких документів: рахунок на оплату товару №92 від 06 квітня 2022 року, зокрема: Накладка 1Р-65 20 штук, Болт закладний М22х175 в зборі 50штук, Болт клемний М22х75 в зборі 50 штук, Торцева ізоляція Р-65 (4мм) 10 штук, Торцева ізоляція Р-65 (8мм) 10 штук, Торцева ізоляція Р-50 (4мм) штук, Торцева ізоляція Р-50 (8мм) 10штук на загальну суму разом із ПДВ 43524 гривень; видаткову накладну № 63 від 06 травня 2022 року, яка підтверджує передачу товару; платіжне доручення №1253, яке підтверджує оплату за товар в сумі 43524 гривень; податкову накладну № 67 від 29 квітня 2022 року із квитанцією про її прийняття, що складена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" (покупець); експрес накладну Нова пошта, яка підтверджує надсилання та отримання товару покупцем; аналіз рахунку №631 за травень 2022 року, звіт по проводках за травень 2022 року.
		Крім того, у відповідь на лист Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" вих. №03/288 від 04 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" листом вих. №5 від 05 квітня 2023 року повідомило, що запасні частини, а саме: Накладка 1Р-65 20 штук, Болт закладний М22х175 в зборі 50 штук, Болт клемний М22х75 в зборі" 50 штук, Торцева ізоляція Р-65 (4мм) 10 штук, Торцева ізоляція Р-65 (8мм) 10 штук, Торцева ізоляція Р-50 (4мм) 10 штук, Торцева ізоляція Р-50 (8мм) 10 штук були придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром-17", в підтвердження чого надано договір поставки № 10/01 від 10 січня 2022 року, рахунок на оплату №51 від 06 травня 2022 року, видаткову накладну № 52 від 06 травня 2022 року, платіжні інструкції №5226 від 09 травня 2022 року та №5288 від 10 червня 2022 року.
		14 січня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" (постачальник) та приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" (покупець) укладено договір поставки №140101.
		За умовами даного договору постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця обладнання та запасні частини, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору.
		Відповідно до пунктів 1.2.-1.3. вказаного договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією розуміється кількість і асортимент товару, визначені в окремій Специфікації.
		Найменування, кількість, ціна та відповідно загальна вартість товару в кожній окремій партії зазначаються в окремих Специфікаціях на кожну окрему партію товару, які будуть вважатись невід`ємними частинами даного Договору.
		Згідно з Специфікацією №1 до Договору поставки №140101 від 14 січня 2022 року постачальник поставляє покупцю Стакан 102-77 у кількості 1 штука загальною вартістю разом із ПДВ 10800 гривень.
		З акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1111/Ж5/31-00-04-01-03/00373758 від 02 листопада 2022 року слідує, що у контролюючого органу виникли сумніви щодо реальності проведення господарських операцій між Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс", оскільки до перевірки не надано паспорт та інструкцію з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов`язаннями) на товар, що ставить під сумнів отримання товару згідно Договору.
		На підтвердження здійснення господарської операції між приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" позивачем надано до суду: видаткову накладну №140201 від 14 лютого 2022 року, яка підтверджує передачу запасної частини, а саме: Стакан 102-77; товарно-транспортну накладну, яка підтверджує доставку запасної частини; платіжні доручення №302, №452, які підтверджують оплату запасної частини, а саме: Стакан 102-77; податкові накладні №2 від 04 лютого 2022 рок, № 6 від 11 лютого 2022 року із квитанціями про їх прийняття, що складені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" і Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат"; таблицю закупівель за лютий 2022 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс"; аналіз рахунку №631 за лютий 2022 року; звіт по проводках за лютий 2022 року. Також на підтвердження використання в господарській діяльності придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" товару представником позивача надано копію паспорта Олієпреса МП-68 та креслення стакана 102-77.
		З огляду на вказане, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарська операції Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності та вказує на реальний рух активів, що свідчить про те, що такі операції відбулися фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту.
		Також Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що посилання контролюючого органу на відсутність паспорту та інструкції з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов`язаннями) на товар не можуть однозначно вказувати на те, що господарська операція, що мала місце між позивачем та його контрагентом, не мала реального характеру, адже наявність усіх інших документів підтверджують протилежне.
		Суд наголошує на тому, що доводи відповідача щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтекс" в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та, насамперед, стосуються намагання відповідача здійснити переоцінку обставин.
		Суд звертає увагу на те, що зазначені доводи касаційної скарги фактично спрямовані на переоцінку доказів у справі, тоді як Верховний Суд в силу вимог статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений можливості переоцінювати докази або ж надавати їм нову оцінку.
		Щодо посилання відповідача на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на те, що відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.
		Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях судів касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених відповідачем постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось саме про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.
		Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
		Керуючись статтями 243, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №120/2466/23 залишити без змін.
		Поновити дію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №120/2466/23.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                                                                                Р.Ф. Ханова
		Судді                                                                                                                                                                                                        Л.І. Бившева
		                                                                                                                                                                                                                  В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...