Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 610/77/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 13.03.2025. Зареєстровано: 13.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/621/58/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221080000759

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                                Справа № 610/77/23
		                               Провадження 1-кп/621/58/25
		   13 березня 2025 року          м. Зміїв Харківської області
		Зміївський районний суд Харківської області в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		учасники справи:
		прокурор  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		обвинувачений  ОСОБА_8 ,
		захисник  адвокат ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу №610/77/23 (провадження ЄРДР №12022221080000759 від 17.11.2022) за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Балаклія Харківської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України,
		ВСТАНОВИВ:
		24 лютого 2022 року, о 05:00 годині, президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні. В той же день і час, 24 лютого 2022 року, о 05:00 годині, за наказом президента російської федерації володимира путіна, збройні сили російської федерації незаконно вторглися на територію України та здійснили збройний напад, застосовуючи збройні сили рф та федеральну службу військ національної гвардії рф. Одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів зс рф, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України (далі  ЗС України), Державної прикордонної служби України (далі - ДПС України), підрозділів Національної гвардії України (далі - НГ України), для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
		24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України було введено воєнний стан, в подальшому неодноразово продовжений.
		Під час ведення агресивної війни з боку російської федерації проти України, в період з 01 березня та не пізніше 20 березня 2022 року збройними формуваннями рф було окуповано місто Балаклія Ізюмського району Харківської області зі встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту.
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянином України, з особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, достовірно знаючи, що за адресою: м. Балаклія Харківської області, майдан Ростовцева, 1, знаходиться Балаклійський відділ поліції Ізюмського району, керівником якого з червня 2022 року незаконно став місцевий мешканець ОСОБА_10 , а співробітники управління виїхали та не контролюють обстановку щодо життєдіяльності вказаного населеного пункту, добровільно зайняв посаду «участкового инспектора отдела участковых инспекторов полиции УВД ВГА Харьковской области».
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в період з 01 червня 2022 року по кінець серпня 2022 року, ОСОБА_8 почав виконувати обов`язки «участкового инспектора отдела участковых инспекторов полиции УВД ВГА Харьковской области». До його функціональних обов`язків входили охорона адміністративної будівлі тимчасової цивільної адміністрації міста Балаклія, здійснення контрольно-пропускного режиму, огляду речей громадян, збір коштів за оренду торгових місць на території «Центрального ринку» та підтримання громадського порядку на закріпленій дільниці у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області.
		Дії ОСОБА_8 кваліфіковані як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене частиною 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав частково, оскільки правопорушення вчинено ним внаслідок психічного примусу з боку окупаційної влади та місцевих жителів, що добровільно працювали на росіян. 
		Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_8 пояснив, що все життя з народження проживав в місті Балаклія Харківської області разом із своїми батьками. В подальшому одружився, має малолітнього сина, працював на воєнному заводі в місті Балаклія Харківської області, користувався повагою місцевих жителів, ніколи не вчиняв кримінальних чи адміністративних правопорушень. На початку повномасштабної агресії російської федерації евакуація місцевих жителів з міста не проводилася, транспорт не надавався. Він не мав можливості з родиною покинути місто, оскільки в нього дуже хворий батько, тому він з сім`єю змушений був залишитися в окупації. Після заходу російських військових до м.Балаклія, він з дружиною та дітьми переїхав жити до батьків, і намагався не виходити з дому, оскільки чув від сусідів, що росіяни всіх забирають працювати. Приблизно в кінці червня 2022 року до нього додому приїхав колишній дільничний ОСОБА_11 , з яким він знайомий з дитинства, та почав агітувати на роботу в «народну міліцію». Він відмовлявся, казав, що не любить поліцейських, але ОСОБА_11 наполегливо казав, що все одно його змусять працювати, відправлять дружину рити окопи, або застосують інші примусові заходи. Сказав, що нічого важкого робити не прийдеться, потрібно буде охороняти будівлю адміністрації, де працюють цивільні місцеві мешканці, слідкувати за порядком. Після цієї розмови він з дружиною переїхав від батьків жити в іншу хату, щоб його не знайшли, однак через деякий час ОСОБА_11 приїхав на автомобілі з двома росіянами-військовими, які були зі зброєю, та забрали його «для розмови». На автомобілі його привезли до приміщення аптеки АДРЕСА_3 , де з ним спілкувався колишній працівник поліції ОСОБА_12 . Там він власноруч підписував бланки документів, в тому числі й заяву про прийняття на роботу, надав копії своїх документів  паспорту, диплому, тощо. Потім йому сказали виходити на роботу на охорону будівлі Балаклійської райдержадміністрації, він працював охоронцем в режимі: доба/двоє. Двічі ходив на ринок охороняти жінку, яка збирала гроші з продавців. Форми чи зброї не отримував. Гроші за роботу також не отримував, хоча платіжні відомості підписав. Двічі отримав гуманітарну допомогу у виді продуктів харчування та хлібу. Жодних протиправних дій по відношенню до мешканців він не вчиняв, на роботу погодився виключно під психологічним примусом, оскільки чув і знав, що багато людей в місті Балаклія просто зникло після того, як їх забирали росіяни, тобто їх вбили. Він не займав цю посаду добровільно і погодився тільки тому, що боявся за життя своєї дружини та дитини. Зазначив, що фактично його вина полягає тільки в тому, що він залишився в окупації, і намагався вижити в тих умовах.
		Надані обвинуваченим показання в цілому не суперечать обставинам справи, встановленим судом, і не спростовують факт зайняття ним посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на території тимчасово окупованого міста Балаклія Ізюмського району Харківської області. 
		Не зважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини в інкримінованому правопорушенні, його провина підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
		- показаннями свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що знає обвинуваченого ОСОБА_14 близько 10 років. З середині липня по вересень 2022 року, під час окупації м.Балаклія, ОСОБА_15 проживав по сусідству з ним, і свідок вважав, що ОСОБА_16 працював в охороні ринку. Про те, що той працював під час окупації у поліції, свідок дізнався лише тоді, коли його заарештували;
		- показаннями свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що під час окупації проживав в місті Балаклія. До складу окупаційних військ, що були в Балаклії, входили і казаки, і буряти, і підрозділи так званих «ЛНР» та «ДНР», які дуже жорстоко ставилися до місцевих жителів, заставляти рити окопи, працювати на них ,тощо. Приблизно в середині літа 2022 року він прийшов до будівлі Балаклійської держадміністрації, і побачив там ОСОБА_14 , який сказав, що працює охоронцем. Яку саме посаду займав ОСОБА_15 , він не знає, однак зі слів інших мешканців йому було відомо, що будівлю держадміністрації охороняє «народна міліція». ОСОБА_15 був без форми та без зброї, записував відомості про людей, які приходили до будівлі; 
		- показаннями свідка ОСОБА_18 , який пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_19 познайомився в період окупації міста Балаклія. З червня 2022 року бачив його через день-два на службі в будівлі адміністрації, де обвинувачений на вході перевіряв документи та особисті речі тих, хто приходив. ОСОБА_20 засобів та форми у ОСОБА_16 не було. В адміністрації у свідка працювала мати, яка зараз відбуває покарання, і він до неї приходив часто, приносив обід. Крім того, він бачив ОСОБА_14 під час супроводження жінки «Лілі» на ринку, коли збирали «містове». Одного разу, жінка на ім`я « ОСОБА_21 », яка торгувала тютюновими виробами, відмовилася платити, оскільки у неї не було грошей, то ОСОБА_15 разом зі своїм колегою сказали їй, що все одно платити доведеться. Яку посаду займав ОСОБА_15 , свідку не відомо, однак відомо, що це була «народна міліція».
		- показаннями свідка ОСОБА_22 , який пояснив, що особисто з обвинуваченим не знайомий. 09.06.2022 року він працював рубачем м`яса у приміщенні «критого ринку» в м. Балаклія, і бачив ОСОБА_14 разом із працівницею ринку на ім`я ОСОБА_23 , яка збирала плату за «містове» з продавців. Під час слідчої дії «впізнання», він упізнав ОСОБА_14 по фотографії. Яку посаду при окупаційній владі займав обвинувачений, йому невідомо, однак вважав, що ОСОБА_15 разом з іншими хлопцями були приставлені до Лілії, як охорона порядку. Форми у них не було, зброї не бачив. 
		- показаннями свідка ОСОБА_24 , яка пояснила, що 02 березня 2022 року в місто Балаклія зайшли російські військові. З 09.06.2022 у місті Балаклія відкрився ринок. Директор ринку запропонувала їй працювати  збирати «містове» на ринку, тобто грошовий збір з продавців за торгівлю у «критому ринку». Кожного ранку вона збирала «містове» по ринку, а потім передавала кошти головному бухгалтеру. Для охорони зібраних грошей до неї завжди «приставляли» двох чоловіків, яких вона особисто не знала, це були місцеві жителі Балаклії. Ці чоловіки охороняли сумку з грошима до моменту, поки вона не віддасть її бухгалтеру, а потім уходили. Чоловіки постійно змінювалися, на яких посадах вони працювали  їй не відомо. Казали, що це «народна дружина», форми, зброї, спец засобів та посвідчень у них ніколи не було. З цими охоронцями вона не контактувала, але під час проведення слідчої дії впізнання по фотографії упізнала обвинуваченого ОСОБА_14 як одного з охоронців.
		- показаннями свідка ОСОБА_25 , який пояснив, що з моменту окупації він жив у с. Вербівка. В середині липня 2022 року він приїхав до міста Балаклія на велосипеді за продуктами. Стоячи в черзі за молоком, між людьми почалася сварка і з`явився хлопець, який сказав, щоб всі заспокоїлися, або підуть до підвалу. Це був ОСОБА_15 , і зі слів людей, він співпрацював з окупантами. Спеціальних засобів та форми у нього не було. Особисто ОСОБА_14 він не знає, але впізнав по фото, коли проводилося впізнання. 
		- показаннями свідка ОСОБА_26 , який пояснив, що в період окупації міста Балаклія влітку 2022 року ОСОБА_15 разом з іншими чоловіками приїжджав до нього додому та забирав до відділу окупаційної поліції, тому що свідок на розвалинах майстерні забрав решітки та декілька парт, хотів дома позабивати вікна, які вилетіли після вибуху. Його відвезли до відділу «народної міліції» за адресою: майдан Ростовцева в м.Балаклія. Там його допитували, били, потім відвезли до редакції газети, де працівники в формі оділи на голову пакет та завели свідка до підвалу, протримали у підвалі приблизно 4 години, після чого відпустили, та сказали приходити відмічатися. Били його 2 чи 3 чоловіка, сам ОСОБА_15 не бив, але був присутній. На відмітку свідок ходив до народної міліції, і знає, що там працював ОСОБА_16 , бачив його там. Форми, спецзасобів та зброї у ОСОБА_16 не було. В допитах ОСОБА_16 участі не брав. Він бачив ОСОБА_14 в приміщенні «народної міліції», куди кожну п`ятницю приходив «на відмітку», і до нього виходив або ОСОБА_16 , або ще один чоловік. Тому під час слідчої дії впізнання він упізнав ОСОБА_14 по фотографії. 
		- показаннями свідка ОСОБА_27 , який пояснив, що особисто ОСОБА_14 не знає. В період окупації м. Балаклія він працював на ринку, а ОСОБА_28 збирала «містове», а з нею ходила так звана «поліція», яка контролювала збір грошей та перераховувала їх у бухгалтерії. Оскільки були випадки, коли люди не платили, ця поліція їх примушувала заплатити. На слідчий дії впізнання він упізнав ОСОБА_14 , якого бачив в бухгалтерії серед цих охоронців.
		- показаннями свідка ОСОБА_29 , який пояснив, що працював сторожем у ліцеї №5 міста Балаклія. В період окупації, весною 2022 року, після прильоту, в ліцеї розбило решітки, підсобні приміщення, і невідомі особи через два тижні покрали решітки, лавочки та парти. Тоді приїхали працівники так званої «народної міліції» та сказали, що свідок повинен з`явитися та написати заяву. Приїжджало 2 хлопця, один з яких був ОСОБА_15 , складали документи. Через деякий час знайшли решітки, парти, стільці, плитку. Через місяць знову у школі вкрали слюсарні тиски, тенісний стіл, і представники «народної міліції» знову приїжджали , а після повернення майна брали розписку, що все повернуто. Він бачив ОСОБА_14 на вході до приміщення «народної міліції», а потім упізнав його по фотографії під час проведення впізнання.
		- показаннями свідка ОСОБА_30 , яка пояснила, що вона є дружиною обвинуваченого. Раніше чоловік працював на ремонтному заводі майстром, і тому під час окупації росіяни постійно намагалися змусити чоловіка працювати на них. Вони разом з чоловіком під час окупації міста Балаклія декілька разів змінювали місце свого проживання, щоб окупанти їх не знайшли, однак колишній дільничний ОСОБА_11 допомагав росіянам, і їх постійно знаходили то у батьків, то в орендованому житлі. ОСОБА_11 та російські військові зі зброєю декілька разів приходили до будинку батьків ОСОБА_14 , та погрожували йому фізичною розправою. Бажання співпрацювати з окупантами чоловік ніколи не висловлював. Одного разу його забрали представники окупаційної влади, і він повернувся через 4 години приблизно, побоїв не було, однак вони морально давили на нього, та погрожували, що застосують насилля до неї та доньки.
		- показаннями свідка ОСОБА_31 , яка пояснила, що вони товаришують з родиною ОСОБА_16 , однак в період окупації міста Балаклія в 2022 році зустрічалися рідко. Одного разу ОСОБА_15 розповідав, що до нього приїжджали представники окупаційної влади та тиснули, щоб він співпрацював з ними. Однак ОСОБА_15 ніколи не підтримував окупаційну владу. Рашисти тиснули не тільки на ОСОБА_16 , по місту Балаклія було багато випадків, коли вони били людей та змушували до співпраці. Пізніше вона дізналася, що ОСОБА_15 був охоронцем у будівлі державної адміністрації, яку роботу виконував, їй невідомо.
		- показаннями свідка ОСОБА_32 , яка пояснила, що є матір`ю обвинуваченого та з початку війни син зі своєю сім`єю прийшли жити до них. Її чоловік (батько обвинуваченого) дуже хворіє на тяжку хворобу, потрібна постійна допомога, а тому вони проживали разом, і до них приєдналася ще й дочка з онуком, всього 9 чоловік. На початку літа 2022 року до ОСОБА_14 почав приходити колишній дільничний ОСОБА_11 , який повідомив, що працює дільничним у новій владі та запрошував сина вийти на роботу, на що ОСОБА_15 неодноразово відмовлявся. Одного разу ОСОБА_11 приїхав з двома рашистами з автоматами, з вимогою, щоб він виходив на роботу. Після цього син з сім`єю переїхали до орендованого будинку, бо думали, що їх там не знайдуть. Виїхати з міста вони не могли, оскільки на той час з міста нікого не випускали. В подальшому, їй стало відомо, що син працює охоронцем в адміністрації, але гроші не отримував, приносив гречку та борошно. Син ніколи не підтримував росію, завжди казав, що його змушують працювати.
		- показаннями свідка ОСОБА_33 , який пояснив, що він є батьком обвинуваченого і має тяжке хронічне захворювання, через що син з родиною не покинув його та переїхав під час окупації жити до них додому. Окупанти примушували сина до праці, погрожували катувати у підвалі та зґвалтувати дружину. Ким конкретно працював син, йому невідомо, знає, що охороняв адміністрацію
		- показаннями свідка ОСОБА_34 , який пояснив, що обвинувачений є його сусідом. В окупації бачив його нечасто, чув, що він десь працював, але посаду свідок не знає. Знає, що ОСОБА_15 за росію ніколи не був, що до співпраці його змусили. Особисто йому відомо, що колишній дільничний інспектор ОСОБА_11 багатьох заставляв працювати з окупаційною владою.
		- показаннями свідка ОСОБА_35 , який пояснив, що проживає на одній вулиці з батьками АДРЕСА_4 . Під час окупації, приблизно 15.06.2022 року, він бачив, як за двором разом з ОСОБА_36 стояли двоє рашистів з автоматами, а також місцевий мешканець ОСОБА_11 , який працював дільничним при окупантах. Пізніше батько ОСОБА_16 розповів, що рашисти вмовляли ОСОБА_37 йти працювати, і спілкування було на підвищених тонах. Чи добровільно пішов співпрацювати ОСОБА_16 , він не знає. 
		- показаннями свідка ОСОБА_38 , яка пояснила, що з початку окупації міста Балаклія ОСОБА_8 разом із сім`єю переїхали до сусіднього будинку. Їх діти гралися разом, їй було видно сусіднє подвір`я. Приблизно влітку 2022 року до двору, де жив ОСОБА_15 приїхали на автомобілі двоє російських військових з автоматами та один чоловік цивільний, та забирали його. Це повторювалося кілька разів. Дружина плакала, розповідала, що погрожували їм та примушували до співпраці. Її чоловіка також забирала ця машина з військовими, оскільки він працював у газовій службі, але відмовлявся ходити на їхні збори. ОСОБА_16 ніколи не був у дружніх відносинах з росіянами, ні у формі, ні зі зброєю, свідок його не бачила. Моральний стан у всіх був пригнічений, однак відмовитися від пропозицій російських солдат було важко, оскільки вони погрожували автоматами. Харчі у всіх закінчувалися, у місті нічого не працювало, та приходилося йти працювати за «гуманітарку», заробітну плату ніхто не отримував, лише пенсіонери якісь виплати отримали. 
		- показаннями свідка ОСОБА_39 , яка пояснила, що обвинувачений ОСОБА_16 є її рідним братом. 05 березня 2022 року росіяни окупували місто Балаклія, з цього моменту вона з дітьми та родина брата почали жити в хаті батьків разом, 9 чоловік. Під час окупації всіх молодих чоловіків намагалися сховати, бо їх постійно забирали росіяни, змушували працювати або кидали «на подвал» З травня 2022 року окупанти почали відновлювати роботу цивільних установ. ОСОБА_40  сусід її батьків, почав співпрацювати з російською владою та привів додому до батьків рашистів з автоматами, шукали ОСОБА_14 , тиснули на нього та схиляли до співпраці, погрожували розправою над родиною, тому співпраця була примусовою. Як їй відомо, брат працював сторожем в адміністрації на вході. Форму він не носив, заробітну плату не отримував.
		- показаннями свідка ОСОБА_41 , яка пояснила, що обвинувачений ОСОБА_15 є її родичем. Влітку 2022 року вона приїхала до сім`ї ОСОБА_16 у гості і довідалася про те, що майже кожного дня до них приходять «орки» з автоматами та сусід ОСОБА_11 , які змушують ОСОБА_42 працювати на них, погрожували родині розправою, а в подальшому довідалася, що ОСОБА_15 погодився працювати сторожем, але особисто про цю роботу їй нічого не відомо, впевнена, що він погодився на співпрацю під психологічним тиском.
		- показаннями свідка ОСОБА_43 , який пояснив, що з ОСОБА_19 вони сусіди, знає його з дитинства, працювали разом на цементному заводі. Під час окупації свідок бачив, як колишній дільничний інспектор ОСОБА_11 приїхав разом з військовими-росіянами до дому ОСОБА_14 , де вони спілкувалися у підвищених тонах. В подальшому ОСОБА_15 повідомив, що військові вимагали, щоб він йшов працювати, але останній відмовлявся. Через деякий час йому стало відомо, що ОСОБА_16 погодився працювати. На його запитання ОСОБА_15 відповів, що все нормально, пішов служити, сидить у райкомі, пропускає людей на пропускному пункті. 
		-    ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.03.2023 про надання тимчасового доступу до документів у кримінальному провадженні №12022221080000759 від 17.11.2022 стосовно прийняття ОСОБА_8 на посаду «участкового інспектора» (а.с.17-18 т.2);
		-    протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 16.03.2023 та описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 01.03.2023 (а.с.19 -20 т.2),
		-    постановою слідчого СВ ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 16.03.2023, відповідно до якої речовими доказами по кримінальному провадженню №12022221080000759 від 17.11.2022 визнано документи, вилучені 16.03.2024 в ході тимчасового доступу до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, а саме:
		    оригінал «Заявление ОСОБА_44 о принятии на работу», 
		    оригінал «Автобиография ОСОБА_44 », 
		    оригінал «Анкета ОСОБА_44 », 
		    копія «Приказ № 1-лс от 05.07.2022», 
		    копія «Платежная ведомость №4 от 22.08.2022», 
		    копія «Платежная ведомость № 14 от 24.08.2022», 
		    оригінал «Трудовой договор на имя ОСОБА_44 » - 2 шт.,
		    оригінал «Согласие на обработку персональных данных», 
		    оригінал «Подписка о неразглашении», 
		    оригінал «Лист согласования», 
		    копия «Протокол обшуку від м. Куп`янськ, вул. Харківська»,
		     копія «Протокол огляду речових доказів», 
		    копія «Постанова про визнання речовими доказами та долучення до матеріалів КП» (а.с.21 т.2),
		-    протоколом огляду зазначених речових доказів (документів) від 16.03.2023, (а.с.22-23, т.2),
		-     оригіналом власноруч написаної обвинуваченим заяви (мовою оригіналу): «Главе военно-гражданской администрации ОСОБА_45 от ОСОБА_46 , 03.02.1989 , г.Балаклея, ул.Киевская, 74. Заявление. Прошу принять меня на должность участкового інспектора отдела участковых инспекторов полиции УВД ВГА Харьковской области. Подпись» (а.с.24, т.2) 
		-    оригіналом друкованого тексту на російській мові, «АВТОБИОГРАФИЯ ОСОБА_47 », далі у тексті зазначаються анкетні данні особи, ступінь родинних зав`язків, освіта та трудова діяльність, по завершенню тексту з кожного боку аркушу мається рукописний підпис виконаний чорнилами синього кольору (а.с.25-26 т.2);
		- оригіналом «АНКЕТА (заполняется собственноручно)», заповнена ОСОБА_8 на російській мові, з зазначенням анкетних даних, освіти, місць роботи, ступеню родинних зав`язків, на останньому аркуші мається підпис, (а.с.27-29 т.2);
		- оригіналом «Трудовой договор Военно-гражданской Администрации Харьковской области с работником администрации №----», без заначення дати укладення, місце «г. Купянск», відповідно до якого «Представитель работодателя в лице Главы Военно-гражданской Администрации Харьковской области ОСОБА_48 , именуемый в дальнейшем представитель работодателя, действующий на основании Положения о Военно¬гражданской администрации №2/22 от 03.06.2022, с одной стороны, и гражданин ОСОБА_47 , 03.02.1989 года рождения, паспорт серия НОМЕР_1 , выдан Балаклейским РО УМВД Украины в Харьковской обл., 16.11.2005 года, адрес регистрации: Харьковская обл., г. Балаклея, ул. Гагарина, д. №21 кв.5 именуемый далее Работник, с другой стороны, заключили настоящий договор» про те, що «Работник принимается на работу во Военно-гражданскую администрацию Харьковской области на должность участкового инспектора отдела участковых инспекторов полиции УВД ВГА Харьковской области. Местом постоянной работы Работника является Военно-гражданская Администрация Харьковской области, расположенная по адресу: Харьковская область, город Купянск, улица Харьковская, 14.» . 
		У договорі визначено права та обов`язки сторін, строк дії договору, режим робочого часу та вихідних, оплата праці, види страхування робітника, відповідальність сторін, порядок зміни і припинення договору. Договір містить інформацією про роботодавця, та про робітника - « ОСОБА_47 », а також рукописний особистий підпис обвинуваченого (а.с.30-31, 32-33, т.2);
		-    Оригіналом «Согласие на обработку персональных данных от ОСОБА_46 », який містить підпис ОСОБА_8 виконаний рукописно чорнилами синього кольору, (а.с.34 т.2);
		- оригіналом «Подписка о неразглашении информации от ОСОБА_46 », підписаний особисто ОСОБА_8 , яка містить роз`яснення про «последствия за умышленное или неосторожное разглашение информации, а именно дисциплинарной, административной, уголовной ответственности в соответствии с законодательством росийской федерации» (а.с.35 - 36 т.2);
		- копією Наказу № 1-лс від 05.07.2022 «О назначении на должность»», відповідно до якого ОСОБА_8 призначено на посаду «исполняющего обязанности бойца специального отделения быстрого реагирования Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области», наказ виконаний за підписом «Начальника УВД ВГА Харьковской области полковника полиции ОСОБА_49 » (а.с.37-49, т.2);
		- Копією «Платежная ведомость № 14 от 24 августа 2022 года на выплату денежного вознаграждения за период с 01 июня 2022 года по 30 июня 2022 года, згідно якої під порядковим номером №17 наявний рукописний підпис ОСОБА_8 про отримання грошових коштів в сумі 42150,00 російських рублів, (а.с.50-53, 54 т.2);
		- Копією «Платежная ведомость № 4 от 22 августа 2022 года на выплату денежного вознаграждения за период с 01 июля 2022 года по 31 июля 2022 года», згідно якої під порядковим номером №17 наявний рукописний підпис ОСОБА_8 про отримання винагороди в сумі 55000,00 російських рублів, (а.с. 55-58 т.2);
		- Копією Витягу з протоколу обшуку від 30.11.2022 та Витягу з протоколу огляду речових доказів у кримінальному провадженні № 62022170020000146 від 14.09.2022 за ч.2 ст.111 КК України, в ході яких у приміщенні Куп`янської окружної прокуратури за адресою: м. Куп`янськ, вул. Харківська, 7, було виявлено й вилучено докази протиправної діяльності, в тому числі: пункт 234 «Папка «Личное дело ОСОБА_47 » (а.с.59-61, 62-67, т.2);
		- копією Витягу з постанови про визнання речовими доказами вище вказаних вилучених в ході обшуку речей і документів у кримінальному провадженні № 62022170020000146 від 14.09.2022 за ч.2 ст.111 КК України, (а.с.68-74 т.2); 
		- протоколом отримання зразків почерку та підпису ОСОБА_8 (а.с.84, т.2)
		- висновком судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/121-23/14094-ПЧ від 04.08.2023, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_8 : у графі «Работник:» у документі з назвою «ТРУДОВОЙ ДОГОВОР Военно-гражданской Администрации Харьковской области с работником администрации №_«__»____2022 г.», у графі «Работник:» у документі з назвою «ТРУДОВОЙ ДОГОВОР Военно-гражданской Администрации Харьковской области с работником администрации №_«__»__2022 г.», у рядку «Подпись» у документі з назвою «АНКЕТА б/д», який знаходиться праворуч від тексту «___»___2022 года»; у документі з назвою «ЗАЯВЛЕНИЕ от «__»___2022 года», який знаходиться під текстом «Подпись субъекта персональных данных» у документі з назвою «СОГЛАСИЕ на обработку персональных данных от «__»____2022 года», який знаходиться праворуч від тексту «__»____2022 года» у документі з назвою «ПОДПИСКА О НЕРАЗГЛАШЕНИИ ИНФОРМАЦИИ от «__»__2022 года», виконані ОСОБА_8 .
		Підписи від імені ОСОБА_8 , які знаходяться: у центральній нижній частині під друкованим текстом на першому аркуші та у верхній частині аркуша під друкованим текстом на другому аркуші паперу у документі з назвою «АВТОБИОГРАФИЯ б/д», виконані не ОСОБА_8 (а.с.86-93 т. 2); вартість проведеної експертизи складає 15535,00 грн (а.с.94, т.2)
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.05.2023 за участю свідка ОСОБА_29 , який на фотознімку під №1 упізнав ОСОБА_8 , який був працівником «народної міліції». (а.с.95-96 т.2);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.05.2023 за участю свідка ОСОБА_26 , який на фотознімку під №1 упізнав ОСОБА_8 , який був працівником «народної міліції». (а.с.97-98 т.2);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.04.2023 за участю свідка ОСОБА_22 , який на фотознімку під №1 упізнав ОСОБА_8 , який був працівником «народної міліції» (а.с.99-100 т.2);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.04.2023 за участю свідка ОСОБА_27 , який на фотознімку під №3 упізнав ОСОБА_8 , який був працівником «народної міліції». (а.с.101-103 т.2);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.03.2023 за участю свідка ОСОБА_50 , який на фотознімку №2 упізнав ОСОБА_8 , який був працівником «народної міліції». (а.с.104-105 т.2);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.03.2023 за участю свідка ОСОБА_24 , яка на фотознімку №3 упізнала ОСОБА_8 , який був працівником «народної міліції». (а.с.106-107 т.2);
		Відповідно до положень статей 8485 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. 
		Згідно ч.1 статті 91 КПК України, обставинами, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які є підставою для застосування спеціальної конфіскації; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які характеризують особу обвинуваченого, які обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Частиною 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		Верховний Суд в свої постанові від 08.02.2024 року по справі №161/12980/22 звернув увагу судів на те, що «кримінальна відповідальність за дії, передбачені ч.7 статті 111-1 КК України (Колабораційна діяльність), настає у разі добровільного зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільної участі громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи наданні таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. При цьому суспільна небезпека вказаного злочину полягає у тому, що особа (колаборант), з використанням умов воєнного стану, співпрацює з окупаційною владою на шкоду власній державі, тим самим свідомо допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади»
		В умовах збройної агресії однієї країни проти іншої достатньо поширеним явищем є співпраця населення з ворогом, одним із проявів якої є колабораціонізм. Останній, на відміну від інших можливих форм взаємодії з агресором, можливий лише в умовах окупації, що визначає сутність цього суспільно небезпечного явища. Ознакою всіх кримінальних правопорушень, які становлять колабораційну діяльність, є наявність сталих зв`язків суб`єкта цих правопорушень із відповідною окупованою територією, поза межами якої явища колабораціонізму існувати не може.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, в якому згідно частини 9 розділу ІІ, місто Балаклія Балаклійської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області визнавалося тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 02.03.2022 по 11.09.2022 року.
		Вказана обставина є загальновідомою, закріплена в нормативно-правових актах держави, і учасниками справи не оспорювалася.
		В судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджено, що обвинувачений ОСОБА_8 , будучи громадянином України, та перебуваючи на тимчасово окупованій території в місті Балаклія Ізюмського району Харківської області, в період з 02.03.2022 по 11.09.2022 року, власноруч написав заяву, в якій просив (мовою оригіналу) «принять меня на должность участкового інспектора отдела участковых инспекторов полиции УВД ВГА Харьковской области», а також підписав Трудовий договір на виконання робіт на посаді «участкового инспектора отдела участковых инспекторов полиции УВД ВГА Харьковской области», та розписку про нерозголошення інформації з роз`ясненням про «последствия за умышленное или неосторожное разглашение информации, а именно дисциплинарной, административной, уголовной ответственности в соответствии с законодательством росийской федерации».
		Обвинувачений ОСОБА_15 , будучи дорослою, освіченою особою, поза обґрунтованим сумнівом розумів на яку посаду якого псевдоохоронного органу пише заяву та підписує повний пакет документів, усвідомлював зміст трудових обов`язків та які функції він буде виконувати.
		Після оформлення вказаних документів, обвинувачений ОСОБА_15 , за його ж свідченнями, приступив до роботи відповідно до вказівок, які йому надавало керівництво незаконно створеного «правоохоронного» органу.
		Відповідно до п.6 статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», під окупаційною адміністрацією Російської Федерації розуміють сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Суд звертає увагу на те, що лише самого факту добровільного зайняття громадянином України такої посади достатньо для кваліфікації відповідних дій за ч.7 статті 111-1 Кримінального кодексу України. 
		При цьому, для настання відповідальності за вчинення цього правопорушення не має значення характер робіт, які виконував обвинувачений, чи відсутність будь-яких наслідків від його дій для цивільних осіб, що перебували під контролем такого незаконного органу окупаційної влади.
		Твердження обвинуваченого про те, що він змушений був працювати в незаконно створених окупаційних органах під дією психічного примусу, суд сприймає критично та як обраний спосіб захисту, оскільки, відповідно до положень ч.1 статті 40 Кримінального кодексу України, кримінальна караність дії або бездіяльністі особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, безумовно усувається лише у випадку, коли вона вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. 
		Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, відповідно до ч.2 статті 40 Кримінального кодексу України, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.
		За змістом статті 39 Кримінального кодексу України, не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
		Під час судового розгляду не встановлено достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до обвинуваченого застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу такого ступеня впливу, внаслідок якого ОСОБА_15 не міг керувати своїми вчинками. 
		В показаннях свідків, які попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та були приведені до присяги, які особисто бачили обвинуваченого під час виконання трудових обов`язків, відсутні відомості щодо пригніченого стану ОСОБА_14 , вимушеності його дій, примусового супроводу сторонніх осіб, тощо. 
		У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, що виключають кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України, яких у цьому кримінальному провадженні не встановлено.
		За таких обставин, є достатні підстави вважати дії обвинуваченого добровільними.
		Посилання обвинуваченого під час допиту та судових дебатів на те, що його діями не було заподіяно ніякої шкоди є також безпідставними, оскільки його діяння заподіяло шкоду основам національної безпеки України. 
		Зайняття посади в незаконних органах влади держави-агресора фактично спрямовано на допомогу державі-агресору у створенні вертикалі такої влади. В умовах воєнного стану такі дії несуть значну суспільну небезпеку, оскільки можуть спричинити дестабілізацію у суспільстві, формування викривленої свідомості у громадян України про події, які відбуваються, та просувають ідеї, які пропагуються російською владою.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є винуватим у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 статті 111-1 Кримінального кодексу України.
		Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Відповідно до статті 65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 16.11.2005 року Балаклійським РВ УМВСУ в Харківській області, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.113, т.2), за місцем проживання характеризується задовільно (а.с.114, т.2), на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.115, т.2), освіта середня спеціальна (а.с.119-121, т.2), є обмежено придатним до військової служби у воєнний час відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 (а.с.117, т.2), має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.118, т.2)
		Згідно вимоги УІТ ГУМВСУ в Харківській області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є раніше не судимою особою (а.с.112, т.2).
		Обставинами, що пом`якшує покарання обвинуваченому, відповідно до п.1, п.5 ч.1 статті 66 Кримінального кодексу України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних (хвороба батька) та інших (суспільно-політичних) обставин.
		Відповідно до п.11 ч.1 статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, визнається вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 статті 111-1 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченому, відповідно до ч.6 статті 12 Кримінального кодексу України, є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
		Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до ч.1 статті 63 Кримінального кодексу України, покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу. 
		Згідно абзацу 5 ч.1, ч.3 статті 55 Кримінального кодексу України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 111-1, 111-2 цього Кодексу, призначається на строк від десяти до п`ятнадцяти років. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.
		Відповідно до статті 59 Кримінального кодексу України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
		Згідно частини 2 статті 49 Кримінально-виконавчого кодексу України, не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №326137696 від 17.03.2023 року, квартира АДРЕСА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №932, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_52 08.07.2021, належить ОСОБА_8 (а.с.110-111, т.2),
		Ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 15.06.2023 року накладено арешт на майно  квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (без заборони використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у ньому), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , позбавивши права на відчуження та розпорядження цим майном (а.с.81-83 т. 2).
		Як встановлено в судовому засіданні, і підтверджено матеріалами справи, обвинувачений ОСОБА_53 придбав вказане майно, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, і квартира використовується як єдине житло дружиною обвинуваченого та його малолітнім сином, які на законних підставах проживають у ньому.
		За таких обставин, суд вважає, що застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна обвинуваченого становитиме надмірний тягар для членів його сім`ї, які перебувають на утриманні обвинуваченого, не вчинили жодного правопорушення, та використовують квартиру як єдине житло.
		Таким чином, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади України, місцевого самоврядування та правоохоронних органах на строк 10 років.
		На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 14.06.2023 року до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, в подальшому неодноразово продовжений (а.с.76-79 т.2), 
		З метою забезпечення виконання вироку належить продовжити обвинуваченому раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - до набрання цим вироком законної сили.
		Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі за цим вироком рахувати з моменту фактичного затримання обвинуваченого, а саме  з 14 червня 2023 року.
		Початок строку відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади України, місцевого самоврядування та правоохоронних органах за цим вироком рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Цивільний позов не заявлено.
		В провадженні наявні документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи - № СЕ-19/121-23/14094-ПЧ від 04.08.2023 в розмірі 15535,00 грн (т.2 а.с.94); які належить стягнути з обвинуваченого в дохід держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, код 25574728, відповідно до положень ч.2 статті 124 КПК України.
		Арешт на майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , накладений ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 15.06.2023, - скасувати.
		Речові докази, а саме: оригінал «Заявление ОСОБА_44 о принятии на работу»; оригінал «Автобиография ОСОБА_44 »; оригінал «Анкета ОСОБА_44 »; копія «Приказ № 1-лс от 05.07.2022», копія «Платежная ведомость №4 от 22.08.2022», копія «Платежная ведомость № 14 от 24.08.2022», оригінал «Трудовой договор на имя ОСОБА_44 » - 2 шт., оригінал «Согласие на обработку персональных данных», оригінал «Подписка о неразглашении», оригінал «Лист согласования», копия «Протокол обшуку від м. Куп`янськ, вул. Харківська», копія «Протокол огляду речових доказів», копія «Постанова про визнання речовими доказами та долучення до матеріалів КП» - залишити в матеріалах справи відповідно до ч.2 статті 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 392-393 КПК України, суд
		 
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади України, місцевого самоврядування та правоохоронних органах на строк 10 років.
		Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 14 червня 2023 року.
		Початок строку відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади України, місцевого самоврядування та правоохоронних органах за цим вироком рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Зарахувати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбуття основного покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 14 червня 2023 року до набрання цим вироком законної сили.
		Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківській слідчий ізолятор (№27)», до набрання цим вироком законної сили.
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 , процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи № СЕ-19/121-23/14094-ПЧ від 04.08.2023 в розмірі 15535,00 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) гривень, в дохід держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, код 25574728, відповідно до вимог ч.2 статті 124 КПК України.
		Арешт на майно: квартиру загальною площею 43.6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , накладений відповідно до ухвали слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 15.06.2023  скасувати. 
		Речові докази по справі: оригінал «Заявление ОСОБА_44 о принятии на работу», оригінал «Автобиография ОСОБА_44 », оригінал «Анкета ОСОБА_44 », копія «Приказ № 1-лс от 05.07.2022», копія «Платежная ведомость №4 от 22.08.2022», копія «Платежная ведомость № 14 от 24.08.2022», оригінал «Трудовой договор на имя ОСОБА_44 », оригінал «Согласие на обработку персональных данных», оригінал «Подписка о неразглашении», оригінал «Лист согласования», копия «Протокол обшуку від м. Куп`янськ, вул. Харківська», копія «Протокол огляду речових доказів», копія «Постанова про визнання речовими доказами та долучення до матеріалів КП» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Вирок складено і проголошено 13.03.2025
		 
		Суддя                      ОСОБА_54

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...