Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18499/20 (910/18269/23) : не визначено.
Надіслано судом: 13.03.2025. Зареєстровано: 13.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2025.
Дата набрання законної сили: 04.03.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/18499/20 (910/18269/23) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я. 
		за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
		 
		за участю представників сторін:
		скаржника - адвокат Джас І.В.
		ліквідатор ТОВ "Хімреактив" - арбітражний керуючий Кучерявий Д.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація"
		на ухвалу Північного апеляційного господарського суду 
		від 16.12.2024
		у справі № 910/18499/20 (910/18269/23)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація" 
		про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину
		в межах справи № 910/18499/20
		за заявою Приватного акціонерного товариства "Росава" 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив"
		про   банкрутство,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/18499/20 за заявою Приватного акціонерного товариства "Росава" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2020. 
		 
		2. 29.11.2023 до Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація" про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.
		 
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій 
		3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/18499/20(910/18269/23) позов задоволено повністю; визнано недійсним договір купівлі-продажу векселів, укладений між ТОВ "Хімреактив", ТОВ "Міжгалузева машинобудівна корпорація" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"; застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто з ТОВ "Міжгалузева машинобудівна корпорація" на користь ТОВ "Хімреактив" 45 116 520,00 грн.
		 
		4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Міжгалузева Машинобудівна Корпорація" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказане рішення Господарського суду міста Києва в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		 
		5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою. 
		 
		Рух касаційної скарги
		6. 06.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 06.01.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18269/23), сформована в системі "Електронний суд" 06.01.2025.
		 
		7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація" у справі № 910/18499/20 (910/18269/23) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.01.2025.
		 
		8. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 910/18499/20 (910/18269/23) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація" від 06.01.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 04.03.2025 о 10:30 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
		9. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ "Міжгалузева Машинобудівна Корпорація" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
		 
		10.1 Північний апеляційний господарський суд на провів порівняльний аналіз мотивувальної частини апеляційної скарги від 02.08.2024 та від 12.10.2024 та прохальної частини апеляційної скарги від 02.08.2024 та від 12.10.2024. Отже, судом апеляційної інстанції не надана належна оцінка всім мотивам та обставинам, підтвердженими відповідними доказами, долученими до заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження, поданих 15.11.2024 із заявою про усунення недоліків.
		 
		10.2 05.11.2024 Північним апеляційним господарським судом було винесено дві суперечливих ухвали на підставі: заяви про усунення недоліків від 12.10.2024; квитанції про сплату судового збору; апеляційної скарги, якою відповідач відмовлявся від частини апеляційних вимог.
		 
		10.3 Судом апеляційної інстанції не враховано, що 12.10.2024 відповідачем було подано заяву про відмову від частини апеляційних вимог, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив" 45 116 520,00 грн, оформлену новою редакцією апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18269/23), в якій мотивувальна частина, тобто підстави апеляції, є незмінною. Таким чином, ця заява від 12.10.2024 подана в строки, визначені ч. 4 ст. 266 ГПК України - до закінчення апеляційного провадження. При цьому, 12.10.2024 відповідачем були виконані вимоги й ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 щодо сплати судового збору.
		 
		10.4 Твердження суду апеляційної інстанції про те, що  скаржник подав апеляційну скаргу в новій редакції 12.10.2024, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду суперечить положенням ч. 4 ст. 266, ч. 1 ст. 261, ч. 5 ст. 260, ч. 6 ст. 174 ГПК України.
		 
		10.5 Судом апеляційної інстанції не враховано, що пропуск строків з 03.08.2024 по 12.10.2024 не залежало від дій або бездіяльності відповідача у зв`язку з тим, що подання нової редакції від 11.10.2024 апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/2 (910/18269/23), якою змінюється тільки прохальна частина апеляційної вимоги, тобто, здійснюється зміна апеляційної скарги, було пов`язано із визначення судом апеляційної інстанції порушення/непорушення апеляційного провадження у справі, надання стороні строків для усунення недоліків, в який відповідач змінив апеляційну вимогу, зменшивши її, та сплатив судовий збір за апеляційну вимогу в розмірі, визначеному в новій редакцій апеляційної скарги.
		 
		10.6 Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що позовна вимога щодо здійснення стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 45 116 520,00 грн без застосування наслідків у вигляді повернення векселів, отриманих за договором № Б-10-319/1 від 07.06.2010 на суму 382 000 000,00 грн або у випадку неможливості повернення векселів стягнення з позивача на користь відповідача 382 000 000,00 грн, є неможливою та такою, що порушує право власності за ст. 41 Конституції України, норми ГК України.
		 
		10.7 Судом апеляційної інстанції не враховано, що якщо заявляється майнова вимога за ст. 216 ЦК України, то поверненню підлягає вся сума, що була сплачена за договором купівлі-продажу векселів № Б-10- 319/1 від 07.06.2010, в розмірі 228 742 612,67 грн, що не спростовано сторонами та судом, а не 45 116 520,00 грн. Отже, позовна вимога щодо стягнення 45 116 520,00 грн не узгоджується зі ст. 216 ЦК України в розумінні застосування наслідків недійсного правочину. 
		 
		10.8 Помилковим є твердження суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги нерозривно пов`язані між собою і не можуть бути оскарженні в апеляційному порядку окремо одна від одної.
		 
		10.9 Якщо позовна заява у справі № 910/18499/20 (910/18269/23) подана в загальному порядку за приписами ст. 7 КУзПБ боржником ТОВ "Хімреактив", що зазначено в оскаржуваному рішенні Господарського суду м. Києва від 19.06.2024р., то позовна заява мала бути підписаною керівником ТОВ "Хімреактив" Потупало Н.І. або за довіреністю та/або ордером адвоката, на підставі укладеного з ним договору, відповідно до вимог ч. 1 ст. 58 ГПК України. Таким чином, позовна вимога майнового характеру не могла бути заявлена арбітражним керуючим Охрименком О.О.
		 
		10.10 Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що ухвала Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17890/23) в розумінні ст. 317 ГПК України не є процесуальним документом, в якому викладені висновки застосування норм права.
		 
		11. Представник скаржника в судовому засіданні 04.03.2025 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		12. Арбітражним керуючим Охріменком О.О. подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		 
		13. Ліквідатор ТОВ "Хімреактив" - арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. в судовому засіданні 04.03.2025 заперечив проти касаційної скарги, в тому рахунку з підстав викладених у відзиві арбітражного керуючого Охріменка О.О.
		 
		Розгляд клопотань Верховним Судом
		14. Представником скаржника в судовому засіданні 04.03.2025 заявлено усне клопотання про об`єднання розгляду цієї касаційної скарги з розглядом касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18269/23) про повернення апеляційної скарги без розгляду в одне провадження.
		 
		15. Ліквідатор ТОВ "Хімреактив" - арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. в судовому засіданні 04.03.2025 заперечив проти вказаного клопотання.
		 
		16. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищевказаного клопотання, оскільки касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація" подано на різні ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/18499/20 (910/18269/23) з різними правовими висновками щодо апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація", а відтак у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація" про об`єднання розгляду даної касаційної скарги з розглядом касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі                         № 910/18499/20 (910/18269/23) про повернення апеляційної скарги без розгляду в одне провадження - слід відмовити.      
		 
		17. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити про те, що ухвалою Верховного Суду від 31.01.2025, про відкриття цього касаційного провадження, вже було відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання.
		 
		18. Також, скаржником було подано заяву в якій просить не приймати та відмовити у долученні до матеріалів справи відзиву арбітражного керуючого Охріменка О.О.
		 
		19. Вказана заява мотивована зокрема тим, що виконання обов`язків керівника ТОВ "Хімреактив" на нового розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича судом не покладалось, а керівником ТОВ "Хімреактив" станом на 06.12.2023 до 03.03.2025 є Потупало Н.І. згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 15.09.2021 та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		 
		20. Представник скаржника в судовому засіданні 04.03.2025 підтримала вказану заяву з підстав викладених у ній.
		 
		21. Ліквідатор ТОВ "Хімреактив" - арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. в судовому засіданні 04.03.2025 заперечив проти вказаної заяви.
		 
		22. Розглянувши вказану заяву колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновків про те, що аргументи, які викладені у заяві, спростовуються змістом наведеного відзиву, який подано арбітражним керуючим Охріменком О.О., як розпорядником майна боржника, а не як керівником останнього.
		 
		23. Окрім того, ліквідатор ТОВ "Хімреактив" - арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. в судовому засіданні 04.03.2025 зазначив про те, що погоджується із позицією викладеною у відзиві поданому арбітражним керуючим Охріменком О.О. та підтримує її.
		 
		24. Відповідно до частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
		 
		25. Згідно частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
		 
		26. Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
		 
		27. Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
		 
		28. Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 
		29. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви скаржника в якій останній просить не приймати та відмовити у долученні до матеріалів справи відзиву арбітражного керуючого Охріменка О.О.
		 
		Позиція Верховного Суду
		30. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		31. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		32. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		33. Згідно частини першої статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.
		 
		34. Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.
		 
		35. Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень статей 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
		 
		36. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
		 
		37. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		38. Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.
		 
		39. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13.07.2016 у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
		 
		40. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").
		 
		41. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
		 
		42. Відповідно до положень частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		43. Згідно статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		44. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		45. Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		46. В порядку, передбаченому статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		47. Відповідні докази повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020") Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".
		 
		48. Як встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись до суду із заявою про поновлення строку для подання апеляційної скарги, скаржник зазначав, що апеляційна скарга від 11.10.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у цій справі є новою редакцією апеляційної скарги від 02.08.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024, що зазначено в самій апеляційній скарзі в новій редакції від 11.10.2024, поданої 12.10.2024 разом із заявою про усунення недоліків від 12.10.2024. А оскільки апеляційна скарга від 02.08.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 подана в строки, передбачені статтею 256 ГПК України, то існують підстави для поновлення строку для подання апеляційної скарги від 11.10.2024.
		 
		49. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи копію рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 отримано скаржником через систему "Електронний суд" 12.07.2024 о 18:45.
		 
		50. Отже, як правомірно вказано апеляційним господарським судом, зазначене судове рішення вважається врученим скаржнику відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України з наступного робочого дня після отримання його до електронного кабінету через систему "Електронний суд", тобто 15.07.2024, як наслідок останнім днем для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024, з огляду на приписи частини другої статті 256 ГПК України є 05.08.2024.
		 
		51. Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення місцевого господарського суду через систему "Електронний суд" 12.10.2024, тобто з пропуском двадцятиденного процесуального строку на його апеляційне оскарження.
		 
		52. Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником першу апеляційну скаргу на вищезазначене судове рішення подано 02.08.2024.
		 
		53. Ухвалою суду від 30.09.2024 відмовлено ТОВ "Міжгалузева Машинобудівна Корпорація" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18269/23), апеляційну скаргу від 02.08.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/18499/2(910/18269/23) залишено без руху, надано скаржнику 10-денний строк для сплати судового збору.
		 
		54. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 12.10.2024 через систему "Електронний суд" скаржником подано до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги від 02.08.2024 разом з апеляційною скаргою в новій редакції, а також окремо подано та зареєстровано судом апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду першої інстанції в новій редакції (далі - апеляційна скарга від 11.10.2024).
		 
		55. Ухвалою суду від 05.11.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Міжгалузева Машинобудівна Корпорація" від 02.08.2024 повернуто без розгляду, оскільки останнім не було усунуто недоліки апеляційної скарги в повному обсязі.
		 
		56. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.10.2024 апеляційну скаргу від 11.10.2024 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді: Поліщук В.Ю., Отрюх Б.В.
		 
		57. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 вищезазначеною колегією суддів апеляційну скаргу ТОВ "Міжгалузева Машинобудівна Корпорація" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/18499/20(910/18269/23) залишено без руху у зв`язку з поданням апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
		 
		58. Своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після прийняття відповідної ухвали про повернення апеляційної скарги) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги.
		 
		59. Разом з тим, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, подаючи 12.10.2024 через систему "Електронний суд" окрему апеляційну скаргу в новій редакції від 11.10.2024, скаржник не міг знати про результати розгляду його заяви про усунення недоліків апеляційної скарги від 02.08.2024 та, з рештою, повернення її без розгляду ухвалою суду від 05.11.2024, а відтак обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що апеляційна скарга від 11.10.2024 по суті є іншою, новою, окремою апеляційною скаргою, яку не можна вважати поданою вдруге після повернення первісно поданої апеляційної скарги з усунутими недоліками, які б були підставою для її повернення, в контексті вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. 
		 
		60. З огляду на викладене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що в цьому випадку двадцятиденний строк для подання апеляційної скарги слід рахувати з 15.07.2024 (дата отримання оскаржуваного рішення апелянтом), незважаючи на апеляційну скаргу від 02.08.2024, яка є окремою скаргою та питання про подальших рух якої станом на 12.10.2024 не було вирішено.
		 
		61. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		62. Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010). 
		 
		63. У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. 
		 
		64. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України. 
		 
		65. Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву. 
		 
		66. Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено про те, що у скаржника було достатньо часу для підготування та подачі апеляційної скарги у межах визначеного ГПК процесуального строку, починаючи з дати отримання повного тексту оскаржуваного рішення - 15.07.2024.
		 
		67. Подання апеляційної скарги у короткий строк з моменту ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення суду є свідченням того, що скаржник намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, що в свою чергу, свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.
		 
		68. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, отримавши оскаржуване рішення 15.07.2024, скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою тільки 12.10.2024.
		 
		69. Також, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено про помилковість посилань скаржника на положення статті 266 ГПК України щодо права на подання апеляційної скарги у зміненій редакції, оскільки таке право має особа лише протягом строку на апеляційне оскарження, який в цьому випадку апелянтом дотримано не було. 
		 
		70. З метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
		 
		71. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
		 
		72. Можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.
		 
		73. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником не наведено достатніх обґрунтувань поважності та не вказано у заяві про усунення недоліків інших причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, а також неможливості підготувати та подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, а несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлено не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.
		 
		74. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що скаржником у заяві не наведено жодних об`єктивно непереборних обставин, що не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки не надано та не зазначено жодної поважної причини неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.
		 
		75. Враховуючи викладене, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням поданої на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2024 у якості усунення недоліків апеляційної скарги заяви з додатковим обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, суд апеляційної інстанції правомірно визнав наведені в ній доводи та причини в її обґрунтування неповажними.
		 
		76. Відповідно до частини четвертої статті 260 ГПК України зазначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
		 
		77. Згідно пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		 
		78. За вказаних обставин, оскільки причини пропуску строку на подання апеляційної скарги правомірно визнані судом апеляційної інстанції неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Міжгалузева Машинобудівна Корпорація" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18269/23).
		 
		79. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 10.1, 10.3, 10.4, 10.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
		 
		80. Аргументи скаржника (пункт 10.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом, з огляду на те, що ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 не є предметом оскарження у цьому касаційному провадженні.
		 
		81. При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 про повернення без розгляду апеляційної скарги ТОВ "Міжгалузева Машинобудівна Корпорація" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18269/23), була предметом касаційного оскарження в іншому касаційному провадженні у цій справі, та постановою Верховного Суду від 04.03.2025 вказану ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін.
		 
		82. Аргументи скаржника (пункти 10.6, 10.7, 10.9 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом, з огляду на те, що вказані аргументи стосуються розгляду спору у справі по суті та рішення суду першої інстанції, тоді як оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою, відтак перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному провадженні не здійснювався.
		 
		83. Аргументи скаржника (пункт 10.8 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом, з огляду на те, що в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на подання апеляційної скарги, а не з тих підстав, що позовні вимоги нерозривно пов`язані між собою і не можуть бути оскарженні в апеляційному порядку окремо одна від одної.
		 
		84. Аргументи скаржника (пункт 10.10 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом, з огляду на те, що в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції відсутні посилання на ухвалу Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 910/18499/20 (910/17890/23).
		 
		85. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також вважає за необхідне зазначити про те, що розгляд апеляційної скарги від 11.10.2024, окремо поданої та зареєстрованої судом апеляційної інстанції, в межах окремого апеляційного провадження жодним чином не порушує прав скаржника, оскільки, як зазначається самим скаржником у касаційній скарзі, судом апеляційної інстанції в окремому апеляційному провадженні також було розглянуто і заяву про усунення недоліків апеляційної скарги від 02.08.2024, до якої було додано апеляційну скаргу в новій редакції.
		 
		86. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		87. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		 
		88. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
		 
		89. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		90. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. 
		 
		91. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає.
		 
		92. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. 
		 
		93. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали були дотримані.       
		 
		94. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева машинобудівна корпорація" від 06.01.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18269/23) залишити без задоволення.
		 
		2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18269/23) залишити без змін.
		 
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                В. В. Білоус
		 
		Судді                                                                                            О. В. Васьковський
		 
		                                                                                                          В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...