Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/1239/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 13.03.2025. Зареєстровано: 13.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2025.

Номер судового провадження: 2/183/752/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		               Справа № 183/1239/25
		№ 2/183/752/25
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		   І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 березня 2025 року                             м. Самар 
		 
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про:
		- розірвання кредитного договору, укладеного 14 лютого 2006 року (Угода № SAMDN20000005724339) між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» шляхом підписання заяви від 14 лютого 2006 року та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з метою оновлення даних анкети 02 листопада 2021 року, на підставі яких видавались кредитні картки із внутрішнім номером обліку банківських операцій № НОМЕР_1 (новий номер № НОМЕР_2 ) на відкритий рахунок НОМЕР_3 );
		- зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» списати заборгованість на суму 69 500,00 грн, виниклу внаслідок шахрайських дій сторонніх осіб з рахунком, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_3 , шляхом відновлення балансу по карті Універсальна» № НОМЕР_2 на цю суму;
		- зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» припинити нарахування процентів та інших платежів по банківській картці «Універсальна» - № НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_3 ), відкритій на ім`я ОСОБА_1 на суму заборгованості 69 500,00 грн, яка виникла внаслідок шахрайських дій 06 вересня 2024 року;
		- зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» закрити кредитну картку № НОМЕР_2 , видану ОСОБА_1 та скасувати всі нараховані платежі, відсотки та заборгованість по них, нараховані ОСОБА_1 з 07 вересня 2024 року та будуть нараховані по день закриття картки,
		В С Т А Н О В И В:
		10 лютого 2025 року позивачка через представника, адвоката Постольник О. С., звернулася до суду з цим позовом. 
		В обґрунтування позову зазначає, що з 14 лютого 2006 року на підставі договору SAMDN20000005724339 від 14 лютого 2006 року та по час звернення з позовом ОСОБА_1 є клієнтом та користується послугами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (надалі  відповідач, Банк), має декілька платіжних карт які використовує для проведення фінансових операцій, в тому числі карту «Універсальна» № НОМЕР_2 на відкритий рахунок НОМЕР_4 . До цього, на цей же рахунок були відкриті карти НОМЕР_1 ; НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 (які відображені у банківських виписках) та має встановлений застосунок «Приват24».
		Вказує, що 06 вересня 2024 року з рахунком ОСОБА_1 здійснено шахрайські дії, які призвели до списання 69 500,00 грн кредитних коштів з рахунку позивача, що стало приводом звернення з цією позовною заявою. Так, 06 вересня 2024 року ОСОБА_1 перебувала вдома за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 . О 17 годині 26 хвилин на особистий та фінансовий номер телефону позивачки: НОМЕР_12 надійшов дзвінок з номеру: НОМЕР_13 . Взявши слухавку, до позивача звернувся хлопець, який представився Ярославом та повідомив, що він являється представником служби безпеки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та запитав інформацію щодо здійснення нею транзакції в розмірі 2 000,00 грн та 29 500,00 грн, на що позивачка повідомила, що вказані транзакції нею не здійснювались. В свою чергу, ОСОБА_3 повідомив, що, можливо, дані з карти несанкціоновано використовуються працівником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та по вказаному факту триває досудове розслідування. Вказав, що для забезпечення збереження грошових коштів на її номер телефону буде вислано SMS-код та необхідно заблокувати карти. На повідомлення позивачки щодо сумніву в словах особи, ОСОБА_3 повідомив, що немає про що хвилюватись та позивачці з офіційного номеру АТ КБ «ПРИВАТБАНК» прийде SMS-код, за допомогою якого необхідно заблокувати карти для унеможливлення зняття грошових коштів. В подальшому, о 17 годині 37 хвилин на вищевказаний особистий номер телефону позивачки надійшло SMS-повідомлення від «Privat Bank». Позивачка не сумнівалась у номері телефону, оскільки з нього раніше постійно приходили повідомлення від Банку. Окрім цього, ОСОБА_3 для підтвердження того, що він дійсно є працівником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» продиктував їй номера її карт, дати випуску, CVV-код та їх баланс. Після цього позивачка повідомила ОСОБА_3 код, який надійшов в повідомленні. Після цього ОСОБА_3 сказав, що картки заблоковано та позивачці потрібно звернутись до найближчого відділення та відновити карти та доступ до додатку. В подальшому, о 18 годині 02 хвилини ОСОБА_1 зателефонувала до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за номером телефону 3700, де їй повідомлено, що картки заблоковано та на них нульовий баланс.
		Сторона позивачки вказує, що в подальшому, працівники АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на прохання позивачки надали виписку по карті, відповідно до якої, з кредитної карти позивачки № НОМЕР_1 зняті грошові кошти, а саме: о 17:54 в сумі 2 000,00 грн, комісія 70,30 грн, на карту «Універсал банку» № НОМЕР_14 ; о 18:08 в сумі 2 156,00 грн, комісія 75,78 грн, на карту «Універсал банку» № НОМЕР_14 ; о 18:08 в сумі 6584,00 грн, комісія 231,43 грн, на карту «Універсал банку» № НОМЕР_14 ; о 18:08 в сумі 9 854,00 грн, комісія 346,37 грн, на карту «Універсал банку» № НОМЕР_14 ; 18:09 в сумі 12 456,00 грн, комісія 437,83 грн, на карту «Універсал банку» № НОМЕР_14 ; о 18:09 в сумі 16 285,00 грн, комісія 572,41 грн, на карту «Універсал банку» № НОМЕР_14 ; о 18:09 в суму 16 286,00 грн, комісія 572,45 грн, на карту «Універсал банку» № НОМЕР_14 ; о 18:13 в сумі 1 411,00 грн, комісія - 49,59 грн, на карту «Універсал банку» № 4441 111 1 4362 6467. Загалом сума зняття грошових коштів становить 69 500,00 грн, у зв`язку з чим на час звернення з позовом нараховується щомісячний обов`язковий платіж за користування, ніби то ОСОБА_1 , цими грошовими коштами по картці «Універсальна» № НОМЕР_1 .
		Сторона позивачки зазначає, що 07 вересня 2024 року позивачкою написано заяву про вчинення кримінального правопорушення до СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області. 08 вересня 2024 року відомості про те, що невстановлена особа з використанням електронно-обчислювальної техніки, шахрайським шляхом, заволоділа грошовими коштами у розмірі 69 500,00 грн, чим спричинила матеріальний збиток на вказану суму, внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 08 вересня 2024 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024041640001140 за заявою ОСОБА_1 від 07 вересня 2024 року з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України. 
		Сторона позивачки вказує, що витяг від 08 вересня 2024 року пред`явлено при зверненні до відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК», проте працівниками Банку повідомлено, що це несуттєво та стан речей не змінить. Позивачка звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з листом-вимогою щодо припинення нарахування процентів за кредитом, списання заборгованості та необхідності проведення службового розслідування. На вищезазначений лист позивачкою отримано відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06 листопада 2024 року № 20.1.0.0.0/7-241028/31312, відповідно до якої ОСОБА_1 повідомлено про відмову у задоволенні вимоги та у проведенні службового розслідування щодо списання коштів, оскільки кредитний договір є двостороннім та таким, що породжує зобов`язання банку надати кредит, а позичальника його повернути, сплатити відсотки за користування ним та змушений відмовити ОСОБА_1 в задоволенні запиту. Вказано, що розуміючи становище, банк буде намагатись максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи. Станом на дату звернення з позовною заяву карта «Універсальна» була перевипущена з новим номером НОМЕР_2 , за якою обліковується заборгованість та на неї нараховуються проценти за користування кредитними коштами, визначається обов`язковий щомісячний платіж, який ОСОБА_1 має сплачувати. Відповідач вимагає повернення коштів, які позивачка не брала та сплачувати проценти за користування такими коштами та інші платежі, пов`язані із заволодінням грошовими коштами Банку іншими особами.
		Представниця позивачки вказує, що ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а Банк їх виконавцем та саме він несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. ОСОБА_1 , як власниця та користувач картки, виявивши незаконні банківські операції негайно повідомила про цей факт Банк та звернулася до правоохоронних органів, тобто наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивачки дійсно було відсутнє волевиявлення на вчинення вказаних банківських операцій на загальну суму 69 500,00 грн грн, що відбулось 06 вересня 2024 року. Також зняття грошей відбулося без фізичної участі клієнта та без електронної ідентифікації платіжного засобу його власника, тому вона не може відповідальності за зняття чи користування даними коштами. З урахуванням вищезазначеного, та того, що електронний платіжний засіб використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, про що негайно повідомлено Банк, є підстави для висновку, що позивач не повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.
		В правове обґрунтування позову сторона позивачки посилається на ст. 509, 526, 611, 6511054, 1073 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 ст. 1, п 14.14, 14.16 ст. 14, пункти 32.1, 32.7 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Постанову Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів», затверджений постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», висновки з питань застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18), від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61- 24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19), від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21), від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15.
		Щодо обраного способу захисту порушеного права вказує, що позивачка звертається з вимогами розірвання кредитного договору, закриття кредитної картки, що підпадає під визначення припинення правовідношення. А також заявляє похідні позовні вимоги щодо припинення нарахування процентів та інших платежів по банківській картці та списання заборгованості, які можна визначити як відновлення становища, яке існувало до порушення. Розірвання кредитного договору саме по собі не припиняє зобов`язання позивачку сплатити заборгованість та інші платежі пов`язані із користуванням кредитом, а отже має бути розглянуто додатково до основної вимоги. Як випливає з умов користування кредитом позивачці нараховуються як проценти за користування кредитом, так і штрафні санкції. Дані наслідки мають наступати для осіб, які отримали кредитні кошти у власність, однак позивачка їх не отримувала та не сприяла своїми діями втраті даних, які сприяли третім особам їх отримати. Тому позивачка вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з неї даних коштів, оскільки це відбулося незаконно. Дії та рішення банку після повідомлення йому про ініційований не власником карти грошового переказом загалом тлумачаться як істотне порушення договору, що є підставою для розірвання його у судовому порядку. 
		Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 14 лютого 2006 року та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг між нею та відповідачем укладено договір про споживче кредитування. Банком порушено умови договору, завдано їй шкоди та значною мірою позбавлено того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому, позивачка зазначає, що у договірних відносинах із банком розраховувала на розрахунково-касове обслуговування та кредитування з боку відповідача з отриманням від Банку коштів у власність з безумовною можливістю, у розумінні статей 1046, 1054 ЦК України, самостійно здійснити розпорядження такими коштами; дотримання відповідачем, як банківською установою, умов збереження належних їй коштів та недопущення несанкціонованого їх переказу. Однак, замість цього отримала інший результат, а саме несанкціонований переказ відповідачем грошових коштів за рахунок кредитних коштів; невідновлення Банком залишку по його банківському рахунку; відмову у проведенні внутрішнього розслідування даного випадку; нарахування процентів, пені та штрафів за користування кредитними коштами, яких вона не отримувала; негативну кредитну історію; психологічний тиск з боку банку та колекторів щодо повернення нарахованої кредитної заборгованості. Посилається на висновки з питань застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 335/7306/19.
		Також просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати. Зазначає, що на час подання позову позивачка понесла 7000,00 грн судових витрат та очікує понести 7500,00 грн.
		Постановленою суддею ухвалою від 11 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі, встановлено, що справа є незначної складності, а тому відноситься до малозначних та призначено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов. Роз`яснено учасникам справи право ініціювати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Позивачка у встановлений строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не подавала. 
		Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, копію ухвали про відкриття провадження отримав 13 лютого 2025 року. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не подавав. 24 лютого 2025 року представницею відповідача подано письмові пояснення, які суд ураховує, як відзив на позовну заяву. Згідно з письмовими поясненнями представниця відповідача заперечила проти задоволення позову. Не погодилася з позовними вимогами в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. 
		Не заперечила, що з 14 лютого 2006 року, на підставі договору SAMDN20000005724339 від 14 лютого 2006 року по час подання письмових пояснень ОСОБА_1 є клієнтом та користується послугами АТ КБ «ПРИВАТБАНК», має декілька платіжних карт які використовує для проведення фінансових операцій, в тому числі карту «Універсальна» № НОМЕР_2 на відкритий рахунок НОМЕР_3 ). До цього на цей же рахунок відкриті карти НОМЕР_1 ; НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 (які відображені у банківських виписках) та має встановлений застосунок Приват24.
		Вказує, що зі сторони позивачки жодних повідомлень на адресу Банку про намір розірвати договірні правовідносини з ОСОБА_1 не надходило. Тому позивачка передчасно звернулася до суду. Посилаючись на рішення суду у справі № 522/1112/16, висновки, викладені в узагальненні Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин» від 07 жовтня 2010 року вказує, що ОСОБА_1 просить розірвати договір без надання належних та допустимих доказів на задоволення вказаних вимог.
		Щодо відсутності правових підстав про задоволення вимог про зобов`язання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» списати заборгованість на суму 69 500,00 грн шляхом відновлення балансу по карті Універсальна» на цю суму та щодо зобов`язання припинити нарахування процентів та інших платежів по банківській картці «Універсальна» зазначає, що на боржника (Клієнта банку, користувача картою) покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, ураховуючи, що операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет, що не заперечується сторонами, списання коштів з карткового рахунку відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», то Банк не повинен нести відповідальність за дану операцію. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61- 22267св18), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61- 23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц (провадження № 61- 41264св18). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 564/2153/16, від 05 серпня 2020 року у справі № 766/1980/16, від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16.
		Звертає увагу, що наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 144/287/17-ц провадження № 61-31835св18 та від 10 квітня 2019 року справа № 524/3979/16-ц провадження № 61-20290св18. 
		Вважає, що заборгованість за невиконанням взятих на себе зобов`язань позивачкою виникла через дії самої позивачки, а тому позовні вимоги про припинення нарахування відсотків за користування та списання заборгованості, що виникла, не підлягають задоволенню.
		Щодо стягнення судових витрат зазначає, що не зрозумілим є те, які саме планується послуги враховуючи, що справа слухається без участі сторін. До суду не надано доказів, які б підтверджували, що позивачка сплатила ці кошти в зазначеному розмірі та на рахунок представниці. Зазначає, що заявлені витрати на правову допомогу не є співмірними позову та виконаній роботі. Позивачкою не надано розрахунку та часу та вартості послуг на правову допомогу.
		У встановлений ухвалою суду строк позивачкою відповіді на відзив не подано.
		Суд, дослідивши доводи позовної заяви, відзиву, перевіривши їх наданими доказами у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
		Сторонами у заявах по суті справи визнано, що з 14 лютого 2006 року на підставі договору SAMDN20000005724339 від 14 лютого 2006 року ОСОБА_1 є клієнтом та користується послугами АТ КБ «ПРИВАТБАНК», має декілька платіжних карт які використовує для проведення фінансових операцій, в тому числі карту «Універсальна» № НОМЕР_2 на відкритий рахунок НОМЕР_3 . До цього на цей же рахунок відкриті карти НОМЕР_1 ; НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 (які відображені у банківських виписках) та має встановлений застосунок Приват24.
		Також, судом установлено, що 14 лютого 2006 року між ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_15 ), прізвище якої на час розгляду справи, з огляду на РНОКПП є  ОСОБА_6 та ЗАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого, згідно з даними ЄДРПОУ є відповідач) на підставі заяви клієнта про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», укладено договір про надання банківських послуг /а.с.13/.
		02 листопада 2021 року ОСОБА_1 , шляхом підпису ОТР-паролем, направленим на фінансовий номер телефону позивачки, підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», чим укладено Договір банківського рахунка /а.с.15-26/.
		З наданих позивачкою доказів у виді посвідчених паперових копій платіжних інструкцій АТ КБ «ПРИВАТБАНК» /а.с.28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35/ вбачається, що 06 вересня 2024 року з рахунку позивачки (унікальний ідентифікатор платника: НОМЕР_4 на користь отримувача 4441111143626467, код отримувача 99999, JSC UNIVERSAL BANK, здійснено переказ власних коштів, а саме: о 17:54 в сумі 2 000,00 грн, комісія 70,30 грн; о 18:08 в сумі 2 156,00 грн, комісія 75,78 грн; о 18:08 в сумі 6 584,00 грн, комісія 231,43 грн; о 18:08 в сумі 9 854,00 грн, комісія 346,37 грн; о 18:09 в сумі 12 456,00 грн, комісія 437,83 грн; о 18:09 в сумі 16 285,00 грн, комісія 572,41 грн; о 18:09 в суму 16 286,00 грн, комісія 572,45 грн; о 18:13 в сумі 1 411,00 грн, комісія - 49,59 грн. Загалом на суму 69 388,16 грн.
		Згідно з наданою позивачкою копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 вересня 2024 року у кримінальному провадженні 12024041640001140 /а.с.54/, 07 вересня 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, а саме про те що невстановлена особа шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділа грошовими коштами у розмірі 69 500 гривень, чим спричинила матеріальний збиток на вказану суму. 08 вересня 2024 року відомості про кримінальне правопорушення внесено до реєстру з правовою кваліфікацією  ч. 4 ст. 190 КК України. 
		Слідчим відділом Відділенням поліції № 7 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні № 12024041640001140 проводиться досудове розслідування за заявою позивачки, на що вказує надана позивачкою копія протоколу допиту потерпілої від 09 жовтня 2024 року /а.с.55-56/.
		17 жовтня 2024 року відповідачем надано виписку з рахунку ОСОБА_1 № JDBHM76PNNNMSECK по картці НОМЕР_16 ( НОМЕР_3 ) і додатковим рахункам договору SAMDN20000005724339 за період 01 січня 2024 року  17 жовтня 2024 року, згідно з якою кредитний ліміт встановлено 72 000,00 грн, баланс на початок періоду: -517,13 грн, баланс на кінець періоду: -71 886,06 грн, усього витрат: -101130,35 грн, усього надходжень 29 761,42 грн. Сума комісій: 444,65 грн. З указаної виписки вбачається: інформація щодо використання позивачкою кредитного ліміту до 30 серпня 2024 року; існування негативного балансу на рахунку позивачки до 06 вересня 2024 року в сумі  2 498,55 грн; перерахування коштів 06 вересня 2024 року на загальну суму 69388,16 грн; проведення списання з рахунку позивачки щомісячного платежу «Оплата частинами» 2 502,00 грн 12 вересня 2024 року; поповнення 10 000,00 грн 14 жовтня 2024 року; списання з рахунку позивачки 10 000,02 грн з призначенням платежу «дострокове погашення «Оплата частинами»».
		28 жовтня 2024 року позивачкою до відповідача подано лист-вимогу /а.с.59/, в якому позивачка просила: списати заборгованість на суму 69 500,00 грн, яка виникла внаслідок шахрайських дій сторонніх осіб з рахунком, що відкритий на її ім`я НОМЕР_3 шляхом відновлення балансу по карті «Універсальна» № НОМЕР_2 на цю суму; зупинити нарахування процентів та інших платежів по банківській картці «Універсальна» - № НОМЕР_2 на суму заборгованості 69500,00 грн, яка виникла внаслідок шахрайських дій 06 вересня 2024 року та терміново розпочати службове розслідування за фактом шахрайських дій здійснення банківських переказів з карти «Універсальна» № НОМЕР_1 (Новий номер № НОМЕР_2 на відкритий рахунок НОМЕР_3 ), що відкрита на її ім`я, що вчинені невстановленими особами (не виключено самих співробітників банку), які безперешкодно заволоділи кредитними грошовими коштами 06 вересня 2024 року з цієї карти, та невідкладно, але не пізніше 30 днів з дня звернення, повідомити її письмово засобами електронного зв`язку про результати проведеної перевірки. В обґрунтування листа, окрім іншого, вказала, що 06 вересня 2024 року отримала дзвінок від особи на ім`я ОСОБА_3 , який вказав, що є співробітником Банку та про незрозумілі операції з рахунком позивачки Внаслідок надання ОСОБА_3 інформації, яка відома тільки співробітникам відповідача, отримання інформації на засіб зв`язку позивачки від номеру, яким Банком зазвичай здійснюється повідомлення про операції з рахунком, вона, назвавши послідовність знаків в отриманій від Банку інформації повідомила його ОСОБА_3 , на що той вказав, що картки заблоковано та позивачці потрібно звернутись до найближчого відділення та відновити карти та доступ до додатку. О 18 год. 02 хв. вона зателефонувала до AT КБ «ПРИВАТБАНК» за номером телефону 3700, де їй повідомили, що картки заблоковано та на них нульовий баланс. В подальшому вона отримала інформацію, з якої дізналася про перерахунок грошових коштів на невідомий їй рахунок та що нараховується щомісячний обов`язковий платіж за користування ніби то нею цими грошовими коштами по картці «Універсальна» - № НОМЕР_1 . Про вказаний факт вона подала заяву до поліції. У заяві вказала, що свої персональні дані у вигляді номеру карти, дати випуску, СVV коду стороннім особам не передавала, фактично пластикові карти завжди знаходились у неї, ніяким чином цьому не сприяла, її звернення до Банку особисто та у телефонному режимі не призвели до поновлення балансу на карті, а також до з`ясування, чи сприяли працівники Банку поширенню персональної інформації про позивачку чи викраденню цих коштів.
		06 листопада 2024 року листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7- 241028/31312 /а.с.60/ позивачку на її звернення від 28 жовтня 2024 року повідомлено, що Банк не може повернути кошти. Банком установлено, що переказ коштів з картки № НОМЕР_17 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 (далі - Приват24). Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією позивачки. При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації позивачки. З посиланням на до Умови і правил надання банківських послуг (далі  Умови), які розміщуються на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування посадовими особами відповідача вказано, що Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки в Стоп-лист Платіжною системою. Відмовлено у припиненні нарахування відсотків. 
		З довідки відповідача № FSF4FPNK3GI1E5N8 від 05 грудня 2024 року /а.с.46, 52/ вбачається, що ОСОБА_1 станом на 05 грудня 2024 року має в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» такі рахунки: НОМЕР_16 , картка Універсальна Голд, переказ балансу; НОМЕР_5 картка Універсальна Голд, переказ балансу. 09 вересня 2024 ркоу було проведено перевипуск картки НОМЕР_5 на картку НОМЕР_16 .
		З довідки відповідача № 8J3GV13JOUA7TN74 від 05 грудня 2024 року /а.с.53/ вбачається, що станом на 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за такими договорами: Картка Універсальна Голд, переказ балансу: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_18 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_16 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 . Угода № НОМЕР_19 від 14 лютого 2006 року. Сума заборгованості 77316,63 грн.
		Згідно з виписками з рахунку позивачки від 05 грудня 2024 року:
		- № QQAVQ2V46Q6G5B4C та № FLURF1MTAE80OFSJ по картці НОМЕР_5 ( НОМЕР_3 ) за договором SAMDN20000005724339 за період 01 січня 2024 року  05 грудня 2024 року /а.с.42-43, 50-51/ кредитний ліміт встановлено 72000,00 грн, баланс на початок періоду: -517,13 грн, баланс на кінець періоду: -77 008,58 грн, усього витрат: -88 585,08 грн, усього надходжень: 17 259,42 грн. Сума комісій: 444,65 грн. Вказана виписка містить інформацію щодо: інформація щодо використання позивачкою кредитного ліміту до 30 серпня 2024 року; існування негативного балансу на рахунку позивачки до 06 вересня 2024 року в сумі  2 498,55 грн; перерахування коштів 06 вересня 2024 року на загальну суму 69 388,16 грн у розмірах та у час, вказаний у копіях платіжних інструкцій АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;
		- № 1HK2F39NPBLEF8BQ по картці/рахунку НОМЕР_16 ( НОМЕР_3 ) за договором SAMDN20000005724339 за період 01 січня 2024 року  05 грудня 2024 року /а.с.47/ кредитний ліміт встановлено 72000,00 грн, баланс на початок періоду: -517,13 грн, баланс на кінець періоду: -77 008,58 грн, усього витрат: -12501,35 грн, усього надходжень 12502,70 грн. Сума комісій: 0 грн. Убачається також зарахування позивачкою 2502,00 грн 12 вересня 2024 року, зняття «Щомісячний платіж. «Оплата частинами» 30 вересня 2024 року, поповнення балансу 14 жовтня 2024 року на суму 10 000,00 грн, дострокове погашення. «Оплата частинами» 14 жовтня 2024 року, погашення обов`язкового платежу з картки 51**97 на суму 0,70 грн 26 листопада 2024 року; № FLURF1MTAE80OFSJ по картці НОМЕР_5 ( НОМЕР_3 ) за договором SAMDN20000005724339 за період 01 січня 2024 року  05 грудня 2024 року;
		- № KLSD1MCNQ3H3P2R5 по картці/рахунку НОМЕР_16 ( НОМЕР_3 ) за договором SAMDN20000005724339 і додатковим рахункам договору SAMDN20000005724339 за період 01 січня 2024 року  05 грудня 2024 року /а.с.44-45, 48-49/ кредитний ліміт встановлено 72000,00 грн, баланс на початок періоду: -517,13 грн, баланс на кінець періоду: -77 008,58 грн, усього витрат: -106253,57 грн, усього надходжень 29 762,12 грн. Сума комісій: 444,65 грн. З указаної виписки вбачається: інформація щодо використання позивачкою кредитного ліміту до 30 серпня 2024 року; існування негативного балансу на рахунку позивачки до 06 вересня 2024 року в сумі  2498,55 грн; перерахування коштів 06 вересня 2024 року на загальну суму 69 388,16 грн; проведення списання з рахунку позивачки щомісячного платежу «Оплата частинами» 2502,00 грн 12 вересня 2024 року; поповнення 10 000,00 грн 14 жовтня 2024 року; списання з рахунку позивачки 10 000,02 грн з призначенням платежу «дострокове погашення «Оплата частинами»»; списання відсотків за використання кредитного ліміту 3 274,92 грн 01 листопада 2024 року; погашення обов`язкового платежу з картки 51**97 26 листопада 2024 року; списання відсотків за використання кредитного ліміту в розмірі 1 848,30 грн 01 грудня 2024 року.
		10 січня 2025 року представницею позивачки направлено запит до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» /а.с.36-37/ із вимогою надати: копію угоди, укладеної між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; інформацію щодо дат, підстав та розмірів зміни кредитного ліміту за угодою, інформацію щодо умов користування банківською картою «Універсальна» № НОМЕР_2 ; обґрунтований розрахунок заборгованості ОСОБА_1 
		13 січня 2025 року відповідачем позивачці пред`явлено позасудову вимогу № 20.1.0.0.0/7-250113/497 /а.с.61/, згідно з якою ОСОБА_1 повідомлено про порушення нею зобов`язань за кредитним договором № SAMDN20000005724339 від 14 лютого 2006 року та про необхідність сплати заборгованості, яка станом на 13 січня 2025 року складає: загальний розмір заборгованості 79721,63 грн, загальна сума прострочення 7351,61 грн. Вказано, що в разі незадоволення/ігнорування вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» буде змушений примусово стягнути прострочення за вказаними договорами в порядку передбаченому законодавством України.
		Станом на 21 січня 2025 року заборгованість позивачки становить 80 215,87 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 75 160,28 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 3 207,29 грн, за простроченими відсотками 1 848,30 грн, погашено заборгованість за поточним тілом кредиту 12 502,70 грн /а.с.12, зворот/.
		Таким чином, заяви по суті справи свідчать про існування між сторонами спору, що пов`язаний з відносинами договору комплексного банківського обслуговування, кредитних відносин та договору банківського рахунку. 
		Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
		За ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
		Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: 
		«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: 
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді
		Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: 
		«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що:
		«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:
		«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
		Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:
		«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
		Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
		Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
		Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. [...] Ураховуючи те, що списання коштів відбувалося з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача - ОСОБА_1 , яка підключила на власному телефоні переадресацію на телефон невстановленої особи і тим самим надала можливість володіти інформацією про надіслані паролі, суди зробили обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18)).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 755/19068/15-ц (провадження № 61-34341св18) вказано: «судами попередніх інстанцій з поданих сторонами доказів встановлено, що ОСОБА_1 платіжну карту не втрачала, ПІН та іншу інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не розголошувала і про несанкіоновані операції невідкладно проінформувала банк. Натомість АТ КБ «Приватбанк», незважаючи на встановлений за картою ліміт на розрахунки в мережі Інтернет у сумі 0 гривень, провів списання коштів з рахунку ОСОБА_1 і після її повідомлення про неправомірність цих операцій не відновив залишок коштів на рахунку. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що позивач своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував до спірних правовідносин статті 1066, 1073 ЦК України, норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням та дійшов обґрунтованого висновку про обов`язок банка відновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 з моменту повідомлення нею про здійснення несанкціонованих операцій».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21) зазначено: «емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		У справі, що розглядається:
		при зверненні з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що в період 06 вересня 2024 року  07 вересня 2024 року вона виявила, що з її рахунку 06 вересня 2024 року були списані грошові кошти в загальному розмірі 69500,00 грн різними платежами. Водночас вона вказані платежі не здійснювала, знаходилася вдома, програму для проведення платежів не використовувала, пін-код не вводила. Одразу після встановлення факту списання повідомила про шахрайські дії. Позивачка зазначає, що нею дані щодо рахунку стороннім особам не передавались. На її звернення відповідачем відмовлено у проведенні перевірки листом від 06 листопада 2024 року та повідомлено що списання коштів з карткового рахунку позивачки було підтверджено шляхом введення паролів, відомих лише позивачці. Банком на спростування доводів відповідачки не надано жодного доказу, зокрема результатів моніторингу та контролю за платіжними операціями здійсненими позивачкою за її заявою.
		Так, у висновку з питань застосування норм права, викладеному у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23 (провадження № 61-12247св24) Верховним Судом вказано, що:
		«саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними»;
		«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача».
		За змістом статей 316-320, 321, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
		За приписами ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Згідно з частиною третьою цієї статті, Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші,не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Нормою частини першої статті 1071 ЦК України передбачено, що банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта.
		Положенням ст. 1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій передбачена статтею 86 Закону України «Про платіжні послуги».
		Так, згідно з частиною першою цієї статті, надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо недоведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином..
		Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків (частина 2 статті).
		Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
		Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.
		Згідно з частиною восьмою цієї статті, надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача, помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.
		Частиною 12 цієї статті передбачено, що надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
		Частиною 12 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що електронний платіжний засіб, що використовується в платіжній системі, має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим правилами платіжної системи, з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідно до частини 20 цієї статті, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Згідно зі статтею 67 цього Закону, надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.
		Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації.
		У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.
		Працівники надавачів платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги законодавства щодо захисту інформації під час виконання платіжних операцій, зберігати таємницю надавача платіжних послуг (або іншу інформацію з обмеженим доступом) та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту такої інформації, несуть відповідальність за неналежне використання та зберігання засобів захисту інформації, що використовуються під час виконання платіжних операцій, а також за розголошення персональних даних користувачів та інформації, що може бути віднесена до банківської таємниці чи таємниці надавача платіжних послуг, відповідно до законодавства.
		Згідно з ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.
		Аналогічна норма міститься в п.140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, згідно з якою до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
		За приписами ч. 3 ст. 1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		За таких обставин суд висновує, що відповідачем не доведено належними доказами того, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції та не доведено обставин, які безспірно свідчать про те, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, які стали підставою для використання кредитних коштів на рахунку та подальшого нарахування відсотків.
		Щодо вимог позивачки, заявлених у позові про розірвання кредитного договору, укладеного 14 лютого 2006 року, зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» списати заборгованість на суму 69 500,00 грн, зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» припинити нарахування процентів та інших платежів по банківській картці «Універсальна» - № НОМЕР_2 та зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» закрити кредитну картку № НОМЕР_2 та скасувати всі нараховані платежі, відсотки та заборгованість по них, суд ураховує таке.
		Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		За висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 573/2336/19 (провадження № 61-8821св20) для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилалася на те, що вона звертається з вимогами розірвання кредитного договору, закриття кредитної картки, що підпадає під визначення припинення правовідношення. А також заявляє похідні позовні вимоги щодо припинення нарахування процентів та інших платежів по банківській картці та списання заборгованості, які можна визначити як відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Водночас, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже звертала увагу, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
		За таких обставин, ураховуючи обставини цієї справи, загальний розмір списаних коштів внаслідок операції 06 вересня 2024 року з рахунком позивачки, позов належить задовольнити частково та визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором згідно з карткою № НОМЕР_1 (новий номер № НОМЕР_2 ) (рахунок НОМЕР_3 ) на суму 69388 гривень 16 копійок з нарахованими на вказану суму відсотками, що з урахуванням обраного позивачкою в позові способу захисту (припинення зобов`язання) не є виходом за межі позовних вимог та повністю відповідатиме змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечить поновлення порушеного права позивачки. Вказаний висновок відповідає висновку з питань застосування норм права, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23 (провадження № 61-12247св24). В задоволенні іншої частині позову належить відмовити.
		При цьому, вимоги позову про зобов`язання відповідача закрити кредитну картку та скасувати всі нараховані платежі, відсотки та заборгованість по них не підлягають задоволенню в зв`язку з застосованим судом ефективним способом захисту та тим, що надані суду докази свідчать про те, що до подій, з якими позивачка пов`язує виникнення у неї підстав звернення до суду (06 вересня 2024 року) вона мала від`ємний баланс на рахунку у сумі -2498,55 грн, а після 06 вересня 2024 року вчиняла дії з рахунком по нарахуванню та погашенню інших, не пов`язаних з подією операцій, правомірність вчинення яких у позові не оскаржується.
		Інші доводи та аргументи сторін, покладені в обґрунтування заяв по суті справи, як самі по собі так і у своїй сукупності не мають наслідком задоволення позовних вимог або відмову у них, а тому не аналізуються судом при ухваленні рішення.
		Щодо стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу, вказаних у позові в у розмірі 14500,00 грн, які понесені у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу, суд висновує таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відтак, оскільки позивачка є звільненою від сплати судового збору, подала позов в електронній формі, при зверненні з позовом, як споживач послуг, з відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір за одну задоволену позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 968,96 грн.
		Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		За правилом п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Представниця відповідачки у поясненнях посилається на безпідставність та необґрунтованість витрат на правову допомогу, заявлену до стягнення, відсутність їх надання фактично.
		Позивачка на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 7 000,00 гривень надала: ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1340137 від 04 грудня 2024 року /а.с.10, 38/, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Постольник О. С. /а.с.37, зворот/, договір № 9/2-12/24 про надання правничої допомоги та представництво інтересів /а.с.38, зворот-41, 57-58/, додаткову угоду до договору № 1 від 04 грудня 2024 року /а.с.58, зворот/, в якому сторонами узгоджено склад та вартість послуг, зокрема: підготовка до подання позову 5 500,00 грн, підготовка та подання адвокатських запитів на суму 1 500,00 грн за кожне; дві платіжні інструкції від 06 лютого 2025 року на загальну суму 7 000,00 грн сплату позивачкою коштів з призначенням платежу: оплата за правову допомогу за договором № 9/2-12/24.
		Таким чином, не підлягають задоволенню витрати позивачки на правову допомогу, вказану у позові в розмірі 7 500,00 грн за підготовку та подання заяв в межах розгляду справи, участь в судовому засіданні в зв`язку з відсутністю доказів їх понесення позивачкою. Відтак, суд ураховує доводи представниці відповідача в цій частині.
		Однак в іншій частині, враховуючи категорію справи, а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивачки, обсягу фактично наданих адвокатом послуг (підготовку та подання позову, подання 1 адвокатського запиту), їх необхідність та доцільність в межах цієї справи, яка є справою незначної складності, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості, суд вважає їх розмір у сумі в 7 000,00 грн доцільними, підтвердженими матеріалами справи, а розмір  обґрунтованим та таким, що відповідає витраченому часу. 
		При цьому, позивачкою заявлено чотири позовні вимоги, з яких судом задоволено одну із застосуванням принципу ефективності захисту порушених прав. Внаслідок чого, з урахуванням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивачки понесені нею підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 750,00 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд
		В И Р І Ш И В:
		позову ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором згідно з кредитною карткою № НОМЕР_1 (новий номер № НОМЕР_2 ) (рахунок НОМЕР_3 ) на суму 69388 гривень 16 копійок, з нарахованими на вказану суму відсотками.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь держави судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правову допомогу в розмірі 1 750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.
		У решті позову  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення суду складений та підписаний 12 березня 2025 року.
		 
		Учасники справи:
		позивачка  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_20 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		відповідач  Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»; код в ЄДРПОУ 14360570; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д.
		 
		 
		 
		Суддя                                    Д. О. Парфьонов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...