Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/22767/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 13.03.2025. Зареєстровано: 13.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/344/657/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024091010002670

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/22767/24 
		       Провадження № 1-кп/344/657/25 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря ОСОБА_2 , 
		прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, працюючого соціальним працівником БОБФ «Захід Шанс», розлученого, особи з інвалідністю 3 групи, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,- 
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
		Так, 07 жовтня 2024 року, о 16 год 55 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні магазину «Сімі» ТОВ «Клевер Сторс», який розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, Північний Бульвар, 4А, побачив на прилавку магазину мобільний телефон марки «Хіаоmі», моделі «Redmi 12», який на праві власності належить ОСОБА_6 , та яким користувався його малолітній син ОСОБА_7 для придбання товарно-матеріальних цінностей у вищевказаному магазині. Після здійснення покупки товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_7 залишив мобільний телефон на прилавку та вийшов з магазину. Побачивши те, що ОСОБА_7 залишив мобільний телефон на прилавку без догляду, у ОСОБА_5 виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна. 
		Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 , у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 3891 -IX від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891 -IX від 07.08.2024), діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, керуючись корисливими мотивами та метою незаконного збагачення, вважаючи, що за його діями ніхто з осіб, які б могли усвідомлювати факт протиправного заволодіння майном, не спостерігає, таємно викрав із прилавку магазину мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Redmi 12», вартість якого, згідно висновку експерта становить 4747 гривень, після чого з викраденим майном, яке сховав під свою куртку, вийшов із магазину.
		Після вчинення крадіжки ОСОБА_5 покинув місце вчинення злотий з викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду на вказану вище суму.
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини суду пояснив, що взяв телефон з прилавку магазину, щоб користуватися. Повторювати свої дії не має наміру. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.
		Потерпілий подав заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності, будь-яких претензій до обвинуваченого немає. Щодо покарання поклалася на розсуд суду. 
		На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану. 
		Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_5 , активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків шляхом повернення викраденого майна. 
		Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено. 
		Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		Згідно з ч. 6 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року (справа N 750/5031/18, провадження N 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 Кримінального кодексу України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності та системному зв`язку, зокрема що наявні декілька обставин, які пом`якшують покарання і такі знайшли підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, шляхом повернення викраденого майна, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, відсутність у потерпілого претензій, а також враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , повністю визнав вину у скоєному, працює, є особою з інвалідністю, перебуває в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» на замісній терапії; його поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення (усвідомив наслідки своєї поведінки, його негативне відношення до скоєного після вчинення злочину, розкаяння у вчиненому).
		Виходячи із встановленої ст. 50 Кримінального кодексу України мети покарання, а саме не тільки кари, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням позиції сторони обвинувачення (прокурора), яка при призначенні покарання обвинуваченому просив призначити основне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України із застосуванням ст. 75 КК України 1 рік іспитового строку, позицію обвинуваченого, який просив суворо не карати, суд дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання за ч.4 ст. 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням положень ст. 75, 76 Кримінального кодексу України.
		Таке покарання є достатнім, справедливим та необхідними для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
		Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Запобіжний захід не обирався.
		Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого. 
		Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України. 
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 393, ч. 15 ст. 615 КПК України, - 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.
		 
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком 1 рік, якщо він в період всього іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.
		На підставі п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження із уповноваженим органом пробації.
		Іспитовий строк обчислюється відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.
		 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 1591 гривню 80 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертизи.
		 
		Речові докази:
		- цифровий диск із відеозаписом (постанова від 09.10.2025 року)  зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення; 
		- мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi 12» чорного кольору у чорному чохлі (постанова від 08.10.2024 року)  повернути власнику ОСОБА_6 ; 
		- речі, які були вилучені під час огляду (постанова від 08.10.2024 року)  повернути власнику ОСОБА_5 .
		 
		Арешти накладені ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.10.2024 року (справа № 344/18303/24) та ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.10.2024 року (справа № 344/18305/24), - скасувати.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...