Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/8749/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 13.03.2025. Зареєстровано: 14.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кс/947/3775/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42025164690000004

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 947/8749/25
		Провадження № 1-кс/947/3775/25
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11.03.2025 року                                    місто Одеса
		 
		Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 його захисника  адвоката ОСОБА_5 розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , що погоджене з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, з середньою освітою, неодруженого, без дітей, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою АДРЕСА_1 раніше не судимого, військовослужбовця НОМЕР_1 окремої механізованої бригади ЗС України (в/ч НОМЕР_2 ),
		якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		І. Суть клопотання
		11 березня 2025 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
		Клопотання обґрунтоване тим, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42025164690000004 від 30.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
		На переконанняслідчого,у теперішнійчас існуютьризики,передбачені ст.177КПК України,які виправдовуютьобрання підозрюваного ОСОБА_4  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
		- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;
		- вчинити інші кримінальні правопорушення;
		На думку слідчого застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.
		 
		ІІ. Позиція учасників судового засідання
		2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
		2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та звернув увагу на необгрунтованість підозри, провокативні дії сторонни обвинувачення та непомірний розмір запропонованої прокурором застави. Крім того, на думку адвоката, інші заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, покладення обов`язку носити електронний засіб контролю, домашній арешт в нічний час доби здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
		Заявлені слідчим ризики, на думку адвоката, відсутні, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання. За твердженням захисника, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби здатний забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .. 
		2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
		 
		ІІІ. Мотиви слідчого судді
		3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
		 
		3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
		Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
		Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
		 
		3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
		Зміст повідомлення про підозру
		05.03.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
		Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
		В ході досудового розслідування встановлено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України з 24.02.2022 в Україні до теперішнього часу введено воєнний стан.
		Крім того, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, на усій території України з 24.02.2022 по цей час оголошена та проводиться загальна мобілізація.
		Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до ТЦК та СП для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях начальників ТЦК та СП, де вони перебувають на військовому обліку, громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу. 
		Згідно ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку громадян України, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
		Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
		Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
		Згідно п. 79 постанови Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. 
		Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон) визначають, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі за текстом - ТЦК та СП ).
		Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі за текстом - Постанова) визначено, що ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ТЦК та СП утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі , інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі за текстом - районні ТЦК та СП ).
		Відповідно до п. 8 Постанови завданнями ТЦК та СП відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні ТЦК та СП ), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі за текстом - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі за текстом - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
		Незважаючи на викладене, ОСОБА_8 перебуваючи на посаді інструктора кінологічного відділення другої категорії ІНФОРМАЦІЯ_2 діючи за попередньою змовою ОСОБА_4 який є військовослужбовцем НОМЕР_3 окремої механізованої бригади ЗСУ в/ч НОМЕР_2 з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, всупереч зазначених вимог законодавства, вчинили злочин у сфері службової та професійної діяльності за наступних обставин.
		Так, у 2022 році ОСОБА_8 познайомився із громадянином України ОСОБА_9 ..
		В подальшому, у січні 2025 року, до ОСОБА_8 звернувся його знайомий ОСОБА_9 , який спитав у ОСОБА_8 про наявність у нього знайомих з числа військовослужбовців, які можуть надати консультації щодо порядку зняття з «розшуку», як особи, що ухиляється від мобілізації. 
		У свою чергу, ОСОБА_8 згадав про знайомого ОСОБА_10 , та зателефонував йому, щоб запитати, чи зможе він проконсультувати з питань зняття громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 «з розшуку» ІНФОРМАЦІЯ_4 як особи яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації та яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію по причині не оновлення (уточнення) облікових (персональних) даних відповідно до ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційні підготовку та мобілізацію».
		З цього часу у ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		В подальшому, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , діючи всупереч вимогст.ст.19,68Конституції України,ст.ст.9,11,16,99,100 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, умисно та протиправно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 11.02.2025 о 16 год 58 хв перебуваючи у м. Одеса, конспіруючи свою протиправну діяльність, здійснив телефонний дзвінок та під час розмови у месенджері «Whatsapp» висловив ОСОБА_9 вимогу про надання йому неправомірної вигоди у розмірі 6000 (шести тисяч) доларів США що відповідно до курсу гривні затвердженого Національним банком України станом на 11.02.2025 становить 249 000 (двісті сорок девять тисяч) за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щодо зняття ОСОБА_9 «з розшуку» ІНФОРМАЦІЯ_4 як особи яка підлягає призову на військову службу як особи яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації та яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію по причині не оновлення (уточнення) облікових (персональних) даних відповідно до ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційні підготовку та мобілізацію».
		Так, 28.02.2025, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, перебуваючи у м. Одеса, біля будинку №24 по Адміральському проспекту в м. Одесі ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_4 висловили ОСОБА_9 вимогу про надання йому неправомірної вигоди у розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США, що відповідно до курсу гривні затвердженого Національним банком України станом на 28.02.2025 становить 249 000 (двісті сорок девять тисяч) гривень за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щодо зняття ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 «з розшуку» ІНФОРМАЦІЯ_4 як особи яка підлягає призову на військову службу як особи яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації та яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію по причині не оновлення (уточнення) облікових (персональних) даних відповідно до ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційні підготовку та мобілізацію».
		Тим самим, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 запевнивши у тому, що вони, як отримувачі неправомірної вигоди, можуть реально здійснити вплив на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 , уповноважених на прийняття рішення щодо дій відносно ОСОБА_9 .
		Надалі, солдат ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи всупереч вимогст.ст.19,68Конституції України,ст.ст.9,11,16.99,100 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, умисно та протиправно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, о 13 год. 15 хв. 05.03.2025, перебуваючи у транспортному засобі марки Subaru, модель Forester, червоного кольору, д.н.з НОМЕР_4 , припаркованому неподалік від торгового центру «Мегадом», розташованого за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Георгія Липського, 135, одержав від ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів, для себе та ОСОБА_4 раніше обумовлену неправомірну вигоду, а саме грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США, що відповідно до курсу гривні затвердженого Національним банком України станом на 04.03.2025 становить 249546 (двісті сорок дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість) гривень за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щодо зняття ОСОБА_9 «з розшуку» ІНФОРМАЦІЯ_4 як особи яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації та яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію по причині не оновлення (уточнення) облікових (персональних) даних відповідно до ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційні підготовку та мобілізацію».
		 
		Щодо обґрунтованості підозри
		Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
		Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
		На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
		Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема: 
		-допитом свідка ОСОБА_9 який в своїх показаннях вказав, що на початку січня 2025 року повідомив ОСОБА_8 про те що ІНФОРМАЦІЯ_6 оголосив його в розшук, на що ОСОБА_8 вказав що зможе допомогти вирішити вказане питання через свого друга ОСОБА_4 після чого через декілька днів ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_9 що його друг ОСОБА_12 зможе вирішити його проблему за 6 тисяч доларів США.
		- протоколом затримання у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_8 в ході якого вилучено його мобільний телефон та грошові кошти у сумі 6000 доларів США.
		- протоколами проведення негласних слідчих дій якими зафіксовано розмови між ОСОБА_9 ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з приводу вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
		Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
		Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		 
		3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
		Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
		- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;
		- вчинити інше кримінальне правопорушення.
		 
		3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
		Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч.2 ст.28 ч. 3 ст. 369-2 КК України. 
		На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
		Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
		Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. 
		Підозрюваний неодружений, без дітей.
		Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ч.2 ст.28 ч. 3 ст. 369-2 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв`язків та маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, чому буде надано оцінку далі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
		 
		3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
		Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
		- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
		- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
		 
		3.7. Щодо інших ризиків
		На переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків.
		Доводи сторони обвинувачення про можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, є непереконливими з огляду те, прокурор не навів доводів про можливість їх перебування під контролем підозрюваного. Також сторона обвинувачення не надала відомостей, які свідчили б про здійснення ОСОБА_4 протиправної діяльності у минулому чи інших доводів на користь цього ризику.
		 
		3.8. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
		З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
		Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
		Також ч. 2 ст.183КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
		Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
		Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваної, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
		Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні детектива, а застосування підозрюваній іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.
		Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначеній ч. 1 ст.197КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
		 
		3.9. Щодо можливого застосування іншого запобіжного заходу
		При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному необхідно врахувати, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.
		При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному необхідно врахувати, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.
		Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
		Обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
		 
		3.10. Щодо визначення розміру застави
		Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
		Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
		Відповідно до п. 2 ч. 5 ст.182КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
		У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
		Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.
		Враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.
		Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, що пов`язане із корупційним впливом на прийняття рішення щодо зняття особи з розшуку органами ТЦК в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що лише застава в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 908400 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом.
		 
		3.11. Щодо покладення на підозрюваного обов`язків
		У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме: 
		- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, тобто м. Одеси, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 
		- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
		- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 
		- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.
		Строк дії обов`язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.
		За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з врахуванням розміру застосованої застави підлягає частковому задоволенню.
		На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
		У Х В А Л И В :
		Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , що погоджене з прокурором Спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониПівденного регіону ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4  задовольнити частково.
		Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 травня 2025 року включно.
		Визначити розмір застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста), за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_4 слід негайно звільнити з - під варти.
		Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
		У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки строком до 03травня 2025року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
		- не відлучатися із міста Одеси, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, які визначені слідчим або прокурором;
		- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
		 
		   
		 
		Слідчий суддя                                            ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...