Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/569/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 13.03.2025. Зареєстровано: 14.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2025.
Дата набрання законної сили: 13.03.2025
Номер судового провадження: К/990/44539/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 березня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 360/569/23
		адміністративне провадження № К/990/44539/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
		суддів - Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито, 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 (суддя - Качанок О. М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 (колегія суддів у складі: Гаврищук Т. Г., Блохіна А. А., Сіваченка І. В.),
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
		У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неприйняття наказу про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), а саме: за безпосередню участь у бойових діях та здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за період з 01.10.2022 по 20.01.2023;
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти наказ про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , у відповідності до приписів Постанови № 168;
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 20.01.2023.
		На обґрунтування позову позивач зазначив, що він приймав участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області в період з 01.10.2022 по 20.01.2023, що підтверджується довідкою про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області від 20.01.2023 № 4362 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), яка надана керівництву 2 відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ). У зв`язку з наведеним указано, що позивач мав отримувати виплати у розмірі 100 000 гривень за участь у таких діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови № 168. Проте, на думку позивача, відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, що полягає у не нарахуванні йому додаткової винагороди у відповідності до приписів Постанови №  168, а саме: за безпосередню участь у бойових діях та здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за період 01.10.2022 по 20.01.2023. Указані обставини стали підставою для звернення позивача до суду. 
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		ОСОБА_1 проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		За змістом довідки військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2023 № 4362 ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у періоди з: 01.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 30.11.2022, 01.12.2022 по 31.12.2022 та 01.01.2023 по 20.01.2023.
		Вказану довідку складено на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 165 гриф від 16.09.2022.
		Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.03.2023 № 25/1822-23-Вих повідомлено, що ОСОБА_1 в період з 20.09.2023 по 20.01.2023 перебував в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) у складі відділу прикордонної служби № 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на ділянці українсько-білоруського кордону в межах Чернігівської області; в період з 20.01.2023 ОСОБА_1 безпосередньо бере участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки i оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької області.
		Згідно з рапортом, зареєстрованим 01.11.2022 за № 1477, начальник відділу прикордонної служби № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту НОМЕР_3 прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_6 про виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн за період з 01.10.2022 до 31.10.2022, зокрема, позивачу (номер за порядком 8) за 31 добу, який листом від 01.11.2022 № 1478 направлений начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Відповідно до рапорту, зареєстрованого 01.11.2022 за № 1474, начальник відділу прикордонної служби № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту НОМЕР_3 прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_6 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн за період з 01.10.2022 до 31.10.2022, зокрема, позивачу (номер за порядком 7) за 31 добу. Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 601-(гриф) від 30.09.2022, наказ № 668-(гриф) від 21.10.2022, наказ № 690-(гриф) від 26.10.2022, наказ № 699-(гриф) від 28.10.2022, журнал бойових дій № 53 (гриф) ст. 7-14, 52-62.
		Листом від 08.11.2022 № 22/4313-22 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, рапорт від 01.11.2022 № 1474.
		Згідно з рапортом, зареєстрованим 01.12.2022 за № 1884, начальник відділу прикордонної служби № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виплати додаткової винагороди, зокрема, позивачу (номер за порядком 8) у розмірі 30 000,00 грн за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 за 30 діб.
		Відповідно до рапорту, зареєстрованого 01.12.2022 за № 1883, начальник відділу прикордонної служби № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_6 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01.11.2022 до 30.11.2022, зокрема, позивачу (номер за порядком 8) за 30 діб, який листом від 01.12.2022 № 1885 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 601-(гриф) від 30.09.2022, наказ № 668-(гриф) від 21.10.2022, наказ № 690-(гриф) від 26.10.2022, наказ № 699-(гриф) від 28.10.2022, журнал бойових дій № 53 (гриф) ст. 13-20, 62-67.
		Листом від 04.12.2022 № 22/4933-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01.12.2022 № 1883.
		Згідно з рапортом, зареєстрованим 22.12.2022 за № 2195, начальник відділу прикордонної служби № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виплати додаткової винагороди, зокрема, позивачу (номер за порядком 8) у розмірі 30 000,00 грн за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 за 31 добу, який був направлений начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.12.2022 № 22/5480-22.
		Відповідно до рапорту, зареєстрованого 01.01.2023 за № 6, начальник відділу прикордонної служби № 2 клопотав щодо виплати додаткової винагороди, зокрема, позивачу (номер за порядком 7) у розмірі 70 000,00 грн за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 за 31 добу.
		Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.11.2022 № 3632-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього, наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 включно, зокрема, позивачу (номер за порядком 1821) за 31 добу в сумі 30 000,00 грн.
		Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2022 № 4112-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 включно, зокрема, позивачу (номер за порядком 1729) за 30 діб в сумі 30 000,00 грн.
		Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.12.2022 № 4613-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01.12.2022 до 31.12.2022 включно, зокрема, позивачу (номер за порядком 1792) за 31 добу в сумі 30 000,00 грн.
		Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.02.2023 № 56-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01.01.2023 до 31.01.2023 включно, зокрема, позивачу (номер за порядком 1753) за 31 добу в сумі 30 000,00 грн.
		Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.02.2023 № 64-ОС наказано виплатити, зокрема, позивачу (номер за порядком 1339) за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 додаткову винагороду у розмірі 70 000 грн пропорційно дням безпосередньої участі за 6 днів (26-31.01.2023) в сумі 13 548,39 грн. Підстава: БР ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 25.01.2023 №344 (гриф), БР командира НОМЕР_4 ОМБр від 26.01.2023 № 73 (гриф), БР начальника 3 приказ від 26.01.2023 № БР188(гриф), журнал СБД впс № 2 від 12.01.2023 № 38 (гриф), журнал СБД 3 ПРИКЗ від 31.12.2022 № 133 (гриф), рапорт від 01.02.2023 № ВХ1733Р.
		Відповідно до інформації, зазначеної в архівних відомостях № 1 та картці на грошове забезпечення за 2022-2023 роки позивачу за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн у кожному місяці. Додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн виплачено за січень 2023 року пропорційно часу участі позивача у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (6 діб) у розмірі 13 548,39 грн. За інші спірні періоди додаткова винагорода збільшена до 100 000 грн не виплачувалась. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Відмовляючи у задовольняючи позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. При цьому суд зазначив, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону у Чернігівській області під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
		Суд звернув увагу на те, що в межах позовних вимог та предмета спору у цій справі позивачем не оскаржується бездіяльність начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не складання та не направлення відповідачу інформації та документів (в тому числі відповідних довідок), стосовно позивача, а тому суд не може надавати оцінки таким діям (бездіяльності) ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах цієї справи.
		Крім того, суд зазначив, що самі по собі рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2, зокрема, щодо виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 70 000,00 грн за спірні періоди, без надання підтверджуючих документів щодо участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в такі періоди, не можуть бути єдиними та достатніми доказами такої участі.
		Також суд не прийняв, як доказ, довідку військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2023 № 4362, оскільки указана довідка не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Суд установив, що зазначена довідка була видана на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № 165 гриф, за яким позивача було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення у справі № 360/569/23, яким задовольнити позовні вимоги в частині: визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття наказу про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , у відповідності до приписів Постанови № 168 за безпосередню участь у бойових діях та здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.10.2022 по 20.01.2023; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти наказ про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , у відповідності до приписів Постанови № 168; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної Постановою №  168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 20.01.2023.
		Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: 
		- пункту 1 Постанови № 168, в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (далі - Перелік № 309), в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин у зв`язку із невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168; визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває);
		- пункту 2-1 Постанови № 168 та Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (далі - Інструкція № 188), в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби. 
		На переконання позивача, суди попередніх інстанцій невиправдано перекладають на нього тягар доказування, тобто неправильно застосовують положення частини другої статті 77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Скаржник уважає голослівними твердження суду щодо наявності у позивача обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, з огляду на те, що навіть на ухвалу суду про витребування доказів запитувані документи так і не були надані відповідачем.
		Окрім цього, скаржник уважає, що судами попередніх інстанцій застосовано положення Інструкції № 188, які не підлягали застосуванню у спірних правовідносинах. На переконання скаржника, для вирішення цього спору мають застосовуватися положення Постанови № 168.
		Також скаржник наголошує, що у матеріалах справи наявна довідка, видана військовою частиною НОМЕР_2 позивачеві (перебував в оперативному підпорядкуванні), що останній брав безпосередню участь у бойових діях. Відповідальність за надання довідки, яка містить повну інформацію, покладається саме на уповноважений орган - військову частину Державної прикордонної служби України. Позивач ніяким чином не впливає на оформлення документів. Навіть у разі недотримання відповідачем вимог законодавства щодо оформлення документів, позивач не може бути обмежений у праві на отримання додаткової винагороди у зв`язку із надмірним формалізмом.
		Позиція інших учасників справи
		Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.  У відзиві відповідач зазначив, зокрема, що обов`язок виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої Постановою №  168, виникає у відповідача виключно після отримання нормативно закріпленого переліку документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій. Усі наявні у відповідача документи були надані на вимогу суду. Довідка від 20.01.2023 № 4362 не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо. 
		Рух касаційної скарги
		28.12.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 360/569/23.
		Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023.
		Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
		Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (пункт 2-1 Постанови № 168).
		Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Держприкордонслужби, збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 гривень за період з 01.10.2022 по 20.01.2023 (у період відрядження) за участь (що підтверджено довідкою) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області.
		Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1  збільшеної винагороди у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
		Крім того, суди уважають, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону у Чернігівській області під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
		Суди переконані, що довідка від 20.01.2023 № 4362, яка була видана військовою частиною НОМЕР_2 , не може бути належним доказом участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.
		Скаржник у доводах касаційної скарги стверджує, що ОСОБА_1 брав участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області в період з 01.10.2022 по 20.01.2023, що підтверджено всіма необхідними документами, а тому, відповідно до чинного законодавства, він має право на отримання додаткової грошової винагороди..
		Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України), Верховний Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.
		Так, у справі № 200/4100/23 Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 указав, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 01.12.2022 № 628/0/81-22-АГ. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Також Суд виснував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
		У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 01.12.2022 № 628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на це констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.
		Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації Постанови №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.
		Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.
		Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 01.12.2022 № 628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.
		У постанові від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.
		Зокрема, у справі № 200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
		Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).
		Цим рішенням (у широкому розумінні) стали згадувані накази від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань/заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
		Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі № 200/216/23 уважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
		Щодо застосовності Інструкції № 188, то Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі №  200/193/23 зазначив, що така була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. 
		Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція № 188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, а тому її положення під час визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану Постановою № 168, не можуть бути застосовані.
		Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 у справі №  200/660/23, наказ № 392/0/81-22-АГ визначає вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100  000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі. Пункт 4 наказу № 392/0/81-22-АГ передбачає, що підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях і заходах здійснюється на основі бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів. Пункт 5 уточнює, що для відряджених військовослужбовців також потрібна додаткова довідка (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу Держприкордонслужби, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) безпосердньої участі, відомостей про підтверджувальні документи такої, у таких довідках. 
		Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення/здійснення (пункт 1 Постанови № 168) та підтвердження цих обставин указаними документами.
		Оскільки питання застосування положень Постанови № 168, Переліку № 309, Інструкції № 188 та наказів № 392-АГ та № 628-АГ у подібних правовідносинах вже вирішено Верховним Судом, то під час розгляду цієї справи підлягають урахуванню їх висновки.
		У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1  у спірний період перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ).
		З архівної відомості та картки на грошове забезпечення за 2022-2023 роки суди попередніх інстанцій установили, що позивачу за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн у кожному місяці. Додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн виплачено за січень 2023 року пропорційно часу участі позивача у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (6 діб) у розмірі 13 548,39 грн. За інші спірні періоди додаткова винагорода збільшена до 100 000 грн не виплачувалась.
		Також суди попередніх інстанцій установили, що підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) охороняють ділянку державного кордону з російською федерацією та Республікою Білорусь у межах Чернігівської області.
		Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.11.2022 № 282 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено такі райони ведення бойових дій з 01.10.2022 по 31.10.2022: Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, АДРЕСА_1 та акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод.
		Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.01.2023 № 1 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено такі райони ведення бойових дій з 01.12.2022 по 31.12.2022: Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, АДРЕСА_1 та акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод.
		Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01.01.2023 по 31.01.2023, при цьому Чернігівська область не включена до зазначеного переліку.
		Відповідно до Переліку № 309, Чернігівська область віднесена до територій можливих бойових дій.
		Суди попередніх інстанцій з`ясували, що за змістом довідки військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2023 № 4362 ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у періоди з: 01.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 30.11.2022, 01.12.2022 по 31.12.2022 та 01.01.2023 по 20.01.2023.
		Підстава: бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України № 165 гриф від 16.09.2022.
		Оцінюючи критично інформацію, викладену у довідці військової частини від 20.01.2023 № 4362, про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у період з 01.10.2022 по 20.01.2023, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вона не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
		Водночас суди попередніх інстанцій не перевіряли, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією в окреслений ним період довідкою у сукупності з іншими доказами у справі.
		Відповідно до підпункту 5.2.7. Бойового статуту Збройних Сил України, постановка бойових завдань підрозділам здійснюється бойовим наказом або бойовим розпорядженням залежно від умов бойової обстановки. Бойове розпорядження містить стислий виклад бойових (спеціальних) завдань для підрозділів, які діють на лінії зіткнення.
		Суди попередніх інстанцій визначили, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
		Також пояснили, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону у Чернігівській області під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
		Суди попередніх інстанцій констатували, що самі по собі рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2, зокрема, щодо виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 70000,00 грн за спірні періоди, без надання підтверджуючих документів щодо участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в такі періоди, не можуть бути єдиними та достатніми доказами такої участі.
		Практика Верховного Суду свідчить, що виплата додаткової винагороди у розмірі до 100  000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
		За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2024 у справі №  560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23, від 06.06.2024 у справі № 200/706/23, від 19.09.2024 у справі № 120/4953/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої для виконання завдань відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
		За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 460/6992/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи , до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Довідка, видана керівником органу військового управління або штабу, є підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях чи заходах з національної безпеки.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3141/23 за зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах.
		Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами (пункт 43 постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №  560/3141/23).
		Суди попередніх інстанцій не повною мірою урахували усі наявні докази, не з`ясували підстави видачі довідки, не зіставили інформацію з матеріалів справи з даними довідки.
		Водночас Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23 наголосив, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
		Передчасними є висновок судів, який стверджує, що сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону у Чернігівській області під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100  000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
		Крім того, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції, що сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.
		Ці твердження ігнорують фактичну практику, згідно з якою, у тому числі, на підставі таких наказів або розпоряджень видаються довідки про безпосередню участь у бойових діях чи заходах. Отже, бойовий наказ або розпорядження є невід`ємною частиною документального підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях.
		У постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в НОМЕР_5 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібно у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23).
		Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 наголошував, що посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів безпосередньої участі в бойових діях чи в забезпеченні таких заходів та не наведено конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах, є безпідставними, оскільки такі документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах) не можуть знаходитися у позивача, оскільки зазначені вище документи оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу військовослужбовець.
		Безпідставними є посилання судів попередніх інстанцій на те, що позивачем не надано достатніх доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а бездіяльність іншої військової частини (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не складання та не направлення відповідачу інформації та документів (у тому числі відповідних довідок), стосовно позивача не є предметом спору у цій справі, оскільки документи щодо участі у бойових діях оформлює командир військової частини де проходить службу військовослужбовець, і такі документи не можуть бути в розпорядженні позивача. Згадка судів попередніх інстанцій про те, що бездіяльність начальника НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) не є предметом спору, є недоречним, оскільки суть спору полягає в неможливості вирішення питання про право позивача на виплати без необхідних документів, а відсутність таких документів (списків та довідок) заважає суду правильно оцінити обставини справи.
		Поза увагою судів залишилося те, що згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.
		Таку позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 та зазначив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не впливає на право позивача на отримання винагороди за участь у бойових діях або заходах з національної безпеки. Суд підкреслив, що участь військовослужбовців підтверджується сукупністю документів (згідно з пунктом 4 наказу № 392-АГ), серед яких бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та інші офіційні документи, і цей перелік не змінився після введення в дію наказу від 01.12.2022 № 628-АГ.
		Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 (також у постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23) зазначив, що, дійшовши висновків про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди попередніх інстанцій так і не з`ясували основного питання, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував військовослужбовець НОМЕР_6 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_7 ), якого, відповідно до бойового наказу, було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) упродовж всього спірного періоду та чим це підтверджується. Адже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи у відрядженні в НОМЕР_5 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ), але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час. Саме ці обставини мають значення для правильного вирішення спору і їх не можна залишати поза увагою. 
		Ураховуючи указану практику Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та їх висновки, насамперед безпідставною є позиція судів попередніх інстанцій  про не застосування до спірних правовідносин наказів № 392-АГ (набирає чинності та застосовується з 01.08.2022) та № 628-АГ(набирає чинності та застосовується з 01.12.2022) при вирішенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
		У той же час висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору є передчасними, оскільки не ґрунтуються на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.
		З мотивувальної частини судових рішень можна зрозуміти, що суди попередніх інстанцій побудували свої висновки - за наслідками оцінювання доказів, які є у справі.
		При цьому суди попередніх інстанцій фактично обов`язок доведення виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) у спірний період поклали на позивача.
		Варто зауважити, що виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення/здійснення (пункт 1 Постанови № 168). З цієї позиції повнота судового розгляду передбачала б з`ясування (у сукупності): які завдання/заходи виконував військовослужбовець ОСОБА_1 , перебуваючи у відрядженні в підпорядкуванні НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) упродовж спірного періоду. Колегія суддів звертає увагу на важливість цих обставин для правильного вирішення справи.
		Утім, суди попередніх інстанцій не вжили всіх, визначених законом, заходів і не встановили всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, через що дійшли передчасних висновків по суті справи. 
		Такий підхід призвів до неповного встановлення фактичних обставин участі позивача у бойових діях або заходах, що вплинуло на рішення про виплату додаткової винагороди за весь період його участі у таких діях або заходах.
		Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.
		Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а наголошував щодо обов`язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, згідно зі статтями 2 та          9 КАС України.
		Виходячи з принципу офіційного з`ясування обставин у справі, суд зобов`язаний визначити характер спірних правовідносин, зміст позовних вимог та матеріальний закон, а також установити факти, які лежать в основі позову й заперечень. Суд має з`ясувати й витребувати докази на підтвердження цих фактів.
		Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, то, з урахуванням повноважень касаційного суду (частина друга статті 341 КАС України), відсутня можливість перевірити правильність їх висновків загалом по суті спору.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		З урахуванням наведеного, перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття цього касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин цієї справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення. 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд   
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Луганського окружного адміністративного суду. 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк  Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...