Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/21655/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 13.03.2025. Зареєстровано: 14.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2025.
Дата набрання законної сили: 13.03.2025
Номер судового провадження: К/990/22814/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 березня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 380/21655/21
		адміністративне провадження № К/990/22814/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Жука А.В.,
		суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №380/21655/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року (головуючий суддя Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року (колегія суддів у складі головуючого судді Довгої О.І., суддів - Глушка І.В., Запотічного І.І.),
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		1.  ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 серпня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року (далі - Постанова №704) та з урахуванням раніше виплачених сум;
		- зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 серпня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати суми одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум;
		- зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати суми грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум;
		- зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 суму грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015-2020 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 та з урахуванням раніше виплачених сум.
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що у період проходження служби з 30 січня 2020 року по 05 серпня 2020 року відповідач нарахував йому грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.
		3. Звертав увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а тому вважав, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
		 
		Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
		4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
		6. Вирішили, що оскільки пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратив чинності і за юридичною силою є вищим за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, то відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		7. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
		8. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції чинній з 29 січня 2020 року.
		9. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги зазначає, що з 29 січня 2020 року, після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №826/6453/18, пункт 4 Постанови №704 діє в попередній редакції.
		10. Зауважує, що саме застосування прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року (а не 50% розміру мінімальної заробітної плати) як розрахункової величини для обчислення розміру його посадового окладу та окладу за військове звання є предметом його позовних вимог.
		Позиція інших учасників справи
		11. 20 вересня 2022 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому, посилаючись на об`єктивність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
		Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
		12. 23 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
		13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2022 року для розгляду справи №380/21655/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		14. Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі №380/21655/21 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		15. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року закінчено підготовчі дії, справу №380/21655/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		16. ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
		17. 19 червня 2020 року, наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №251 ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		18. 05 серпня 2020 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №159 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
		19. У вересні 2021 року представником позивача подано заяву до Військової частини НОМЕР_1 з метою здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 серпня 2020 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2020 року.
		20. Окрім того, в указаній заяві містились вимоги здійснити перерахунок виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2020 років, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2020 року.
		21. Військова частина НОМЕР_1 листом від 29 жовтня 2021 року №95/1288 відмовила ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 05 серпня 2020 року, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
		22. Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
		ІІІ. Позиція Верховного Суду 
		23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		24. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		25. У межах цієї справи спірним питанням є правильність нарахування позивачу грошового забезпечення та інших належних йому виплат у період з 30 січня 2020 року по 05 серпня 2020 року.
		26. ОСОБА_1 звертає увагу на дату ухвалення постанови Шостим апеляційним адміністративним судом - 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, та вважає, що з цієї дати його посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, має визначатися [за правилами пункту 4 Постанови №704] шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року (у випадку з позивачем - на 01 січня 2020 року), а не «на 01 січня 2018 року» (протягом спірного періоду, як було чи могло б бути згідно з пунктом 6 постанови №103, якби не судове рішення у справі №826/6453/18) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704.
		27. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції, чинній з 29 січня 2020 року.
		28. Колегія суддів зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції, чинній з 29 січня 2020 року [дати постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18], який викладено, зокрема, у постановах від 14 листопада 2024 року у справі №580/3452/22, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23, від 27 лютого 2023 року у справі №640/11131/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 та інших.
		29. Практика Верховного Суду щодо застосування указаної норми права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи і далі зазначає таке.
		30. Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
		31. Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 
		32. Постанова №704 набула чинності 01 березня 2018 року.
		33. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 постанови №103).
		34. Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
		35. Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 [01 березня 2018 року] пункт 4 вже був викладений у редакції змін, внесених пунктом 6 Постанови №103, та, відповідно, передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
		36. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
		37. З урахуванням викладеного, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103. 
		38. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі суди попередніх інстанцій зазначили, що пункт 4 Постанови №704 у первинній редакції містив, у тому числі, прив`язку до величини «не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» і при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням указану частину пункту 4 Постанови №704 не можна залишати поза увагою.
		39. Суди указали, що пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Тобто, з моменту набрання чинності цим Законом на законодавчому рівні існує заборона застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
		40. Суди вирішили, що оскільки норма пункту 3розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за пункт 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, то відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		41. Колегія суддів вважає помилковим такий висновок судів попередніх інстанцій та зазначає, що установлене пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка ураховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
		42. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування у спірному періоді пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції.
		43. Для правильного вирішення цієї справи необхідно установити всі фактичні обставини, які лежать в основі позовних вимог та заперечень та з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
		44. Зокрема, потрібно дослідити довідку про нараховане грошове забезпечення (том 1, а.с.12) та копію грошового атестату (том 1, а.с.13-14), з`ясувати розмір нарахованих та виплачених позивачу сум та надати оцінку розрахунку позивача, наведеному у тексті позовної заяви.
		45. Однак, суд касаційної інстанції, в силу положень статті 341 КАС України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може установлювати або вважати доведеними обставини, які не були установлені в оскаржуваних судових рішеннях.
		46. Оскільки для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та установити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		47. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
		48. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		49. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх установлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення судів попередніх інстанцій - скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		IV. Висновки щодо судових витрат
		50. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі №380/21655/21 скасувати.
		3. Справу №380/21655/21 направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується. 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...