Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/17441/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2025.
Дата набрання законної сили: 11.03.2025
Номер судового провадження: 51-3064км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022100080002514

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 березня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 759/17441/22
		провадження № 51-3064км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі:
		головуючого                       ОСОБА_1 ,  
		суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання                            ОСОБА_4 , 
		прокурора                           ОСОБА_5 ,
		засудженого                       ОСОБА_6 ,
		захисника                            ОСОБА_7 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100080002514, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 89 КК раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього певні обов`язки.
		Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 185 КК, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 200 КК, рішення щодо яких не оскаржуються. 
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
		Так, 12 вересня 2022 року у нічний час доби ОСОБА_6 , неподалік будинку № 4/56 по вул. Чорнобильській у м. Києві, звернув увагу на потерпілу ОСОБА_10 , котра знаходилась на землі біля відділення «Приватбанку» в стані сильного алкогольного сп`яніння. Проходячи повз неї, ОСОБА_6 помітив мобільний телефон, який був при жінці, та вирішив незаконно заволодіти ним шляхом крадіжки, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення. 
		Скориставшись тим, що ОСОБА_10 знаходилась в стані сильного алкогольного сп`яніння і спала, а також відсутністю сторонніх осіб на вулиці, ОСОБА_6 непомітно для потерпілої взяв та забрав собі мобільний телефон, в якому були вмонтовані сім-карти мобільних операторів зв`язку. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 3 325 грн.  
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На думку засудженого судові рішення є необґрунтованими, незаконними і невмотивованими, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах, якими не підтверджується поза розумним сумнівом його вина у вчиненні інкримінованого злочину. Стверджує, що його було затримано з порушеннями вимог закону, при цьому застосовано кайданки, однак протокол затримання не складався, підстави затримання не повідомлялись та права йому не роз`яснювались. При цьому, працівниками поліції було проведено його особистий обшук без понятих та без фіксації таких дій, після чого було складено протокол огляду місця події, яким оформлено вилучення телефону. Крім іншого, зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні постанови про призначення групи слідчих, а саму справу відносно нього було сфабриковано. Судами не спростовано версію того, що потерпіла могла загубити свій телефон, не було встановлено конкретний час вчинення злочину, не доведено використання умов воєнного стану, а також безпідставно відхилено клопотання захисту, зокрема, щодо долучення до матеріалів справи відомостей сервісу геолокації Гугл телефон, які підтверджують його непричетність до скоєння злочину. Отже, версія сторони обвинувачення про викрадення ним телефону потерпілої є хибною, оскільки на її підтвердження не надано жодного доказу. Апеляційний суд перебрав на себе функції обвинувача та протиправно відшукував докази на користь обвинувачення, при цьому не здійснив належної перевірки доводів, наведених стороною захисту, та не надав на них відповідей, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За приписами ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. 
		Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Отже, апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної гл. 31 КПК процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження і дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК і ст. 419 або 420 цього Кодексу.
		Така перевірка має бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне і справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
		Відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. 
		При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
		Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_6 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження вироком районного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану.
		Не погодившись із вироком суду захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просив скасувати оскаржуване судове рішення і закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 . При цьому, захисник просив в порядку ч. 3 ст. 404 КПК повторно дослідити докази. 
		Зокрема, захисник зазначав, що вирок є незаконним і необґрунтованим, а висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину є передчасними. Стверджував, що суд в порушення вимог ст. 94 КПК не оцінив усіх зібраних доказів та не навів мотивів, з яких виходив, стверджуючи, що саме ОСОБА_6 вчинив злочин. При цьому, в основу вироку покладено недопустимі докази, зокрема, протокол огляду місця події від 16 вересня 2022 року та вилучений під час цієї слідчої дії мобільний телефон. 
		В обґрунтування своєї позиції захисник вказував, що відповідно до рапорту від 16 вересня 2022 року, під час відпрацювання матеріалу зареєстрованого за заявою потерпілої, було виявлено ОСОБА_6 близько 19:00 по АДРЕСА_1, у якого, під час поверхневої перевірки було виявлено викрадений мобільний телефон. При цьому, захисник зазначав, що до ОСОБА_6 було застосовано спеціальний засіб - кайданки, тобто його було фактично затримано уповноваженою особою, проте протокол затримання складено не було. Працівниками поліції проведено особистий обшук ОСОБА_6 за відсутності понятих та без фіксації зазначених дій, однак йому не було роз`яснено права та не повідомлено підстави затримання. Згідно з протоколом огляду місця події від 16 вересня 2022 року (складеним через 2 години після затримання ОСОБА_6 ) було вилучено мобільний телефон, проте у протоколі не зазначено в якій спосіб було проведено таке вилучення. Отже, з метою надання таким діям законного характеру, працівниками поліції і було оформлено протокол огляду місця події, який на думку захисника, взагалі не мав бути складений за цих обставин.  
		Захисник стверджував, що ОСОБА_6 отримав телефон для зарядження від третьої особи, яку на досудовому розслідуванні було встановлено, ця особа фактично відмовилась від дачі показів. Слідство не встановлювало факту перебування цієї особи в той же час поряд з обвинуваченим. ОСОБА_6 отримав телефон для здійснення підзарядки та вважав, що це майно належить третій особі. Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги того факту, що телефон був заблокований і дістатися фізично до телефонної книги з метою встановлення можливого власника телефону для його повернення не уявлялося можливим. 
		Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи роздруківки з мобільного терміналу НОМЕР_2 ( ОСОБА_6 ) телефон був разом з ОСОБА_6 за його постійним місцем проживання. Це також підтверджується відомостями геолокації сервісу Гугл з телефону ОСОБА_6 , однак на це суд уваги не звернув.
		Також захисник зазначав про порушення вимог ст. 290 КПК щодо невідкриття матеріалів та про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону через некоректно сформульоване обвинувачення. 
		Отже, захисник стверджував, що ОСОБА_6 не причетний до викрадення телефону потерпілої, а протилежні висновки суду не підтверджені жодним доказом, що наявні в матеріалах кримінального провадження.
		З матеріалів справи вбачається, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 . Захисник звернув увагу, що відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про опрацювання номерної інформації в ході досудового розслідування, мобільний телефон ОСОБА_6 в період вчинення кримінального правопорушення був підключений до іншої базової станції оператора мобільного зв`язку, ніж телефон потерпілої, що підтверджує неможливість вчинення ним злочину. Також захисник зазначав, що в матеріалах справи відсутня постанова про призначення групи слідчих, що свідчить про недопустимість доказів, оскільки вони зібрані неуповноваженими особами. 
		Враховуючи вищенаведене, сторона захисту просила скасувати вирок суду і закрити кримінальне провадження.
		Проте, у результаті перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів установила, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу сторони захисту, хоч і навів суть усіх зазначених в ухвалі доводів, проте належним чином їх не перевірив, тобто не дав відповідей на усі доводи скарги та не мотивував належним чином свого рішення про залишення останньої без задоволення.
		Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, за обставин, які відповідають висунутому обвинуваченню. 
		Обґрунтовуючи своє рішення апеляційний суд вказав, що вина ОСОБА_6 у вчиненні крадіжки доведена безпосередньо дослідженими та наведеними у вироку доказами, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_10 , протоколами прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, огляду місця події, огляду речей, висновком експерта та протоколом огляду диску.  
		Однак, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, виходячи з наступного.
		Так, судом першої інстанції встановлено, що 12 вересня 2022 року у нічний час доби ОСОБА_6 , звернув увагу на потерпілу котра знаходилась на землі в стані сильного алкогольного сп`яніння та проходячи повз, помітив мобільний телефон, який був при жінці, яким вирішив заволодіти шляхом крадіжки. Скориставшись тим, що ОСОБА_10 знаходилась в стані сильного алкогольного сп`яніння і спала, а також відсутністю сторонніх осіб на вулиці, ОСОБА_6 взяв та забрав собі мобільний телефон, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд. 
		Разом з цим, сторона захисту наполягала на непричетності ОСОБА_6 до крадіжки мобільного телефона потерпілої. 
		Зокрема, ОСОБА_6 пояснював, що 11 вересня 2022 року приблизно о 22:00 він повертався додому та зустрів знайомого з жінкою, котра дала йому мобільний телефон і попросила його підзарядити, на що він погодився та поставив телефон вдома на зарядку. Вони домовились зустрітися через пів години, щоб повернути телефон. Приблизно о 23:00 він повернувся на вказане місце, але там вже нікого не було, і він заніс телефон до себе додому. 12 вересня 2022 року, коли він повернувся з роботи, консьєрж дав йому записку з номером телефону від працівників поліції, яким він зателефонував. Після чого він віддав вказаний телефон працівникам поліції. До того, 12 вересня 2022 року він заходив до кафе, де зустрівся з сусідом з яким вживали алкоголь. Телефон був у нього вдома той час. Зазначив, що з потерпілою він не знайомий та 11 вересня 2022 року її не бачив. 
		Суд апеляційної інстанції на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину послався на показання потерпілої ОСОБА_10 , котра у суді першої інстанції пояснила, що 11 вересня 2022 року приблизно о 22:00-22:15 вона поверталась додому з гостей, де вживала алкоголь. Дійшовши майже до відділення банку, хтось йшов за нею та вдарив ззаду по голові, від чого вона впала. У неї з собою була сумка через плече, в якій був телефон та гаманець. Коли прийшла до тями, над нею стояли ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , котрі забрали у неї сумку та сережки. Відсутність телефону виявила наступного дня о 8:00, а до поліції пішла у четвер, де написала заяву. Вона не бачила особу, котра її вдарила, на вулиці було зовсім темно та жодного освітлення. З протоколу прийняття заяви від ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення від 16 вересня 2022 року (т. 2 а.с. 16) убачається, що 11 вересня 2022 року близько 22:30 за адресою: АДРЕСА_2 , двоє невідомих осіб шляхом відкритого заволодіння вирвали з рук потерпілої ОСОБА_10 сумку, в якій були банківська картка, мобільний телефон та зірвали з вух сережки. 
		Також, апеляційний суд послався на: протокол огляду місця події від 16 вересня 2022 року зі схемою (т. 2 а.с. 17-22), відповідно до якого було оглянуто ділянку місцевості за адресою: АДРЕСА_2 . В протоколі зазначено, що на відділенні банку камери відеоспостереження відсутні; протокол огляду речей від 20 вересня 2022 року з ілюстративною таблицею до нього (т. 2 а.с. 24-26), відповідно до якого було оглянуто коробку для мобільного телефону «Redmi» 8 RubyRed; висновок експерта (т. 2 а.с. 30-36) щодо встановлення ринкової вартості вказаного мобільного телефону, а також срібних сережок; протокол огляду місця події від 16 вересня 2022 року з ілюстративною таблицею до нього (т. 2 а.с. 94-98), в ході якого ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон червоного кольору; протокол огляду речей від 21 вересня 2022 року (т. 2 а.с. 100-103), з якого видно, що слідчим в присутності потерпілої ОСОБА_10 було оглянуто вищезазначений мобільний телефон, в ході огляду встановлено, що телефон розряджений, тому перевірити його вміст не вдалося. Крім цього, апеляційний суд послався на протокол огляду диску від 15 листопада 2022 року з інформацією ПрАТ «ВФ Україна» щодо з`єднань мобільного терміналу абонентського номеру НОМЕР_1 в період часу з 11 по 13 вересня 2022 року, який згідно матеріалів справи належить засудженому ОСОБА_9 . 
		Однак, на думку колегії суддів, висновок суду апеляційної інстанції про те, що переліченими доказами підтверджується винуватість ОСОБА_6 у викраденні мобільного телефону потерпілої ОСОБА_10 , не є належним чином обґрунтованим.
		Так, з вищевказаних доказів вбачається, що в день події потерпіла мала при собі мобільний телефон, котрий був у сумці. Коли вона прийшла до тями, то побачила як над нею стояли ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , котрі забрали у неї сумку та сережки. Вказані події відбувались 11 вересня 2022 року, а 16 вересня 2022 року вона звернулась із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, в якій зазначила, що двоє невідомих осіб вирвали з її рук сумку, в якій були банківська картка, мобільний телефон, а також зняли з вух сережки. Згідно з протоколом огляду місця події ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон червоного кольору. 
		При цьому, як в суді першої так і апеляційної інстанції засуджений пояснював, що не вчиняв крадіжки телефону, з потерпілою він не знайомий та в день події її не бачив. Телефон йому надали треті особи, котрі попросили його підзарядити, однак в подальшому, не з`явились на домовлене місце зустрічі. При цьому, коли від консьєржа отримав записку від працівників поліції, він зателефонував їм та в подальшому видав мобільний телефон.
		Отже, на думку колегії суддів, доводи сторони захисту про непричетність  ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого злочину, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не надав на них вичерпні відповіді, чим порушив вимоги ст. 419 КПК, та дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.
		Крім того, враховуючи, що сторона захисту у скарзі наполягала на непричетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому злочину та вказувала на відсутність достатніх доказів для доведення його винуватості, апеляційний суд у контексті таких доводів повинен був перевірити, чи правильно районний суд установив фактичні обставини кримінального провадження, перевірити оцінку доказів з точки зору їх допустимості й достовірності та з`ясувати, чи доводять вони поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, і чим саме спростовуються доводи сторони захисту про протилежне, адже суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка має повноваження переглянути вирок на зазначених засудженим підставах та усунути відповідні порушення, допущені районним судом, у разі їх виявлення.
		Таким чином, апеляційний суд не пересвідчився в необґрунтованості аргументів сторони захисту, не дав вичерпних і повних відповідей на них та не спростував їх належним чином, не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою, тоді як формальний підхід до розгляду аргументів сторони захисту є недопустимим, їхнє спростування повинно бути переконливим із наведенням доказів, оцінка яких відповідає ст. 94 КПК.
		Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що позбавляє можливості перевірити в касаційному порядку правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.
		Отже, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Колегія суддів не перевіряє інших доводів касаційної скарги засудженого, оскільки вони пов`язані з оцінкою доказів, що потрібно здійснити суду апеляційної інстанції в ході нового розгляду, тому, з огляду на зміст доводів і вимог засудженого, його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи сторони захисту і обставини, що становлять предмет доказування, та з дотриманням положень гл. 31 КПК ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...