Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/5888/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 14.03.2025. Зареєстровано: 14.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/466/334/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024141380000663

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 466/5888/24
		Провадження № 1-кп/466/334/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		з участю прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141380000663 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, з повною загальною освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі , не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,- 
		 встановив : 
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення обороноздатності держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17,20 частини першої статті 106 Конституції України, на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 24.02.2022 Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», на усій території України оголошена та проводиться загальна мобілізація військовозобов`язаних. З метою проведення мобілізації, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 був запрошений для проходження військово-лікарської комісії, яку 01.08.2023 пройшов у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до довідки військово - лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний № 166/4807 придатний для військової служби у Збройних Силах України та інші військові формування на особливий період.
		Проте, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про дію воєнного стану на території України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, будучи придатним до військової служби, за відсутності інших підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, передбачених ст. 23 Закону України Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», достовірно знаючи про проведення загальної мобілізаціїна території України та призову резервістів до лав Збройних Сил України,підтримки м. Львова, що за адресою: АДРЕСА_3 отримав повістку про прибуття о 07 год. 00 хв. 02.08.2023 за адресою: АДРЕСА_3 для подальшої відправки у війська.
		У подальшому, ОСОБА_4 , будучи попередженим про 
		кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336 КК України, а також належним 
		чином повідомленим у встановленому Законом порядку про явку о 07 год. 00 хв. 
		02.08.2023 до 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_3 для 
		подальшої відправки у війська, усвідомлюючи наслідки неявки, розуміючи 
		протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та 
		бажаючи їх настання, діючи умисно, не прибув до 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за 
		адресою: АДРЕСА_3 та не попередивши про поважність причин 
		своєї неявки, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, 
		тобто без поважних причин відмовився від проходження військової служби, чим 
		порушив вимоги ст. 65 Конституції України, вимоги Закону України «Про військовий
		обов`язок і військову службу» та вимоги Указу Президента України №69/2022 від 
		24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію».
		В судовому засіданні обвинувачений не визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні. Зазначив, що за станом здоров`я не має змоги проходити військову службу. Він не згідний з висновком ВЛК, яким йому було визнано придатним для служби в лавах Збройних Сил України. Він не довіряє працівникам ТЦК, не бажає проходити службу в ЗСУ, так як боїться за своє життя. Просить суворо його не карати та з врахуванням незадовільного стану здоров`я, призначити йому покарання , не пов`язане з позбавленням волі .
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України повністю доводиться наданими стороною обвинувачення доказами.
		Зокрема, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, що врегульовано ст. 84 КПК України.
		Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		В ході судового розгляду суд дав наступну оцінку матеріалам , що були представлені стороною обвинувачення у якості доказів винуватості особи. 
		Зокрема, 08.05.24 до ЄРДР було внесено відомості ( а.с. 30) про те, що ОСОБА_4 , який 01.08.23 пройшов військово-лікарську комісію у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою АДРЕСА_3 та отримав від відповідальної особи повістку про явку на 02.08.23 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для відправлення у військові частини для проходження військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією не прибув у вказаний час до місця призову. Про вказаний факт було складено рапорт від 08.05.23 ( а.с. 31) .
		В судовому засіданні сам обвинувачений не заперечив факт того, що йому було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 02.08.23 , 07. год. Розписка про отримання такої повістки була предметом дослідження і в ході судового розгляду ( а.с. 35). 
		Згідно довідки ВЛК від 01.08.23 ( а.с. 36 ), ОСОБА_4  був визнаний придатним до військової служби за мобілізацією.
		В ході перевірки посилань обвинуваченого на невідповідність вказаної довідки дійсному стану його здоров`я, судом неодноразово оголошувалась перерва для надання можливості ОСОБА_4 повторно пройти ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7  з представленням всіх наявних у нього медичних документів про дійсний стан його здоров`я . 
		Між тим, обвинувачений не скористався такою можливістю, натомість в судовому засіданні зазначив , що не бажає проходити службу в ЗСУ та наміру проходити повторно ВЛК не має. 
		З наданих обвинуваченим в розпорядження суду медичних документів ( а.с.23-26 , 54-55, 60) неможливо зробити висновок про те, що у обвинуваченого є захворювання, що унеможливлюють проходження ним служби за мобілізацією. 
		В ході судового розгляду були досліджені також за клопотанням прокурора документи , що не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України, зокрема : постанова про створення групи прокурорів ( а.с. 32, супровідні листи ( а.с. 33-34 ) , протокол огляду предмету від 17.05.24 ( а.с. 37-38), постанова про визнання речовим доказом від 17.05.24 ( а.с. 39-41). 
		Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.
		Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов`язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.
		Статтею 336 Кримінального кодексу України, передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. Злочин, передбачений вказаною статтею, має формальний склад та не є триваючим за своєю суттю. Факт вчинення суспільно небезпечного діяння (яке складає об`єктивну сторону злочину) утворює закінчений злочин. Об`єктивна сторона злочину в диспозиції ст. 336 КК визначена із застосуванням терміну «ухилення». Ухилятися - означає намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось. Таким чином зміст ухилення як діяння (дія чи бездіяльність) визначається змістом того, від чого ухиляється особа, в даному випадку - змістом понять «мобілізація» і «призов за мобілізацією». У статті 336 КК ці поняття не розкриваються, що свідчить про те, що її диспозиція є бланкетною.
		Однак, згідно з ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачає, що чоловіки віком від 18 до 60 років зобов`язані за викликом з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Відповідно виклик здійснюється шляхом вручення повісток.
		Згідно з Законом України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
		Відповідно до визначень наданих у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року під мобілізацією розуміється - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного вище Закону під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.
		Ухилення громадян від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану вкрай негативно впливає на укомплектованість військових частин і підриває обороноздатність країни в умовах відсічі збройній агресії російської федерації, яка загрожує життю, здоров`ю, безпеці всіх громадян і самому існуванню нашої держави.
		Відповідно до п. 56 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» від 21 березня 2002 р. №352 оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Мобілізаційне розпорядження - це документ, який вручається військовозобов`язаному громадянину після проходження ним медичної комісії та визнання його придатним до військової служби для подальшої мобілізації.
		Отже, військовозобов`язаний ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою АДРЕСА_3 , пройшовши медичний огляд, що проводився військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби, яким останнього визнано придатним до військової служби, отримавши під розписку мобілізаційне розпорядження, проставивши свій власноручний підпис про отримання та повідомлення на 02.08.23, 0 07 год, не з`явився та не повідомив про місце свого перебування, не надав доказів поважності причин неявки. Вказане, суд вважає, містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, що інкриміноване ОСОБА_4 органом досудового розслідування передбаченого ст.336 КК України.
		Таким чином, суд, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, особу винного, який не судимий, вчинив правопорушення вперше, має постійне місце проживання, його вік, сімейний стан.
		Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, відповідно до ст.ст. 66,67 КК України обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
		Суд приймає до уваги те, що покарання є заходом примусу, від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
		На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі.
		Вирішуючи питання можливості застосування ст.ст.69, 75 КК України, суд виходить з наступного.
		Судовим розглядом не встановлено пом`якшуючих покарання обставин у обвинуваченого ОСОБА_4 у зв`язку з чим підстав для застосування ст.69 КК України немає.
		Крім цього, суд враховує те, що практика звільнення від відбування покарання осіб, що вчинили дії, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_4 може створити небезпечні прецеденти можливості фактично безкарного нехтування військовозобов`язаними своїм конституційним обов`язком захисту Вітчизни. У цьому контексті особливе значення має необхідність і достатність призначеного покарання для досягнення визначеної у частині 2 статті 50 КК України мети загальної превенції - запобігання вчиненню нових аналогічних злочинів не лише засудженими, а й іншими особами.
		При цьому суд керується не лише формальними критеріями визначеними кримінальним законодавством, а враховує реальний ступінь небезпеки відповідних діянь для інших осіб, інтересів держави, суспільства з огляду на особливості даного конкретного злочину, спосіб, наслідки, обстановку, а також соціальний контекст його вчинення. Оцінюючи наведені у вироку обставини, суд приходить до переконання про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без реального відбування покарання з врахуванням відсутності у санкції статті альтернативи покарання.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Запобіжний захід у справі не обирався. Всдуові витрати відсутні. 
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
		 ухвалив:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
		Речові докази - оригінал довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6  ОСОБА_4  від 01.08.23 за № 4807 та оригінал розписки про отримання повістки  залишити при матеріалах справи. 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		обов`язок і військову службу» та вимоги Указу Президента України №69/2022 від 
		 
		  Суддя   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...