Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/1196/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 14.03.2025. Зареєстровано: 14.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/161/545/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024030000000384

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/1196/25 
		Провадження № 1-кп/161/545/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		       м. Луцьк                                                         13 березня 2025 року 
		Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
		головуючого - судді        -                                 ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря -                                 ОСОБА_2 ,
		прокурора        -                                         ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого -         ОСОБА_4 ,
		потерпілої - ОСОБА_5 ,
		представника потерпілої - ОСОБА_6 
		захисників -                 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024030000000384, що надійшов з Волинської обласної прокуратури 21.01.2025 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого,
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4  28 серпня 2024 року близько 21.33 год., керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz» модель «E 270 CDI» р.н.з.  НОМЕР_1 , рухаючись неподалік будинку №19 по вулиці Центральна (Тарасова) с.Милуші Луцького району Волинської області, у напрямку руху від міста Ковель до міста Луцьк, із перевищенням допустимої швидкості руху в населених пунктах - понад 50 км/год, проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, а саме: своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який переходив проїзну частину дороги з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля. 
		Згідно висновку судово-медичної експертизи №450 від 30.09.2024 пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травматичних ампутацій численних ділянок тіла - голови, нижніх кінцівок, розтрощення голови, розтрощення тулуба, множинних зламів кісток скелету із розривами та забоями внутрішніх органів, множинних саден всього тіла, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» від 17.01.1995 року, наказ №6, п.2.1.3 - дані тілесні ушкодження належать до тяжких, як небезпечних для життя в момент спричинення, і в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілого. Смерть ОСОБА_9 настала від травматичної ампутації численних ділянок тіла.
		В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди i наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 2.3. б), п. 12.3, п.12.4, п. 12.9. б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, зі змінами та доповненнями.
		- в порушення вимог п.2.3 б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керування транспортним засобом та, відповідно, не зреагував на зміну дорожньої обстановки;
		- в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України - у разі виявлення небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
		- впорушення вимог п.12.4 Правил дорожнього руху України - у населеному пункті рухався із швидкістю більше 50 км/год;
		- в порушення вимог п.12.9 б) Правил дорожнього руху України, перевищив максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу визнав, одночасно розмір заявленої моральної шкоди вважав дещо завищеним, погоджуючись на відшкодування суми такої шкоди, що буде визначена судом. На момент судового розгляду завдану потерпілій шкоду ним не відшкодовано. 
		Суду дав показання, що 28 серпня 2024 року у вечірню пору (близько 21.33 год), автомобілем марки «Mercedes-Benz» р.н.з. НОМЕР_1 їхав, зі швидкістю приблизно 90 (+_) км/год з м.Ковеля у м.Луцьк. Однак в с.Милуші Луцького району Волинської області, розминався з фурою, глянув у бокове дзеркало, не побачив як чоловік переходив дорогу (поза межами пішохідного переходу), в результаті чого допустив на нього наїзд. Вийшовши з автомобіля, побачив, що він не живий та викликав поліцію.
		Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання, що загиблий ОСОБА_9 є її чоловіком, який фактично був її єдиною рідною людиною. 28.08.2024 по телефону вона дізналась про дорожньо-транспортну пригоду від працівників поліції, а коли вийшла на дорогу, де сталась ця подія, то побачила жахливу картину. Саме ДТП трапилось біля їх будинку, чоловік переходив дорогу до магазину, очевидці розповідали, що він пропустив 2 автомобілі і почав переходити. Раптово, на шаленій швидкості, з`явився автомобіль обвинуваченого, та збив його. Чоловіка буквально розірвало на шматки від удару, вона збирала частини його тіла (ноги, голову та тулуб) по дорозі та складала у мішки, доставивши його до моргу просто у двох мішках. Вона пережила страшне потрясіння, велику біль, втрата рідної їй людини не дає налагодити свій побут та життя і до сьогодні. Стверджує, що обвинувачений рухався зі значно більшою швидкістю, ніж ту, яку він зазначає в засіданні, оскільки до неї підходили свідки та казали, що вони самі порушили ПДР, оскільки рухались зі швидкістю 117 км/год, а обвинувачений, перед наїздом, їх обганяв. Протягом усього періоду проведення досудового розслідування обвинувачений та захисники кілька разів вимагали проведення слідчих експериментів, оскільки їх щось не влаштовувало у попередніх діях, що змушувало знову та знову переживати ті страшні хвилини а, відтак, знову страждати. Він та його сім`я приїздили до неї, однак такі їх розмови ні до чого хорошого не призводили, оскільки вони щоразу наголошували, що її чоловіка вже не повернеш, а обвинувачений - молода людина, в нього все ще попереду, пропонували їй, що якщо їй потрібно буде виконати якусь роботу або ж вона потребуватиме допомоги, щоб зверталась до них. Жодного разу реально грошей, у якості компенсації, не надавали, хоча казали, що можуть надати 2 000 доларів США, перед останнім судовим засіданням пропонували 3 000 доларів США, наголошуючи, що якщо вона їх не отримає, а обвинуваченому призначать покарання у виді позбавлення волі, то вона взагалі нічого не отримає. Від отримання цих коштів вона відмовилась, оскільки вважає, що їх мали намір надати лише для пом`якшення покарання, а тому щодо суми відшкодування покладається на розсуд суду. Просить задовольнити поданий нею позов про відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з обвинуваченого витрати на правову допомогу. 
		Моральну шкоду обґрунтовує тим, що втратила свого чоловіка, який був єдиною рідною та близькою людиною у її житті, що призвело до істотних змін в житті загалом та негативно позначилося на моральному і психологічному стані. Смерть чоловіка є непоправною і не вимірюється в жодному грошовому еквіваленті, наслідок, що настав, у зв`язку з діями обвинуваченого є незворотнім, і ці трагічні події назавжди змінили як її, так і її життя. Наслідки, що наступили, характер і глибина душевних, емоційних, моральних страждань, які вона переносить тривають і сьогодні, поновити попереднє становище неможливо.
		Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, просила врахувати, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, і вона, зазнала моральних страждань через втрату рідної людини та вважає, що зазначена нею сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 000 грн з обвинуваченого ОСОБА_4 та 96 000 грн з Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Група «ТАС», відповідають вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною, тому просить задовольнити заявлені нею позовні вимоги у повному обсязі.
		Щодо покарання, то, на її переконання, у діях обвинуваченого відсутнє щире каяття, а тому покарання має бути призначено у виді позбавлення волі, однак строк має визначити суд. 
		Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого,підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового провадження, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, не проводиться їх дослідження.
		Відповідно до ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. 
		Відповідно до п.20 ППВСУ №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів та ін.), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання та особу винного. 
		До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд, за наслідками судового розгляду, відносить повне визнання винуватості. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.
		При цьому, суд не відносить до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - щире каяття, оскільки, відповідно до сталої практики Верховного Суду основною формою прояву щирого каяття є повне визнання своєї вини та правдива розповідь про всі відомі обставини вчиненого злочину. Щире каяття повинно ґрунтуватись на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Визнання особою своєї вини автоматично не свідчить про наявність щирого каяття. 
		Така правова позиція відображена у постанові Верховного суду від 30.10.2018 (справа №559/1037/16к), згідно якої щире каяття повинно ґрунтуватись на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 щодо обставин вчинення кримінального правопорушення не дав детальних та вичерпних показань, зважаючи, на отримані пішоходом тілесні ушкодження (якого фактично розірвало від удару на шматки), є обґрунтованими сумніви у правдивості його показань щодо швидкості, з якою він рухався, жалю з приводу своєї поведінки не висловив, жодних реальних заходів для виправлення ситуації особисто не вжив, навіть посильної йому матеріальної допомоги потерпілій не надавав протягом тривалого часу, а фактично почав активні дії щодо пропозицій про відшкодування шкоди потерпілій лише перед закінченням судового слідства, на думку суду, з метою уникнення справедливого покарання, тому у його діях відсутнє саме «щире каяття».
		Окрім того, відсутня у його діях і така пом`якшуюча обставина, як активне сприяння розкриттю злочину, під якою, відповідно до позиції Об`єднаної палати ККС ВС від 22.02.2021 (справа №481/1754/18), розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину. 
		При призначенні покарання також слід враховувати і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а це означає з`ясування судом, насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст.12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, де проживає у багатодітній сім`ї,  по місцю попереднього навчання та по місцю роботи характеризувався  позитивно, вину у вчиненому - повністю визнав, хоча він і вчинив необережний злочин, однак, згідно ст.12 КК України, він відноситься до категорії тяжких злочинів, враховуючи характер допущених ним порушень - значне перевищення швидкості руху у населеному пункті, де проживає значна кількість людей, дітей тощо, навіть наявність двох пішохідних переходів не змусило обвинуваченого її зменшити, що, з великою вірогідністю і унеможливило б настання наслідків у виді смерті потерпілого, зважаючи на ту обставину, що він переходив дорогу поміж ними (при цьому, це порушення, допущене пішоходом, не зменшує суспільної небезпечності вчиненого ним злочину),  при цьому, саме такі порушення ПДР він вчиняв неодноразово, за що притягувався до адміністративної відповідальності, що також свідчить про відсутність щирого каяття після вчинених ним неправомірних дій та сплати відповідних стягнень, оскільки він стало продовжував таку поведінку, внаслідок чого і наступили тяжкі наслідки - смерть потерпілого, збитки потерпілій не відшкодовані на протязі тривалого часу з моменту ДТП, остання наполягає на позбавленні його волі та позбавленні його права керувати транспортними засобами, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ст. 286 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк (що, зважаючи на особу обвинуваченого, ближчий до мінімального) з позбавленням права керування транспортними засобами на максимально можливий строк. 
		При цьому, дані про особу винного - те, що він є особою молодого віку, не судимий, його позитивні характеристики, відсутність обставин, що обтяжують покарання, на думку суду, не утворюють підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		Призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права керування суд враховує, що саме наявність у обвинуваченого такого права спричинило ті тяжкі наслідки, що настали внаслідок наявності у нього такого права, а також, що він, протягом короткого часу наявності у нього такого права, був неодноразово притягнутий до адміністративної відповідальності, а на даний час - притягується і до кримінальної. 
		На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
		На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.1167, 1168 ЦК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_5  до обвинуваченого  ОСОБА_4 , Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування завданої моральної шкоди, задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
		І. в частині вимог про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_4 . 
		Так, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок ДТП 28.08.2024, спричиненої обвинуваченим ОСОБА_4 , настала смерть ОСОБА_9 , який був чоловіком потерпілої ОСОБА_5 . 
		Відтак між сторонами виникли правовідносини з приводу відшкодування моральної шкоди, оскільки потерпіла ОСОБА_5 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.
		На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.
		Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Розмір відшкодування моральної шкоди тісно пов`язаний з обставинами справи, з самою особою, оскільки різні протиправні дії призводять до неоднакових наслідків емоційно - психологічного характеру для різних потерпілих залежно від їхніх фізичних та психологічних особливостей тощо.
		Обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан потерпілого, можуть бути: неможливість продовжувати активне суспільне життя, втрата певних навичок та здібностей, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, втрата роботи, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.
		В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачу  ОСОБА_5 , як дружині загиблого, обвинуваченим ОСОБА_4  були спричинені моральні страждання, а також душевні страждання, у зв`язку з чим, враховуючи  майновий стан обвинуваченого, який на даний час не працює, по місцю роботи як він, так і члени його сім`ї отримували мінімальний дохід, та виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що моральна шкода у розмірі 904 000 (дев`ятсот чотири тисячі) грн, враховуючи глибину її душевних страждань, відповідатиме обсягу та характеру спричинених страждань потерпілої та характеру вимушених змін у її життєвих стосунках, а тому позовну вимогу потерпілої, в цій частині, задовольняє частково. 
		ІІ. в частині вимог про стягнення моральної шкоди з ПАТ «Страхова Грпа «ТАС»
		Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes-Benz» модель «E 270 CDI» р.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП застрахована полісом №ЕР-222601852 ( з 07.08.2024 по 06.08.2025 включно) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПАТ «Страхова Група «ТАС». Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 320 000 грн.
		До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
		Згідно з ст. 3 Закону №1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону №1961-IV).
		Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/180065/15-ц сформульовано правовий висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди ( пункт 35 цієї постанови).
		Відповідно до п.п. 27.1, 27.3, 27.5 Закону №1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
		Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
		З урахуванням наведеного та умов полісу ЕР-222601852 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності (страхова сума) страховика на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 320 000 грн.
		Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати на час вчинення кримінального правопорушення становив 8000 гривень.
		Згідно ст.27.3, ст.27 Закону 1961-ІV Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами, що становить 96 000 грн (8 000 * 12)
		За змістом Закону №1961-IV (ст.ст. 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо - транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.
		При цьому, несвоєчасне звернення або ж не звернення до страхової компанії для отримання страхового відшкодування, як про це зазначено у відзиві на позовну заяву, не є підставою для відмови у задоволенні цивільного позову, оскільки жодним законодавчим актом не передбачено обов`язку потерпілого звернутися попередньо до страховика, а не звернення до страховика не позбавляє права позивача звернутися до суду для стягнення страхового відшкодування, що повністю узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати ВС від 11.12.2019, справа №465/4287/15, провадження №14-406цс190.
		У зв?язку з наведеним, позовні вимоги ОСОБА_5 , яка була дружиною загиблого, до ПАТ «Страхова Група «ТАС» слід задовольнити повністю та стягнути страхове відшкодування сумі 96 000 грн. як компенсацію завданої моральної шкоди.
		Окрім того, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 і витрати на правову допомогу в сумі 25 (двадцять п`ять тисяч) грн, розрахунок яких підтверджується поданими документами: договором Б\Н від 18.09.2024, актом прийому наданих послуг від 10.03.2025, квитанцією до прибуткового касового ордера Б\Н від 18.09.2024.
		Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, повернути законному володільцеві, знищити та залишити у матеріалах кримінального провадження.
		Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .
		Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 03.09.2024, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, - скасувати. 
		Запобіжний захід - домашній арешт (з забороною залишати місце свого проживання у певний період доби, з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України), продовжений відповідними судовими рішеннями, залишити до набрання вироком законної сили.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.286 ч.2 КК України та призначити покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк - 3 (три) роки.
		Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5  до обвинуваченого  ОСОБА_4 , ПАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування завданої моральної шкоди, слід задовольнити частково.
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4  в користь потерпілої ОСОБА_5 904 000 (дев`ятсот чотири тисячі) грн завданої моральної шкоди та 25 (двадцять п`ять тисяч) грн витрат на правову допомогу.
		Стягнути з ПАТ «Страхова Група «ТАС» в користь потерпілої ОСОБА_5 страхове відшкодування сумі 96 000 (дев`яносто шість тисяч) грн. у якості компенсації завданої моральної шкоди.
		Речові докази: 
		-транспортний засіб «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 з іменним номером «AMG», що знаходиться на території спеціального майданчика ГУНП у Волинській області - повернути законному володільцеві - ОСОБА_10 ;
		-два кросівки (спецпакет PSP 3224931), що передані у камеру зберігання речових доказів ГУНП у Волинській області (квитанція від 23.09.2024) - знищити;
		-оптичний носій інформації - диск, на якому наявний рукописний напис «ДТП 28.08.2024 вул.Тарасова с.Милуші кп 12024030000000384 відео, вул.Тарасова, 18 с.Милуші», флеш-картку «Kingston» з написом «1937 HVHN 00350666716GB» з адаптером - залишити у матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4  в доход держави 32 631 (тридцять дві тисячі шістсот тридцять одну) грн 90 (дев`яносто) коп. судових витрат по справі за проведення експертиз.
		Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 03.09.2024 - скасувати. 
		Посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане ТСЦ 0742 на ім`я ОСОБА_4 , що вилучене на час тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та знаходиться у матеріалах кримінального провадження - передати на зберігання Територіальному сервісному центру 0742. 
		Запобіжний захід - домашній арешт (з забороною залишати місце свого проживання у певний період доби, з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України), продовжений відповідними судовими рішеннями, залишити до набрання вироком законної сили.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...