Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 191/5778/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 14.03.2025. Зареєстровано: 14.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2025.
Дата набрання законної сили: 30.07.2025
Результат оскарження 30.07.2025 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/191/2165/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 191/5778/24 
		Провадження № 2/191/2165/24
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 березня 2025 року                                                                 м. Синельникове 
		 
		Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючої судді - Форощук С.А.
		за участю секретаря судового засідання- Вехник С.Л.
		розглянувши згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що 02.01.2020 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту, Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: 1) тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 15 000,00 грн. (п.1.2. Договору); 2) тип кредитної карти: Картка «Універсальна»;3) строк кредитування: 20 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); 4)процентна ставка, відсотків річних: 43.2% (п.1.3 Договору); 5) кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору);6) розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але неменше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); 7) проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).
		На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 10/23,тип -Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку. 
		Згодом для зручності користування рахунком відповідач додатково отримав наступні картки: кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 09/23, тип -«Універсальна», кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 10/23, тип -«Універсальна», кредитна картка номер - НОМЕР_4 , строк дії - 07/25, тип -«Універсальна Gold» (заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 16.09.2021 року.
		В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 40,8 % річних. Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки порахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 р., відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
		Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідача станом на 28.10.2024 року має заборгованість - 18565,53 грн., яка складається з: 14768,00 грн. - заборгованість за тілом кредита 3797,53 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача, та покласти на останнього судові витрати.
		08.01.2025 року від відповідача надійшов відзив, в якому ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що 12.09.2021 року невідома особа незаконно заволоділа його майном, а саме мобільним телефоном. Шляхом неправомірних дій, невідома особа отримала доступ до його особистих даних у додатку «Дія» та «Приват 24», що дозволило кілька разів підвищити кредитний ліміт і відразу перевести отримані кошти на інший рахунок. Помітивши незнайомі транзакції та борг на картці, відповідач звернувся до позивача та повідомив про шахрайство і попросив заблокувати картку, що було зроблено 17.09.2021 року. Після того, як він звернувся до банку, він одразу ж звернувся до поліції і написав заяву про зникнення телефону та шахрайство. Гроші з його картки були зняті без його відома і згоди. Він не зміг контролювати ці транзакції, оскільки телефон було викрадено. З інформації про операції по картці від позивача вбачається, що саме 12.09.2021 року кілька разів підвищувався кредитний ліміт і одразу кошти переводились на інші рахунки. Позивач був проінформований та знав, що дані вкрадені шахраями, але не вжив необхідних заходів для захисту його коштів, що призвело до несанкціонованого зняття грошей.
		07.02.2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив в якій представником позивача зокрема зазначено, що 12.09.2021 року був збільшений кредитний ліміт до 15 000, 00 грн. Цього ж дня через додаток Приват24 були здійснені ряд платіжних операцій, зокрема: перекази грошових коштів на ім`я ОСОБА_2 , поповнення мобільного телефону, оформлення кредиту «Оплата частинами» в магазині «АЛЛО», тощо. Зміну кредитного ліміту здійснив відповідач через додаток Приват24. Отже, переказ коштів з картки № НОМЕР_3 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів InternetBanking Приват24. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону Клієнта та іншої особистої інформації. Також, представник позивача зазначив, що наданий відповідачем Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом вчинення злочину щодо нього, оскільки відсуне судове рішення за результатом розгляду відповідного кримінального провадження. 
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, попередньо надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. 
		Відповідач, в судове засідання не з`явився, попередньо надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Згідно ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив судове засідання проводити у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.
		Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.
		Відповідно до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК).
		Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК).
		Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Судом встановлено, що 02.01.02020 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. До кредитного договору банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг, які підписані відповідачем. 
		Згідно з довідкою позивача на підставі підписаного кредитного договору  ОСОБА_1 були видані наступні кредитні картки: № НОМЕР_2 - дата відкриття 16 травня 2020 року, зі строком дії до вересня 2023 року; № НОМЕР_6 - дата відкриття 02 січня 2020 року, зі строком дії до жовтня 2023 року; № НОМЕР_3 - дата відкриття 18 травня 2020 року, зі строком дії до жовтня 2023 року; та № НОМЕР_4 - дата відкриття 16 вересня 2021 року, зі строком дії до липня 2021 року. 
		Факт видачі вказаних банківських карток відповідачем не оспорюється. 
		Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості,  ОСОБА_1  у встановлені договором строки зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 28.10.2024 року виникла заборгованість у загальному розмірі 18 565, 53 грн., яка складається з: 14 768, 00 грн. - заборгованість за тілом кредита; 3797, 53 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. 
		Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 старт карткового рахунку відбувся 02 січня 2020 року, тоді і відбулося встановлення кредитного ліміту у сумі 5 000 грн. У подальшому відбувалось коригування кредитного ліміту у бік зменшення, водночас, 12 вересня 2021 року (дата, з якою, як було зазначено відповідачем, невстановлена особа незаконно заволоділа його телефоном) відбулось збільшення кредитного ліміту до 10000 грн. та до 15000грн., а 15 грудня 2021 року - зменшення кредитного ліміту до 0 грн. 
		Зокрема, з виписки по картці № НОМЕР_3 власником якої є ОСОБА_1 , за договором №б/н за період 02.01.2020 - 30.10.2024, вбачається, що 12.09.2021 року проведено декілька операцій (транзакцій) по списанню (переказу) грошових коштів, зокрема: 
		-переказ на катку ПриватБанку через додаток Приват 24 одержувач ОСОБА_2 в сумах: 12562, 81 грн., 11 557, 79 грн., 9 547, 74 грн. та 6 834, 17 грн.;
		-переказ зі своє картки в сумах: 25, 00 грн., 25, 00 грн.;
		-поповнення мобільного телефону НОМЕР_7 ;
		-перший платіж за покупку на суму 14 697 грн. в магазині «Алло» від 12.09.2021 року за сервісом «Оплата частинами»;
		-перший платіж за покупку на суму 1999 грн. в магазині «Алло» від 12.09.2021 року за сервісом «Оплата частинами».
		Також на картку були здійснені зарахування грошових коштів в сумах: 10 000, 00 грн. (зарахування переказу на картку), 5 000, 00 грн. ( переказ коштів виплата займа), 6 500, 00 грн. (зарахування переказу), 3 100, 00 грн. (зарахування переказу), 4 000, 00 грн. (зарахування переказу), 1 940, 00 грн. (зарахування переказу), 30, 00 грн. (зарахування суми вкладу з «Скарбнички»). 
		Встановлено, що 17.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся на гарячу лінію позивача із повідомленням про шахрайство. Згідно з відповіддю позивача від 06.12.2021 року №20.1.0.0.0/7-211130/29549 на 3795284-ВБ від 30.11.2021 року ОСОБА_1 повідомлено, що Банк не може повернути кошти які були списані з його платіжної картки, оскільки переказкоштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24, віх до якого був здійснений під авторизацією відповідача. При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону Клієнта та іншої особистої інформації. 
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 листопада 2021 року до ЄРДР були внесені відомості за № 12021041640001010 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_1 про те, що 12.09.2021 року невстановлена особо, шахрайським шляхом, заволоділа належним йому майном, чим завдала шкоду, розпочато досудове розслідування. 
		Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
		На підставі частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
		Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який діяв на час виникнення кредитних відносин між сторонами у справі.
		Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
		Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
		Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу (статті 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
		Пунктами 14.14, 14.15 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк, зокрема, зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка. У разі невиконання банком обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.
		При цьому обов`язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.
		Згідно з пунктом 1.14 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.
		Відповідно до пункту 3, 12 розділу ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача.
		Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу.
		Відповідно до пунктів 1, 2, 5 - 7, 9, 10 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
		Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
		Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.
		Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
		При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Суд також зауважує на необґрунтованість посилання позивача, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом вчинення злочину без наявності ухваленого судом рішення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		Таким чином, судом встановлена наявність зареєстрованого кримінального провадження № 12021041640001010 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_1 щодо заволодіння належним йому майном 12.09.2021 року, та факт звернення відповідача до позивача із відповідним повідомленням щодо шахрайських дій стосовно нього та обізнаність позивача про зазначені обставини. 
		Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що є факт здійснення операцій за кредитним рахунком відповідача, які ним не замовлялися та не оформлялися, що обумовлює і відсутність з боку відповідача зобов`язань щодо повернення кредиту та інших платежів, що свідчить про безпідставність та незаконність позовних вимог позивача та обумовлює їх відхилення.
		Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України  у разі відмови в позові судові витрати покладаються на  позивача.
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 82, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 526, 553, 554, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		       
		 Суддя  С. А. Форощук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...