Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/3125/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2025.
Дата набрання законної сили: 12.03.2025
Номер судового провадження: 61-16924ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                    
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                           
		                                                                                    
		12 березня 2025 року                                         
		м. Київ
		 
		справа № 206/3125/24
		провадження № 61-16924св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                  Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		заявник - Комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, 
		заінтересована особа- ОСОБА_1 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної  прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Барильської А. П., Свистунової О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		14 червня 2024 року Комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради (далі - КП «ДБКЛПД» ДОР») через систему «Електронний суд» звернулося до суду із заявою про госпіталізацію до КП «ДБКЛПД» ДОР» відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» № 1489-ІІІ від 22 лютого 2000 року в примусовому порядку громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Заява мотивована тим, що 13 червня 2024 ОСОБА_1 був госпіталізований до КП «ДБКЛПД» ДОР» за направленням чергового лікаря КШД КЗ «ОЦЕМД та МК» ДОР Лотакова С. В . 
		Підставою для госпіталізації ОСОБА_1 стали відомості про його поведінку, отримані від співробітників поліції. 
		У приймальному відділенні був оглянутий лікарем-психіатром Тімченко Т. П. , який після особистого огляду хворого зробив висновок про необхідність його госпіталізації до стаціонарного відділення, у зв`язку з наявністю у нього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе та оточуючих. Встановлений діагноз: «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-маячний синдром». 
		14 червня 2024 ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка підтвердила обґрунтованість госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги та необхідність його лікування в умовах стаціонару.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року заяву КП «ДБКЛПД» ДОР» задоволено.
		Ухвалено госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до КП «ДБКЛПД» ДОР» для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку в умовах стаціонару.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що  ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного захворювання, через що становить небезпеку для себе та оточуючих. Відтак суд дійшов до висновку, що є підстави, передбачені статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», для госпіталізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до КП «ДБКЛПД» ДОР» без його усвідомленої згоди, для надання йому психіатричної допомоги у примусовому порядку в умовах стаціонару.
		При цьому суд прийняв до уваги, що ОСОБА_1 в судовому засіданні висловити свою позицію щодо поданої лікарнею заяви чітко не зміг, а його представник - адвокат Іванова В. М. проти задоволення такої заяви заперечував та вважав, що не доведено наявність підстав для госпіталізації.
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Іванова В. М. подала на нього апеляційну скаргу.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової В. М. задоволено.
		Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року скасовано.
		У задоволенні заяви КП «ДБКЛПД» ДОР» про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги ОСОБА_1 відмовлено.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що стан ОСОБА_1 є дійсно безпорадним і він неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		18 грудня 2024 року заступник керівника Дніпропетровської обласної  прокуратури Савенко О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану в системі «Електронний суд», в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року та залишити в силі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року.
		Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Доводи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу від 16 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іванова В. М. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. 
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		28 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи
		З рапорту інспектора поліції УПП в Дніпропетровській області від 13 червня 2024 року вбачається, що він у складі патрульного екіпажу прибув на місце виклику «Хуліганство» на вул. Січеславська Набережна, 32, де був виявлений ОСОБА_1 . Останній був у брудному одязі, мав неохайний зовнішній вигляд, лежав на газоні і сам із собою розмовляв. За даним фактом було повідомлено лінію «103» та викликано бригаду швидкої медичної допомоги.
		13 червня 2024 року ОСОБА_1 було госпіталізовано до КП «ДБКЛПД» ДОР» за направленням лікаря КШД КЗ «ОЦЕМД та МК» ДОР Лотакова С. В. , про що свідчить талон до супровідного листка № 289. Попередній діагноз: F20.0.
		При обстеженні ОСОБА_1 у приймальному відділенні КП «ДБКЛПД» ДОР черговий лікар-психіатр Тімченко Т. П. підтвердила наявність тяжкого психічного розладу і встановила діагноз: «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-маячний синдром». Лікарем встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться у стані психомоторного збудження. 
		Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів КП «ДБКЛПД» ДОР» від 14 червня 2024 року ОСОБА_1 підтверджено діагноз: «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-маячний синдром». Комісія лікарів-психіатрів дійшла до висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» № 1489-ІІІ від 22 лютого 2000 року.
		16 липня 2024 року ОСОБА_1 було виписано із медичного закладу у зв`язку з покращенням стану здоров`я у супроводі його брата. 
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
		 
		Відповідно до пункту 1 принципу 15 Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги (затверджені Розолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119) коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації.
		 
		Відповідно до пункту 1 принципу 16 «Примусова госпіталізація» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги, будь-яка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу як пацієнт в примусовому порядку або вже була госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку можуть утримувати як пацієнта в психіатричному закладі в примусовому порядку, тоді і лише тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, що працює в області психіатрії, встановить відповідно до принципу 4 (діагноз про те, що особа страждає на психічне захворювання, встановлюється відповідно до міжнародних визнаних медичних стандартів), що дана особа страждає на психічне захворювання, і визначить:
		а) що внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам; або
		b) що в разі особа, чиє психічне захворювання є важким, а розумові здібності - ослабленими, відмова від госпіталізації або утримання даної особи в психіатричному закладі може привести до серйозного погіршення її здоров`я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути проведено за умови госпіталізації до психіатричного закладу у відповідності до принципу найменш обмежувальної альтернативи. У випадку, зазначеному в підпункті b), необхідно, по можливості, проконсультуватися з другим таким фахівцем, що працює в області психіатрії. У разі проведення такої консультації госпіталізація до психіатричного закладу або утримання в ньому у примусовому порядку можуть мати місце лише за згодою другого фахівця, який працює в області психіатрії.
		 
		Відповідно до пункту 2 принципу 16 «Примусова госпіталізація» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги госпіталізація до психіатричного закладу або утримання у ньому у примусовому порядку здійснюється спочатку протягом нетривалого періоду, визначеного внутрішньодержавним законодавством, з метою спостереження та проведення попереднього лікування до розгляду питання про госпіталізацію або тримання пацієнта в психіатричному закладі наглядовим органом. Причини госпіталізації або змісту має бути негайно поінформовано пацієнту; про факт госпіталізації або змісту і їх причини також невідкладно і в докладному вигляді повідомляється наглядовому органу, особистому представнику пацієнта, якщо такий є, а також, якщо пацієнт не заперечує, сім`ї пацієнта.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 284 Цивільного кодексу України надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.
		 
		Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
		 
		Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.
		 
		Статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
		 
		Тлумачення вказаної норми свідчить, що примусова госпіталізація можлива лише за наявності одночасно таких умов: по-перше, лікування можливе лише у стаціонарних умовах лікарні; по-друге, встановлення в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Відсутність необхідності щодо лікування особи лише в стаціонарних умовах виключає можливість примусової госпіталізації пацієнта до медичного закладу.
		 
		До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 447/1095/21 (провадження № 61-17062св21).
		 
		При цьому слід приймати до уваги, що тяжкий психічний розлад - це розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку (абзац 3 статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу").
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року в справі № 2-1/07 (провадження № 14-9cвц18) вказано, що: "надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України.
		 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як "психічно хвора", якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
		 
		Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступень якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України. Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції. Проте відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу".
		 
		Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
		 
		У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
		 
		Відповідно до частини першої статті 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу. 
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
		 
		До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
		 
		У відповідності до частини другої статті 341 ЦПК України справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги або про госпіталізацію у примусовому порядку розглядається за присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов`язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги, який подав заяву, адвоката чи законного представника особи, стосовно якої розглядається питання, пов`язане з наданням психіатричної допомоги.
		З рапорту інспектора поліції УПП в Дніпропетровській області від 13 червня 2024 року вбачається, що він у складі патрульного екіпажу прибув на місце виклику «Хуліганство» на вул. Січеславська Набережна, 32, де був виявлений ОСОБА_1 . Останній був у брудному одязі, мав неохайний зовнішній вигляд, лежав на газоні і сам із собою розмовляв. За даним фактом було повідомлено лінію «103» та викликано бригаду швидної медичної допомоги.
		13 червня 2024 року ОСОБА_1 було госпіталізовано до КП «ДБКЛПД» ДОР» за направленням лікаря КШД КЗ «ОЦЕМД та МК» ДОР Лотакова С. В. , про що свідчить талон до супровідного листка № 289. Попередній діагноз: F20.0.
		При обстеженні ОСОБА_1 у приймальному відділенні КП «ДБКЛПД» ДОР черговий лікар-психіатр Тімченко Т. П. підтвердила наявність тяжкого психічного розладу і встановила діагноз: «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-маячний синдром». Лікарем встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться у стані психомоторного збудження. 
		Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів КП «ДБКЛПД» ДОР» від 14 червня 2024 року ОСОБА_1 підтверджено діагноз: «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-маячний синдром». Комісія лікарів-психіатрів дійшла до висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» № 1489-ІІІ від 22 лютого 2000 року.
		Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що стан ОСОБА_1 є дійсно безпорадним, він неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, а його лікування можливе лише в стаціонарних умовах.
		Не доведено належними та допустимими доказами і факт того, що внаслідок тяжкого психічного розладу ОСОБА_1  вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих.
		При таких обставинах, оцінивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви КП «ДБКЛПД» ДОР» про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги ОСОБА_1 .
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова  апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994  року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від  27  вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.  
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної  прокуратури залишити без задоволення.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                   М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                                А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...