Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/3297/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2025.
Дата набрання законної сили: 12.03.2025
Номер судового провадження: 61-17089ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		12 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 754/3297/24
		провадження № 61-17089 св 24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., 
		Лідовця Р. А.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: акціонерне товариство «УкрСиббанк», Національний банк України, 
		третя особа- BNP Paribas S.A.,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду 
		від 26 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.            Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2024 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк), Національного банку України, третя особа - BNP Paribas S.A., про захист прав споживачів фінансових послуг та зобов`язання вчинити певні дії.
		Позовна заява мотивована тим, що з 2008 року він є клієнтом АТ «УкрСиббанк». 
		03 жовтня 2023 року він звернувся до банку через його офіційні канали зв`язку 
		із письмовим зверненням про отримання інформації та проведення медіаційних процедур, перемовин щодо валютної позики у доларах. 
		19 жовтня 2023 року він повторно звернувся до банку, проте відповіді на свої звернення не отримав. 
		Лише 14 листопада 2023 року він отримав відповідь, яку надано після його офіційного звернення до BNP Paribas S.A. Вважав, що така відповідь надана з порушенням строку і не по суті звернення, йому було відмовлено у досудовій процедурі медіації та врегулювання спору згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про медіацію». 
		Унаслідок вказаних обставин він звернувся до Національного банку України, як регулюючого органу, зі скаргою від 06 листопада 2023 року щодо порушення прав споживачів фінансових послуг, в якій вказав про порушення його прав, строків та просив провести безвиїзну документальну перевірку АТ «УкрСиббанк».
		05 грудня 2023 року він отримав відповідь Національного банку України 
		№ 14-0004/89837, в якій було лише процитовано відповідь АТ «УкрСиббанк», інша інформація відсутня. 
		Отже, фактично банк подає недостовірну інформацію Національному банку України, який приймає її та верифікує й надає йому відповідь, як заявнику. Разом з тим відповідно до поштового трекеру та листа акціонерного товариства «Укрпошта» від 21 лютого 2024 року відповідь АТ «УкрСиббанк»була направлена лише 09 листопада 2023 pоку, а не 03 листопада 2023 pоку, тобто з порушенням строків, визначених Законом України «Про звернення громадян». 
		Крім того, як вже зазначалося, він направив на електронну адресу BNP Paribas S.A. звернення про порушення співробітниками АТ «УкрСиббанк» норм принципів (кодексу) корпоративного управління цього банку, в якому вказав про неможливість отримати інформації від французького банку, на що ним було отримано відповідь про те, що вони направили його звернення 
		до АТ «УкрСиббанк». Також BNP Paribas S.A. зазначено, що у нього відсутні контроль за діяльністю АТ «УкрСиббанк». 
		Він звернувся із заявою до головного управління з конкуренції, захисту прав споживачів і боротьби з шахрайством Міністерства економіки, фінансів, промислового і цифрового суверенітету Франції (DGCCRF), яке займається питаннями захисту прав споживачів. DGCCRF прийняло надану ним інформацію і передали її до BNP Paribas S.A., а представник управління останнього передав йому інформацію про те, що BNP Paribas S.A.готово розібратись та вже передало інформацію до АТ «УкрСиббанк»,і що тільки воно вирішити це питання. 
		Проте ні АТ «УкрСиббанк», ні Національний банк України не здійснили жодного конструктивного кроку для вирішення його питання щодо валютної позики. 
		11 грудня 2023 року він повторно звернувся до АТ «УкрСиббанк»з заявою про отримання інформації по суті правовідносин згідно з CODE DE CONDUITE DU GROUPE BNP PARIBAS та нормативно-правових актів України. Проте знову не отримав дати реєстрації, вхідного номеру, виконавця, а згодом й самої відповіді. 
		Тобто АТ «УкрСиббанк» допустило систематичне порушення норм законодавства України. З цього питання він надіслав скаргу до Національного банку України 
		від 17 січня 2024 року № К-139659/23/1161. 
		Він звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 17 січня 2024 року щодо вирішення вказаного питання. У відповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 15 лютого 2024 року 
		№ 9347.4/К-і98з.з/24/45.4 було зазначено, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини провадження відкрив, провів перевірку та отримав відповідь від посадових осіб АТ «УкрСиббанк», згідно з якою вони загубили на сервері відповідний документ, а потім знайшли його та провели співбесіди з співробітниками. 
		Таким чином, він вважав, що факт втрати документа офіційно підтверджено, проте незрозумілим залишається те, як повторне його звернення до 
		АТ «УкрСиббанк»від 11 грудня 2023 року було знайдено, а відповідь банку складена 29 січня 2024 року, тобто через 49 днів, проте по суті на його питання відповідь не надано. Подібні обставини встановлені також Національним банком України від 13 лютого 2024 року, а отже, факт прострочення надання відповіді 
		АТ «УкрСиббанк»встановлений повноважними органами.
		З врахуванням викладеного ОСОБА_1  просив суд: 
		- зобов`язати АТ «УкрСиббанк» надати йому відповідь на звернення, включаючи, але не обмежуючись, довідку про заборгованість та інформацію щодо поручителя та процедури медіації (мирової угоди) повторно; 
		- зобов`язати Національний банк України повторно провести перевірку 
		АТ «УкрСиббанк» по фактах судового розгляду та його заяв; 
		- винести окрему ухвалу щодо дій посадових осіб АТ «УкрСиббанк» та притягнути їх до відповідальності.
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року у складі судді Панченко О. М. клопотання Національного банку України задоволено, провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов`язання провести повторну перевірку АТ «УкрСиббанк» закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. 
		Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що незгода позивача із діями/бездіяльністю Національного банку України полягає у неналежному виконанні останнім повноважень публічно-правового управлінського характеру, 
		як регулятора банківської діяльності та органу, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, зокрема, неприйняттям ним відповідного рішення про притягнення до відповідальності керівника АТ «УкрСиббанк» 
		за результатами розгляду його звернень, скарг на дії банку. Таким чином, спір 
		у частині позовних вимог до Національного банку України є публічно-правовим 
		та не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року у складі судді Панченко О. М. позов  ОСОБА_1  залишено без задоволення.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що безпідставною є вимога позивача щодо зобов`язання АТ «УкрСиббанк» повторно надати ОСОБА_1 відповідь на його звернення, оскільки у визначений положеннями Закону України «Про звернення громадян» банк надав вичерпні відповіді на усі запити, заяви та скарги позивача. 
		Позивачем не конкретизована вимога про притягнення до відповідальності посадових осіб АТ «УкрСиббанк», а саме не зазначено, до якої саме відповідальності повинні бути притягнуті посадові особи банку та які саме посадові особи.
		Вимога про винесення окремої ухвали щодо дій посадових осіб АТ «УкрСиббанк» також належними та допустимими доказами не підтверджена, оскільки не зазначено, щодо яких саме дій і посадових осіб банку судом може бути винесена окрема ухвала.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року та рішення Деснянського районного суду 
		м. Києва від 28 травня 2024 року залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі у частині позовних вимог до Національного банку України, дійшов вірного висновку про те, що оскільки незгода позивача із діями/бездіяльністю Національного банку Україниполягає саме у неналежному виконанні останнім повноважень публічно-правового управлінського характеру, 
		як регулятора банківської діяльності та органу, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, зокрема, у неприйнятті ним відповідного рішення про притягнення до відповідальності керівника АТ «УкрСиббанк» 
		за результатами розгляду його звернень, скарг на дії банку, тому спір у цій частині є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Ураховуючи викладене, апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що у позивача був відсутній спір з Національним банком України, а вимоги до нього є похідними від вимог до АТ «УкрСиббанк», 
		є безпідставними, оскільки не спростовують вказаний висновок районного суду. 
		Встановивши, що АТ «УкрСиббанк» відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» надав вичерпні відповіді на усі запити/заяви/скарги позивача, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання АТ «УкрСиббанк» надати позивачу відповідь на звернення, включаючи, але не обмежуючись, довідку про заборгованість та інформацію щодо поручителя і процедури медіації (мирової угоди) повторно.
		Апеляційний суд дійшов висновку про те, що фактично позивач не погоджується зі змістом відповідей банку, що не є тотожним ненаданню таких відповідей. 
		Крім того, апеляційний суд зазначив, що оскільки районним судом не встановлено обставин істотного порушення положень закону та підстав, визначених 
		статтею 262 ЦПК України, тому вірним є висновок суду першої інстанції про відмову у постановленні окремої ухвали щодо дій посадових осіб АТ «УкрСиббанк». 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 січня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/3297/24 
		з Деснянського районного суду м. Києва. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2025 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що позивач звернувся до суду з метою вирішення питання щодо отримання інформації про стан його кредитної заборгованості і відмови фінансової установи від проведення досудових перемовин про медіацію та вирішення питання щодо залишку боргу. Для проведення цих перемовин потрібно врахувати стан та суму заборгованості, але на момент подання касаційної скарги йому відповідна довідка не надана 
		АТ «УкрСиббанк», а перемовини не розпочались.
		Апеляційний суд не зазначив, чим саме підтверджено факт законності невидачі позивачу відповідачем довідки про розрахунки. 
		Відповідач у порушення положень закону не надав йому інформацію про рахунок позивача, його заборгованість на дату відповідного звернення, що свідчить про порушення прав ОСОБА_1 . 
		Фактично апеляційний суд самоусунувся від вирішення спору по суті, не врахував доводи сторін, не перевірили наявні у справі докази та не надали їм належної оцінки.
		Відповідач зазначав про те, що направив відповідь на звернення позивача 
		03 листопада 2024 року, разом з тим у справі наявний номер поштового трекеру та проходження відправлення, відповідь акціонерного товариства «Укрпошта», згідно з якими відправлення було надано банком лише 09 листопада 2023 року, що свідчить про порушення закону. 
		Таким чином, апеляційним судом порушено основні завдання судочинства про справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Також судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено обставини справи, не надано правової оцінки доказам у справі.
		Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про законність рішення суду першої інстанції. 
		Позивачем не оскаржено бездіяльність Національного банку України, а зазначено про порушення прав споживача фінансових послуг у зв`язку з невиконанням положень Закону України «Про фінансові послуги». 
		Отже, наявні похідні відносини й вони повинні розглядатися у сукупності фактів, що судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
		Доводи особи, яка подала відзив
		У січні 2025 року Національний банк Україниподав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. У касаційній скарзі позивачем не наведено конкретної правової норми, порушення, якої допустили суди при закритті провадження у справі у частині вимог до Національного банку України.
		У січні 2025 року АТ «УкрСиббанк» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. АТ «УкрСиббанк» на усі звернення позивача надав вичерпні відповіді, тобто відсутні належні та допустимі докази порушення банком положень Закону України «Про звернення громадян». 
		У січні 2025 року  ОСОБА_1 подав відповідь на відзив Національного банку України, в якій підтримав доводи касаційної скарги.  
		У січні 2025 року  ОСОБА_1 подав відповідь на відзив АТ «УкрСиббанк», в якій підтримав доводи касаційної скарги.  
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «УкрСиббанк» із заявою-планом, в якій запропонував банку провести переговори та позасудові медіаційні процедури щодо його кредитної заборгованості, також просив надати довідку про заборгованість за кредитом та знайти поручителя по наданому йому кредиту.
		19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 направив до АТ «УкрСиббанк» заяву-запит, в якій просив повідомити його про статус/стадію розгляду його листа від 03 жовтня 2023 року.
		03 листопада 2023 року № 27-1-01/27678 банк надав ОСОБА_1 відповідь на його листи від 03 жовтня 2023 року та 19 жовтня 2023 року, в якій зазначено, що 26 березня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір про надання споживчого кредиту № 11322296000, у забезпечення цього договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 
		2014 року у справі № 335/12646/13-ц за позовом ОСОБА_2 до 
		АТ «УкрСиббанк» договір поруки від 26 березня 2008 року № 191468 визнано недійсним. У подальшому, поручитель, ОСОБА_2 звернувся із заявою про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року 
		у справі № 2-494, яким задоволено позов АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запорожжя від 15 вересня 2014 року у справі № 335/12646/13-ц було визнано недійсним договір поруки. 
		21 січня 2015 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі 
		№ 754/17198/14-ц за нововиявленими обставинами було скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 , як позичальника, на користь 
		АТ «УкрСиббанк» кошти у розмірі 114 320,29 доларів США та судові витрати у сумі 1 820 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено. 
		Роз`яснено ОСОБА_1 , що інформацію про відповідні суми, у тому числі нарахованих відсотків, суми основного боргу він може переглянути у виписці за кредитом. Отримати довідку про стан розрахунків за кредитним договором з інформацією щодо поточної заборгованості перед банком він може в обслуговуючому відділенні банку № 783 за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до положень пункту 7-1 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» банк, як кредитор звільнений від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 , який забезпечений іпотекою (а.с. 76, т.1).
		Лист АТ «УкрСиббанк» від 03 листопада 2023 року № 27-1-01/276678 направлений рекомендованим поштовим відправленням 09 листопада 2023 року та вручено ОСОБА_1 особисто 14 листопада 2023 року.
		07 листопада 2023 року ОСОБА_1 направив на ім`я Головного виконавчого директора BNP PARIBAS S.A. Жана-Лорана Бонафе, з копією на адресу 
		АТ «УкрСиббанк», скаргу в якій наводив аргументи щодо неправомірних дій 
		АТ «УкрСиббанк».
		30 листопада 2023 року листом № 27-1-01/29047 АТ «УкрСиббанк» надав позивачу детальну відповідь на його скаргу.
		11 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «УкрСиббанк» із заявою, в якій скаржився на ненадання банком, у тому числі, довідки про стан розрахунків.
		29 січня 2024 року листом № 27-1-01/1082 АТ «УкрСиббанк» повторно надав позивачу відповідь на усі питання, що порушувалися позивачем в його заяві.
		Крім того, повторно запропоновано ОСОБА_1 з метою отримання 
		інформації щодо поточної кредитної заборгованості перед банком звернутися в обслуговуючому відділенні банку № 783 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 91, т. 1).
		05 листопада 2023 року до Національного банку України через онлайн-платформу на офіційному сайті Національного банку України та на офіційну електронну 
		адресу надійшло звернення від ОСОБА_1 , а саме заява про усунення 
		порушень законодавства, притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 156-1 КУпАП, а саме голови правління АТ «УкрСиббанк». Позивач вказував про те, що він звернувся до АТ «УкрСиббанк» з заявою-планом про створення умов для проведення медіаційних процедур, проте у визначений законом строку відповіді від банку не отримав (а.с. 69-72, т. 1). 
		Вказані звернення зареєстровано 06 листопада 2023 року № К-139659/20/23698, 
		№ К-139659/21/23742.
		У листі від 05 грудня 2023 року № 14-0004/89837 про розгляд звернення Національним банком України ОСОБА_1 надана відповідь, а саме зазначено, що у Національного банку України відповідно до положень закону відсутні правові підстави для проведення позапланової інспекційної перевірки за його зверненням та застосування заходів впливу до банку(а.с. 77, т. 1). 
		При цьому, Національним банком України до АТ «УкрСиббанк» було надіслано лист 
		від 08 листопада 2023 року № 14-0004/82540 з проханням провести перевірку викладених у зверненні фактів та у термін до 17 листопада 2023 року надати письмові пояснення щодо результату проведеної перевірки та вчинених банком дій для врегулювання ситуації (а.с. 75, т.1).
		16 листопада 2023 року від АТ «УкрСиббанк» до Національного банку України надійшло електронне повідомлення № 27-1-01/5781-БТ «Про розгляд звернення ОСОБА_1 до Національного банку України» разом із додатками: копією листа банку від 03 грудня 2023 року № 27-1-01/27678, копією реєстру відправки поштових відправлень, інформацією про перевірку трек-номера відправлення через застосунок акціонерного товариства «Укрпошта».
		17 грудня 2023 року на офіційну адресу Національного банку України надійшла скарга від ОСОБА_1 , а саме повторне звернення-вимога про усунення порушень та притягнення АТ «УкрСиббанк» до адміністративної відповідальності. Вказана скарга зареєстрована у Національному банку України 18 грудня 2023 року 
		№ К-139659/22/26941.
		16 січня 2024 року Національним банком України була надана відповідь 
		№ 18-0006/3802 на скаргу ОСОБА_1 , згідно з якою повторно вказано позивачу про те, що у Національного банку України відповідно до положень закону відсутні правові підстави для проведення позапланової інспекційної перевірки за його зверненням та застосування заходів впливу до банку (а.с. 82, т. 1).
		17 січня 2024 року на офіційну електронну адресу Національного банку України надійшло звернення від ОСОБА_1 , а саме заява про усунення порушень законодавства та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Вказане звернення зареєстровано у Національному банку України 17 січня 2024 року № К-139659/23/1161 (а.с. 83-86, т. 1).
		Національним банком України до АТ «УкрСиббанк» було надіслано лист 
		від 17 січня 2024 року № 14-0004/4151 з проханням провести перевірку викладених у зверненні фактів та у термін до 29 січня 2024 року надати письмові пояснення щодо результату проведеної перевірки і вчинених дій банком для врегулювання ситуації.
		29 січня 2024 року від АТ «УкрСиббанк» до Національного банку України надійшло електронне повідомлення № 27-1-01/688-БТ «Про розгляд звернення ОСОБА_1 до Національного банку України» разом із додатками: копією листа банку 
		від 29 січня 2024 року № 27-1-01/1082, копією чека відправки рекомендованого листа, доказами відправлення листа на електронну пошту заявника.
		12 лютого 2024 року на офіційну електронну адресу Національного банку України надійшла скарга від ОСОБА_1 щодо невиконання приписів про захист прав споживачів фінансових послуг, умов ліцензування банків та здійснення Національним банком України моніторингу за дотриманням вимог законодавства України щодо керівника банку - голови правління АТ «УкрСиббанк» 
		Лорана Д. та здійснення належних заходів (а.с. 92-95, т. 1).
		Національним банком України були опрацьовані звернення ОСОБА_1 
		від 17 січня 2024 року, скарга від 12 лютого 2024 року та надано відповідь листом від 13 лютого 2024 року № 14-0004/11040 про розгляд звернення, відповідно до якого вказано позивачу про те, що у Національного банку України відсутня інформація щодо наявності підстав для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку (а.с. 96, т. 1).
		09 лютого 2024 року до Національного банку України надійшов запит 
		ОСОБА_1 на отримання публічної інформації, на який листом від 14 лютого 2024 року № 24-0006/11371 надано відповідь.
		15 лютого 2024 року до Національного банку України надійшло два запити ОСОБА_1 на отримання публічної інформації, листом від 20 лютого 2024 року № 14-0004/13225 заявнику надана відповідь, згідно з якою статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду (а.с. 102, т. 1). 
		15 лютого 2024 року на офіційну електронну адресу Національного банку України надійшла скарга від ОСОБА_1 щодо службової недбалості співробітників Національного банку України, на яку скаржнику надано відповідь листом 
		від 13 березня 2024 року № 27-0007/19697, згідно з яким Національним банком України відповідно до положень закону здійснено розгляд звернень позивача, у Національного банку України відсутні підстави для початку ініціювання та розгляду питання щодо відповідальності голови правління АТ «УкрСиббанк».
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
		і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Згідно з статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
		Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
		Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
		Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
		Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
		Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
		Частиною першою статті 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
		За змістом статті 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов`язані на вимогу клієнта надати таку інформацію: відомості, які підлягають обов`язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан; перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; перелік послуг, що надаються банком; ціну банківських послуг; іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг; щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків; інформацію, обов`язковість надання якої передбачена законом.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін 
		(частина перша статті 12 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування 
		(частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що АТ «УкрСиббанк» згідно з положеннями Закону України «Про звернення громадян» надало відповіді на усі запити/заяви/скарги ОСОБА_1 , у тому числі: 1) щодо того, де позивач може отримати довідку про стан заборгованості за кредитом, а саме звернутися до обслуговуючого відділення банку № 783; 2) роз`яснено щодо поручителя, а саме те що, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2014 року у справі № 335/12646/13-ц за позовом ОСОБА_2 до АТ «УкрСиббанк» договір поруки від 26 березня 2008 року № 191468 визнано недійсним. У подальшому, поручитель, ОСОБА_2 , звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 
		2012 року у справі № 2-494, яким задоволено позов банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду 
		м. Запорожжя від 15 вересня 2014 року у справі № 335/12646/13-ц було визнано недійсним договір поруки від 26 березня 2008 року № 191468. 21 січня 2015 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/17198/14-ц за нововиявленими обставинами було скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року та ухвалено нове рішення, яким позов банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 , як позичальника, на користь банку кошти у розмірі 114 320,29 доларів США та судові витрати у сумі 1 820 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено. 
		Апеляційний суд вірно врахував те, що докази на підтвердження звернення позивача до обслуговуючого відділення банку № 783 з метою отримання спірної довідки про заборгованість у справі відсутні.
		Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги щодо зобов`язання АТ «УкрСиббанк» надати ОСОБА_1 відповідь на звернення, включаючи, але, не обмежуючись, довідку про кредитну заборгованість та інформацію щодо поручителя і процедури медіації (мирової угоди) повторно, оскільки відсутні належні та допустимі докази порушення АТ «УкрСиббанк» положень Закону України «Про звернення громадян» при наданні відповідей позивачу, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині. 
		Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що фактично ОСОБА_1 не погоджується зі змістом відповідей банку, що не є тотожним ненаданню таких відповідей, проте він не позбавлений можливості реалізувати свої права згідно з положеннями статті 16 Закону України «Про звернення громадян».
		Також апеляційний суд дійшов правильного висновку про невстановлення обставин істотного порушення положень закону та підстав визначених вимогами статті 262 ЦПК України для постановлення окремої ухвали. 
		Апеляційний суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість висновків районного суду щодо закриття провадження у справі у частині вимог до Національного банку України, оскільки спір у цій частині є публічно-правовим, 
		так як незгода позивача із діями/бездіяльністю Національного банку України полягає у неналежному виконанні ним повноважень публічно-правового управлінського характеру, як регулятора банківської діяльності, у тому числі неприйняття відповідного рішення про притягнення до відповідальності керівника АТ «УкрСиббанк» за результатами розгляду звернень позивача, скарг на дії банку.
		Доводи касаційної скарги про те, що відповідач направив відповідь позивачу лише 09 листопада 2023 року на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують вищевказаних висновків апеляційного суду, крім того, зі змісту частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» вбачається, що загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
		Посилання касаційної скарги на відповідні постанови Верховного Суду є безпідставними, оскільки викладені у них правові висновки не є релевантними до обставин у цій конкретній справі. 
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. 
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                             І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                      Б. І. Гулько
		 
		                                                                                      Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                      Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...