Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/25314/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано судом: 14.03.2025. Зареєстровано: 15.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2025.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025
Номер судового провадження: 22-ц/813/658/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/658/25 
		Справа № 947/25314/23
		Головуючий у першій інстанції Луняченка В.О.
		Доповідач Дришлюк А. І.
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.02.2025 року                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
		при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
		розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2023 року про залишення без розгляду заяви в справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		11.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Авдіївка, Донецької області є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також заявник просила внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини (а.с. 2-5).
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.10.2023 заява ОСОБА_1 була залишена без розгляду (а.с. 72-74).
		27.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою на ухвалу від 12.10.2023. Апелянт вважає, що суд першої інстанції акцентує увагу не на інтересах дитини, а на питанні визначення отримання соціальних виплат після загибелі військовослужбовця. Однак заявник при поданні заяви про встановлення факту батьківська не мала на меті отримання соціальних виплат, а важливим було встановити, що відповідна особа дійсно є батьком дитини для того, щоб записати інформацію про батька та отримати свідоцтво про народження. Представником заявника були подані заперечення на залишення заяви без розгляду, оскільки відсутній спір саме щодо встановлення батьківства. В судовому засіданні заявник наполягала, що не буде звертатися із заявами про соціальні виплати на дитину загиблого військовослужбовця про що може написати розписку, а соціальні виплати, зазначені у заяві, не стосуються виплати членам сім`ї військовослужбовця. На підтвердження факту батьківства було проведено судову молекулярно-генетичну експертизу та надано відповідний висновок до суду першої інстанції. Тому апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 77-80).
		Ухвалою Одеського апеляційного суду (головуюча суддя ОСОБА_4 ) від 31.10.2023 відкрите провадження в справі (а.с.97) та ухвалою від 08.12.2023 справа була призначена до розгляду (а.с. 100).
		У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 , на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 справа була передана для розгляду колегії суддів під головуванням судді Дришлюка А.І.
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.09.2024 справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с. 174-175).
		08.01.2024 апеляційним судом було зареєстровано відзив представника Міністерства оборони України  Дубчак Дмитра Володимировича на апеляційну скаргу, в якій зазначав, що заява ОСОБА_1 подана до суду з метою отримання соціальних пільг, передбачених законодавством України, пов`язана з доведенням наявності підстав, як для оформлення спадкових прав після смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , так і для визнання (підтвердження) за дитиною певного соціально-правового статусу, що підпадає під категорію осіб-діти, в інтересах яких можна звертатися згідно Закону № 2011-ХІІ за призначенням одноразової грошової допомоги, а відтак, висновки суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду, на думку заявника, були правильними, законними та обґрунтованими (а.с. 101-108).
		З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
		В судове засідання з`явився апелянт та його представник, апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції просили скасувати та справу направити для продовження розгляду.
		Дослідивши наявні матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний судом встановлено наступні обставини.
		Залишаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що встановлення судом юридичного факту у вигляді визнання батьківства військовослужбовця, який загинув, буде мати юридичні наслідки в тому числі стосовно права малолітньої дитини загиблого на отримання відповідної соціальної виплати. Суд першої інстанції критично віднісся до тверджень заявниці та її представника про те, що відповідне рішення про встановлення певного юридичного факту у вигляді визнання батьківства не буде використане для звернення із заявою про стягнення з Міністерства оборони України соціальних виплат на дитину як члена сім`ї військовослужбовця, який загинув, так як відповідне право, яке виникне після визнання батьківства, направлено на захист членів сім`ї і тому не може бути обмежено шляхом надання або відібрання будь-якої заяви про обіцяння не використовувати його у подальшому. Одночасно із цим суд першої інстанції роз`яснив стороні заявниці, що Сімейним Кодексом України визначено два порядку встановлення батьківства  шляхом звернення із заявою для встановлення самого юридичного факту такого народження, а також встановленим у ст. 128 Сімейного Кодексу України шляхом визнання батьківства за рішенням суду, яке здійснюється у порядку цивільного процесу за позовної заявою, зокрема, матері.
		Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання загинув ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.18). Згідно довідки голови правління ОСББ «БЛАГО 10/3» від 03.03.2023 року № 46/1 заявник  ОСОБА_1 з лютого 2018 року проживала з цивільним чоловіком ОСОБА_2 разом та вели спільне господарство (а.с. 26).
		Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , в графі мати значиться  ОСОБА_1 , в графі батько  ОСОБА_5 (а.с. 11).
		Висновком експерта № 203 встановлено, що на підставі молекулярно-генетичного аналізу ДНК було встановлено, що загиблий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ймовірністю 99,9999999 % (а.с. 19-24).
		Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в листі від 18.07.2023 року № 2526/24.30-108, на заяву ОСОБА_1 було повідомлено останній, що в позасудовому порядку визнання батьківства неможливе, в тому числі роз`яснено її право на звернення до суду для встановлення факту батьківства (а.с.16-17), у зв`язку із чим остання в подальшому й звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства.
		Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту батьківства, ОСОБА_1 в свою чергу зазначала, що, з урахуванням положень ст. 135 СК України та відповідь відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі, позбавлена можливості визнання батьківства в позасудовому порядку, натомість встановлення даного факту необхідне для внесення змін до актового запису про народження дитини, а саме зазначення інформацію щодо батька дитини та передача свідоцтва про народження. 
		Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
		Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження  це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини (пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5).
		У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхньогобатьківства (материнства)може бутивстановлено зарішенням судув окремомупровадженні. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства батько й інші перелічені особи.
		За положеннями ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних юридичних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
		З матеріалів справи вбачається, що, залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, суд першої інстанції зазначав, що із поданої останньою заяви про встановлення факту, а саме факту батьківства, вбачається спір про право, роз`яснюючи її права на звернення до суду із позовною заявою. Натомість, роблячи даний висновок, посилаючись при цьому на заяву представника Міністерства оборони України щодо залишення заяви без розгляду, судом в свою чергу не було встановлено та не зазначено між ким саме існує даний спір про право, зокрема хто оспорює факт батьківства, не встановлено відповідного кола осіб, на права яких на думку суду буде впливати в подальшому вставлення батьківства малолітнього ОСОБА_3 та що фактично свідчить про вже наявний спір. 
		При цьому, в оскаржуваній ухвалі також наявний висновок щодо виникнення в подальшому, у випадку задоволення заяви ОСОБА_1 , відповідних юридичних наслідків в тому числі стосовно права малолітньої дитини загиблого на отримання відповідної соціальної виплати, хоча зі змісту даної заяви відповідних відомостей не вбачається та ОСОБА_1 в свою чергу безпосередньо в судовому засідання в суді першої інстанції заперечувалися вказані відомості, зазначаючи, що встановлення даного факту необхідне виключно для внесення змін в свідоцтво щодо відомостей про батьками дитини та отримання свідоцтва про народження. На підтвердження зазначеного, представником заявника в свою чергу до апеляційної скарги було долучено заяву ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , котрі є батьками померлого  ОСОБА_2 , згідно якої зазначали, що не проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення батьківства малолітнього ОСОБА_3 (а.с. 191) та відповідь тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , зі змісту якої вбачається, що батьку та матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 була призначена одноразова грошова допомога відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, у рівних частках кожному (а.с. 192). Відповідно, з огляду на вищенаведені обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити щодо необґрунтованих та передчасних висновків суду першої інстанції відносно наявності в даному випадку підстав для застосування положень ст. 294 ЦПК України, у зв`язку із наявність спору про права, оскільки існування такого в даному випадку з наявних матеріалів справи в свою чергу не вбачається, при цьому коло осіб, які повинні приймати участь в розгляді навіть цієї справи та через процесуальні позиції яких могла бути обґрунтована позиція суду першої інстанції, також не було визначено судом першої інстанції.
		Таким чином, враховуючи вищезазначене в своїй сукупності, оскільки наведені апелянтом доводи знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у відповідності до положень ст. 379 ЦПК України, підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2023 року  скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Судді Одеського апеляційного суду      А.І. Дришлюк
		 
		Р.Д. Громік
		 
		М.М. Драгомерецький
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складений 14 березня 2025 року.
		 
		Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...