Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/10507/25-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора.
Надіслано судом: 14.03.2025. Зареєстровано: 15.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кс-11158/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023000000001998

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/10507/25-к 
		пр. 1-кс-11158/25
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001998 від 18.12.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		06.03.2025 адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Печерського районного суду у м. Києві зі скаргою, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001998 від 18.12.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
		В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001998 від 18.12.2023 підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1,3 ст. 369 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 369 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 КК України. 
		Предмет досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001998 від 18.12.2023 зводиться до обставин нібито надання службовими особами ТОВ «Люкс-рейзен біс» та ТОВ «Дрім лайнс» неправомірної вигоди ОСОБА_5 , яка здійснює тимчасову діяльність організаційно-розпорядчого характеру у складі Комісії для розгляду звернень перевізників та прийняття рішень про відкриття, закриття, внесення змін до функціонуючого маршруту, продовження дії дозволу на регулярних міжнародних автомобільних маршрутах загального користування Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, за внесення змін до міжнародних автомобільних маршрутів маршрутами «Харків (Україна) - Франкфурт-на-Майні (Німеччина)», «Запоріжжя (Україна) - Бонн (Німеччина) та відкриття міжнародного автомобільного маршруту загального користування за маршрутом «Запоріжжя (Україна) - Бонн (Німеччина) на користь ТОВ «Люкс-рейзен біс» та ТОВ «Дрім лайнс».
		У рамках кримінального провадження № 42023000000001998 від 18.12.2023 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва (ухвала від 26.11.2024 у справі № 757/55469/24-к) стороні обвинувачення було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 , та якою він користується. Також згідно з ухвалою від 26.11.2024 у справі № 757/55464/24-к слідчим ОВС ГСУ НПУ надано дозвіл на проведення обшуку житла за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 .
		Відповідно до зазначених ухвал дозвіл на обшук надавався з метою виявлення та вилучення документів та речей, у т.ч. мобільних телефонів та сім-карток.
		Під час обшуку було встановлено, що квартири під номерами АДРЕСА_3 , об`єднані в одне приміщення.
		05.12.2024 у ході проведення обшуку за зазначеними адресами слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , за участі співробітників Служби безпеки України, у ОСОБА_4 було вилучено мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1 , разом із сім-картою, який поміщено до спеціального пакета № RIC 2142836.
		Представник ОСОБА_4 звернувся до ГСУ НПУ з клопотанням про повернення зазначеного вище майна. Водночас старша слідча в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_11 винесла постанову від 27.01.2025 про відмову у задоволенні цього клопотання.
		Оскільки орган досудового розслідування не повернув мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1 , разом із сім-картою, та не звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на нього, вважаю, що бездіяльність старшої слідчої в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_12 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, незаконною з огляду на такі обставини.
		Станом на дату подання цього клопотання, строк утримання органом досудового розслідування вилученого майна становить майже два місяці. Цього строку було достатньо для процесуального опрацювання вилученого майна, проведення з ним необхідних слідчих (розшукових) дій, у т.ч. огляду, експертних досліджень тощо, та ухвалення рішення про повернення майна власнику.
		Також адвокатом в скарзі зазначено, що інтересів кримінального провадження стосується лише інформація, яка міститься на технічних пристроях, а не самі технічні пристрої. У зв`язку з цим, в органу досудового розслідування було достатньо часу, щоб скопіювати з мобільного телефону ОСОБА_4 інформацію, якщо в ньому містяться дані, які стосуються предмета досудового розслідування. Копіювання інформації з технічних засобів у процесуальний спосіб є достатнім для перетворення отриманих фактичних даних в доказ та не потребує подальшого утримання носія, на якому вони зберігаються.
		Під час проведення обшуку 05.12.2024 ОСОБА_4 надала стороні обвинувачення доступ до мобільного телефона, про що свідчить зазначення у протоколі обшуку пін-коду до нього. Водночас мобільний телефон так і не був оглянутий з метою встановлення, чи наявна на ньому доказова інформація.
		Потреба в утриманні вилученого майна ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні й в цілому не може існувати протягом усього досудового розслідування. Зберігання органом досудового розслідування вилученого майна є лише тимчасовим інструментом, який має застосовуватися пропорційно та виключно до досягнення його мети або зникнення процесуальної потреби.
		Крім того, наявність дозволу на відшукання конкретних предметів, речей шляхом обшуку не звільняє слідчого, прокурора від огляду (дослідження) віднайденого майна та його повернення власнику за відсутності ознак доказового значення вилучених речей, предметів у кримінальному провадженні.
		Так, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону та з урахуванням процесуальної необхідності, а також не повинно залежати від строку досудового розслідування й особливостей здійснення органом досудового розслідування своїх повноважень.
		У цьому контексті важливо підкреслити, що ухвалою слідчого судді Печерського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі № 757/3539/25-к було частково задоволено клопотання слідчого та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001998 до 14.04.2025. Як вбачається клопотання, орган досудового розслідування обґрунтував продовження строків необхідністю: отримати висновок судової почеркознавчої експертизи рукописних записів, виявлених під час огляду блокноту, вилученого 05.12.2024 експертизи; отримати необхідну інформацію з Міністерства розвитку громад та територій України, Державної служби України з безпеки на транспорті, Державного казначейства України, інформацію з мереж автозаправок ОККО та WOG; провести тимчасовий доступ до речей і документів, які зберігаються в банківських установах, операторах мобільного зв`язку; оглянути вилучені документи у банківських установах; за результатами проведення слідчих (розшукових) дій повідомити про підозри; здійснити інші заходи забезпечення кримінального провадження, слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, направлені на отримання відомостей, що мають значення для досудового розслідування, з урахуванням результатів додатково проведених слідчих та інших процесуальних дій; виконати вимоги ст. 290 КПК України з підозрюваними та їх захисниками.
		Таким чином, проведення жодних технічних експертиз вилученого пристрою не планується, що додатково обґрунтовує відсутність потреби в органу досудового розслідування надалі утримувати майно ОСОБА_4 .
		Крім того, органом досудового розслідування не наведено доказів, які б свідчили, що таке майно має хоч якесь відношення до розслідуваного кримінального провадження, не проведено жодної дії, спрямованої на дослідження вилученого майна з метою доведення причетності такого майна до кримінального провадження. Вказане свідчить про те, що вилучення та утримування такого майна немає жодного значення для розслідування кримінального провадження, в межах якого проводився обшук та його вилучення.
		Відповідно до КПК України обмеження прав власника щодо належного йому майна можуть мати місце у зв`язку з тим, що відповідні речі містять відомості, які мають значення для кримінального провадження. Відповідні обмеження мають бути розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
		Станом на час надання дозволу на проведення обшуку потреби досудового розслідування, можливо, виправдовували саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження. Водночас утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.
		Отже, попри наявність формальної правової підстави для утримання майна у вигляді ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, мобільний телефон ОСОБА_4 не має жодного відношення до предмета кримінального провадження № 42023000000001998 від 18.12.2023, а отже в його подальшому утриманні немає необхідності.
		Представник особи, в інтересах якої подано скаргу в судове засідання не з`явився, адвокат  ОСОБА_3 через канцелярію суду подав заяву про розгляд скарги за його відсутності.
		Представник Головного слідчого управління Національної поліції Україниу судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином. Старший слідчий в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_13 через канцелярію суду подав заперечення на вказану скаргу, просив відмовити, зазначивши, що до ГСУ НП України надійшло клопотання адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_4 про повернення тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 .
		За результатами розгляду клопотання адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_4 , повідомлено про відмову в задоволенні клопотання та направлено постанову про відмову у задоволенні клопотання, оскільки на вилучення мобільного телефону прямо надано дозвіл, відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва про надання дозволу на проведення обшуку.
		Під час досудового розслідування на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2024 у справі № 757/55469/24-к та ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2024 у справі № 757/55464/24-к проведено обшук житла ОСОБА_9 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 , в ході проведення якого виявлені предмети, а саме: мобільний телефон «Iphone 11 Pro» imei 1: НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Iphone 13 Pro Мах» imei 1: НОМЕР_1 .
		Вилучений мобільний телефон є речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 05.12.2024.
		На даний час у кримінальному провадженні досліджується роль ОСОБА_4 , проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії з метою встановлення участі останнього у вчиненні злочинів.
		Зокрема, дозвіл на вилучення мобільних телефонів був наданий слідчим суддею при вирішенні питання про здійснення обшуку, у зв`язку з чим вказане майно не може вважатися тимчасово вилученим.
		Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, заперечення слідчого, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
		Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
		Так, за своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого. 
		Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. 
		Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
		Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Так, у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
		Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001998 від 18.12.2023 підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1,3 ст. 369 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 369 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 КК України. 
		У рамках кримінального провадження № 42023000000001998 від 18.12.2023 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва (ухвала від 26.11.2024 у справі № 757/55469/24-к) стороні обвинувачення було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 , та якою він користується. Також згідно з ухвалою від 26.11.2024 у справі № 757/55464/24-к слідчим ОВС ГСУ НПУ надано дозвіл на проведення обшуку житла за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 
		05.12.2024 у ході проведення обшуку за зазначеними адресами слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , за участі співробітників Служби безпеки України, у ОСОБА_4 було вилучено мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1 , разом із сім-картою, який поміщено до спеціального пакета № RIC 2142836.
		Печерським районним судом м. Києва на адвокатський запит від 07.03.2025, що надійшов на електронну адресу суду 10.03.2025, з приводу надання інформації щодо надходження в провадження суду клопотань органів досудового розслідування про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку, надано відповідь за підписом голови Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2025 вих. № 04/991/2025 з якого вбачається, що проведеною перевіркою комп`ютерної програми «Діловодство-3» за 2024-2025 роки, встановлено, що клопотань органу досудового розслідування про арешт майна, що належить ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 42023000000001998 від 18.12.2023, в провадження суду не надходило.
		Стаття 167 КПК України, встановлює, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
		Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
		Відповідно до ст. 169 КПК України, вилучене майно є тимчасово вилученим та має бути повернуте особі, у якої вони вилучені у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 та ч. 6 ст. 173 КПК України, а саме: за клопотанням слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано протягом 48 годин після вилучення майна, в іншому випадку вилучене майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучено.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		У зв`язку із здійсненням досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 05.12.2024 слідчими групи слідчих проведено обшук у порядку ст. 234 КПК України.
		При здійсненні кримінального провадження органом досудового розслідування має бути неухильно дотримано загальні засади кримінального провадження, встановлені ст.ст. 7, 8 КПК України, в тому числі верховенство права, законність та недоторканість права власності.
		Згідно із ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
		Разом з тим, вимоги передбачені ч. 1 ст. 100 КПК України виконані стороною обвинувачення не були, тобто речовий доказ не повернутий його володільцю.
		Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Жоден не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права. 
		Із змісту положень ст. 236 КПК України вбачається, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		Проте, стороною обвинувачення не доведено, що вилучене майно під час обшуку має відношення до кримінального провадження.
		Окрім того, арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 05.12.2024, в порядку та на підставах, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, накладено у передбаченому законом порядку не було.
		Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої скарги щодо бездіяльності, яка полягає у неповерненні вилученого майна, оскільки, вбачається порушення права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а відтак скарга підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001998 від 18.12.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - задовольнити.
		Зобов`язати уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001998 від 18.12.2023, повернути ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1 , разом із сім-картою, вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 . 
		Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...