Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/39/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, з них:.
Надіслано судом: 14.03.2025. Зареєстровано: 16.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2025.
Дата набрання законної сили: 14.03.2025
Номер судового провадження: Зі/990/54/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		14 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 990/39/25
		адміністративне провадження № Зі/990/54/25
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., 
		розглянувши в порядку письмового провадження заяву Суховерської Ніли Петрівни про відвід суддів: Рибачука А.І., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стародуба О.П. від участі у справі №990/39/25 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, голови Верховної Ради України Стефанчука Руслана Олексійовича, депутата Верховної Ради України Железняка Ярослава Івановича, депутата Верховної Ради України Порошенка Петра Олексійовича, депутата Верховної Ради України Підласої Роксолани Андріївни, депутата Верховної Ради України Крулька Івана Івановича про зобов`язання вчинити певні дії,
		УСТАНОВИВ:
		29.01.2025 до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, голови Верховної Ради України Стефанчука Р.О., депутата Верховної Ради України Железняка Я.І., депутата Верховної Ради України Порошенка П.О., депутата Верховної Ради України Підласої Р.А., депутата Верховної Ради України Крулька І.І., в якій позивачка просить суд (дослівно):
		« 1. Зобов`язати відповідачів усунути бездіяльність та вжити дії щодо усунення проявів не до фінансування ВРУ воїнів-захисників ГРУ МО ЗСУ, та зупинення розкрадання бюджету України на фірмах-прокладках і телеканалі ВРУ ціною 1 хвилина - 1692 грн.
		2. У рамках парламентського контролю, зобов`язати відповідача із залученням міжнародних організацій ЄС, здійснити перевірку всіх високо-посадовців влади, в т.ч. хабарників суддів - на предмет їх співпраці із КГБ СРСР, та у подальшому із ФСБ рФ.
		3. Долучити до справи роботу депутата В. Чорновіл «Правосуддя чи рецидиви терору».» 
		Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з причин її невідповідності вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано позивачці десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених в ній недоліків шляхом надання до Верховного Суду уточненої позовної заяви, у якій уточнити предмет спору з конкретизацією вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 КАС України, з підтвердженням обставин, якими обґрунтовуються її позовні вимоги щодо кожного із зазначених нею відповідачів, навести належні обґрунтування наявності порушення її прав та свобод з боку відповідача/відповідачів саме при здійсненні ним/ними владних управлінських функцій відповідно до норм чинного законодавства та за наявності підстав подати заяву про залучення до участі у справі третіх осіб, у якій викласти обґрунтування, яким чином рішення у справі може вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки.
		03.03.2025 до Верховного Суду надійшла уточнена позовна заява, а також заява про відвід колегії суддів: Рибачука А.І., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стародуба О.П. від участі у розгляді справи № 990/39/25. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.03.2025 заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів визнана необґрунтованою та передана до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.
		За приписами частини четвертої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
		11.03.2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду вказаної заяви визначено суддю Єресько Л.О.
		За частиною восьмою статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
		Вирішуючи заяву про відвід колегії суддів Рибачука А.І., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стародуба О.П. від участі у розгляді справи № 990/39/25, враховую таке.
		Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об?єктивно обґрунтованими.
		Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
		Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
		Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім?ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім?ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об?єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
		Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об?єктивності судді у стороннього спостерігача.
		У цьому світлі необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб?єктивної.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
		- «об?єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з?ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
		- «суб?єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. 
		Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
		При об?єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Суб?єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
		Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
		Проте жодних доказів та фактів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість колегії суддів Рибачука А.І., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стародуба О.П. в результаті розгляду справи № 990/39/25 або наявність обставин, які викликають сумнів у їхній упередженості чи об`єктивності при розгляді цієї справи, із заяви ОСОБА_1 про відвід не вбачається.
		У поданій заяві ОСОБА_1 наполягає на відводі означеної колегії суддів з тих підстав, що, на її переконання, названі судді проявляють надмірний формалізм на користь влади, мають конфлікт інтересів, ускладнюють доступ до правосуддя та саботують рішення ЄСПЛ, постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 та пункт 43 постанови Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 640/11377/20 щодо того, що питання про відсутність порушеного права не може бути вирішено на стадії відкриття провадження, а має бути з`ясовано у процесі розгляду справи.
		З наведеного слідує, що позивачка не згодна з ухвалою Верховного Суду у складі вказаної колегії суддів про залишення без руху її позовної заяви у справі № 990/39/25, яку постановив суд відповідно до приписів частин першої та другої статті 169 КАС України з тих мотивів, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
		Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
		У пункті 37 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
		Позовна заява є офіційною формою звернення до адміністративного суду за вирішенням публічно-правового спору, відповідно має відповідати встановленим до неї вимогам щодо її форми та змісту (статті 160, 161 КАС України). Судові рішення (у тому числі ухвала про відкриття провадження у справі) не можуть ґрунтуватися на здогадках (припущеннях) про те, який зміст позовних вимог, чим вони обґрунтовані та чим підтверджуються. Ці та інші вимоги до процесуальних документів є обов`язковими і обов`язок щодо їхнього виконання покладений на позивача як ініціатора звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору.
		Залишення позовної заяви без руху із наданням строку для усунення описаних в ухвалі недоліків поданої позовної заяви не може свідчити про створення перешкод у доступі до правосуддя.
		З аргументації позивачки, викладеній у заяві про відвід, можна зрозуміти, що зазначена заява не містить жодних посилань на визначені процесуальним законом підстави для відводу суддів від розгляду цієї справи, а обставини, на які вказує позивачка у якості підстав для відводу, не є такими, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів та лише свідчать про фактичну незгоду особи, яка її подала, з діями суддів та прийнятими ними судовими рішеннями, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
		Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість колегії суддів: Рибачука А.І., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стародуба О.П. або їх необ`єктивність під час розгляду справи №990/29/25, заявницею у заяві не наведено, а суддею під час розгляду цієї заяви таких підстав не встановлено.
		Таким чином, оскільки наведені заявницею на обґрунтування заяви про відвід судді обставини не знайшли свого підтвердження, тому підстав для висновку про наявність визначених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України обставин та інших передумов для відводу колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Рибачука А.І., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стародуба О.П., у справі № 990/39/25 немає.
		Керуючись статтями 36, 39, 40, 256 КАС України,
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у задоволенні заяви заяву Суховерської Ніли Петрівни про  відвід суддів: Рибачука А.І., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стародуба О.П. від участі у справі № 990/39/25 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, голови Верховної Ради України Стефанчука Руслана Олексійовича, депутата Верховної Ради України Железняка Ярослава Івановича, депутата Верховної Ради України Порошенка Петра Олексійовича, депутата Верховної Ради України Підласої Роксолани Андріївни, депутата Верховної Ради України Крулька Івана Івановича про зобов`язання вчинити певні дії.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		 
		...........................
		 
		Л.О. Єресько
		Суддя Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...