Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/16288/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2025.
Дата набрання законної сили: 26.02.2025
Номер судового провадження: 61-5183ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 750/16288/23
		провадження № 61-5183св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., 
		Фаловської І. М.,
		учасники справи:
		заявник- Головне управління Державної податкової служби у м. Києві,
		заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРІМАТЧ», Акціонерне товариство «Асвіо Банк»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року в складі суддів Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2023 року Головне управління Державної податкової служби у 
		м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) звернулося до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанцій 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 
		2023 року відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДПС у м. Києві.
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
		08 грудня 2023 року ГУ ДПС у м. Києві через підсистему «Електронний Суд» вперше подало до Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 
		2023 року.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на рішення Деснянського районного суду 
		м. Чернігова від 16 листопада 2023 року залишено без руху.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на рішення Деснянського районного суду 
		м. Чернігова від 16 листопада 2023 року визнано неподаною та повернуто.
		19 лютого 2024 року ГУ ДПС у м. Києві через підсистему «Електронний Суд» вдруге подало до Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 
		2023 року.
		В апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві виклав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
		Клопотання мотивовано тим, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах строку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України (далі -ЦПК України), однак, її було визнано неподаною та повернуто ГУ ДПС у м. Києві. Заявник просив врахувати, що управління завжди вчасно вчиняло процесуальні дії, зокрема, вчасно подало першу апеляційну скаргу. Крім того, запровадження на території України воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме, запропоновано надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав поновлення такого строку.
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що зазначені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення визнано неповажними. Заявник не навів істотних та вагомих обставин, в тому числі й таких, що пов`язані із введенням воєнного стану, які стали причиною подачі апеляційної скарги із спливом тривалого строку після отримання копії ухвали про повернення першої апеляційної скарги, тому останньому запропоновано у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав поновлення такого строку.
		Копію ухвали Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року надіслано до електронного кабінету ГУ ДПС у м. Києві та цього ж дня доставлено до електронного кабінету заявника.
		07 березня 2024 року ГУ ДПС у м. Києві через підсистему «Електронний Суд» направило до Чернігівського апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду 
		м. Чернігова від 16 листопада 2023 року.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду 
		м. Чернігова від 16 листопада 2023 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ГУ ДПС у м. Києві не навело і не надало належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які унеможливили своєчасне звернення із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Посилання на велике навантаження, зумовлене обсягом роботи та незначну чисельність працівників є внутрішніми кадровими питаннями заявника, який є юридичною особою, і не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Доводи про те, що неможливість оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку негативно вплине на процес надходження коштів до державного бюджету України, не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		09 квітня 2024 року ГУ ДПС у м. Києві через підсистему «Електронний Суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року.
		У касаційній скарзі заявник просить суд касаційну скаргу скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року касаційну скаргу ГУ ДПС у 
		м. Києві залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно сплатити судовий збір.
		Вимоги вказаної ухвали заявником виконано.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
		11 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд неправомірно та необґрунтовано відмовив ГУ ДПС у м. Києві у відкритті апеляційного провадження у справі. Заявник вважає, що дотримався процесуальних строків, встановлених для подачі апеляційної скарги та вперше подав апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова 
		від 16 листопада 2023 року без пропуску строку.
		Позиція інших учасників справи
		21 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Паріматч» через підсистему «Електронний Суд» направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та просило касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишити без задоволення,  а ухвалу апеляційного суду - без змін.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
		У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або не вчиненням процесуальних дій.
		Пунктом 6 статті 43 ЦПК України передбачено, що обов`язки саме учасників справи (якими є сторони та треті особи) є виконування процесуальних дій у встановлені законом або судом строки.
		Відповідно до частини третьої статті 350 ЦПК України встановлено, що особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у п`ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку.
		Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
		Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику Європейського суду з прав людини, який роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
		З аналізу практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо:    1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).
		Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог 
		статей 77-80 ЦПК України.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що 08 грудня 2023 року ГУ ДПС у м. Києві через підсистему «Електронний Суд» вперше подало до Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2023 року.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на рішення Деснянського районного суду 
		м. Чернігова від 16 листопада 2023 року визнано неподаною та повернуто, оскільки заявник не усунув недоліки.
		Копію ухвали від 16 січня 2024 року надіслано ГУ ДПС у м. Києві через підсистему «Електронний Суд» та отримано управлінням 17 січня 2024 року.
		Вдруге з апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Чернігівського апеляційного суду 19 лютого 2024 року, тобто більше, ніж через місяць після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги.
		Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивовано введенням на території України воєнного стану, великим навантаженням та обсягом роботи ГУ ДПС у м. Києві, незначною чисельністю працівників.
		Апеляційний суд обґрунтовано вважав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. ГУ ДПС у м. Києві таких обставин не вказало. А сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.
		Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) та від 08 грудня 2022 року у справі 
		№ 990/102/22 (провадження № 11-119заі22), саме по собі введення воєнного стану на території всієї держави, який продовжений і на теперішній час, без посилання на конкретні обставини, які були об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасному зверненню до суду у визначений законом строк, не може бути належною підставою для поновлення строку.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, від 14 вересня 2022 року у справі 
		№ 200/21749/17, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 та 25 вересня 2024 року у справі № 760/19995/21-ц.
		Крім цього, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду, що подавши вперше апеляційну скаргу, ГУ ДПС у м. Києві недотримався вимог статті 356 ЦПК України та не надав докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням статті 43 ЦПК України. 
		На виконання ухвали суду від 18 грудня 2023 року заявник надав електронною поштою копію списку № 2512 М згрупованих відправлень «Рекомендований лист» за формою 103, у якому відсутні відомості про здачу перелічених у ньому листів на пошту. Так, у цьому списку відсутні: найменування об`єкта поштового зв`язку, до якого здано (та яким прийнято) цей список; відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв`язку; підпис, прізвище та ініціали відповідальних працівників як відправника, так і підприємства поштового зв`язку; відомості про оплату відправленої відповідно до цього списку кореспонденції. 
		Проте, вказані обставини відбулись з вини заявника і як наслідок стали підставою для повернення його апеляційної скарги.
		Також апеляційний суд дійшов правильного висновку, що посилання ГУ ДПС у м. Києві на велике навантаження, зумовлене обсягом роботи є внутрішнім кадровим питанням заявника, який є юридичною особою і не може бути бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України 
		«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року 
		і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
		У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, 
		держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
		Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
		У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
		Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
		Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
		Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, обґрунтовано, відповідно до вимог статті 357 ЦПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки підстави для поновлення строку за подачу апеляційної скарги були визнані неповажними, а у клопотанні не наведено інших поважних причин пропуску процесуального строку та не надано відповідних доказів.
		Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.
		Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що заявником було наведено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, на правильність висновку суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції 
		не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення 
		не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у 
		м. Києві, залишити без задоволення.
		Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                      В. М. Ігнатенко
		О. М. Ситнік
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...