Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/5254/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2025.
Дата набрання законної сили: 12.03.2025
Номер судового провадження: 61-16152ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		                                                                                                   
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                                    
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12  березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа №  570/5254/23
		провадження № 61- 16152св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                          Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_2 ,
		третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини
		 
		за касаційною скаргою адвоката Сороки Віталія Григоровича як представника ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 червня 2024 року у складі судді Гнатущенко Ю. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у складі колегії суддів:  Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Хилевича С. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила 
		визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .
		 
		Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який розірвано 03 червня 2021 року рішенням Рівненського районного суду Рівненської області.
		У сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Після розлучення сторони деякий час продовжували проживати у спільно побудованому будинку, однак у подальшому позивач винайняла окреме житло                       і переїхала туди з сином.
		Відповідач за своїм бажанням і за попередньою домовленістю з позивачем забирає до себе дитину, проводить з ним свій вільний час, позивач не чинить жодних перешкод у спілкуванні батька з сином.
		У позивача є побоювання, що відповідач може відібрати в неї сина і виїхати за межі України, оскільки він є громадянином Австралії та оформив документи на право проживання там дитини.
		Позивач є дієздатною особою, працевлаштована, любить сина, піклується про його фізичний та психологічний стан, створила відповідні умови для нормального життя сина і спроможна в достатньому обсязі забезпечувати його потреби.
		 
		У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_2 .
		 
		Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилався на те, що визначення місця проживання малолітнього сина саме з батьком буде                                якнайкраще відповідати інтересам дитини. ОСОБА_2 є фінансово-забезпеченим, не має необхідності працювати на умовах трудового найму, має достатньо вільного часу, щоб виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток.
		ОСОБА_2 проживає у власному будинку загальною площею 282,5 кв. м.                                в с. Колоденка, в якому створено усі найкращі умови для проживання неповнолітнього сина (окрема кімната, облаштована для дитини, просторе подвір`я з дитячим майданчиком та садком).
		ОСОБА_1 проживає в орендованій однокімнатній квартирі й не може гарантувати в майбутньому дотримання наявних умов для проживання дитини. Відповідач на постійній основі працює перукарем, тому не може повноцінно доглядати за сином і виховувати його, піклуватися про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Доходи відповідача за зустрічним позовом не є достатніми для утримання дитини. ОСОБА_1 належним чином не виконує батьківських обов`язків, що підтверджується листом Служби у справах дітей Корнинської сільської ради від 05 липня 2023 року та заявою ОСОБА_2 від 19 червня 2023 року, притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства у справі № 570/3378/23. Такі факти її аморальної поведінки можуть зашкодити розвитку дитини, що виключає можливість визначення місця проживання із нею. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рівненський районний суд Рівненської області рішенням від 28 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 .                                          У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. 
		 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Рівненський апеляційний суд постановою від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сороки В. Г. залишив без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області                      від 28 червня 2024 року - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. 
		Проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю, з якою він після розлучення батьків продовжив проживати, враховуючи його вік, емоційну прихильність до матері, сталі соціальні зв`язки дитини в родині матері, сприятиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги, узагальнені аргументи
		У касаційній скарзі адвокат Сорока В. Г. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 червня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду                              від 14 листопада 2024 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити; зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначає те, що суд апеляційної інстанції   застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 грудня                2020 року у справі № 487/2001/19-ц, від 14 лютого 2019 року у справі  № 377/128/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 21 липня 2021 року у справі                           № 404/3499/17, від 22 березня 2023 року у справі № 757/13688/21.
		 
		Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Суди не надали оцінки тому факту, що ОСОБА_1 притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, залишили поза увагою невиконання матір`ю батьківських обов`язків, що підтверджується листом служби у справах дітей від 05 липня 2023 року.  
		На обґрунтування доцільності визначення місця проживання дитини із матір`ю суд першої інстанції зазначає шостий принцип Декларації прав дитини, яка не ратифікована Україною і не є частиною національного законодавства. 
		Висновок органу опіки і піклування є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини. 
		ОСОБА_2  має більшу можливість забезпечити кращі умови для виховання та розвитку сина.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		27 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з  04 січня 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 03 червня 2021 року заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області.
		 
		Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із матір`ю. 
		 
		Сторонам належить на праві власності по 1/2 частки садибного (індивідуального) житлового будинку на АДРЕСА_1 .
		 
		У вказаному будинку проживає ОСОБА_2 , а також за цією адресою зареєстрований син сторін ОСОБА_3 . 
		 
		ОСОБА_1 разом із сином проживають на АДРЕСА_2 , яку відповідач орендує на підставі договору від 12 серпня 2023 року.
		 
		ОСОБА_3 з 01 вересня 2022 року відвідує центр розвитку дитини, садок «Baby garden club». ОСОБА_1 забезпечує відвідування сина, активно займається вихованням дитини, стежить за успіхами ОСОБА_3 , станом догляду за ним, організацією його довкілля та харчування, допомагає йому із заняттями, відвідує батьківські збори. ОСОБА_3 проявляє цілковиту особисту прихильність до мами, звертається до неї з ніжністю і любов`ю. Дитина завжди охайна, життєрадісна,                           приходить до центру розвитку у чудовому настрої (довідка від 16 листопада                   2023 року, видана керівником дитячого центру розвитку ОСОБА_10 ).
		 
		ОСОБА_2 забезпечує відвідування сином Центру розвитку дитини «Baby garden club», здійснює оплату за навчальні послуги згідно з договором від липня 2023 року, цікавиться успішністю надання освітньо-виховних послуг, станом догляду за ним та організацією довкілля (довідка від 02 серпня 2023 року, видана керівником дитячого центру розвитку  ОСОБА_10 ).
		 
		Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 серпня 2023 року у справі № 570/3378/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, і відповідно до статті 22 КУпАП звільнено її від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого, обмежившись усним зауваженням; провадження у справі закрито. Постанова суду набрала законної сили.
		 
		Відповідно до акта обстеження умов проживання за адресою проживання матері встановлено, що квартира повністю вмебльована, з усіма комунальними зручностями, створені умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Під час обстеження умов проживання був присутнім малолітній ОСОБА_3 , який поводив себе сором`язливо, проявляв прихильність до мами, тримав її за руку і не хотів відпускати. На запитання чи хоче піти в гості до тата, ОСОБА_3 заперечив.
		За інформацією Корнинської сільської ради встановлено, що згідно з актом обстеження умов проживання від 28 грудня 2023 року за адресою проживання ОСОБА_2 наявні всі необхідні умови для проживання та гармонійного розвитку дитини. Це приватний будинок з усіма комунальними зручностями. Під час бесіди ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 зареєстровані в приватному будинку, але фактично проживають у орендованій квартирі в м. Рівному. ОСОБА_3 регулярно буває в нього вдома у вихідні дні і протягом тижня, він часто забирає дитину з садочка.
		 
		Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненької міської ради від 25 січня 2024 року вирішено за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю                              ОСОБА_1 
		(висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12 лютого 2024 року № 08-288).
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права                    в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права.
		Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		 
		Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися  з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		 
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		 
		Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		 
		Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		 
		Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		 
		Згідно зі статтею 141 СК  України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		 
		Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
		 
		Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		 
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		 
		Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року    у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
		 
		У параграфі 54 рішення ЄСПЛ у справі від 07 грудня 2006 року «Хант проти України» заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
		 
		Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
		 
		Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого                    з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
		 
		Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для переданя йому дитини.
		 
		Ухвалюючи рішення про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3                 з матір`ю, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив                               з якнайкращих інтересів дитини, взяв до уваги її вік, постійне проживання разом                    з матір`ю, тісний соціальний зв`язок із нею, висновок органу опіки та піклування, надав належну оцінку наявним у справі доказам, на підставі яких повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини разом                       з матір`ю.
		 
		Батько дитини не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування з сином, участь у його вихованні.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції зазначає про шостий принцип Декларації прав дитини, яка не ратифікована Україною і не є частиною національного законодавства, не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки суди виходили з рівності прав та обов`язків батька і матері щодо дитини.
		 
		Аргументи касаційної скарги про ненадання судами оцінки притягненню                          ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, невиконання нею батьківських обов`язків спростовуються рішеннями судів, які встановили відстутність будь-яких неправомірних дій    ОСОБА_1 щодо сина ОСОБА_3 та належне ставлення до батьківських обов'язків. 
		 
		Не можуть бути підставою для скасування судових рішень також твердження скаржника щодо можливості забезпечити кращі умови для  виховання та розвитку сина, оскільки матеріально-побутовий стан одного з батьків сам по собі не                                є вирішальною умовою при визначенні місця проживання дитини. 
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, здебільшого                                         є аналогічними доводам апеляційної скарги, які апеляційний суд обґрунтовано спростував.
		 
		З урахуванням встановлених обставин висновки суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі. 
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		 
		У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального  і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без  задоволення, а  рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду 
		 
		                                                 ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу адвоката Сороки Віталія Григоровича як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 червня 2024 року   та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                          є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Головуючий                                                                              М. Є. Червинська 
		 
		Судді:                                                                                    А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                     Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                     В. М. Коротун
		                                                                                                          М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...