Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 138/1081/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2025.
Дата набрання законної сили: 13.03.2025
Номер судового провадження: 51-3393км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023020000000032

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 138/1081/23
		провадження № 51-3393км24
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючої                                                   ОСОБА_1 
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 
		розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Вінницького апеляційного суду від 4 квітня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно
		ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брянська Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , 
		засудженого за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені обставини
		За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 червня 2023 року ОСОБА_7 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 305 КК із застосуванням ст. 68 КК -  на строк 6 років 8 місяців без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 309 КК -  на строк 1 рік 6 місяців, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців без конфіскації майна.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
		Вінницький апеляційний суд, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, 4 квітня 2024 року скасував вирок суду першої інстанції й ухвалив новий, яким засудив  ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 305 КК із застосуванням ст. 68 КК- у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців без конфіскації майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначив остаточне - у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції визнав  ОСОБА_7 винним у вчиненні за попередньою змовою групою осіб за обставин, викладених у вироку, незаконного придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин та закінченого замаху на контрабанду цих речовин із цією ж метою.
		Як установив суд, 25 січня 2023 року на території Республіки Молдови ОСОБА_7 вступив у змову із замовником психотропної речовини - особою на ім`я ОСОБА_9 , який надав засудженому мобільний телефон для зв`язку з продавцем. Того ж дня о 17:30 ОСОБА_7 перетнув митний кордон України через пункт пропуску «Могилів-Подільський-Отач» митного поста «Дністер» Вінницької митниці. Потім він, діючи відповідно до настанов замовника, придбав із метою збуту амфетамін. Помістивши шість запакованих згортків з амфетаміном під шкарпетку, ОСОБА_7 о 18:47 намагався повернутися до Республіки Молдови через згаданий пункт пропуску, однак під час особистого огляду в нього було виявлено приховану від митного контролю вказану психотропну речовину загальною вагою 1,1155 г, а тому цей злочин не було закінчено з причин, що не залежали від волі винуватця. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вирок суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, закон України про кримінальну відповідальність застосовано неправильно, при здійсненні провадження не було додержано приписів статей 84, 86, 91, 92, 94 КПК, а винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих діянь не доведено допустимими доказами. Аргументуючи позицію, захисник зазначає, що залишилися без юридичної оцінки дії особи, з якою засуджений нібито був у змові, у справі немає даних про виділення в окреме провадження відповідних матеріалів; з протоколу огляду предметів від 26 січня 2023 року й листування в месенджері «Вайбер» не вбачається інформації про домовленість передати амфетамін саме через ОСОБА_7 та збут цієї речовини.  На думку автора скарги, огляд місця події від 25 січня 2023 року був проведений з істотним порушенням прав і свобод людини, без залучення захисника та перекладача; протокол особистого огляду від 25 січня 2023 року не можна використовувати, оскільки його складено в порядку ст. 340 Митного кодексу України (далі - МК) без письмового рішення керівника митного органу; усупереч ч. 3 ст. 208 КПК протокол затримання й обшуку ОСОБА_7 не оформлювався, предмети вилучено в приміщенні митниці за відсутності попередньої згоди посадових осіб та без ухвали слідчого судді. На переконання скаржника, суд належно не оцінив показань засудженого, не вмотивував з огляду на статті 26-28 КК висновків про вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб та з метою збуту. Захисник також посилається на порушення права ОСОБА_7 на захист у зв`язку з тим, що процесуальні документи не було перекладено мовою, якою той володіє, і підзахисного було позбавлено можливості користуватися послугами перекладача. Вважає, що допущені порушення є істотними, для їх усунення необхідний новий апеляційний розгляд. 
		Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду; клопотань про його відкладення не  надходило. У поданій скарзі захисник зазначив, що не бажає брати участі в касаційному розгляді справи. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		У суді касаційної інстанції прокурор заперечив обґрунтованість вимог сторони захисту.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 433, ст. 438 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений ревізувати повноти слідства, досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не  було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Здійснюючи касаційне провадження, Суд виходить із фактичних обставин, установлених у вироку судом попередньої інстанції. 
		Тому посилання в касаційній скарзі на неповноту слідства й матеріалів справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури. 
		Оскільки в силу ч.1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і в його межах відповідно до обвинувального акта, доводи скаржника про необхідність юридичної оцінки дій, окрім засудженого, іншої особи не ґрунтуються на законі.
		Аргументи в касаційній скарзі про незаконність вироку апеляційного суду не можна визнати прийнятними. 
		За матеріалами справи висновок вказаного суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні суспільно небезпечних діянь проти здоров`я населення є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, передбачених ст. 91 КПК, котрі підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час апеляційного розгляду й оціненими відповідно до статей 84-86, 94 цього Кодексу. 
		Такого висновку суд дійшов, проаналізувавши показання ОСОБА_7 як обвинуваченого,свідка ОСОБА_10 , результати проведених експертиз від 6 лютого та 22 березня 2023 року; фактичні дані, зафіксовані в протоколах: огляду місця події від 25 січня 2023 року з доданою фототаблицею й флешкартою, особистого огляду від 25 січня 2023 року, затримання особи від 26 січня 2023 року, огляду предметів від цієї ж дати, а також у медичних довідках від 15 лютого 2023 року. 
		Крім того, переглядаючи за змагальною процедурою ухвалений місцевим судом вирок, апеляційний суд з`ясував позицію ОСОБА_7 , котрий визнав переміщення ним із приховуванням від митного контролю згортків з амфетаміном, однак заперечував, що діяв за домовленістю та вказівкою іншої особи з метою збуту; наполягав на тому, що вилучена психотропна речовина була йому потрібна для власного вживання, а інша особа лише допомогла йому знайти продавця, надавши мобільний телефон для комунікації з останнім. 
		Усупереч твердженням у поданій скарзі суд апеляційної інстанції дав належну оцінку показанням ОСОБА_7 та висунутій ним на свій захист версії про відсутність мети збуту та змови з іншою особою і цю версію переконливо спростував у вироку.
		За наслідками проведеного часткового слідства, перевіривши здобуті докази, суд  узяв до уваги показання ОСОБА_7 , у яких він підтвердив незаконне придбання, зберігання амфетаміну та замах на контрабанду цієї речовини загальною вагою 1,1155 г, оскільки вказане узгоджувалося із показаннями свідка ОСОБА_10 (інспектора митниці) та даними, котрі містяться у згаданих процесуальних документах. Обставин, які би зумовили обмову себе засудженим, не було встановлено, не зазначено такого і в поданій касаційній скарзі. Отже, процесуальних перешкод для використання окреслених визнавальних показань суд не мав.  
		Водночас апеляційний суд установив, що амфетамін був розфасований в окремі згортки, упакований у поліетилен; за медичними довідками від 15 лютого 2023 року, висновком судово-психіатричної експертизи від 6 лютого 2023 року № 57 засуджений на спеціальних обліках не перебував, на наркоманію не хворіє і відсутні відомості про вживання ним психотропних речовин. Зіставивши ці фактичні дані з показаннями ОСОБА_7 про надання йому іншою особою не тільки інформації для зв`язку з продавцем, але й мобільного телефону, за допомогою якого, згідно з протоколом огляду від 26 січня 2023 року замовник і продавець амфетаміну спілкувалися у месенджері в день події злочину, суд обґрунтовано виснував, що засуджений діяв за попередньою змовою групою осіб із метою подальшого збуту психотропної речовини.
		Таким чином, попри міркування скаржника, суд установив факт співучасті ОСОБА_7 в умисних злочинах і належно умотивував свою позицію, яка корелюється з нормативним урегулюванням (статті 26-28 КК). 
		Твердження захисника про недопустимість використання доказів, отриманих 25 січня 2023 року за результатами особистого огляду особи та огляду місця події, є неспроможними. 
		За змістом ч. 1 ст. 340 МК особистий огляд як виняткова форма митного контролю проводиться за письмовим рішенням керівника митного органу або його заступника, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або у транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через її територію.
		Як убачається з матеріалів справи, особистий огляд ОСОБА_7 було проведено відповідно до положень указаної норми за рішенням заступника начальника митного поста «Дністер» ОСОБА_11 за участю понятих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та перекладача ОСОБА_14 . Протокол підписаний ОСОБА_7 без жодних зауважень. 
		Посилання в скарзі на недодержання правил особистого огляду у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи рішення керівника митного органу не є слушними, адже сторона захисту не виявляла зацікавленості в отриманні цього рішення і не заявляла відповідних клопотань під час виконання вимог ст. 290 КПК, здійснення судового й апеляційного провадження. 
		Особистий огляд ОСОБА_7 проводився за процедурою, передбаченою Законом України від 5 листопада 2009 року № 1710-VI «Про прикордонний контроль» та Митним кодексом України, за результатами огляду складено протокол, котрий є документом (ст. 99 КПК) і в силу ч. 2 ст. 84 КПК джерелом доказів, а твердження в скарзі про протилежне - хибне.
		За матеріалами справи огляд місця події 25 січня 2023 року відбувався у визначеній спеціальній кімнаті митного поста «Дністер» на підставі повідомлення працівників митниці, що означає погодження митним органом використання своїх приміщень для здійснення необхідних передбачуваних дій. Тому посилання захисника на проведення огляду без добровільної згоди вказаних органів як володільців приміщення  чи ухвали слідчого судді є маніпулятивними. Крім того, посадові особи митниці не заявляли про порушення прав і представляти їх інтереси адвокат  ОСОБА_6 не уповноважений.
		Також є необґрунтованими  доводи скаржника скарги щодо обшуку ОСОБА_7 , адже в рамках цього кримінального провадження такої процесуальної дії не проводилося. Натомість особистий огляд як форма митного контролю не тотожний обшуку особи в розумінні КПК. Особа, яка перетинає державний кордон, усвідомлено й добровільно підкоряється спеціальному правовому режиму прикордонного та митного контролю і самим фактом здійснення перетину державного кордону дає згоду на передбачені законом обмеження її прав, та виконання обов`язків, пов`язаних зі спеціальним правовим режимом, притаманним перетину державного кордону. Зайшовши на територію прикордонного контрольного пункту, засуджений фактично своїми діями підтвердив добровільну згоду на застосування до нього правил спеціального правового режиму, що передбачали, зокрема, можливість здійснення особистого огляду. Після виявлення в ОСОБА_7 прихованих предметів слідчий провів огляд місця події, у ході якого обов`язкової участі захисника та перекладача законом (ч. 3 ст. 237 КПК) не передбачено. Надалі було залучено захисника і ОСОБА_7 затримано. Наявний у справі протокол затримання особи від 26 січня 2023 року відповідає ст. 104, ч. 5 ст. 208 вказаного Кодексу.
		За приписами ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Переклад процесуальних документів кримінального провадження (крім тих, якими суд закінчує судовий розгляд по суті) здійснюється лише за клопотанням осіб. 
		Як убачається із зафіксованих на технічних носіях інформаціїпоказань засудженого, він володіє російською мовою і розуміє українську.
		За наявними в справі даними, 25 січня 2023 року під час особистого огляду  ОСОБА_7 інспектором митниці був залучений перекладач ОСОБА_14 , про що зазначено в протоколі. Упродовж судового та апеляційного провадження обвинуваченому було забезпечено можливість користуватися послугами перекладачів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та  ОСОБА_17 . Попри твердження захисника, ОСОБА_7 у суді першої інстанції повідомив, що цілком розуміє висунуте йому обвинувачення, викладене українською мовою, і, незважаючи на присутність перекладача, не просив перекласти процесуальні документи російською мовою.
		Ураховуючи викладене, доводи автора скарги про істотне порушення права засудженого на захист не підтверджуються даними, відображеними в матеріалах кримінального провадження.
		Переконливих достатніх аргументів, котрі би свідчили, що суд апеляційної інстанції   не додержав вимог КПК при оцінці доказів, у касаційній скарзі не міститься.
		За встановлених апеляційним судом фактичних обставин кримінального провадження суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 305 КК. 
		Доводів про несправедливість призначеного засудженому покарання в поданій скарзі немає.
		Ухвалений за наслідками апеляційного розгляду обвинувальний вирок не суперечить статтям 374, 420 КПК. 
		Істотних порушень норм права, які є безумовними підставами для скасування оспорюваного вироку і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, про що йдеться в касаційній скарзі, під час перевірки кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено. 
		Тому касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
		ухвалила:
		Вирок Вінницького апеляційного суду від 4 квітня 2024 року стосовно  ОСОБА_7  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6  - без задоволення.
		Судді: 
		 
		ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...