Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 595/1754/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2025.
Дата набрання законної сили: 12.03.2025
Номер судового провадження: 51-4898км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023210000000494

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 березня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 595/1754/23
		провадження № 51-4898км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника                                                               ОСОБА_6 ,
		засудженого                                                          ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої                                   ОСОБА_8 ,
		законного представника потерпілої              ОСОБА_9 ,
		розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 травня 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12032310000000494, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосілка Бучацького району Тернопільської області та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Бучацький районний суд Тернопільської області вироком від 02 травня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
		Також суд вирішив питання щодо запобіжного заходу, початку строку відбування покарання та речових доказів у кримінальному провадженні.
		Як убачається з вироку суду,  ОСОБА_7 засуджено за вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та анальним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене стосовно неповнолітньої особи за таких обставин.
		Так, 11 липня 2023 року приблизно о 04:00 ОСОБА_7 , перебуваючи у спальній кімнаті на ліжку за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, порушуючи право на статеву свободу, статеву недоторканість, а також нормальний розвиток неповнолітньої дочки ОСОБА_10 , використовуючи свою перевагу у фізичній силі, достовірно знаючи про її неповнолітній вік, всупереч її волевиявленню, зняв з неї одяг і спідню білизну, та проти волі потерпілої здійснив із нею вагінальний статевий акт з використанням своїх геніталій. Далі ОСОБА_7 з метою завершення своїх умисних протиправних дій сексуального характеру усупереч волевиявленню потерпілої здійснив анальне проникнення в тіло останньої з використанням своїх геніталій.
		Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 13 серпня 2024 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження 
		Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення і закрити щодо нього кримінальне провадження.
		Суть доводів захисника зводиться до посилань про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3             ст. 152 КК.
		Стверджує, що під час судового розгляду подію цього кримінального правопорушення не було доведено.
		Також захисник указує, що показання свідків підтверджують невинуватість засудженого, оскільки жоден з них не бачив, як ОСОБА_7 учинив кримінальне правопорушення.
		Крім того, ОСОБА_6 зазначає про суперечність показань свідка ОСОБА_11 із показаннями потерпілої щодо часу повернення батьків додому та того, чи було зачинено двері в їх кімнаті.
		За обґрунтуванням захисника, висновки експертів № 179 і № 336 не підтверджують факту статевих відносин ОСОБА_7 з ОСОБА_10 .
		ОСОБА_6 вважає, що запах алкоголю та кашель, за якими потерпіла впізнала батька, не є унікальними ознаками конкретної особи, а можуть бути притаманні багатьом людям.
		Захисник, посилаючись на фотографії з соціальної мережі ставить під сумнів психологічний стан потерпілої після вчинення проти неї кримінального правопорушення.
		Указує, що орган досудового розслідування не допитав хлопця ОСОБА_10 і не перевірив версію захисту про те, що тілесні ушкодження потерпілої могли виникнути 09 липня 2023 року під час статевого акту з ним.
		Також захисник ставить під сумнів письмові докази у справі. Зокрема, указує, що повідомлення про злочин надійшло на лінію 102 не від потерпілої, а від ОСОБА_12 .
		Крім того, захист зазначає про суперечність показань ОСОБА_10 , зафіксованих у рапорті інспектора-чергового від 14 липня 2023 року та у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення, з її показаннями, наданими під час судового розгляду, щодо застосування до неї фізичного насильства під час зґвалтування.
		Указує, що суди, оцінюючи показання експерта щодо можливого механізму утворення тріщини анального отвору, не врахували загальнодоступну інформацію про можливі причини виникнення анальних тріщин (часта дефекація, діарея, запори, проходження через анальний отвір твердого калу або анальний секс).
		Як зазначає ОСОБА_6 , суд безпідставно відхилив його клопотання про надання тимчасового доступу до інформації, яка є в оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», для встановлення місцеперебування ОСОБА_7 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
		Захисник стверджує, що суд безпідставно взяв до уваги вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 березня 2001 року, оскільки судимість за цим рішенням суду погашена.
		У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор, законний представник потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_9 , та представник потерпілої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 , посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення - без зміни. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу.
		Прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, висловив заперечення стосовно задоволення касаційної скарги захисника. 
		Представник потерпілої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 , та її законний представник ОСОБА_9 заперечили проти задоволення касаційної скарги та просили постановлені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 судові рішення залишити без зміни. 
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		За частиною 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Отже, з огляду на наведені положення процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. 
		Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, установленими місцевим та апеляційним судами.
		Водночас касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
		За статтею 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		З огляду на викладене суд відхиляє аргументи касаційної скарги захисника щодо неповноти судового розгляду (а саме стосовно відхилення судом клопотання захисту про надання тимчасового доступу та нездійснення допиту хлопця потерпілої), а також доводи, у яких ОСОБА_6 оспорює встановлені за результатами судового розгляду обставини та викладає власну версію подій, оскільки вони стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		У касаційній скарзі захисник указує на відсутність доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_7 у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним та анальним проникненням у тіло ОСОБА_10 з використанням своїх геніталій, без добровільної згоди потерпілої (зґвалтування), вчинене стосовно неповнолітньої особи.
		Верховний Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги й з урахуванням особливостей касаційного перегляду, про які зазначено вище, не погоджується з твердженнями ОСОБА_6 , зважаючи на таке. 
		З матеріалів справи вбачається, що місцевий суд, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК. 
		Так, постановляючи вирок, місцевий суд урахував факт невизнання засудженим своєї винуватості, оскільки ОСОБА_7 підтвердив, що 10 липня 2023 року разом з дружиною вживав алкогольні напої та вказав, що з 10 на 11 липня 2023 року вночі він не вставав і дочки своєї не бачив.
		Водночас суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_7 доведена сукупністю досліджених доказів, серед яких:
		показання ОСОБА_10 (потерпілої), яка пояснила, що, коли вона прийшла додому, пізніше додому повернулися її батьки, які перебували в стані алкогольного сп`яніння. Зазначила, що приблизно о 03:00 вона лягла спати і прокинулася від того, що хтось ліг біля неї та почав її ґвалтувати природнім шляхом та шляхом анального проникнення з використанням геніталій. Після цього батько встав, включив світло, подивився на неї і пішов до кімнати, де спала мама. Вказала, що під час ґвалтування батько завернув їй руки та тримав її, придавивши. Повідомила, що наступного дня вона помилася і попрала речі. Під час повторного допиту вона пояснила, що в момент зґвалтування не бачила батька, однак знала, що це він, оскільки впізнала його за характерним кашлем і запахом перегару. Також указала, що батька боялася, бо він кричав на неї і міг вдарити;
		свідків: ОСОБА_12 (рідної сестри потерпілої), яка розповіла, що 13 липня 2023 року їй зателефонувала ОСОБА_10 і повідомила, що батько її зґвалтував;
		ОСОБА_13 (баби ОСОБА_10 ), яка пояснила, що до неї зателефонувала ОСОБА_12 і розповіла, що батько зґвалтував ОСОБА_10 ;
		ОСОБА_11 (матері потерпілої), яка вказала, що разом із чоловіком вживала спиртні напої, після чого між ними виникла сварка, бо ОСОБА_7 вимагав від неї близькості, однак отримав відмову. У зв`язку із цим вона пішла спати на окреме ліжко. Приблизно о 03:00 ОСОБА_7 устав, вона запитала, куди він йде, на що той відповів, що в туалет, і вона заснула. Через годину він повернувся, і де був - вона не знає;
		ОСОБА_14 (експерта, яка склала висновок № 457) про те, що в потерпілої не було виявлено ознак підвищеного фантазування і вона не жалілася на те, що на неї хтось вплинув;
		ОСОБА_15 (експерта, яка склала висновок № 590) про те, що під час обстеження в потерпілої було виявлено тріщину перехідної складки задньопрохідного отвору від тупого предмета і що виявлені ушкодження могли утворитися приблизно за 4 - 6 днів до її огляду. 
		Крім того, суд узяв до уваги письмові докази, зокрема: виписку з медичної картки амбулаторного хворого від 14 липня 2023 року, висновки судово-психіатричних експертів № 464 та № 457; інші висновки експертів, серед яких № 590, яким встановлено, що під час огляду ОСОБА_10 , проведеного 15 липня 2023 року, у неї були виявлені синці на правому плечі та обох стегнах, а також тріщина в ділянці анального отвору. 
		Отже, з урахуванням наведених вище доказів суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК.
		У свою чергу захисник та засуджений заперечували правильність висновків суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК; в апеляційних скаргах стверджували, що вирок не ґрунтується на допустимих і належних доказах. Водночас захист обґрунтовував свою позицію доводами, які захисник продублював у касаційній скарзі.  
		Апеляційний суд перевірив ці висновки в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 і визнав їх правильними й належним чином умотивованими.
		Верховний Суд, перевіривши вказані висновки судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги захисника і з урахуванням особливостей касаційного перегляду, про які зазначено вище, вважає, що вони відповідають змісту тих обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні і визначені у ст. 91 КПК, та узгоджуються зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
		Узагальнено доводи захисту на спростування висновків судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення зводяться до ключових вказівок про те, що (І) жоден із допитаних свідків не був очевидцем події; (ІІ) висновки експертів № 179 та 336 не підтверджують факту статевих зносин між засудженим і потерпілою; (ІІI) виявлені під час огляду ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли утворитися від статевого акту з її хлопцем, який був у неї напередодні події.
		Суд розгляне ці твердження захисника послідовно.
		Насамперед колегія суддів повторює, що оцінка доказів, зокрема їх достовірність, не входить до повноважень касаційного суду. Це є обов`язком суду, який ухвалив рішення. Під час здійснення касаційного перегляду Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		Водночас суд касаційної інстанції зобов`язаний перевірити в межах доводів, викладених у касаційній скарзі, чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами обвинувачення, у тому числі положення, які стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності для висновків суду.
		Так, відхиляючи доводи захисту про відсутність безпосередніх очевидців події, апеляційний суд зазначив, що специфіка й обставини цього злочину зазвичай унеможливлюють наявність очевидців. Крім того, апеляційний суд зауважив, що винуватість ОСОБА_7 доводиться сукупністю досліджених у справі доказів, яка є достатньою для висновку про його винуватість.
		Верховний Суд погоджується із цим висновком апеляційного суду і наголошує, що КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку (статті 85 та 94 КПК).
		Згідно з усталеною практикою Суду, доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на сукупності всіх, у тому числі непрямих, доказів. Саме з урахуванням такого аналізу та оцінки всіх доказів і робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою (див., наприклад, рішення Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19, від 26 травня 2023 року у справі № 737/641/17, від 15 квітня 2024 року у справі № 587/102/18).
		З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що з урахуванням обставин цього кримінального провадження, відсутність безпосередніх очевидців події сама собою не ставить під сумнів висновки судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості засудженого, а тому Суд відхиляє цей довід захисту.
		Стосовно висновків експертів колегія суддів зазначає таке.
		За висновком експерта № 179, на тампоні змиву зі статевого члена ОСОБА_7 знайдено епітеліальні клітини особи, статеву належність яких встановити не вдалося через деструктивні зміни в ядрах. Під час серологічного дослідження виявлено антиген В за системою АВ0. Крові, клітин вагінального, прямокишкового чи букального епітелію з відповідними цитохімічними та морфологічними ознаками не знайдено. Не виключається походження виявлених у змиві зі статевого члена клітин від самого ОСОБА_7 . Даних про домішки клітин, які б належали ОСОБА_10 , не отримано (т. 1, а. п. 172, 173). 
		У висновку експерта № 336 констатовано, що в мазках і тампоні зі вмістом піхви та в мазках і тампоні зі вмістом прямої кишки потерпілої сперматозоїди не знайдені. У мазках і тампоні з вмістом піхви потерпілої знайдено кров (у мазках і тампоні зі вмістом прямої кишки крові не виявлено). Під час серологічного дослідження цієї крові виявлено антигени А і В, ізогемаглютиніни не виявлені. Водночас установлено, що кров потерпілої належить до групи АВ (IV) і для її крові та виділень властиві антигени А і В. Водночас кров ОСОБА_7 належить до групи В (III)з ізогемаглютиніном анти-А. Для його крові та виділень властивий антиген В. На підставі цих даних експерт виснував, що виявлена в потерпілої кров може походити від особи (осіб), для крові якої (яких) властиві виявлені антигени А і В, що не виключає можливості належності крові самій ОСОБА_10 , а в разі можливого змішування крові двох і більше осіб в одних і тих же слідах, походження домішки крові від ОСОБА_7 не виключається.
		Місцевий суд дослідив ці висновки та, серед іншого, взяв їх за основу для підтвердження винуватості ОСОБА_7 .
		Щодо цього Верховний Суд звертає увагу на таке. 
		Переглядаючи вирок, апеляційний суд з`ясував, що біологічні зразки для вказаних експертиз були відібрані як у потерпілої, так і в засудженого через значний проміжок часу після зґвалтування (11 липня 2023 року) та відібрання біологічних зразків (15 липня 2023 року), тобто через чотири доби, що, за висновком апеляційного суду, стало наслідком неможливості отримання клітин через їх деструктивні зміни.
		Водночас колегія суддів звертає увагу на висновок експерта № 590. Під час експертизи в потерпілої були відібрані біологічні зразки (тампон зі вмістом піхви та два мазки, а також тампон з вмістом прямої кишки та два мазки з нього). Крім того, у цьому висновку зазначено, що під час дослідження в потерпілої з піхви виявлено помірні кров`янисті виділення. З урахуванням її пояснень експерту про початок менструації 12 липня 2023 року, це свідчить про те, що на момент відібрання зразків у потерпілої тривав менструальний цикл.
		Зважаючи на наведене (обставини відібрання біологічних зразків у потерпілої і засудженого, наявність спільного антигену В у їх крові, що не дозволяє чітко констатувати походження виявленої в потерпілої крові від засудженого, а також відсутність пошкоджень на статевому члені засудженого, що встановлено за висновком експерта від 18 липня 2023 року № 606), Верховний Суд погоджується з тим, що самі собою висновки експертів № 179 і 336 не доводять винуватості засудженого.
		Суд зауважує, що висновки судів попередніх інстанцій про винуватість ОСОБА_7 ґрунтуються не тільки на зазначених експертних висновках, а й на сукупності досліджених доказів та встановлених обставин справи.
		Хоча захист заперечував факт одночасного перебування засудженого та потерпілої в ніч події за місцем їхнього проживання, однак ці твердження спростовуються показаннями свідка ОСОБА_11 і потерпілої.
		Так, суди на підставі показань матері потерпілої встановили, що вона разом із ОСОБА_7 перебувала в селі, де вживала алкогольні напої. Приблизно о 23:00 вони разом повернулися додому, після чого між ними виникла суперечка, оскільки останній вимагав від неї статевої близькості, але отримав відмову. Після цього свідок пішла спати. Близько 03:00 ОСОБА_17 устав і сказав, що йде до туалету, а повернувся приблизно за годину.
		Водночас потерпіла зазначила, що приблизно в період із 23:00 до 23:30 вона повернулася додому, бачила, як батьки в нетверезому стані поверталися додому, і сховалася, щоб вони її не помітили. Пізніше вона зайшла до будинку та приблизно о 03:00 лягла спати.
		Колегія суддів відхиляє твердження захисника стосовно розбіжності в показаннях ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_11 (матері ОСОБА_10 ) та самої потерпілої щодо часу повернення батьків додому і того, чи були двері в їхній кімнаті зачинені, на чому акцентує захисник у касаційній скарзі. Ці обставини є несуттєвими і не мають вирішального значення, адже дані щодо часу зазначалися приблизно та, за установленими районним судом обставинами, в час, коли відбулося зґвалтування, засуджений і ОСОБА_10 перебували за місцем свого проживання.
		Крім того, потерпіла вказала, що хоч не бачила батька в момент зґвалтування, однак впізнала його за характерним кашлем і запахом перегару.
		На переконання захисту, ці ознаки, про які вказала ОСОБА_10 , не є унікальними ознаками конкретної особи і можуть бути притаманні багатьом людям. Втім ці доводи Суд уважає непереконливими, оскільки потерпіла є дочкою засудженого, разом з ним проживала в одному будинку і добре знала його особливості, зокрема характерний саме йому кашель. Крім того, і засуджений, і свідок ОСОБА_11 підтвердили, що того дня вони вживали спиртні напої, а тому твердження потерпілої про перегар у батька є обґрунтованим. Водночас сторона захисту не навела жодних обставин, які б давали підстави вважати, що потерпіла обмовляє батька чи говорить неправду через неприязні відносини, корисливі мотиви, бажання помститися або з будь-яких інших причин. Ба більше, згідно з висновком експерта № 457, ОСОБА_10 не схильна до фантазування та зазначила, що на неї ніхто не чинив впливу.
		Твердження захисту, що виявлені в потерпілої тілесні ушкодження могли з`явитися внаслідок статевого акту, який відбувся за кілька днів до зґвалтування, а саме 09 липня 2023 року, з її хлопцем Суд відхиляє.
		Потерпіла підтвердила цей статевий акт, однак зауважила, що він був добровільним і відбувся природнім способом, без анального проникнення.
		Водночас за висновком експерта № 590 у ОСОБА_10 виявлені синці на правому плечі та обох стегнах, а також тріщина перехідної складки задньопрохідного отвору.
		Потерпіла вказала, що до зґвалтування в неї не було статевих відносин неприродним шляхом. 
		Отже, на підставі показань ОСОБА_10 та висновку експерта № 590 суди правильно встановили, що зазначене вище ушкодження було спричинено потерпілій унаслідок зґвалтування, а не за тих обставин, на яких акцентує захист.
		Понад те, посилаючись на цю обставину, захист на всіх стадіях судового розгляду не заявляв клопотання про допит хлопця потерпілої та не спростовував тверджень ОСОБА_10 у цій частині.
		Заперечення захисту ґрунтувалися на твердженнях про те, що виявлені в потерпілої ушкодження анального отвору могли утворитися, зокрема, від частої дефекації, діареї, запору, проходження через анальний отвір твердого калу.
		Ці аргументи захисника Суд відхиляє, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілої, яка заперечила, що мала будь-які проблеми з дефекацією, а також наведеним вище висновком, у якому зазначено, що виявлені в потерпілої ушкодження могли утворитися внаслідок дії тупого предмета.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до висновку експерта № 590 у ОСОБА_10 , крім анального ушкодження, виявлено синці на правому плечі та обох стегнах. Потерпіла вказала, що в момент зґвалтування батько заломив їй руки та, притиснувши, тримав її.
		На переконання Верховного Суду, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували ці обставини та поклали їх в основу доведення винуватості ОСОБА_7 , оскільки зазначені тілесні ушкодження, з урахуванням показань потерпілої щодо обставин зґвалтування, утворилися саме під час скоєння злочину.
		Також захист, посилаючись на фотографії із соціальної мережі «Facebook», заперечує подію злочину та вказує, що потерпіла не отримала психологічної травми.
		Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що ці доводи захисника були предметом оцінки судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано їх відхилили. Зокрема, суди зазначили, що надані стороною захисту фотознімки не містять дат і не дозволяють установити час та місце перебування потерпілої. Крім того, вказали, що захист не конкретизував, яким чином опубліковані потерпілою фотознімки спростовують факт її зґвалтування ОСОБА_7 у часі, місці та за обставин, установлених судом.
		Поряд із цим колегія суддів зазначає, що самі собою фотознімки, надані захисником, не мають жодного значення, оскільки поведінка ОСОБА_10 після події ніяк не стосується обставин, які підлягають доказуванню в цій справі.
		Також Суд не погоджується з аргументами ОСОБА_6 щодо суперечливості показань ОСОБА_10 , зафіксованих у рапорті інспектора-чергового від 14 липня 2023 року та в протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення, з її показаннями, наданими під час судового розгляду, щодо застосування до неї фізичного насильства в ході зґвалтування, оскільки суд, керуючись вимогами ст. 95 КПК, обґрунтував свої висновки на показаннях, які безпосередньо сприйняв під час судового розгляду, а не на показаннях, наданих на досудовому розслідуванні. Водночас відображені в заяві потерпілої відомості не суперечать її показанням, наданим під час судового розгляду, зокрема щодо вчинення стосовно неї батьком дій сексуального характеру пов`язаних із вагінальним й анальним проникненням у її тіло, з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
		Безпідставними колегія суддів уважає доводи захисника про те, що повідомлення на лінію 102 надійшло від ОСОБА_12 , а не від потерпілої, оскільки ці твердження захисту не спростовують самого факту події, а свідчать про те, що до поліції зателефонувала старша сестра потерпілої, якій остання повідомила про вчинений щодо неї злочин.
		Захист у касаційній скарзі не навів переконливих доводів, які б спростовували ці висновки або ставили під сумнів законність й умотивованість рішень судів попередніх інстанцій, а тому Суд відхиляє наведені вище аргументи захисту. 
		Водночас колегія суддів уважає обґрунтованими доводи захисника про те, що суди попередніх інстанцій неправомірно послалися на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 березня 2001 року, за яким судимість ОСОБА_7 погашена.
		Так, судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов зумовлює настання для неї певних негативних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину.
		Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), і встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом певних строків, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.
		Припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі під час надання характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості. Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною зокрема у постановах від 27 вересня 2018 року, 20 квітня 2023 року у справах № 647/1831/15-к, 206/1127/21 відповідно.
		Отже, посилання у вироку місцевого суду та ухвалі апеляційного суду на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 березня 2001 року, яким ОСОБА_7 було засуджено за ст. 121, ч. 2 ст. 106 КК, є неприйнятним, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений є особою, яка відповідно до ст. 89 КК не має судимості.
		За таких обставин необхідно виключити з мотивувальних частин згаданих вироку від 02 травня 2024 року та ухвали від 13 серпня 2024 року посилання на попередню судимість ОСОБА_7 , що не впливає на доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК, вид і розмір призначеного йому покарання.
		Ураховуючи, що колегія суддів установила обставини, за яких необхідно змінити ухвалені стосовно ОСОБА_7 судові рішення, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 травня 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_7 змінити.
		Виключити з мотивувальних частин указаних судових рішень посилання на судимість ОСОБА_7 за вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 березня 2001 року.
		В іншій частині судові рішення залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...