У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2007 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в
складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, комунального підприємства
“Ремонтно-експлуатаційна організація №3” про усунення перешкод у користуванні
квартирою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2006
року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що
вона є власником квартири АДРЕСА_1, що розташована на другому поверсі будинку,
відповідачі, які проживають у квартирі АДРЕСА_2 на першому поверсі, розширили
площу своєї квартири, зайняли частину приміщення спільного користування, при
цьому самочинно та незаконно демонтували трубу зливу каналізації, яка була
підведена до кухні її квартири, чим перешкоджають їй користуватись квартирою,
заподіяли шкоду.
Позивачка просила
зобов'язати ОСОБА_2 поновити трубу зливу каналізації, стягнути з неї 847 грн.
28 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. за заподіяну моральну
шкоду, а також стягнути з ОСОБА_3 250 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ялтинського
міського суду від 15 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2007 року, в задоволенні позову
відмовлено.
У касаційній скарзі
ОСОБА_1просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на
новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка є
власником квартири АДРЕСА_1, одна із кімнат якої перебудована під кухню, де встановлено
умивальник; до умивальника було приєднано трубу зливу каналізації, підключену
до внутрішньо дворової мережі водопроводу та каналізації. Такий злив був
демонтований відповідачкою ОСОБА_2.
Відмовляючи в задоволенні позову,
суд виходив із того, що відсутні правові підстави для задоволення позову,
оскільки труба була проведена в самочинно збудовану ОСОБА_1кухню, таким чином,
встановлення труби зливу каналізації є самочинним будівництвом і позивачка не
набула права власності на таку трубу, тривалість користування самочинно
встановленою каналізаційною трубою не є підставою для задоволення позову; крім
того, проведення каналізаційних труб над кухнями заборонено.
Проте з такими висновками суду
погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є
ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та
придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним
права користування та розпоряджання своїм майном.
В обґрунтування позову
ОСОБА_1посилалась на те, що вона, як власник квартири, не може користуватись
нею без каналізації, а демонтаж ОСОБА_2. труби є незаконним та безпідставним,
оскільки така труба завжди існувала, вона зазначена в технічній документації,
облаштуванням та наявністю каналізації не було порушено будь-яких прав
відповідачів, так як труба проходила через приміщення, яке не перебувало у
користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_3; таке приміщення є пральнею, передбачене
для сушки білизни і знаходиться у загальному користуванні всіх власників
квартир у будинку. Натомість саме відповідачі самочинно зайняли та перебудували
таке приміщення, приєднали його до своєї квартири, при цьому з власної
ініціативи демонтували сантехнічні комунікації й не врахували при цьому, що
порушують права інших осіб.
Суд у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України доводи позивачки належним чином не перевірив, не визначився з характером
спірних правовідносин та правовою нормою, що їх регулює, не встановив яким
чином та коли було встановлено трубу зливу каналізації у квартирі позивачки,
місце її розташування, не вирішив питання про наявність чи відсутність
обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не зазначив у рішенні й назви
та статті закону, на підставі якого вирішив справу.
Крім того, суд констатував
встановлення
факту
демонтажу ОСОБА_2. труби, однак не вирішив питання щодо правомірності безпосередньо таких її дій,
їх правових наслідків з огляду на пояснення ОСОБА_1та
положення ст. 391 ЦК України.
Також частинами 1, 2 ст. 376 ЦК
України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше
нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо
вони збудовані або будуються
на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети,
або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або
з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа,
яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого
майна, не набуває права власності на нього.
За змістом зазначених норм
самочинним будівництвом може бути нерухоме майно.
Таким чином, сама по собі труба зливу каналізації не є нерухомим майном, тому окремо не може бути об'єктом
самочинного будівництва, натомість підстави та правомірність переобладнання
однієї із кімнат квартири ОСОБА_1в кухню предметом спору не були.
З урахуванням наведеного та з
огляду на суть позовних вимог, є безпідставним і посилання суду, як на підставу
відмови в задоволенні позову, на те, що труба зливу
каналізації є самочинним будівництвом і право ОСОБА_1на користування такою
трубою не підлягає захисту.
Апеляційний суд на зазначене
уваги не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не
перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини
і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції
без змін.
За таких обставин ухвалені в
справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий
розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України
у х в а
л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1
задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду
від 15 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
від 25 квітня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий -
А.Г.Ярема
Судді:
Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.І.Охрімчук
Ю.Л.Сенін