Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/34012/24 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2025.
Дата набрання законної сили: 17.03.2025
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		справа №760/34012/24                                             Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/2566/2025                     Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2 
		                                                                
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		11 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
		 
		Головуючий суддя:        ОСОБА_2 ,
		судді:                               ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участю секретаря судового засідання:    ОСОБА_5 
		 
		адвоката:                         ОСОБА_6 
		 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №22024101110001310 від 16 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року у задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури                  ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, вилучене 24 грудня 2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №22024101110001310 від 16 грудня 2024 року - відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської міської прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно, яке вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone Xs, s/n НОМЕР_15 з IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 .
		Уважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		У судовому засіданні адвокатом ОСОБА_6 в інтересах власника майна                        ОСОБА_8 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких останній просить залишити в силі оскаржувану ухвалу слідчого судді.
		Вказує, що слідчим пропущено строки звернення до слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна, а відтак відповідно до вимог статті 171 КПК України таке майно має бути негайно повернуто особі, в якої було вилучено.
		Посилається на те, що громадянкою ОСОБА_8 було надано доступ і пароль до вказаного мобільного терміналу, про що свідчать записи у протоколі обшуку, де зазначено, що було на ньому виявлено, а тому пристрій був вилучений з порушенням вимог статті 168 КПК України.
		Зазначає, що у клопотанні та доданих матеріалах відсутні фактичні дані, які свідчать, що в указаному мобільному терміналі були наявні дані, що можуть бути доказами в указаному кримінальному провадженні, яке на момент проведення обшуку було виключно з кваліфікацією частини першої статті 114-1 КК України.
		Уважає, що прокурором у клопотанні та доданих матеріалах не наведено жодних даних, які свідчать, що вказаний мобільний термінал відповідає вимогам, передбаченим статтею 98 КПК України.
		На думку адвоката є неналежним і необґрунтованим аналітичний висновок ДПС України, який долучений до матеріалів клопотання, що нібито підтверджує наявність збитків місцевому бюджету та легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом, оскільки ДПС України не має повноважень на встановлення наявності збитків, визначення вартості наданих послуг, встановлення факту завищення чи заниження цін, наявні договори між ТОВ «Міцне здоров`я» та ФОПами не спростовані, фіктивність їх не підтверджена жодними доказами, а відтак уважає, що висновки ДПС є необґрунтованими.
		Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку адвоката  ОСОБА_6 в інтересах власника майна  ОСОБА_8 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024101110001310 від 16 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України.
		Досудовим розслідуванням установлено, що суб`єктом підприємницької діяльності з 2022 року здійснюється перешкоджання законній діяльності ЗСУ, спрямоване на ухилення від мобілізації шляхом бронювання осіб під приводом надання послуг здійснення денного догляду за особами з психічними та поведінковими розладами.
		Відповідно до рапорту про виявлене кримінальне правопорушення, який надійшов з ГВ «І» УЗНД ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, отримано інформацію щодо сприяння в ухиленні від мобілізації та можливого заволодіння бюджетними коштами службовими особами Департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА (далі - Департамент) у змові з посадовими особами ТОВ «Міцне здоров`я».
		Так, протягом 2022-2024 років Департаментом перераховано на користь ТОВ «Міцне здоров`я» (код ЄДРПОУ 43834760) 109 млн. грн з призначенням платежу «за здійснення денного догляду за особами з психічними та поведінковими розладами», «здійснення паліативного догляду».
		Також установлено, що розрахунок за наданими соціальними послугами між                            ТОВ «Міцне здоров`я» та Департаментом соціальної та ветеранської політики КМДА здійснюється шляхом оплати відповідно до наданих людино-годин послуг співробітниками організації.
		Окрім того встановлено, що грошові кошти не були використані за призначенням та можливо були привласнені посадовими особами ТОВ «Міцне здоров`я» за попередньою змовою з службовими особами Департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА, шляхом виведення коштів з ТОВ «Міцне здоров`я» через підконтрольних фізичних осіб-підприємців.
		Так, кошти ТОВ «Міцне здоров`я» за вказаний період здебільшого виплатило на рахунки фізичних осіб-підприємців, так ФОП ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_3 ) отримав понад 14 млн. грн за послуги з надання харчування, ФОП ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_4 ) отримала понад 2,6 млн. грн за послуги з надання харчування, ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_5 ) отримав понад 2,1 млн. грн за послуги з технічного обслуговування техніки та понад 1,2 млн. грн за послуги з надання транспортного засобу в оренду, ФОП ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_6 ) отримала понад 2 млн. грн за послуги з надання транспортних засобів в оренду та понад 1,5 млн. грн за послуги з надання в оренду функціональних ліжок,                                 ФОП ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_7 ) отримала понад 13 млн. грн за послуги з надання в оренду транспортних засобів, ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_8 ) отримав понад 5,9 млн. грн за послуги з надання в оренду транспортних засобів та понад 1,2 млн. грн за послуги з надання в оренду інвентарю, ФОП ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_9 ) отримав понад 8,8 млн. грн за послуги з надання в оренду транспортних засобів та 1,3 млн. грн за послуги з надання в оренду нерухомості, ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_10 ) отримала понад 2,9 млн. грн за послуги з надання в оренду транспортних засобів та понад 2,6 млн. грн за послуги з надання в оренду нерухомості, ФОП ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_11 ) отримав понад 1,6 млн. грн за послуги з надання в оренду транспортного засобу, ФОП ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_12 ) отримала понад 2,9 млн. грн за миючі засоби та понад 2,9 млн. грн за послуги з надання в оренду транспортних засобів, ФОП ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_13 ) отримав понад 2,2 млн. грн за дезинфікуючі засоби та засоби індивідуального захисту та понад 0,5 млн. грн за послуги з надання в оренду транспортних засобів, ФОП ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_14 ) отримала понад 5,3 млн. грн за дезинфікуючі засоби та засоби індивідуального захисту.
		Відповідно до висновку, який надійшов з Державної податкової служби, аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Міцне здоров`я» щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, ознак використання схем мінімізації податків з метою ухилянні від оподаткування, та/або інших правопорушень за період з 01 січня 2022 року по 17 грудня 2024 року - фінансові операції з перерахуванням ТОВ «Міцне здоров`я» на користь ймовірно пов`язаних (підконтрольних) осіб ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 ,                   ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 грошових коштів у загальному розмірі 69 429 966,04 грн в якості оплати за оренду нерухомого майна, транспортних засобів, машино-місць, господарських товарів, продуктів харчування та інших товарів-послуг, які здійснені за завищеною вартістю та або фактично не надавались, ймовірно здійснені без розумної економічної причини (ділової мети), не підпадають під визначення господарської діяльності та спрямовані виключно на отримання забезпечення умови для протизаконного виведення бюджетних коштів, отриманих від Департаменту соціальної та ветеранської політики м. Києва, містять ознаки злочину згідно частини п`ятої статті 191 КК України та ознаки легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, що в свою чергу має бути доведене слідством.
		Згідно відповіді на доручення, яке надійшло з ГВ «І» УЗНД ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, встановлено, що речі та документи, що мають значення для досудового розслідування можуть знаходитися за адресою: АДРЕСА_1 , в якій фактично проживає громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		24 грудня 2024 року на підставі частини третьої статті 233 КПК України проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone Xs, s/n НОМЕР_15 з IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 .
		У подальшому, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 січня 2025 року у справі №760/33606/24 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
		Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області підполковника юстиції ОСОБА_21 про визнання речовими доказами від 24 грудня 2024 року вилучений за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон iPhone Xs, s/n НОМЕР_15 з IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №22024101110001310 від 16 грудня 2024 року.
		31 грудня 2024 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, вилучене у кримінальному провадженні №22024101110001310 від 16 грудня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone Xs, s/n НОМЕР_15 з IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 .
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року у задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури                  ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, вилучене 24 грудня 2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №22024101110001310 від 16 грудня 2024 року - відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської міської прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно, яке вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone Xs, s/n НОМЕР_15 з IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 .
		З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
		Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Під час апеляційного розгляду колегією суддів установлено, що зазначені вимоги слідчим суддею не дотримані, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні прокурора обставини та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вилучений в ході обшуку, проведеного 24 грудня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон iPhone Xs, s/n НОМЕР_15 з IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який належить  ОСОБА_8 .
		Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що мобільний телефон марки iPhone Xs, s/n НОМЕР_15 з IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , вилучений                               24 грудня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вищевказаний мобільний телефон зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та мають суттєве значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, з метою призначення ряду судових експертиз та збереження речових доказів, запобігання їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження вищевказаного майна та досягнення дієвості цього провадження.
		Крім того, 24 грудня 2024 року вищевказаний мобільний телефон визнаний речовим доказом у рамках кримінального провадження №22024101110001310 від 16 грудня 2024 року, про що винесено відповідну постанову.
		На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучений під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон, який належить ОСОБА_8 , з метою забезпечення збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.
		Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
		З огляду на положення частин другої, третьої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
		З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно, вилучене               24 грудня 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_8 , пославшись на те, що прокурором у клопотанні та доданих до нього доказах не доведено той факт, що майно, вилучене 24 грудня 2024 року в ході проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone Xs, s/n НОМЕР_15 з IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та має значення речових доказів для відповідного кримінального провадження.
		З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
		Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. 
		У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
		Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, не заслуговують на увагу суду доводи адвоката ОСОБА_6 в інтересах                  ОСОБА_8 , викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, про те, що є неналежним і необґрунтованим аналітичний висновок ДПС України, який долучений до матеріалів клопотання, що нібито підтверджує наявність збитків місцевому бюджету та легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом, оскільки ДПС України не має повноважень на встановлення наявності збитків, визначення вартості наданих послуг, встановлення факту завищення чи заниження цін, наявні договори між ТОВ «Міцне здоров`я» та ФОПами не спростовані, фіктивність їх не підтверджена жодними доказами, а відтак уважає, що висновки ДПС є необґрунтованими, оскільки є передчасними та підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Перевірка наведених апелянтом обставин, збір доказів на їх підтвердження або спростування і є метою проведення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024101110001310 від 16 грудня 2024 року.
		Посилання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 у запереченнях на апеляційну скаргу на те, що у клопотанні та доданих матеріалах відсутні фактичні дані, які свідчать, що в указаному мобільному терміналі були наявні дані, що можуть бути доказами в указаному кримінальному провадженні, яке на момент проведення обшуку було виключно з кваліфікацією частини першої статті 114-1 КК України; прокурором у клопотанні та доданих матеріалах не наведено жодних даних, які свідчать, що вказаний мобільний термінал відповідає вимогам, передбаченим статтею 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучений мобільний телефон зберіг на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів і обставин, що встановлюються під час кримінального провадженні, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
		Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення володільця майна, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення судом питання про арешт майна або його повернення, або ж його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
		Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час затримання особи, обшуку, огляду.
		Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
		1) є засобами чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
		2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
		3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;
		4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
		Разом з тим, заборонено вилучення (виїмка) матеріальних носіїв інформації, пов`язаних із веденням Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами системи депозитарного обліку цінних паперів, облікової системи часток і внесенням змін до них.
		Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
		Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Слідчий чи прокурор може зробити та вилучити копію інформації, що міститься на вищезазначених носіях, або ж якщо вилучає носії інформації - на вимогу володільця має лишити йому копію відповідної інформації.
		Таким чином, зважаючи на те, що необхідність в арешті майна виникла з тих підстав, що вилучений мобільний телефон iPhone Xs, s/n НОМЕР_15 з IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , міг зберегти на собі сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та мають суттєве значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, з метою призначення ряду судових експертиз та збереження речових доказів, запобігання їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, згідно статті 173 КПК України це дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження вищевказаного майна та досягнення дієвості цього провадження.
		Зважаючи на викладене безпідставними є посилання скаржника на те, що громадянкою ОСОБА_8 було надано доступ і пароль до вказаного мобільного терміналу, про що свідчать записи у протоколі обшуку, де зазначено, що було на ньому виявлено, а тому пристрій був вилучений з порушенням вимог статті 168 КПК України.
		Крім того, на переконання колегії суддів, недотримання органом досудового розслідування визначеного частиною п`ятою статті 171 КПК України строку звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна саме по собі не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
		Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам статей 170, 171 КПК України.
		Незастосування у даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
		Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
		Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
		З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, вилучене 24 грудня 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 належне ОСОБА_8 майно підлягає арешту з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження №22024101110001310 від 16 грудня 2024 рокута відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
		На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки останнім у повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
		Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської міської прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
		Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
		Клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, вилучене 24 грудня 2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні №22024101110001310 від 16 грудня 2024 року - задовольнити.
		Накласти арешт на майно, яке вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone Xs, s/n НОМЕР_15 з IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 .
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                          ОСОБА_2 
		 
		 
		Судді                                                                                                        ОСОБА_3 
		 
		 
		                                                                                                                  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...