Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/18314/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 17.03.2025. Зареєстровано: 18.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2025.

Номер судового провадження: 2/760/5779/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа №760/18314/24 2/760/5779/25
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		17 березня 2025 року м. Київ
		Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Наливайко В.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову матеріальну допомогу у розмірі не менше п`яти середньомісячних заробітків, відповідно до пункту 9.1 Розділу № 9 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПрАТ «КЕВРЗ» працівнику при виході на пенсію за віком; моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., витрати на правову допомогу та судовий збір.
		В обґрунтування позову зазначено, що позивач працював у Приватному акціонерному товаристві «Київський електровагоноремонтний завод» (далі - ПрАТ «КЕВРЗ») на посаді майстра І групи (механічної дільниці) цеху механічного з 25.06.1996 р. по 14.11.2022 р., що підтверджується записами в його трудовій книжці та Наказом ПрАТ «КЕВРЗ» від 14.11.2022 р. «Про припинення трудового договору». Загальний стаж роботи на заводі складає 27 років. 
		Вказує, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві (№ 0/Р930090853732) та отримує пенсію за віком з 05.03.2013 р. - довічно, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується довідкою від 01.07.2024 р.
		Відповідно до п. 9.1. Розділу № 9 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПрАТ «КЕВРЗ», працівникам при звільнені вперше у зв`язку з виходом на пенсію, які мають стаж роботи на заводі понад 25 років, виплачується одноразова допомога у розмірі не менше п`яти середньомісячних заробітків. Проте, після звільнення та виходу на пенсію, допомогу позивачу ніхто так і не виплатив. В результаті 23.04.2024 позивач звернувся до ПрАТ «КЕВРЗ» із заявою, в якій просив надати копію документу на підставі якого йому було відмовлено в здійсненні вищевказаної виплати, на що отримав відповідь, в якій було зазначено, що відповідно до наказу ПрАТ «КЕВРЗ» від 08.04.2022 р. №78, з 04.04.2022 р. на період воєнного стану зупинено дію окремих положень (положень, розділів, пунктів) Колективного договору зазначених у додатках цього наказу. Пунктом 6 Додатку до наказу №78 від 08.04.2022 р., Переліку окремих положень (положень, розділів, пунктів) Колективного договору, дія яких зупиняється на період воєнного стану передбачено допомогу при звільненні працівників вперше у зв`язку з виходом на пенсію (п. 9.1 Розділ № 9 Соціальні гарантії, пільги, компенсації).
		Зазначає, що ПрАТ «КЕВРЗ» призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами в односторонньому порядку, не повідомивши працівникам про ухвалення вказаного рішення, а також в порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювало питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати матеріальної допомоги, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.
		Вказує, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року було зупинено здійснення додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Винятком було визначено матеріальну допомогу на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики, що підтверджується витягом з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31 від 14 березня 2022 року (а.с.91-92).
		Посилаючись на дане положення, позивач 06.07.2024 р. відправив до правління АТ «Укрзалізниця» рекомендований лист з проханням прийняти рішення про виплату належної йому одноразової матеріальної допомоги, однак жодної відповіді він не отримав. Позивач зазначає, що протиправними діями Відповідача йому спричинено значної шкоди моральному здоров`ю, тому що весь період намагання поновити свої права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями.
		Посилається на те, що внаслідок протиправних дій відповідача ним понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які він міг би реалізувати не витрачаючи часу на збирання доказів по справі, відвідування установ органів державної влади, щоб захистити його порушені права. Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності та справедливості, визначив, що розмір моральної шкоди дорівнює 10 000 грн.
		У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу невиплачену одноразову матеріальну допомогу та відшкодувати завдану моральну шкоду.
		Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
		Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
		Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
		07 жовтня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не визнав позовні вимоги, зазначивши, що дійсно Колективним договором були передбачені одноразові виплати при виході на пенсію за віком, про що було відомо позивачу. Проте, 08.04.2022 наказом роботодавця на період дії воєнного стану було зупинено дію деяких пунктів Колективного договору у тому числі п.п. 9.1 Розділу № 9 Соціальні гарантії, пільги компенсації, що регламентують одноразові виплати при виході на пенсію за віком. У зв`язку з відсутністю підстав для виплати позивачу при звільненні одноразової виплати, на переконання відповідача, вимоги про сплату моральної шкоди, які є похідними, також не мають жодних підстав.
		22 жовтня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив у якій він позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		Так, судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «КЕВРЗ», понад 27 років працюючи на різних посадах, за останньою - як, майстер І групи (механічної дільниці) (25.06.1996 р.- 14.11.2022 р.) (а.с. 21-33).
		Наказом ПрАТ «КЕВРЗ» від 14 листопада 2022 року № 1090-К ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком, згідно зі ст. 38 КЗпП України (а.с. 17).
		Відповідно до п. 9.1. Розділу № 9 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПрАТ «КЕВРЗ», працівникам при звільнені вперше у зв`язку з виходом на пенсію, які мають стаж роботи на заводі понад 25 років, виплачується одноразова допомога у розмірі не менше п`яти середньомісячних заробітків. 
		Згідно з Наказом ПрАТ «КЕВРЗ» № 78 від 08.04.2022 зупинено на період воєнного стану дію окремих положень (положень, розділів, пунктів) колективного договору зазначених у додатку до цього наказу. На період дії воєнного стану призупинено відрахування коштів ППО ПрАТ «КЕВРЗ» згідно статті 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії, діяльності», при цьому призупиняються і відповідні положення колективного договору, які регулюють вказане питання.
		Відповідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі:на національному рівні - генеральна угода;на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди;на територіальному рівні - територіальні угоди.
		Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.
		Відповідно до приписів частин 1, 5, 8 ст. 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод надається сторонам соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог. За наявності на національному, галузевому, територіальному рівнях кількох репрезентативних відповідно до законодавства України про соціальний діалог суб`єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців для ведення переговорів і укладення угоди відповідного рівня вони повинні сформувати спільний представницький орган. Спільний представницький орган сторони профспілок, роботодавців може вести переговори та укладати колективні угоди відповідного рівня за дорученням його членів, які є репрезентативними відповідно до законодавства України про соціальний діалог.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
		Відповідно ч. 1, 11 ст. 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Галузеві (міжгалузеві) і територіальні (обласні та республіканська) угоди підлягають повідомній реєстрації в установленому порядку центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, а колективні договори і територіальні угоди іншого рівня - місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
		Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, пунктом 9.1. Розділу № 9 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПрАТ «КЕВРЗ» передбачено, що працівникам при звільнені вперше у зв`язку з виходом на пенсію, які мають стаж роботи на заводі понад 25 років, виплачується одноразова допомога у розмірі не менше п`яти середньомісячних заробітків.
		Разом з тим, згідно з Наказом ПрАТ «КЕВРЗ» № 78 від 08.04.2022 року, на період дії воєнного стану дію пункту 9.1. Розділу № 9 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПрАТ «КЕВРЗ» зупинено. Пунктом 6 Додатку до наказу №78 від 08.04.2022 року, Переліку окремих положень (положень, розділів, пунктів) Колективного договору, дія яких зупиняється на період воєнного стану передбачено - допомога при звільненні працівників вперше у зв`язку із виходом на пенсію (п. 9.1. Розділу № 9 Колективного договору).
		Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
		В той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією, на території України введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи.
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
		15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ХІ, який набув чинності 24 березня 2022 року і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».
		Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Отже, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
		Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
		Згідно з Наказом ПрАТ «КЕВРЗ» № 78 від 08.04.2022 року, на період дії воєнного стану дію пункту 9.1. Розділу № 9 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПрАТ «КЕВРЗ» зупинено.
		Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктом 9.1. Розділу № 9 Колективного договору, їх призупинення відповідачем відповідає положенням ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», вказаний Закон є чинним, не скасованим, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
		Отже виплата підприємством відповідача одноразової виплати, що нараховується при виході на пенсію за віком на підставі п. 9.1. Розділу № 9 Колективного договору, зупинено на підставі Наказу ПрАТ «КЕВРЗ» № 78 від 08.04.2022 року, тому, на момент звільнення позивача з ПрАТ «КЕВРЗ» і до закінчення воєнного стану, у відповідача відсутній обов`язок з виплати позивачу даної виплати, передбаченої пунктом 9.1. Розділу № 9 Колективного договору.
		З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними, оскільки на момент звільнення позивача з підприємства Наказом ПрАТ «КЕВРЗ» № 78 від 08.04.2022 року, на період дії воєнного стану зупинено дію пункту 9.1. Розділу № 9 Колективного договору.
		При цьому суд зауважує, що зупинення дії пункту 9.1. Розділу № 9 Колективного договору на період воєнного стану не позбавляє позивача, після закінчення воєнного стану, звернутися до суду з такими вимогами у випадку, якщо відповідач не проведе з ним відповідний розрахунок.
		Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		У Постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено правовий висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		При цьому, причинний зв`язок між протиправними діяннями заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як із поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
		Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди: протиправну поведінку заподіювана шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вину.
		Лише наявність усіх чотирьох умов є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Відсутність хоча б однієї з зазначених умов свідчить про необґрунтованість та недоведеність відповідних позовних вимог.
		При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Станков проти Болгарії» зазначив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
		Так, в Постанові Верховного Суду у справі № 750/6330/17 зроблено висновок, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або ж приниження, які завдають моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, зокрема, інтенсивність, повторюваність протиправних дій, фізичні або психологічні наслідки, стан здоров`я. Верховним Судом зауважено, що саме позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання, яку саме шкоду вони заподіяли та в якому розмірі.
		Отже, не кожне переживання, хвилювання є стражданням. Страждання - це відчуття сильного фізичного болю, глибоких душевних мук, а не будь-яка негативна емоція. Саме через страждання фізичної особи визначається поняття моральної шкоди, його характер та глибину потрібно доводити, щоб довести моральну шкоду.
		За положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
		Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		У пункті 5 своєї Постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого позивач при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для справи.
		У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що спори про відшкодування фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до змісту позовної заяви, позивач стверджує, що діями відповідача йому було завдано моральної шкоди у зв`язку із порушенням його права, що спричинило йому душевні страждання, психологічне напруження, переживання, порушення нормальних життєвих зв`язків.
		У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача одноразової виплати у зв`язку з виходом на пенсію за віком, суд вважає за необхідне відмовити і у задоволенні похідних позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди.
		За таких підстав позов задоволенню не підлягає.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
		З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст.4, 5, 6 -13, 17 - 18, 76 -82, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд
		В И Р І Ш И В :
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити. 
		 
		Повне найменування сторін:
		позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київський електровагоноремонтний завод» (адреса: 03049, м. Київ, вул. Ползунова, буд. 2, код ЄДРПОУ 00480247).
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дні вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя                  І.В. Верещінська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...