Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 498/797/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано судом: 18.03.2025. Зареєстровано: 18.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/499/38/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162260000112

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Іванівський районний суд Одеської області    
		 
		Іванівський районний суд Одеської області
		 
		Справа № 498/797/24 
		Провадження № 1-кп/499/38/25 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		18 березня 2025 року селище Іванівка
		 
		Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області матеріали кримінального провадження №12024162260000112 від 20 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цибулівка Великомихайлівського району Одеської області, громадянина України, неодруженого, маючого середню освіту, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, який на час вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127- 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, будучи неодноразово притягнутим в період часу з 25.05.2023 по 19.02.2024 до адміністративної відповідальності за систематичне вчинення відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актів психологічного домашнього насильства, яке виражалось у словесних образах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженні її людської гідності, що призвело до психологічних страждань, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та вчинив злочин проти життя та здоров`я особи при наступних обставинах.
		Так, 19.02.2024 року о 10.30 годині ОСОБА_4 , знаходячись неподалік Цибулівського старостинського округу Знам`янської об`єднаної територіальної громади, що за адресою: вул. Перемоги, буд.2, с. Цибулівка Березівського району Одеської області, зустрів на вулиці ОСОБА_5 та вчинив відносно ОСОБА_5 психологічне насильство, а саме: виражався нецензурними словами на її адресу та кидався в бійку, після чого ОСОБА_5 викликала працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_4 та у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП три рази, зареєстровано заяву ОСОБА_5 щодо притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати.
		Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
		Прокурор, обвинувачений ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.
		В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої, а також дослідив письмові матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
		При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 , та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив обставини, зазначені у обвинувальному акті, додатково показав суду, що висловлювався в бік потерпілої неодноразово нецензурною лайкою, на що приїздили поліцейські та складали протоколи про адміністративні правопорушення. Наразі виправився та почав повидити себе краще по відношенню до потерпілої, сварок на протязі пів року не виникало жодних.
		Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні показала суду, що проживала цивільним шлюбом з ОСОБА_4 , мають двох спільних дітей. Випадки домашнього насилля були десь 3-4 рази. Наразі разом не проживають, проте вони спілкуються, обвинувачений допомагає дітям та проводить з ними час. Вказала, що обвинувачений вибачився, дійсно не веде себе так як раніше, просила суворо його не карати.
		Суд засвоїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, тобто - домашнє насильство, умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
		Відтак, суд визнає винним ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, оскільки в його діянні має місце склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
		Відповідно до ст.ст.50,65 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, при призначенні покарання з іспитовим строком необхідно враховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
		Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
		Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до нетяжкого кримінального правопорушення, раніше не судимий, розкаявся у вчиненому, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, за досудовою доповіддю ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, як і рівень небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, та його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
		Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України  не встановлено.
		Враховуючи вищезазначені обставини в сукупності, за переконанням суду, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 покарання, передбачене санкцією ст. 126-1 КК України, у виді громадських робіт на строк двісті сорок годин, оскільки таке буде достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та відповідатиме його особі і буде достатнім для досягнення, передбачених ст. 50 КК України цілей покарання.
		Відповідно до частини першої статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
		Таким чином, призначення покарання у виді громадських робіт не є перешкодою для застосування обмежувальних заходів, а законом про кримінальну відповідальність встановлені виняткові випадки, за наявності яких судом такі заходи можуть не застосовуватися.
		Згідно ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству" програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.
		Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
		Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
		Таким чином, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілої, суд вважає за належне застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, відповідно якого направити останнього для проходження програми для кривдників строком на один місяць.
		На переконання суду, саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, є пропорційним характеру вчинених дій і їх небезпечності, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність як ним самим так і іншими особами, та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
		Речові докази по справі відсутні. Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся. Запобіжні заходи не застосовувались.
		Керуючись ст.ст.349,370,373-374 КПК України суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.
		Покласти на  ОСОБА_4 на підставі п.5 ч. 1 ст. 91-1 КК України обов`язок проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.
		Роз`яснити обвинуваченому, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Речові докази відсутні.
		Запобіжний захід не обрано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду з урахуванням обмежень, визначених ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...