Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 517/160/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано судом: 18.03.2025. Зареєстровано: 18.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/517/20/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162390000856

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 517/160/25
		Провадження № 1-кп/517/20/2025
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2025 року                                 с-ще Захарівка
		 
		Фрунзівський районний суд Одеської області 
		в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		потерпілого ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка кримінальне провадження, внесене 09 грудня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162390000856за обвинуваченням: 
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, українця, громадянина України, неодруженого, із професійно-технічною освітою, військовослужбовця Військо-Морських Сил Збройних Сил України, солдата військової служби за мобілізацією прикомандированого до військової частини НОМЕР_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за мобілізацією на посаді водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 в порушення вимог ст.ст.3, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 09.12.2024 приблизно о 13 год 30 хв, знаходячись на галявині, біля залізничного вокзалу по АДРЕСА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння діючи таємно (шляхом крадіжки), керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом всупереч волі власника та без відома останнього, через незачинені передні ліві (водійські) дверцята, сів за кермо належного ОСОБА_6 автомобіля марки ВАЗ 111930 д/з НОМЕР_3 , синього кольору, після чого шляхом запуску двигуна за допомогою ключа, який знаходився у замку запалювання, почав рух, незаконно заволодівши таким чином вказаним автомобілем, після чого зник з місця події, та поїхав на ньому у напрямку с-ща Захарівка Роздільнянського району Одеської області.
		Далі, 09.12.2024, приблизно о 13 год 55 хв, на околиці с-ща Захарівка Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_4 , під час керування зазначеним вище автомобілем марки ВАЗ 111930 д/з НОМЕР_3 був зупинений працівниками ГРПП ВП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав, розкаявся та суду пояснив, що згодний з викладеними в обвинуваченні фактами. По суті обвинувачення ОСОБА_4 пояснив, що він як на момент вчинення кримінального правопорушення, так і на даний час є діючим військовослужбовцем. На початку грудня 2024 року він у зв`язку з проведенням лікування командуванням військової частини відправлений для проходження лікування до медичного закладу м. Вінниці. Ураховуючи те, що з місця розташування військової частини до м. Вінниця відсутнє пряме транспортне сполучення, рух здійснювався з декількома пересадками. Під час руху в електричці 09.12.2024 він зустрів знайомих військовослужбовців, з якими він вживав алкогольні напої. Коли він їхав в електропоїзді помилково вирішив вийти на ст. Затишшя, так як думав, що проїхав необхідну станцію для пересадки на іншу електричку. На станції він біля залізничного вокзалу побачив автомобіль, підійшовши до якого помітив ключі в замку запалювання. В подальшому сів у автомобіль, завів двигун та вирішив їхати в лікарню, яка розташована в м. Вінниця. По дорозі він був зупинений працівниками поліції, які повідомили йому, що надійшла заява про незаконне заволодіння вказаним автомобілем. Обвинувачений суду повідомив, що він у вчиненні вказаного кримінального правопорушення розкаюється, висновки для себе зробив, шкодує про вчинене та запевнив суд про недопустимість такого в майбутньому та просив пробачення у потерпілого.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду повідомив, що він працює бригадиром колій на залізничній станції Затишшя. 09.12.2024 він приїхав на роботу та як завжди поставив автомобіль недалеко від станції, при цьому ключі залишив в автомобілі. Через деякий час виявив, що автомобіль зник та він одразу повідомив про вказаний факт в поліцію. У подальшому йому зателефонували з поліції та повідомили, що його автомобіль виявлено неподалік с-ща Захарівка. Як йому потім стало відомо автомобілем незаконно заволодів військовослужбовець ОСОБА_4 . Будь-яких претензій до ОСОБА_4 він не має. Щодо міри покарання обвинуваченому, просив суд призначити не суворе покарання.
		З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що 09.12.2024 з заявою про вчинення кримінального правопорушення звернувся ОСОБА_6 , який просив прийняти міри до невідомої особи, яка 09.12.2024 приблизно о 13 год 50 хв заволоділа його автомобілем марки ВАЗ 111930 д/з НОМЕР_3 .
		Вказана заява зареєстрована у встановленому порядку 09.12.2024, що підтверджується витягом з ЄРДР.
		З постанови про визнання речовими доказами від 10.12.2024 убачається, що змиви з панелі, керма, внутрішніх ручок автомобіля ВАЗ 111930 та автомобіль марки ВАЗ, синього кольору, н/з НОМЕР_3 , 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_4 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
		Ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.12.2024 на вказані речові докази накладено арешт.
		З постанов про визнання речовими доказами від 10.12.2024 убачається, що оптичні диски DVD-R 4.7 gb на яких містяться відеозаписи з відеореєстратора NC-M6B працівників поліції та відеозаписи із Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
		З висновку експерта № СЕ-19/116-25/362-АВ від 08.01.2025 убачається, що ринкова вартість автомобіля ВАЗ-111930, синього кольору, державний знак НОМЕР_3 , 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_4 з наданими відомостями про технічний стан, станом на 09.12.2024, складала величину 87448 гривень 11 копійок.
		Відповідно до зберігальної розписки від 17.12.2024 автомобіль марки ВАЗ-111930, синього кольору, державний знак НОМЕР_3 , 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_4 був переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 . 
		Згідно із квитанцією аналізаторів парів спирту «Drager Alcotest 6810» № 1057 від 09.12.2024 убачається, що станом на 09.12.2024 у крові ОСОБА_4 виявлено 3,07 ‰ алкоголю.
		Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
		Суд, з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позиції та роз`яснивши, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
		Аналіз наведених доказів, а саме показань обвинуваченого та потерпілого, письмових доказів у справі свідчить, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом є доведеною. Так, суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ у справі показання обвинуваченого, який в судовому засіданні визнав, що дійсно незаконно заволодів транспортним засобом. Обвинувачений зазначив всі обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, а саме час, місце та спосіб незаконного заволодіння транспортним засобом, що узгоджується з показаннями потерпілого, постановою про визнання речовими доказами, висновком експерта, яким підтверджено вартість автомобіля.
		Розглянувши вказане провадження в межах висунутого обвинувачення, дослідивши докази у справі в заявленому сторонами обсязі, керуючись законом, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого доведена стороною обвинувачення, оскільки підтверджена сукупністю доказів у справі, які суд приймає до уваги як належні, допустимі та достатні для висновків суду.
		Аналіз вказаних доказів свідчить, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, є доведеною, а вказані докази в сукупності є достатніми для висновків суду про наявність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення та надання правової кваліфікації дій обвинуваченого.
		Отже, оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом. 
		При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. 
		Відповідно до довідок медичної установи ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
		З характеристики наданої за місцем проходження військової служби убачається, що ОСОБА_4 характеризується позитивно.
		Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 4341 від 07.11.2023 наданих Військовою частиною НОМЕР_5 , військовослужбовець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час захисту Батьківщини 18.10.2023 отримав бойове поранення.
		З вимоги про судимість ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 убачається, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
		Суд приймає до уваги, що обвинувачений вину визнав, розкаявся та оцінює зазначене як обставину, що пом`якшує покарання у виді щирого каяття.
		Про щире каяття обвинуваченого беззаперечно свідчить його показання в судовому засіданні, відповідно до яких він не лише повідомив про всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а й висловив щирий жаль щодо його вчинення, неодноразово повідомляв про усвідомлення неприпустимості та протиправності його дій.
		Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.
		Згідно досудової доповіді від 13.03.2025, підготовленої Вознесенським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ризик вчинення останнім повторного кримінального правопорушення - середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб - середній. Виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспілсьтва.
		Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення і усвідомлення винною особою необхідності її понести, а з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи і попередження нових злочинів.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності, суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування.
		У відповідності зі ст.12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим відноситься до категорії нетяжких злочинів, обвинувачений раніше не судимий, вперше вчинив кримінальне правопорушення та свою винуватість у його вчиненні визнав.
		З урахуванням вказаних обставин, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, суд, вважає можливим погодитися з думкою сторони обвинувачення, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі. Вказане покарання досягне мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Призначення більш м`якого покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 289 КК України, ніж позбавлення волі, буде недостатнім.
		Судом не встановлено наявності обставин, визначених ст. 69 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які б з урахуванням особи винного дали можливість призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України за це кримінальне правопорушення.
		В той же час, суд ураховує, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся, є військовослужбовцем, приймав безпосереднюучасть увиконанні бойовихзавдань пов`язанихз військовоюагресією російськоїфедерації протиУкраїни,позитивно характеризується за місцем проходження служби. Крім того, суд ураховує думку потерпілого, який просив не позбавляти волі обвинуваченого ОСОБА_4 . З вказаних підстав суд вважає за можливе застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком та покладенням обов`язків визначених ст. 76 КК України. При цьому наявність обтяжуючих покарання обставини є підставою для неможливості призначення мінімального іспитового строку. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.
		Відповідно ст. 100 КПК України слід вирішити долю речових доказів.
		Також у відповідності до ст. 124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути судові витрати у справі, які згідно довідки про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні до висновку експерта №СЕ-19/116-25/362-АВ від 08.01.2025 становить 3183 гривні 60 копійок.
		Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не обирався та ураховуючи приписи ст. 374 КПК України та відсутність жодних клопотань зі сторони учасників судового розгляду, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили не застосовувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу.
		Керуючись ст.ст.50, 65, 289 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати  ОСОБА_4  винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.
		Призначити  ОСОБА_4  покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_4  від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік 8 (вісім) місяців.
		Початок іспитового строку обраховувати з дня ухвалення вироку, тобто 18.03.2025.
		На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_4  наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
		Згідно положень ч.4 ст.76 КК України, нагляд за поведінкою військовослужбовця  ОСОБА_4  - покласти на командира військової частини, де він проходить військову службу, а в разі його звільнення з військової служби  на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 3183 гривні 60 копійок.
		Арешт накладений ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.12.2024 - скасувати.
		Речові докази в кримінальному провадженні, а саме: змиви з панелі, керма, внутрішніх ручок автомобіля ВАЗ 111930, які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВнП №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області  знищити.
		Речові докази: диски DVD-R 4.7 gb на яких містяться відеозаписи з відеореєстратора NC-M6B працівників поліції та відеозаписи із Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Речовий доказ, а саме: автомобіль марки ВАЗ, синього кольору, н/з НОМЕР_3 , 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_4 , що переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити останньому. 
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Вирок набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо такускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...