Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/86/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 18.03.2025. Зареєстровано: 19.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/621/156/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221260000614

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                                Справа № 621/86/25
		                               Провадження 1-кп/621/156/25
		   18 березня 2025 року          м. Зміїв Харківської області
		Зміївський районний суд Харківської області в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		сторони кримінального провадження:
		прокурор  ОСОБА_4 
		потерпілаий  ОСОБА_5 (не з`явився)
		обвинувачений  ОСОБА_6 
		захисник  адвокат ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу №621/86/25 (провадження ЄРДР № 12024221260000614 від 06.10.2024), за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків Харківська область, громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 121 Кримінального кодексу України, 
		ВСТАНОВИВ:
		05.10.2024 року, близько 18.50 години, більш точного часу в ході судового розгляду встановити не вдалося за можливе, ОСОБА_6 прийшов до приміщення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання колишньої співмешканки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою зустрічі з останньою. Зайшовши до вказаної квартири, ОСОБА_6 виявив відсутність ОСОБА_8 , натомість в її приміщенні знаходився раніше знайомий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який являвся співмешканцем ОСОБА_8 . 
		В подальшому, перебуваючи в приміщенні квартири за вищевказаною адресою, між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 сталася сварка на ґрунті ревнощів, в ході якої у ОСОБА_6 виник умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . З метою реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_6 , в той же день та час, 05.10.2024 року, близько 18.50 години, в приміщенні кухні квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, суб`єктивно усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та протиправність свого умислу, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наблизився до ОСОБА_9 та з силою наніс йому не менше двох ударів кулаком правої руки в область обличчя. Продовжуючи реалізовувати свій єдиний протиправний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 взяв в праву руку наповнену скляну пляшку бренді, об`ємом 0,5 літра, та з силою наніс не менше одного удару пляшкою в область голови ОСОБА_9 , внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на підлогу в приміщенні кухні. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_6 сів зверху на ОСОБА_9 , який лежав на підлозі на спині, та наніс не менше двох ударів кулаком правої руки в область обличчя та голови ОСОБА_9 , внаслідок чого останній втратив свідомість, після чого ОСОБА_10 припинив наносити удари.
		Своїми протиправними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: множинних саден м`яких тканин в області голови та обличчя, в області тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, забійних ран в області обличчя, закритої важкої черепно-мозкової травми, у формі забою головного мозку з вогнищем контузії мозолистого тіла, субдуральних гідром обох гемісфер головного мозку.
		Відповідно до висновку судово - медичної експертизи №12-14/268-Зм/24 від 20.11.2024, заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_9 , у вигляді:
		-множинних саден м`яких тканин в області голови та обличчя, в області тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, ж в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995);
		-забійних ран в області обличчя, ж в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я (згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995);
		-закритої важкої черепно-мозкової травми, у формі забою головного мозку з вогнищем контузії мозолистого тіла, субдуральних гідром обох гемісфер головного мозку, в своїй сукупності, що утворилися по єдиному механізму, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (згідно п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).
		Дії  ОСОБА_6  кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України. 
		В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав в повному обсязі, в зв`язку з чим учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.
		З урахуванням засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин, якими обгрунтовано обвинувачення, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності позиції учасників справи, суд, на підставі ч.3статті 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.
		В судовому засіданні допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_11 свою провину у вчиненні вказаного правопорушення визнав повністю, підтвердив викладені вище обставини, та пояснив, що раніше співмешкав з ОСОБА_8 , і в подальшому вона часто запрошувала до себе в гості. 05 жовтня 2024 року він вирішив провідати свою співмешканку та прийшов до її квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Зайшовши до квартири він побачив ОСОБА_9 , з ким виникла сварка на ґрунті ревнощів, в ході якої обвинувачений наніс Неволіну удари кулаками та пляшкою бренді. Кількість і локалізацію ударів, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого не оспорює. Підтверджує всі обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаюється. Інших правопорушень не вчиняв, раніше притягався до кримінальної відповідальності за ч.1 статті 296 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу, який сплатив. Просив суворо не карати.
		Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення, пояснюють мотиви його вчинення. Підстав для самообмови судом не встановлено.
		Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. Зазначив, що будь-яких претензій до ОСОБА_6 не має, цивільний позов не заявляє. У вирішенні питання призначення покарання покладався на розсуд суду (а.с.21)
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 є винуватим в спричиненні потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, і його дії належить кваліфікувати за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України.
		Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Відповідно до статті 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до положень статті 12 Кримінального кодексу України, вчинене обвинуваченим діяння є тяжким злочином.
		Обставинами, що пом`якшує покарання обвинуваченому, згідно статті 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		Як посладовно зазначає в своїх постановах Верховний Суд, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття  це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. (Постанова ККС Верховного Суду № 199/6365/19) 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.
		Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, не одружений, був офіційно працевлаштований за трудовим договором до будівельної фірми, на профілактичному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Скарг на порушення громадського порядку чи інших компрометуючих відомостей щодо обвинуваченого до органів місцевої влади за місцем проживання та реєстрації не надходило, в силу статті 89 Кримінального кодексу не судимий. 
		Санкцією частини 1 статті 121 Кримінального кодексу України за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
		Прокурор в судовому засіданні, з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, просив призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі.
		Захисник ОСОБА_13 , не заперечуючи проти призначення мінімального покарання, встановленого санкцією цієї статті, зазначив, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а отже просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням статті 75 Кримінального кодексу України. 
		Обвинувачений просив суд суворо не карати, зазначив, що усвідомив тяжкість наслідків вчиненого злочину.
		Заслухавши думки учасників судового засідання, з урахуванням сукупності відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, позиції потерпілого по справі, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. 
		При цьому, з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без реального відбуття призначеного покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою.
		Відповідно до ч.1статті 75 Кримінального кодексу України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1ст.76 КК України.
		Верховний Суд у справі № 205/7091/16-к, при застосуванні положень статті 75 Кримінального кодексу України, вказав на наявність судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, що охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. 
		Отже, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства в умовах контролю за його поведінкою, а отже можливо звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покласти на нього обов`язки, передбачені ч.1 статті 76 Кримінального кодексу України.
		На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Враховуючи, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, суд вважає недоцільним продовження строку обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, у зв`язку з чим даний запобіжний захід підлягає скасуванню зі звільненням обвинуваченого з-під варти у залі суду.
		Застосований щодо речових доказів арешт на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 09.10.2024 належить скасувати.
		Речові докази по справі, а саме: 1) фрагмент бинту зі змивом речовини бурого кольору з дерев`яної підлоги; 2) фрагмент бинту зі змивом речовини бурого кольору з кахельної плитки; 3) джинси вельветові з нашаруванням речовини бурого кольору; 4) стакан в кількості 1 шт.; 5) чарки в кількості 2 шт.; 6) фрагменти липкої стрічки з відбитками папілярних візерунків в кількості 2 шт., визнаний постановою слідчого речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024221260000614 від 06.10.2024 та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області - знищити відповідно до вимог пункту 4 частини 6 статті 100 КПК України.
		В провадженні наявні документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані з проведенням:
		- судової експертизи № СЕ-19/121-24/37744-Д-Н3ПРАП від 22.07.2024 в сумі 3183,60 гривень,
		які належить стягнути з обвинуваченого в дохід держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру відповідно до вимог ч.2 статті 124 КПК України.
		Цивільний позов не заявлено.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 368-371, 373, 374, 392-393 КПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватиму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121Кримінального кодексуУкраїни та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі статті 75Кримінального кодексуУкраїни звільнити  ОСОБА_6 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку3(три)роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		На підставі ч.1 статті 76Кримінального кодексуУкраїни покласти на  ОСОБА_6 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:
		-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. 
		Запобіжний захід у видітримання під вартою, обраний обвинуваченому  ОСОБА_6 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 13.12.2024 року - скасувати.
		Звільнити обвинуваченого  ОСОБА_6 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно.
		Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту проголошення даного вироку, а саме з 18.03.2025.
		Зарахувати у строк відбування призначеного покарання строк тримання під вартою  ОСОБА_6  уперіод з13.12.2024до 18.03.2025включно зрозрахунку одиндень попередньогоув`язненняза одиндень відбуванняпокарання. 
		Речові докази по справі, а саме: 1) фрагмент бинту зі змивом речовини бурого кольору з дерев`яної підлоги; 2) фрагмент бинту зі змивом речовини бурого кольору з кахельної плитки; 3) джинси вельветові з нашаруванням речовини бурого кольору; 4) стакан в кількості 1 шт.; 5) чарки в кількості 2 шт.; 6) фрагменти липкої стрічки з відбитками папілярних візерунків в кількості 2 шт., визнаний постановою слідчого речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024221260000614 від 06.10.2024 та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області - знищити відповідно до вимог пункту 4 частини 6 статті 100 КПК України.
		Стягнути з обвинуваченого  ОСОБА_6 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Харківського НДЕКЦ МВС України витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/121-24/37744-Д-Н3ПРАП від 22.07.2024 в сумі 3183,60 гривень.
		Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 статті 349 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Вирок складено і проголошено 18.03.2025
		 
		Суддя                      ОСОБА_14

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...