Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/18236/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 18.03.2025. Зареєстровано: 19.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/754/290/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023010000000100

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Номер провадження 1-кп/754/290/25
		Справа№754/18236/23
		Вирок 
		Іменем України
		 
		       18 березня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спеціального судового провадження, за відсутності обвинуваченого (in absentia), кримінальне провадження № 12023010000000100 від 06.09.2023 р. відносно
		 
		                                       ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,        уродженця м. Одеси, громадянина України,                                        проживаючого в АДРЕСА_1 , судимого 02.09.2024 р.                                                Деснянським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 111 КК                                        України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього                                        майна, яке належить йому на праві власності,
		 
		про обвинувачення  за   ч. 1 ст.438 КК України, 
		 
		за участі сторони обвинувачення - прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		сторони захисту - захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
		 
		потерпілого - ОСОБА_11 , 
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		Внаслідок збройної агресії з боку російської федерації із 20.02.2014 на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя військовослужбовцями збройних сил російської федерації встановлено ефективний контроль, як над територією Кримського півострову, так і за діяльністю розташованих там органів влади, чим фактично здійснено тимчасову окупацію вказаної території України.
		При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VІІ від 15.04.2014, тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 1 вказаного Закону Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.
		У порушення ст.ст. 42, 43 "Положення про закони і звичаї війни на суходолі", що є додатком до Гаагської конвенції "IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі" від 18.10.1907 р., російська федерація, використовуючи фактичний контроль над органами місцевої влади, прийняла нові закони та утворила власні судові і правоохоронні органи.
		Для забезпечення роботи незаконно створених судових органів, згідно з Указом президента російської федерації № 786 від 19.12.2014 р., на посаду «судьи Евпаторийского городского суда Республики Крым» призначено громадянина України ОСОБА_5 , який до цього займав посаду судді Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим.
		ОСОБА_5 , будучи наділеним окупаційною владою повноваженнями «судді», діючи умисно, всупереч вимогам ст.ст. 2, 47, 49 Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі по тексту Конвенція (IV), достовірно знаючи, що внаслідок збройної агресії російською федерацією тимчасово окуповано територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розглянув справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1.1 ст. 18.8 Кодексу про адміністративні правопорушення російської федерації, щодо громадянина України ОСОБА_11 , який, згідно з матеріалами справи, наданими «суду», допустив порушення іноземним громадянином або особою без громадянства режиму перебування (проживання) у російській федерації, що виразилося у відсутності документів, підтверджуючих право на перебування (проживання) у російській федерації, а також в ухиленні від виїзду з російської федерації по закінченню строку перебування, якщо ці дії не мають ознак кримінально караного діяння.
		Будучи професійним суддею, який володіє законодавством України, частиною якого є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, ОСОБА_5 розумів, що ОСОБА_11 відповідно до ст. 3 Конвенції (IV) перебуває під захистом як громадянин України, що проживає на тимчасово окупованій російською федерацією території України.
		Незважаючи на це, а також те, що згідно зі ст. 47 Конвенції (IV) жодні додаткові дозволи рф чи інші документи для проживання на ТОТ АР Крим та м. Севастополь за національним законодавством України та нормами міжнародного гуманітарного права вищевказаному громадянину України не потрібні та, що ОСОБА_11 , як особа, що перебуває під захистом Конвенції не може бути позбавлений у будь-якому випадку або будь-яким способом переваг цієї Конвенції, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою примусового переміщення шляхом видворення ОСОБА_11 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 09.12.2016 р. у приміщенні «Евпаторийского городского суда Республики Крым», за адресою: ТОТ АР Крим, м. Євпаторія, просп. Леніна, буд. 30, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_11 , постановив рішення № 5-3432/2016 про визнання його винним.
		При цьому, під час розгляду справи достовірно встановлено, що ОСОБА_11 є громадянином України, особа якого у суді підтверджена, проживав на території Автономної Республіки Крим і після тимчасової окупації Кримського півострову російською федерацією «допустив порушення іноземним громадянином або особою без громадянства режиму перебування (проживання) в російській федерації, яке виразилося у відсутності документів, підтверджуючих право на перебування (проживання) в російській федерації, а також в ухиленні від виїзду з російської федерації по закінченню строку перебування, якщо ці дії не мають ознак кримінально караного діяння». Незважаючи на це, ОСОБА_5 , грубо порушуючи вимоги ст. 49 Конвенції (IV), згідно з якою заборонені, незалежно від їх мотиву, насильницькі переміщення, прийняв рішення про накладення на ОСОБА_11 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2000 російських рублів з адміністративним видворенням за межі рф (Криму) шляхом контрольованого самостійного виїзду за межі рф.
		Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 147 Конвенції (IV) незаконне переміщення (переведення) особи, яка перебуває під захистом, є одним із серйозних порушень Конвенції (IV), ОСОБА_5 , постановивши рішення про видворення громадянина України ОСОБА_11 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, допустив порушення вимог ст.ст. 3, 47, 49 та 147 Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 р.
		ОСОБА_5 визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, а саме, у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та виразилось у порушенні вимог ст.ст. 47, 49, 64, 67, 70 та 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 р. та п. "а" ст. 4 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8 червня 1977 року, а саме у депортації (видворенні) громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах окупації частини території України, а саме Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. 
		Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про розгляд кримінального провадження стосовно нього відповідно до вимог ст. 323 КПК України, в судові засідання не з`явився, заяв чи клопотань не подав, показань суду не надав, у зв`язку з чим судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) за обов`язкової участі захисника, який був забезпечений державою.
		Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 02.04.2024 р. задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого за ч.1 ст. 438 КК України ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за № 12023010000000100 від 06.09.2023 р.
		Розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, та не суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, згідно з рішенням якого від 24.05.2007 р. у справі «Да Лус Домингеш Ферейра проти Бельгії» судове засідання за відсутності підсудного не суперечить вимогам ст. 6 Конвенції, якщо останній зможе згодом домогтися нового судового рішення за його участі, в якому містилася б оцінка висунутих проти нього обвинувачень за фактичними і юридичними обставинами справи.
		Суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_5 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним з усіма своїми правами, у тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути засудженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно. Така ситуація узгоджується зі взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, обвинувачений скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Захисник у судових дебатах просив виправдати ОСОБА_5 у зв"язку із недоведеністю його вини в інкримінованому злочині, вважаючи, що надані стороною обвинувачення докази отримані з відкритих джерел, а саме, з мережі Інтернет і не можуть відповідати критеріям достовірності. Крім того, потерпілий під час допиту заявив, що звертався із заявою про отримання громадянства росії, у чому йому було відмовлено, тобто сам потерпілий не дотримався російського законодавства, хоча мав це зробити. Також адвокат вважав, що судом не встановлено особу ОСОБА_5 , оскільки суду не надано копію паспорта чи іншого документа, що підтверджує дані про особу.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак, поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Судом визнано загальновідомим, і таким, що не потребує доказування у межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку рф частини території України - АР Крим, яка розпочалася зі збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014 р., а також анексія з боку російської федерації цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами російської федерації, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доведення.
		Під час судового розгляду досліджено докази сторони обвинувачення.
		Так, статус обвинуваченого ОСОБА_5 як судді Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим станом на 2014 рік підтверджується даними, що містяться у рішенні Вищої ради юстиції «Про внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим» строком на п`ять років від 17.09.2013 р. (т. 3 а.с. 142).
		Відповідно до даних, що містяться у витягу з подання «Про призначення на посади суддів» від 20.09.2013 р., Вища рада юстиції пропонує Президенту України призначити строком на п`ять років у місцевих загальних судах на посаду судді Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 143).
		Згідно рішення Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_12 з посади судді Бахчисарайського районного суду АРК, ОСОБА_13 з посади судді Джанкойського міськрайонного суду АРК, ОСОБА_5 з посади судді Євпаторійського міського суду АРК, ОСОБА_14 з посади судді Роздольненського районного суду АРК, ОСОБА_15 з посади судді Совєтського районного суду АРК, ОСОБА_16 з посади судді Феодосійського міського суду АРК за порушення вимог щодо несумісності» від 02.03.2017 р., ОСОБА_5 звільнено з посади судді Євпаторійського міського суду АРК (т. 3 а.с. 144-146).
		Відповідно до листа начальника Головного управління ОСОБА_17 від 17.09.2020 р., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Одеса, зареєстрований: АДРЕСА_1 , перебував на посаді судді Євпаторійського міського суду (призначений указом Президента України № 571/2013 терміном на 5 років), на даний час обіймає посаду заступника голови Євпаторійського міського суду (Указ Президента РФ «О назначении судей федеральных судов и о представителях Президента Российской Федерации в квалификационных коллегиях судей субьектов Российской Федерации» № 246 від 31.05.2017, терміном на 6 років) ( т. 2 а.с. 198-199).
		Обставини здійснення ОСОБА_5 правосуддя від імені рф на території АР Крим без припинення статусу судді Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим відповідно до законів України, як «судді» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Евпаторийского городского суда» знайшли своє підтвердження під час дослідження у судовому засіданні доказів, наданих стороною обвинувачення: 
		- протоколу огляду від 19.06.2020 р. з додатками, відповідно до якого в ході огляду Інтернет сторінки «Судебные и нормативные акты РФ» було встановлено, що ОСОБА_5 здійснює правосуддя від імені рф у незаконно утвореному «Евпаторийском городском суде Республики Крым», про що свідчить наявність постанови, ухваленої під головуванням судді ОСОБА_5 у справі №5-3432/2016 від 09.12.2016 року (т. 3 а.с. 59-75);
		- протоколу огляду від 17.01.2023 р. з додатками - дисками, відповідно до якого в ході огляду офіційної Інтернет сторінки так званого «Євпаторійського міського суду Республіки Крим», за посиланням: http://evpatoria.krm.sudrf.ru/ було встановлено, що ОСОБА_5 здійснює правосуддя від імені рф у незаконно утвореному «Евпаторийском городском суде Республики Крым». Крім того, зазначена публікація, крім іншого, містить «Список судей Евпаторийского городского суда, назначенных Указом Президента Российской Федерации от 19.12.2014 № 786 «О назначении судей федеральных судов», до якого входить ОСОБА_5 , та інформацію про те, що «Указом Президента Российской Федерации от 31.05.2017 № 246 «О назначении судей федеральных судов и о представителях Президента Российской Федерации в квалификационных коллегиях судей субьектов Российской Федерации», заместителем председателя Евпаторийского городского суда назначен ОСОБА_18 » (т. 3 а.с. 111-117);
		- протоколу огляду речей і документів від 22.08.2023 р. з додатком - диском, з якого вбачається, що у процесі огляду Інтернет сторінки «судебные решения РФ», було виявлено низку прийнятих «судових рішень» «суддею Євпаторійського міського суду» ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 134-138);
		- протоколу огляду речей та документів від 29.08.2023 р., з якого вбачається, що у процесі огляду Інтернет сторінки «Евпаторийский городской суд» було виявлено, що у вказаному суді працює суддя ОСОБА_5 , який здійснює свою діяльність у залі № 26 Євпаторійського суду (т. 3 а.с. 186-189).
		Обставини порушення ОСОБА_5 законів та звичаїв війни, а саме, депортації (видворення) громадянина України ОСОБА_11 в умовах окупації частини території України, а саме, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, знайшли своє підтвердження під час дослідження у судовому засіданні доказів, наданих стороною обвинувачення:
		- рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС 2 відділу 5 служби ГУ «К» СБ України майора ОСОБА_19 від 11.09.2020 р., відповідно до якого, у ході здійснення оперативно-службової діяльності, отримано дані про причетність представника судової гілки влади - судді Євпаторійського міського суду ОСОБА_5 , до вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 111 КК України та ч. 1 ст. 438 КК України. Зокрема, встановлено випадки ухвалення ОСОБА_5 судових рішень, які мають ознаки жорстокого поводження з цивільним населенням на окупованій території та порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, що виразилось у порушенні вимог ст. ст. 4, 13, 47, 64, 67, 70 та 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, яка набрала чинності для України 03.01.1955, а саме, судових рішень, направлених на примусове видворення громадян України з тимчасово окупованої території АР Крим (т. 2 а.с. 155-156);
		- копії «протокола об административном задержании» від 18.10.20216 р., відповідно до якого ОСОБА_11 було затримано 18.10.2016 року об 11 год. 25 хв. «для рассмотрения дела об административном правонарушении» (т. 3 а.с. 2);
		- копії «протокола о доставлении» від 18.10.2016 р., з якого вбачається, що ОСОБА_11 було доставлено «в служебное помещение ОМВД для составления протокола об административном правонарушении» (т. 3 а.с. 1);
		- копії «постановления судьи Евпаторийского городского суда Республики Крым ОСОБА_18 » від 09.12.2016 р., відповідно до якої « ОСОБА_20 признать виновным в совершении административного правонарушения, предусмотренного ч.1.1 ст. 18.8 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях, и назначить ему наказание в виде административного штрафа в размере 2000 рублей с административным выдворением за пределы Российской Федерации путем контролируемого самостоятельного выезда из Российской Федерации» (т. 2 а.с. 162-169);
		- копії «решения судьи Верховного суда Республики Крым ОСОБА_21 » від 14.12.2016 р., відповідно до якого «постановление судьи Евпаторийского городского суда Республики Крым от 09.12.2016 г. в отношении ОСОБА_20 оставить без изменений, а жалобу ОСОБА_20 , без удовлетворения» (т. 2 а.с. 170-174);
		- копії «решения судьи Верховного Суда Республики Крым ОСОБА_22 » від 20.02.2018 р., відповідно до якого «жалобу ОСОБА_20 на постановление судьи Евпаторийского городского суда Республики Крым от 09.12.2016 г. по делу № 5-3432/2016-оставить без удовлетворения. Постановление Евпаторийского городского суда Республики Крым от 09.12.2016 г. по делу № 5-3432/2016, которым ОСОБА_20 признан виновным в совершении административного правонарушения, предусмотренного ч. 1.1 ст. 18.8 КоАП РФ, оставить без изменения» (т. 3 а.с.39-46);
		- копії «постановления председателя Верховного Суда Республики Крым ОСОБА_23 » від 28.06.2018 р., відповідно до якого «Постановление судьи Евпаторийского городского суда Республики Крым от 09.12.2016 г. и решение судьи Верховного Суда Республики Крым от 20.02.2018 г. по делу об административном правонарушении, предусмотренном ч. 1.1 ст. 18.8 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях, в отношении ОСОБА_20 , оставить без изменения, а жалобу ОСОБА_20 - без удовлетворения» (т. 3 а.с. 47-54);
		- копії «постановления Верховного Суда Российской Федерации ОСОБА_24 » від 10.10.2018 р., відповідно до якого «постановление судьи Евпаторийского городского суда Республики Крым от 09.12.2016 г., решение судьи Верховного Суда Республики Крым от 20.02.2018 г. и постановление председателя Верховного Суда Республики Крым от 28.06.2018 г., вынесенные в отношении гражданина Республики Украина ОСОБА_20 по делу об административном правонарушении, предусмотренном ч. 1.1 ст. 18.8 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях, оставить без изменения, а жалобу гражданина Республики Украина ОСОБА_20 - без удовлетворения» (т. 3 а.с. 55-58);
		- протоколу огляду від 25.09.2019 р. з додатками, з якого вбачається, що на Інтернет-сайті «Крым.Реалии» за посиланням https://ru.krymr.com/a/28300738.html міститься інформаційна стаття про видворення із тимчасово окупованої території України Автономної Республіки Крим правозахисника ОСОБА_25 (т. 3 а.с. 76-84);
		- заяви ОСОБА_11 про те, що його «в ночь с 16.02.2017 на 17.02.2017 незаконно депортировали из Крыма в Росиию и в Украину без документов, без вещей и без денег, а также без очков и без лекарства в мороз -200» (т. 2 а.с. 188);
		- паспорта громадянина України ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 189-191);
		- довідок від 22.02.2017 р. № 0000122690 та від 28.03.2017 р. № 0000156932 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 161, 185);
		- заяви ОСОБА_11 від 05.11.2020 р. про залучення до кримінального провадження як потерпілого (т. 2 а.с. 242);
		- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців від 09.02.2015 р., з якої вбачається, що ОСОБА_11 є керівником наукового товариства студентів і аспірантів - юристів «ЮСТІ-С», що за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 73, кв. 51 (т. 2 а.с. 250-251);
		- протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.02.2023 р., з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_11 впізнав по фотознімкам ОСОБА_5 за зачіскою, поглядом, формою носа, вух, бровей (т. 3 а.с. 125-126).
		З листа директора державної міграційної служби України вбачається, що за інформацією Головного управління ДМС України в Одеській області, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі паспорта громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданого 14.01.2005 Євпаторійським МВ ГУ МВС України в АР Крим, 15.09.2017 Київським РВ м. Одеси ГУ ДМС в Одеській області оформлено паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , 01.08.2016 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 (орган, що видав - 2318); за інформацією Управління ДМС України в Миколаївській області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.06.2001 Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , 21.08.2003 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 (орган, що видав - 1400). Відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_5 є громадянином України (т. 3 а.с. 129).
		Відповідно до листа заступника начальника Головного управління полковника ОСОБА_17 від 20.11.2020 р., за результатами вжитих заходів встановлено, що судя ОСОБА_5 на даний час перебуває на ТОТУ АР Крим та у період з березня 2014 року по теперішній час не перетинав адміністративний кордон материкової території України (т. 2 а.с. 241).
		Відповідно до листа начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30.08.2023 р., за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 08.11.2017 по 28.08.2023 (станом на 10:20) в базі даних не виявлено (т. 3 а.с. 131).
		Згідно з даними листа заступника начальника Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим від 23.08.2023 р., у міжвідомчій інтегрованій системі «Аркан» інформація щодо перетину державного кордону та адміністративної межі з ТОТУ АР Крим ОСОБА_5 протягом останніх п`яти років відсутня (т. 3 а.с. 133).
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 показав, що з 1991 р. він є громадянином України, з 23.02.1991 р. по квітень 2004 р. він працював помічником судді Євпаторійського міського суду, а після звільнення часто бував у цьому суді як представник наукового суспільства, у зв"язку із чим знав всіх суддів цього суду, у тому числі і суддю ОСОБА_5 , з яким у нього були нормальні стосунки. 09.12.2016 р. він був у суді і хтось, можливо і сам суддя ОСОБА_5 , сказав, щоб він піднявся в зал на другому поверсі приблизно о 18 год., де відбудеться суд стосовно його департації, на що він відповів, що народився в Євпаторії, а тому не може бути мови про департацію і що суд працює до 18 год. Проте, у цей час, коли у суді вже нікого не було, він з"явився до зали на 2 поверсі, де знаходились прокурор і ОСОБА_5 . Йому сказали, що він незаконно знаходиться у м. Євпаторія, у Криму, на що він заперечив, повідомивши, що народився і весь час жив і працював в Євпаторії. Йому сказали, що він народився в Україні і повинен виїхати з Криму. ОСОБА_5 попросива його і людей, що з ним були (дружина, ОСОБА_26 і ще три особи) вийти у коридор, а сам залишився з прокурором порадитись. Через 30 хвилин його запросили і оголосили, що він повинен у добровільному порядку під контролем державного виконавця покинути Крим. Так відносно нього було розглянуто протокол про адміністративне правопорушення, складений міграційною службою росії за ч. 1.1 ст. 18.8 КпАП рф, та винесено постанову, яку він оскаржував до верховного суду Крима та верховного суду росії, якими рішення ОСОБА_5 залишено в силі. Оскільки він оскаржував рішення ОСОБА_5 і добровільно не виїхав з Криму, в січні 2017 р. інша суддя Євпаторійського суду ОСОБА_27 винесла рішення про його примусову депортацію, його примусово вивезли у м. Харків і передали українській стороні, у паспорті поставили печатку про те, що він депортований. Коли він повідомив ОСОБА_5 , що оскаржив його постанову, останній сказав, що розуміє, що порушує гуманітарне право. На період розгляду відносно нього справи суддею ОСОБА_5 він проживав у АДРЕСА_2 та працював у офісі за адресою: м. Євпаторія, вул. Нєкрасова, 60.
		Наведені докази суд визнає належними, допустимими, оскільки вони отримані у відповідності до вимог КПК України, такими, що у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_5 в інкримінованому кримінальному правопорушенні. 
		За диспозицією ч. 1 ст. 438 КК України законодавець кримінально-караними визначив наступні діяння: 1) жорстоке поводження з військовополоненими 1.2) або цивільним населенням, 2) вигнання цивільного населення для примусових робіт, 3) розграбування національних цінностей на окупованій території, 4) застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, 5) інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВР України, 6) а також віддання наказу про вчинення таких дій.
		Таким чином, серед наведених форм злочинів за частиною першою цієї статті інкриміновані дії обвинуваченому ОСОБА_5 відносяться до інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВР України.
		Незаконна депортація або переміщення є порушенням законів ведення війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Стаття 147 Конвенції IV визнає незаконну депортацію або переміщення особи, яка перебуває під захистом, в ході міжнародного збройного конфлікту серйозним порушенням цієї конвенції. Україна ратифікувала Женевську конвенцію IV. Незаконна депортація або переміщення осіб, які перебувають під захистом, під час міжнародного збройного конфлікту є серйозним порушенням Конвенції IV і є воєнним злочином. Ці чинники свідчать на користь визнання кримінальної відповідальності за незаконну депортацію та переміщення осіб, що перебувають під захистом, відповідно до статті 438 КК України.
		Об`єктивними елементами цього злочину є те, що особа, яка вчинила злочин, депортувала або перемістила одну або кілька осіб до іншої держави чи іншого місця; особа чи особи, яких депортували чи перемістили, перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року, дії особи повинні носити незаконний характер депортації чи переміщення.
		Що стосується суб`єктивного елементу, то особа, яка вчинила злочин, повинна знати про фактичні обставини, що встановлюють статус особи чи осіб, що підлягають захисту відповідно до однієї або кількох Конвенцій 1949 року. Особа, яка вчинила злочин, повинна мати намір депортувати або перемістити одну або кілька осіб в іншу державу, або інше місце, або знати, що депортація чи переміщення станеться за звичайного перебігу подій в результаті її дій. Особа, яка вчинила злочин, знала про обставини, які зробили цю депортацію незаконною відповідно до Конвенції IV. Що стосується насильницького виселення, то особа повинна мати намір виселити жертв силою. У разі депортації особа, яка вчинила злочин, повинна, крім того, мати намір здійснити переміщення шляхом перетину кордону де-юре чи де-факто.
		Відповідно до статті 4 Женевської конвенції IV особи, які перебувають під захистом, визначаються як ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є. Сам факт перебування на території сторони конфлікту або на окупованій території означає, що людина перебуває під владою або в «руках» держави-окупанта. Як особи, що перебувають на території до початку збройного конфлікту або окупації, так і особи, які прибули пізніше, однаково захищені Женевською конвенцією IV.
		Наведена конвенція, зокрема, містить низку правил, яку зобов`язана виконувати держава-окупант, її військовослужбовці і окупаційні адміністрації щодо цивільного населення, яке залишилося на окупованій території.
		А саме, Конвенція про захист цивільного населення під час війни декларує нижченаведені принципи, що стосуються поводження із представниками мирного (цивільного) населення. Забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію цивільних осіб з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні.
		Обізнаність учасників воєнного конфлікту про вимоги Конвенцій та інших міжнародних документів, що регулюють питання законів і звичаїв війни, є встановленим фактом в силу загальної презумпції обізнаності, а також відповідно до обов`язків щодо розповсюдження, визначених міжнародним правом (ч. 1, 2 ст. 87 Протоколу І).
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014 року, а АР Крим та м. Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014 року. Отже, цивільне населення АР Крим та м. Севастополя з дня тимчасової окупації РФ перебувають під захистом Женевської конвенції IV  1949 року, а тому окупаційна держава, зокрема, її представники, не мають права незаконно депортувати або переміщати осіб, які опинилися на окупованій території, тобто під владою окупаційної держави.
		У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 до моменту тимчасової окупації РФ окремих територій, а саме АР Крим та м. Севастополя, працював на посаді судді місцевого суду Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим, та всупереч Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не виявив бажання переїхати у зв`язку із тимчасовою окупацією РФ та перевестись на посаду судді на іншій території України, а також не подав заяву про звільнення за власним бажанням або у відставку.
		Навпаки, відповідно до Указу президента рф від 19.12.2014 року № 786 «О назначении федеральных судов» суддю ОСОБА_5 було призначено «судьёй Евпаторийского городского суда Республики Крым».
		Обвинувачений ОСОБА_5 , обіймаючи вказану посаду судді, як свідчать вищевикладені докази, здійснював судочинство від імені російської федерації, про що свідчать судові рішення, у тому числі, і "постановление судьи Евпаторийского городского суда Республики Крым ОСОБА_18 від 09.12.2016 року о привличении ОСОБА_20 к административной ответственности".
		Встановлено, що 09.12.2016 року суддею «Евпаторийского городского суда Республики Крым» ОСОБА_5 було винесено «постановление о привличении ОСОБА_20 к административной ответственности по ч.1.1 ст.18.8 Кодекса РФ об административных правонарушениях, которым назначено ему административное наказание в виде штрафа в доход государства в размере 2000 рублей с административным выдворением за пределы российской федерации путем контролируемого самостоятельного выезда из Российской Федерации».
		ОСОБА_5 , впевнившись у ході судового розгляду, що ОСОБА_11 є громадянином України, проживав із сім"єю, у тому числі, і з неповнолітніми дітьми на законних підставах на території Автономної Республіки Крим, а саме у м. Євпаторія до її окупації російською федерацією та під час окупації, там же працював, зловживаючи владою, постановив судове рішення про адміністративне видворення ОСОБА_11 за межі тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. При цьому, слід зауважити, що приймаючи рішення про депортацію громадянина України ОСОБА_11 , ОСОБА_5 в силу своєї професії, будучи професійним суддею, досконало володів чинним українським законодавством, частиною якого є міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, достовірно знав, що ОСОБА_11 перебуває під захистом Женевської конвенції IV 1949 року, таким чином усвідомлював обставини, які зробили цю депортацію незаконною відповідно до Конвенції IV.
		Підтвердженням усвідомлення обвинуваченим ОСОБА_5 вчинених ним дій є сам факт постановлення судового рішення щодо незаконної депортації цивільного населення окупованої території АР Крим, яке спрямоване на виконання воєнно-політичного плану та стратегії держави у воєнному конфлікті. При цьому, для доказування, на думку суду, не має значення ступінь обізнаності ОСОБА_5 про деталі воєнно-політичного планування окупаційної влади. У визначенні зв`язку підлягає застосуванню один з Нюрнберзьких принципів (є загальним принципом міжнародного права), а  саме: «Той факт, що особа діяла за наказом свого уряду чи керівника, не звільняє її від відповідальності за міжнародним правом, якщо для неї свідомий вибір фактично був можливий».
		Що стосується контекстуального елементу, то суд вважає за необхідне зазначити, що міжнародний збройний конфлікт має місце з першого пострілу або із захоплення першого квадратного метра території чужої держави, а окупація - це завжди наявний міжнародний збройний конфлікт, оскільки окупантом може бути лише держава з огляду на положення абз. 2 спільної ст. 2 для Женевської Конвенції 1949 року, що Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Отже, вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину 09.12.2016 року відбувалось під час міжнародного збройного конфлікту і цей злочин безпосередньо пов`язаний з наявністю міжнародного збройного конфлікту, зокрема, у тому, що відбувалась депортація шляхом примусу цивільного населення тимчасово окупованої території, яке перебувало під захистом Женевської Конвенції 1949 року.
		Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи призначеним окупаційною владою суддею «Евпаторийского городского суда Республики Крым» усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про існування збройного конфлікту, що на момент вчинення злочину, починаючи з 09.12.2016 року, тривав більше двох років
		Дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України доведена в повному об"ємі.
		Суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 своїми діями порушив закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та виразились у порушенні вимог ст.ст.47,49,64,67,70 та 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року та п. а ст.4 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року, а саме у депортації (видворенні) громадянина України ОСОБА_11 в умовах окупації частини території України, а саме Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 438 КК України.
		Потерпілий ОСОБА_11 показав, що, проживаючи у м. Євпаторія, він і члени його сім"ї зверталися до відповідних органів щоб отримати паспорт громадянина росії, оскільки з 2014 р. не могли отримувати медичного забезпечення, трудові, соціальні блага, проте, йому і двом синам було відмовлено у громадянстві росії. Суд вважає, що цей факт не може свідчити про невинуватість обвинуваченого ОСОБА_5 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а навпаки, свідчить, що ОСОБА_11 мав громадянство України, постійно проживав і мав намір у подальшому проживати у м. Євпаторія.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який на період інкримінованого діяння був не судимим, працює, проживає на тимчасово окупованій території України.
		Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
		При обранні виду та міри покарання ОСОБА_5 суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання має бути не лише карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання у межах санкції частини 1 статті 438 КК України відповідатиме вчиненому і сприятиме виправленню обвинуваченого й запобіганню вчинення нових злочинів.
		Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 02.09.2024 р. ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст. 111 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, а тому, суд призначає ОСОБА_5 остаточне покарання керуючись вимогами ч.4 ст. 70 КК України.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі .
		На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, за даним вироком і за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 02.09.2024 р., яким ОСОБА_5 засуджений за ч.1 ст. 111 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого визначити ОСОБА_5 покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		Головуючий -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...