Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/1822/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 18.03.2025. Зареєстровано: 19.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кс/760/1956/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017100010010407

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа №760/1822/25 Провадження №1-кс/760/1956/25
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(повний текст)
		 
		17 березня 2025 р.                                                                               м. Київ
		 
		       Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , третьої особи стосовно майна якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Солом`янського районного суду м. Києва, клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017100010010407, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2017 року за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		22 січня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017100010010407, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2017 року за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.
		22 січня 2025 року (на підставі протоколу автоматизованого визначення слідчого судді) клопотання та додані до нього документи були передані в провадження слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 . 
		Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим управлінням Головного управління ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12017100010010407, зареєстрованого в ЄРДР 02.11.2017 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що колишні керівники КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, у період з 2019 по 2022 роки, перебуваючи у м. Києві, не приймали належних управлінських рішень з використанням їх службових повноважень, зокрема не видали відповідних наказів та розпоряджень підпорядкованих по службі працівникам щодо проведення інвентаризації, обстежень, перевірок паркувальних майданчиків, не вживали заходів щодо розробки нових схем організації дорожнього руху накладення штрафів та розірвання договорів щодо паркувальних майданчиків на яких були зафіксовані факти експлуатації контрагентами Підприємства значно більшої кількості паркувальних (машиномісць) місць, аніж та кількість, яка їм передана згідно договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування, в наслідок чого, завдано матеріальної шкоди КП «Київтранспарксервіс» та місцевому бюджету м. Києва на суму 23 480 386, 37 гривень. У ході досудового слідства, встановлено службових осіб КП «Київтранспарксервіс» та приватних суб`єктів господарювання, які можуть бути причетними до протиправної діяльності під час розподілу та адміністрування нічних паркувальних майданчиків в м. Києві. Колишніми керівниками КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 за участі підконтрольних суб`єктів господарської діяльності-експлуатантів паркувальних майданчиків організовано вказану протиправну схему з метою отримання неправомірної вигоди від надання в експлуатацію підконтрольним суб`єктам господарської діяльності нічних паркувальних майданчиків в м. Києві. Зокрема, службовими особами комунального підприємства до впровадження протиправної схеми залучено ряд комерційних підприємств, які зареєстровані громадянами України ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 на підконтрольних осіб, а саме: ТОВ «Автосом», ТОВ «Гоу2нет», ТОВ «Інвестиційний союз Києва», ТОВ «Кепітал Інвест Менеджмент», ТОВ «Кепітал Менеджмент», ТОВ «Київ Парк Сервіс», ТОВ «Котранса», ТОВ «Парксервіс плюс», ТОВ «Сістем Кепітал Груп», ТОВ «Скай-Транс», ТОВ «Столиця Автопаркінг», ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП  ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП  ОСОБА_16 . Вищевказані підприємства використовують паркувальні майданчики у м. Києві без підписаних актів приймання-передачі, внаслідок чого не здійснюється оплата на рахунки КП «Київтранспарксервіс», за наступними адресами: просп. Науки, 5 під шляхопроводом та поруч; вул. Ахматової Анни, 30; просп. Бажана Миколи (з парної сторони під шляхопроводом ст. м. «Осокорки»); на перетині вул. Милославської та просп. Володимира Маяковського (майданчик №2); на перетині вул. Милославської та просп. Володимира Маяковського (майданчик №3);перетин вул. Милославської та вул. Володимира Маяковського (Майданчик №1); вул. Оноре де Бальзака, (навпроти, буд. №4); перетин вул. Милославської та вул. Лісківської (навпроти вул. Славської, 58); вул. Ентузіастів, 49; Велика Кільцева дорога (навпроти буд. 1-3 по вул. Кондратюка); вул. Бережанська (між будинками №9 та №15); вул. Набережно-Хрещатицька, 31-29; вул. Новокостянтинівська, 8-а; вул. Кільцева дорога (ринок «Шпалерний»); вул. Зодчих, 1; вул. Біличанська, 1; площа Героїв Бресту (ст. м. «Святошин»); вул. Обухівська, 139 (навпроти); вул. Зодчих, 3-а; площа Вокзальна, 1 (вокзал «Центральний»); вул. Лабораторна, 28; вул. Вершигори Петра, 9, 9-а; вул. Зодчих, 37-38; просп. Оболонський, навпроти буд. 43 (майданчик №1). У зв`язку з чим, 20.01.2025 у рамках вказаного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва було проведено обшук за адресою: за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Під час вказаного обшуку виявлено мобільний телефон, що належить ОСОБА_4 , в ході огляду якого встановлено великий обсяг інформації доказового характеру, проте здійснити копіювання вказаного пристрою неможливо через відсутність спеціаліста та технічного обладнання у зв`язку з чим прийнято рішення про вилучення телефону. У зв`язку з викладеним, 20.01.2025 постановою слідчого вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12017100010010407.Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому п.п. 1, 2 ч.2 ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також у випадку застосування спеціальної конфіскації. Дана норма закону не обмежує можливість накладення арешту на майно фізичних чи юридичних осіб, які не мають правового статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого. Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України - тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України - клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності». Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98). Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. З огляду на зміст ст. 98 КПК України, сторона обвинувачення приходить до висновку, що вилучені предмети та документи які вилучені під час проведення обшуку за вище вказаною адресою, які належать ТОВ «Інтергума-2010», ТОВ «Дніпрошина», містять ознаки речових доказів та документів, тобто наявні підстави передбачені ч. 3 ст. 170 КПК України для накладення арешту, оскільки вказані речі містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме інформацію щодо фінансово-господарської діяльності підприємств, які зазначені в описовій частині вказаного клопотання, інформацію щодо протиправного механізму здійснюваного фігурантами провадження та іншу інформацію, яка у своїй сукупності може стати доказом у вказаному кримінальному провадженні. Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно. Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. «Справедливий баланс» та пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти, на думку сторони обвинувачення збережено, оскільки приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення речових доказів, призведе до негативних наслідків для матеріалів кримінального провадження, а отже, до втрати доказів вчинення протиправної діяльності. Оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, сторона обвинувачення приходить до висновку, що заборона розпоряджатися ним (зміна права власності, перереєстрація, тощо), відповідають вимогам проведення досудового розслідування. Таким чином, необхідним та достатнім для запобігання вказаним ризикам є визначення виду обмеження у вигляді заборони відчужувати, розпоряджатися та користуватися майном. Дане клопотання необхідно розглядати без повідомлення володільців майна, оскільки розгляд клопотання в їх присутності може призвести до негативних наслідків у вигляді передачі третім особам майна, отриманого злочинним шляхом, тобто, втрати доказів, що також унеможливить спеціальну конфіскацію. Виходячи із потреб досудового розслідування, а також враховуючи те, що зазначене майно може бути відчужене його власником з метою приховання слідів вчинення кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані речі. У відповідності до вимог ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.Право власності на вказане майно, підтверджується зі слів ОСОБА_4 . Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно у первісному стані, унеможливить його подальше приховування, пошкодження, псування, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна. Враховуючи викладене, просив винести ухвалу про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12017100010010407 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2017, за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним у будь-який спосіб, а саме на: мобільний телефон - «Iphone 15 Pro Max», імей: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 . 
		В судове засідання прокурор з`явився, клопотання підтримав, просив його задовольнити. Зазначив, що огляд вилученого телефону наразі не проведено.
		Третя особа стосовно майна якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_4 в судове засідання з`явився, зазначив, що в ході проведення обшуку телефон він надав добровільно, розблокував його; після 20.01.2025 року (дати проведення обшуку) будь - яких повідомлень щодо телефону йому не надходило. Це кримінальне провадження стосується подій 2017 - 2023 року, при цьому, він здійснював діяльність з паркування у 2023 році, внаслідок неможливості її здійснення звернувся до правоохоронних органів, тож є інше кримінальне провадження у якому він є свідком, яке вже перебуває на розгляді в суді. Вважає, що можна повернути йому телефон з забороною видалення певних файлів.
		Вислухавши учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
		Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12017100010010407, 02.11.2017 року до ЄРДР внесено кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 191 КК України, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві надійшли матеріали з Служби безпеки України щодо неналежного виконання керівництвом КП «Київпарктранссервіс» своїх обов`язків, представники ТОВ «МТР Груп»; 09.11.2017 року - кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 267 КК України; 17.11.2017 року - кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 367 КК України; 06.04.2023 року - кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч.2. ст. 367 КК України (а.с. 7 - 9).
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_17 від 14 січня 2025 року (справа №760/686/25), клопотання слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_18 про дозвіл на проведення обшуку у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010010407 від 02.11.2017, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 364 КК України, - задоволено частково; надано  дозвіл слідчому в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській майору юстиції ОСОБА_18 , а також слідчим, які входять до складу слідчої групи у даному кримінальному проваджені № 12017100010010407, на проведення обшуку за місцем проживання  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою:  АДРЕСА_1 ,  з метою відшукання: чорнової бухгалтерії, платіжних доручень, банківських випискок щодо руху грошових коштів по розрахунковим рахункам ТОВ «Автосом», ТОВ «Гоу2нет», ТОВ «Інвестиційний союз Києва», ТОВ «Кепітал Інвест Менеджмент», ТОВ «Кепітал Менеджмент», ТОВ «Київ Парк Сервіс», ТОВ «Котранса», ТОВ «Парксервіс плюс», ТОВ «Сістем Кепітал Груп», ТОВ «Скай-Транс», ТОВ «Столиця Автопаркінг», ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП  ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП  ОСОБА_16 , блокнотів, записників та аркушів паперу, на яких наявні рукописні або машинописні записи щодо механізму та обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, документів (в тому числі електронні), персональних - електронно-обчислювальних машин (комп`ютерна техніка), ноутбуків, електронних накопичувачів інформації та мобільних телефонів із електронними відомостями про вчинення вказаних кримінальних правопорушень, в тому числі на яких міститься інформація щодо приватного спілкування між співучасниками злочину за допомогою програмного забезпечення для обміну повідомленнями (месседжерів) чи з використанням електронної пошти. У задоволенні іншої частини клопотання слідчого, - відмовлено (а.с. 14 - 20).
		Як вбачається з протоколу обшуку від 20.01.2025 року, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено: мобільний телефон - «Iphone 15 Pro Max», імей: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 (а.с. 21 - 25).
		Постановою про визнання речовими доказами від 20 січня 2025 року, визначено речовими доказами у кримінальному провадженні №12017100010010407, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2017 року за підозрою ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, наступні предмети, а саме: мобільний телефон - «Iphone 15 Pro Max», імей: НОМЕР_1 , який належить  ОСОБА_4  (а.с. 26 - 28).
		Також, прокурором в обґрунтування тверджень, викладених у клопотанні надано слідчому судді Постанову про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 29.11.2022 року (а.с.12 - 13).
		Таким чином, слідчим суддею було встановлено, що до клопотання додані копії документів, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
		Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		З матеріалів клопотання та доданих до нього документів вбачається що майно, яке було вилучено при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон - «Iphone 15 Pro Max», імей: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , визначено речовими доказами у кримінальному провадженні №12017100010010407, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2017 року за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.
		Прокурор звернувся до слідчого судді у строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК України.
		Таким чином, слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене вище майно з метою збереження речових доказів.
		Таким чином, клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12017100010010407, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2017 року за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, та додані до нього матеріали,містять у собі підстави, у зв`язку з якими необхідно здійснити арешт майна на вилучені речі та конкретизовано майно, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимог ст.171 КПК України. 
		Враховуючи викладене,  а також виправдані інтереси держави, пов`язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням введеного в Україні воєнного стану, принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні прокурора, що визнано речовим доказом, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та зашкодити інтересам держави. 
		Керуючись ст. ст. 98, 167, 170 - 175, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Клопотанняпрокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12017100010010407, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2017 року за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, - задовольнити.
		Накласти арешт (з забороною користування та розпорядження) на майно, яке було вилучено при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон - «Iphone 15 Pro Max», імей: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, підозрюваному, захиснику. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
		Повний текст ухвали складено 18 березня 2025 року.
		 
		Слідчий суддя                                                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...