Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 489/5087/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2025.
Дата набрання законної сили: 12.03.2025
Номер судового провадження: 51-5085км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020150000000146

ому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		86. Частиною 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		87. Висновки суду про доведеність винуватості  ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК та правильність призначення основного покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
		88. Так, відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		89. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що  ОСОБА_7 засуджений, у тому числі й за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Кодексу є тяжким злочином. Відповідно до санкції ч. 2 ст. 187 КК України, передбачене додаткове покарання у виді конфіскації майна.
		90. Згідно з частинами 1 і 2 ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		91. При цьому, питання призначення покарання пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями). Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		92. З вироку місцевого суду вбачається, що суд, урахувавши ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який посередньо характеризується, обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочинів повторно, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення основного покарання у межах санкцій статей, за якими він визнаний винуватим.
		93. У цій частині судове рішення відповідає вимогам 370, 374 КПК і не оскаржується стороною захисту.
		94. Посилання захисника в касаційній скарзі зводиться до того, що суд призначаючи покарання у виді конфіскації майна, не врахував, що будинок, власником якого є  ОСОБА_7 , був придбаний за кошти його батька, коли йому було лише сім років, там прописані його матір, сестра і її малолітні та неповнолітні діти і у випадку його конфіскації останні залишаться без житла. 
		95. Наведені у касаційній скарзі захисника доводи, які за змістом аналогічні доводам апеляційної скарги, були предметом перевірки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
		96. Однак апеляційний суд не надав належної оцінки цим доводам захисника і переглядаючи вирок місцевого суду залишив його без змін. Залишаючи апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, апеляційний суд, зазначив, що конфіскація майна, як будь-яке покарання, є мірою державного примусу, що обмежує право власності та застосовується для досягнення встановлених законом цілей покарання та індивідуалізації покарання, при цьому конфіскація майна, як вид кримінального покарання, відноситься до числа додаткових покарань, що зумовлює певні особливості в застосуванні та виконанні цього виду покарання. Також суд послався на те, що призначивши покарання за ч. 2 ст. 187 КК у виді позбавлення волі, місцевий суд призначив також додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, тобто покарання, передбачене санкцією цієї статті, та яке є обов`язковим.
		97. Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження, зокрема документів долучених захисником до апеляційної скарги, вбачається, що будинок був придбаний в 2000 році, батьком засудженого. Там прописані його матір - ОСОБА_21 1973 року народження і сестри ОСОБА_22 і 1990 року народження відповідно, ОСОБА_23 2008 року народження, ОСОБА_24 2010 року народження, ОСОБА_25 2011 року народження, ОСОБА_26 2014 року народження, ОСОБА_27 2016 року народження, ОСОБА_28 2020 року народження. 
		98. Будь які відомості про те, що цей будинок не є єдиним житлом винного матеріали кримінального провадження не містять. 
		99. З урахуванням наведеного Суд вважає, за необхідне змінити ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і на підставі ч. 2 ст. 433 КПК вирок місцевого суду в частині призначеного за ч. 2 ст. 187 КК та за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК додаткового покарання у виді конфіскації майна, а саме вважати,  ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці із конфіскацією всього майна, крім житла та на підставі ч. 1 ст. 70 КК до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, крім житла.
		100. У решті судові рішення необхідно залишити без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити.
		Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7  змінити.
		Вважати  ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці із конфіскацією всього майна, крім житла та на підставі ч. 1 ст. 70 КК до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, крім житла.
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...