Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 394/527/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: 19.03.2025. Зареєстровано: 19.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/394/6/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023120000000544

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Новоархангельський районний суд Кіровоградської області 
		26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26 
		19.03.25
		394/527/23
		1-кп/394/6/25
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		         Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі
		головуючого - судді:                                         ОСОБА_1 
		при секретарі судового засідання:                   ОСОБА_2 
		за участю прокурора:                     ОСОБА_3 
		обвинуваченого: ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		представника потерпілої ОСОБА_6 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ кримінальне провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023120000000544 від 13.05.2023 року за обвинуваченням
		                ОСОБА_4 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  українця, громадянина України, уродженця с. Тимофіївка Новоархангельського району Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ,  освіта  середня спеціальна, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2010 року народження, не маючого на утриманні осіб похилого віку, стан здоров`я задовільний,  будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за мобілізацією на посаді розвідника-санітаравійськової частини НОМЕР_1 ,   учасника бойових дій, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався
		       у вчиненні  кримінального правопорушення, передбаченого  ч.4 ст. 286-1 Кримінального кодексу  України
		В С Т А Н О В И В:
		 
		               ОСОБА_4 вчинив  порушення правил безпеки дорожнього руху, яка керує транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть кількох осіб, а також спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження іншому потерпілому за таких обставин:
		       Старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, який з 09 березня 2022 року відповідно до Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оборони та захисту держави, перебуваючи на посаді розвідника-санітара ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 , 13.05.2023 в порушення вимог ст.ст. 3, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перед початком експлуатації та керуванням автомобілем «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_7 , порушуючи вимоги п. 2.3 (а) ПДР України (п.2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан … транспортного засобу…), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не забезпечив належну перевірку та технічну справність транспортного засобу. Так, при наявності видимих та завчасно відомих технічних несправностей транспортного засобу, а саме встановлення на задню вісь шин різних розмірів з різними моделями та з різними малюнками протектора, що суперечить вимогам п.п. 31.4 та 31.4.5 (г) ПДР (п. 31.4 Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: п. 31.4.5 Колеса і шини: г) … шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів…) та забороняє експлуатацію транспортного засобу, розпочав керування вищевказаним автомобілем. Дані несправності об`єктивно могли бути виявлені водієм за результатами зовнішнього візуального огляду, проведеного перед початком експлуатації транспортного засобу та усунені належним технічним обслуговуванням ходової частини автомобіля «Hyundai Sonata». Крім того, нехтуючи вищевказаними вимогами ПДР, водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (в крові якого виявлено етиловий спирт в кількості - 2,56 г/дм?), цілеспрямовано порушуючи законодавство України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, щодо прямої заборони керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, порушуючи вимоги п. 2.9 (а) ПДР (п. 2.9. Водію забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), у світлу пору доби керував автомобілем «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_7 , та здійснював перевезення трьох пасажирів, серед яких малолітня дитина віком 9 років, неповнолітня дитина віком 14 років та повнолітня особа. Здійснюючи рух по автомобільній дорозі М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине з боку м. Умань Черкаської області у напрямку м. Кропивницький Кіровоградської області, водій ОСОБА_4 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР України.
		Продовжуючи рух на вказаному транспортному засобі у вказаному напрямку, ОСОБА_4 свідомо нехтуючи вимогами п.п. 12.6 (ґ) та 12.9 (б) ПДР (п. 12.6 Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51 5.51 "Початок населеного пункту" дозволяється рух із швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: … на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.), рухався за межами населеного пункту на території Новоархангельської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області зі швидкістю від 152,9 до 175,9 км/год., яка значно перевищувала максимально дозволену та допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги. Так, 13.05.2023 близько о 16 год. 40 хв. водій ОСОБА_4 , не зважаючи на дорожній знак 1.4.7 ПДР, що попереджає про напрямок повороту ліворуч, який можливо своєчасно виявити при русі із допустимою швидкістю, наближаючись до заокруглення вказаної ділянки дороги, порушив вимоги п. 12.1 ПДР перевищив максимально дозволену та безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, що позбавило його можливості контролювати свій рух. У подальшому не впоравшись із керуванням, на заокругленні дороги ліворуч по напрямку свого руху, на відстані 1,1 м до електроопори № 125 здійснив виїзд на праве узбіччя, де надалі за межами проїзної частини дороги відбулося перекидання автомобіля. 
		Таким чином, водій ОСОБА_4 діючи самовпевнено, усвідомлював протиправність свого діяння та передбачав можливість настання негативних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, свідомо допустив експлуатацію транспортного засобу перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, при цьому через значне перевищення дозволеної (не більше 90 км/год) та допустимої швидкості керованого ним автомобіля, позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку. Тобто, грубе порушення водієм ОСОБА_4 вищевказаних вимог ПДР України перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась та у результаті якої пасажири транспортного засобу «Hyundai Sonata»: малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: саден у ділянці зовнішнього кута правого ока, саден правої скроневої ділянки, крововиливів у м`які тканини правих скроневої та тім?яної ділянок, крововиливу під тверду та м`яку мозкові оболонки та набряку головного мозку, які мають ознаки ТЯЖКИХ як небезпечні для життя і знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Також на тілі ОСОБА_8 виявлено ушкодження у вигляді садна у верхній третині правого передпліччя по задній поверхні, саден у верхній третині лівого стегна по зовнішній поверхні, осаднення шкіри у верхній третині правої гомілки по передній поверхні, саден у середній третині лівої гомілки по передній поверхні та смугастої форми садна у правій поперековій ділянці, які мають ознаки ЛЕГКИХ. Смерть ОСОБА_8 настала від отриманої закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під тверду та м`яку мозкові оболонки, та набряком головного мозку;неповнолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді а) черепно-мозкова травма та тупа травма хребта: крововилив під тверду мозкову оболонку (субдуральний), субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку, крововилив в речовину стовбуру мозку; крововилив в прилеглій до спинного мозку твердій мозковій оболонці, крововилив по передній поверхні шийного відділу хребта: синець в ділянці тіла нижньої щелепи праворуч; б) рана правої сідничної ділянки; в) синець правого ліктьового суглобу, ділянки осаднення в ділянці спини ліворуч, крововиливи у м`які тканини поперекової ділянки ліворуч. Тілесні ушкодження в п. «а», мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою розвитку небезпечного для життя стану в момент їх спричинення. Враховуючи локалізацію місця прикладання сили (синець в ділянці тіла нижньої щелепи праворуч), розташування ушкоджень в головному мозку, відсутність протиударних ушкоджень, можна говорити, що даний комплекс ушкоджень утворився по ротаційному механізму - внаслідок різкого згинання та розгинання голови при наданні прискорення після контакту з тупим невизначеним предметом (окрім крововиливу в речовину стовбуру мозку, який є вторинним проявом даної травми). Дані ушкодження мають прямий причинно-наслідковий зв`язок з настанням смерті. Тілесне ушкодження, описане в п. «б» має ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. які викликають короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження, описані в п. «в» утворились від травматичного контакту з тупим (-и) твердим (-и) предметом (-ами), індивідуальні властивості якого (-их) в ушкодженнях не відобразились; в сукупності мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, та не знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок черепно-мозкової травми та тупої травми хребта з забоєм мозку, субдуральним та субарахноїдальним крововиливами, крововиливом у стовбур мозку. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох стегон на межі с/3 і н/3 зі зміщенням відламків, які мають ознаки СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості, так як викликають тривалий розлад здоров`я на термін більше 3-х тижнів, крім того виявлено тілесне ушкодження у вигляді 3ЧМТ: струс головного мозку, яке має ознаки ЛЕГКИХ з короткочасним розладом здоров`я на термін більше 6-ти діб.
		               В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4   визнав себе винуватим у повному обсязі у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Визнає, що аварія сталася з його вини, лише не зміг пояснити, як це сталося, бо на якусь мить відволікся чи виключився. Не оспорював факт порушення ним низки пунктів Правил дорожнього руху, зазначених в описовій частині вироку. Позовні вимоги визнав частково. Він зазначив, що готовий нести справедливе покарання та відшкодувати шкоду потерпілим на виконання заявленого цивільного позову в розмірі, який реально зможе відшкодувати. Під час звернення з останнім словом обвинувачений просив пробачення у потерпілих за вчинення кримінального злочину, зазначав, що постійно думає про те, що цього всього можна було уникнути, але на жаль не може змінити нічого. Розуміє що його слова не повернуть потерпілим близьких. Сам не може собі цього пробачити. Щиро розкаюється та хоче, щоб потерпілі знали, що він в неоплатному боргу перед ними.
		                 Суд вважає показання обвинуваченого правдивими і достовірними, оскільки вони детально узгоджуються між собою та в повній мірі відповідають фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України і підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні іншими доказами. Об`єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаного в суді обвинуваченого у суду немає.
		        Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України доводиться зібраними у справі доказами, вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді реального позбавлення волі строком на 12 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 10 років. 
		              Захисник обвинуваченого щодо міри покарання просив застосувати мінімальну міру покарання, вказавши на наявність обставнин, що пом`якшують покарання та те, що обвинувачений є діючим військовослужбовцем є учасником бойових дій, в тому числі і щодо відшкодування шкоди, при цьому висловив позицію про відшкодування в тому розмірі, яке прийме суд .
		                Потерпіла суду пояснила, що обвинувачений, ОСОБА_4 , їй племінник, син її рідної сестри, зазначила, що вони раніше не спілкувались. У день ДТП, 13.05.2024 року приблизно о 16:30 вона подзвонила дітям, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , трубку підняв сторонній чоловік і повідомив, що трапилось ДТП. ОСОБА_14 сказала, що одразу виїхала на місце аварії, приблизно через 15 хвилин вже була там. Приїхавши, побачила, що потерпілий ОСОБА_15 та її донька, ОСОБА_12 , лежали між автомобілем та дорогою, а обвинувачений ОСОБА_16 та її син ОСОБА_13 лежали по інший бік автомобіля, в полі. Повідомила, що ОСОБА_15 був у свідомості, просив працівників поліції підійти до нього, щоб останній розповів обставини ДТП, діти були живі, але лежали без свідомості, у них з рота йшла кров, стан обвинуваченого не бачила. ОСОБА_14 сказала, що коли приїхала на місце ДТП, працівники поліції були вже на там, а швидка допомога приїхала приблизно через 5 хвилин, сину ОСОБА_13 надали першу допомогу, проте до лікарні не встигли довезти, а доньку ОСОБА_12 повезли в лікарню у Кропивницький, де вона і померла. Потерпілого ОСОБА_11 ОСОБА_14 раніше не знала, на місці ДТП побачила вперше. Суду потерпіла пояснила, що її діти були життєрадісні, навчалися, самовільно з дому ніколи не йшли. ОСОБА_14 повідомила суду, що їй відомо що напередодні обвинувачений, ОСОБА_4 , вживав алкогольні напої. Також наголосила на тому, що шкоду обвинуваченим їй не відшкодовано, зі сторони обвинуваченого не було вжито жодних заходів щодо відшкодування заподіянної шкоди, окрім як пропозиції від батьків покрити витрати на поховання, від якої вони відмовилися. Також, потерпіла ОСОБА_14 пояснила, що через втрату доньки та сина вона зазнала сильних душевних страждань, діти були для неї найголовнішим в житті, а після їх загибелі, вона взагалі втратила сенс до життя.
		       Представник в дебатах просили суд суворо покарати обвинуваченого та призначити йому максимальне покарання, як у виді позбавлення волі, так і у виді позбавлення права керування, вказавши, що так всім буде спокійніше, як цивільний позивач - просили поданий ними цивільний позов задовольнити в повному обсязі.  
		       Потерпілий ОСОБА_11 суду повідомив, що обвинуваченого знає, не є родичами. За три тижні до ДТП познайомився з ОСОБА_16 . 12.05.2024 року ОСОБА_16 зателефонував ОСОБА_15 і попросив завезти його до Одеси із Новоархангельська, так як ОСОБА_15 працював на той час у службі таксі. В цей же день потерпілий приїхав до обвинуваченого. 12.05.2024 року ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та батьки обвинуваченого вживали алкогольні напої, тому вирішили вирушити до Одеси на наступний день. 13.05.2024 року ОСОБА_11 зазначив, що вранці відмовився їхати до Одеси, тому було прийнято рішення поїхати ввечері. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_11 поїхали в магазин, за кермом був обвинувачений. По дорозі ОСОБА_16 когось набрав і сказав, що заїде. Тоді обвинувачений заїхав до двору, де його чекала дівчинка. Дівчинка сіла в автомобіль ззаду потерпілого ОСОБА_11 , одразу ж з`явився маленький хлопчик, який теж сів в машину позаду водія, ОСОБА_4 . Коли вони почали їхати, загорілась лампочка пального, і обвинувачений виїхав на трасу, щоб поїхати на заправку. Після того як ОСОБА_4 заправив повний бак газу, він виїхав знову на трасу, обігнав фуру, а потім на повороті обвинувачений, керуючи автомобілем, схватив обочину, збив бетонний стовп, внаслідок чого машину перевернулась на бік. Більше потерпілий нічого не пам`ятає, так як втратив свідомість. Після того як ОСОБА_11 прийшов в себе, в нього йшла кров з носа та рота. Зазначив, що на місці ДТП обвинувачений був у свідомості. Коли приїхала швидка допомога і почала надавати першу допомогу ОСОБА_11 , останній повідомив їй що в автомобілі знаходились діти, про що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи в свідомості, швидкій допомозі не повідомив. ОСОБА_11 пояснив суду, що на вигляд обвинувачений, коли сідав за кермо був адекватний, керував автомобілем, на погляд потерпілого, добре. Зазначив, що машина, якій було вчинено кримінальне правопорушення була в повній технічній справності, регулярно проходила обслуговування. Також вказав, що напередодні він на цьому автомобілі пробив колесо, змінив пробите колесо на запасне, тому на задній осі автомобіля був різний малюнок протектору шин. Потерпілий зазначив, що у власника даного автомобіля є трекер, який показував швидкість руху в момент скоєння ДТП, вона була приблизно 133-136 км/год, в автомобілі ніхто не був пристібнутий пасками безпеки. Пояснив суду, що обвинувачений шкоду йому не відшкодував, лише оплатив перші декілька днів крапельниці в лікарні, далі від відшкодування шкоди відмовився. 
		       В судовому засіданні був допитаний в якості свідкаОСОБА_17 , який повідомив суду, що в травні 2023 року він повертався з Умані до Бобринцю, проїхавши приблизно 10 кілометрів від Новоархангельська, рухаючись зі швидкістю 80 км/год по правій стороні дороги, його обігнав автомобіль сріблястого кольору, марку не пам`ятає. Автомобіль вийшов на обгін і був близько 5 см від бокового дзеркала машини свідка. Зі слів ОСОБА_17 , обвинувачений рухався зі швидкістю приблизно 130-140 км/год. Потім свідок зазначає, що вищезазначене сріблясте авто обігнало ще декілька машин, після чого піднявся стовп пилу. Доїхавши до місця ДТП, ОСОБА_17 побачив, що у полі цей автомобіль лежить на криші. На місці аварії свідок повідомив, що справа від авто лежав чоловік з пошкодженою ногою та дівчинка, зліва лежав хлопчик та чоловік худорлявої статури. Свідок повідомив, що незадовго на місце аварії під`їхала машина, з якої вийшла жінка і запитала що з дітьми, на його думку це була їх родичка. ОСОБА_17 зазначив, що на місці ДТП знаходився приблизно 10-15 хвилин, після зупинки одразу викликав швидку допомогу, вказав, що всі були живі, після приїзду поліції він з дружиною поїхали з місця аварії. 
		       Від допиту свідка ОСОБА_18 прокурор відмовився під час судового розгляду, проти чого не заперечували інші учасники судового провадження.
		       Крім того, в ході судового розгляду судом досліджені документи, що є доказами у кримінальному провадженні, зокрема:
		       - протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі АД-М-30 від 01.06.2023 року з фототаблицями;
		       - протоколи огляду місця події з фототаблицями від 13.05.2023 року та 18.05.2023 року, згідно яких було оглянуто трупи ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
		       - даними протоколу огляду предмета від 16.05.2023 року, а саме огляду відеозапису, який надано  свідком  ОСОБА_18 , відповідно на якому зафіксований момент руху автомобіля  «Hyundai Sonata» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 у момент виїзду за межі проїздної частини дороги, а саме на праве узбіччя по напрямку його руху о 17.17.15. інших транспортних засобів ні в попутногму, ні в зустрічному напрямку на відеореєстраторі не виявлено. Вказаний відеозапис досліджено у судовому засіданні шляхом його демонстрації та перегляду всіма учасниками.
		               Відомості про погодні умови свідчать про відсутність будь-яких сторонніх факторів, які б мали об`єктивний вплив на причину дорожньо-транспортної пригоди та свідчать про те, що дана пригода сталася виключно внаслідок порушення ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху.
		                Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, окрім отриманих у судовому засіданні показань самого обвинуваченого, свідків та потерпілих, також підтверджується дослідженими судом висновками експертиз.
		                  Висновком експерта № СЕ-19/112-23/4572-ІТ від 09.06.2023 року, складеним за результатами проведення транспортно-трасоголічного дослідження, встановлено, що ушкодження які є в передній частині, в лівій бічній частині в передній та задній половині кузовата в задній частиніз більшою ознакою до правого кузова автомобіля «Hyundai Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , а саме вмятість метала, направлена всерединуз урахуванням залишків нашарування земельного покриву у вигляді грунту та засохлої трави на поверхні пошкоджених деталей кузова, могли утворитися при контактуванні з опорною поверхнею у вигляді земельного покриття.
		        Даними висновку експерта № 2588/23-27 від 29.06.2023 підтверджується, що в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Hyundai Sonata»,  державний реєстраційний номер  НОМЕР_4   ОСОБА_19   повинен був керуватися вимогами пунктів: 2.3(б) і (д), 12.1, 12.6(г) та 12.9(б) ПДР України, в діях водія автомобіля «Hyundai Sonata» експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності дій водія вищевказаним вимогам, які знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, швидкість руху автомобіля «Hyundai Sonata»,   не мала перевищувати 122 км/год., водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог 2.3(б) і (д), 12.1, 12.6(г) та 12.9(б) ПДР України, в причинному зв`язку з аварією є невідповідність дій водія автомобіля «Hyundai Sonata»,  вимогам правил безпеки. 
		       Згідно висновку експерта №СЕ-19/114-23/4925 від 07.06.2023 року про те, що  автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер  НОМЕР_3   згідно дослідженого відеозапису перед ДТП рухався в діапазоні швидкості в межах 152,9 - 175,9 км на годину.
		       Згідно висновку експерта № 109 від 12.06.2023, складеним за результатами проведення судово-медичної експертизи на встановлення тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_11 , завдане тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, які мають ознаки легких з короткочасним розладом здоров`я на термін більше 6 діб, а тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох стегон зі зміщенням уламків, які в сукупності несуть ознаки середнього ступеня тяжкості та утворились внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в термін, вказаний в медичній документації.
		       Із висновку № 32 від 14.05.2023 року, яка була проведена на підставі судово-медичної експертизи трупа громадянина ОСОБА_8 вбачається, що смерть від закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під тверду та м`яку мозкові оболонки та набряком головного мозку. При судово-медичному огляді трупа ОСОБА_8 , 2014 року народження виявлено тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких як небезпечних для життя та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
		       Із висновку судово-медичної експертизи № 511 від 18.05.2023 року, яка була проведена на підставі судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 вбачається, що її смерть наступила від закритої черепно-мозкової травми з крововиливом та тупої травми хребта із забоєм мозку, субдуральним та субарахноїдальним крововиливами у стовбур головного мозку. При судово-медичному огляді трупа ОСОБА_9 , 2008 року народження в враховуючи весь спектр тілесних ушкоджень не виключається можливість утворення ушкоджень за умов дорожньо-транспортної пригоди в салоні автомобіля 
		       При експертизі трупа ОСОБА_9 від 29.05.2023 року, висновок №616, встановлено ЗЧМТ забій голвного мозку, крововилив в прилеглій до спинного мозку твердій мозковій оболонці. Вказані тілесні ушкодження, відповідно до п. 2.1.3./о Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (наказ № 6 МОЗ України, Київ, 1995) за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення належать до тяжких. Особливості зазначених ушкоджень не виключають можливості їх утворення при травмуванні потерпілого в салоні транспортного засобу 
		       Отже, між отриманими внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 існує прямий причинно- наслідковий зв`язок.
		       Із оглянутого в судовому засіданні результату алкотесту Драгер, який було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 після ДТП, видно, що останній перебував у стані алкогольного спяніння, оскільки результат вказаного приладу показав 1.51 % ( проміллє).
		       Із висновку судово-медичної експертизи № 1757, що була проведена судово-медичним експертом токсикологом Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи видно, що при газохроматографічному дослідженні взірців крові та сечі виявлено етиловий спирт в концентрації: в крові 2,56%о (проміллє), метилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.
		       Висновком експерта №СЕ-19/114-23/4574-ІТ від 19.06.2023 року про технічний стан автомобіля «Hyundai Sonata» , реєстраційний номер НОМЕР_3 , з якого вбачається наступне:
		       На момент експертного дослідження виявлено несправності (невідповідності) системи рульового керування наданого на дослідження транспортного засобу, які носять аварійний характер та могли утворитись в ході ДТП під час перекидання транспортного засобу та дії динамічного зусилля. Виявлено несправності (невідповідності) робочої гальмівної системи наданого на дослідження транспортного засобу, які носять аварійний характер та виникли в ході ДТП. Виявлено невідповідності стану коліс і шин наданого на дослідження транспортного засобу, які носять аварійний характер та виникли в ході ДТП, а саме зміщення з місця конструкційного встановлення підвіски переднього лівого та задньоголівого колеса, деформація та зрив кронштейну кріплення нижньої частини стійки стабілізатора, деформація амортизатора заднього лівого колеса, розгерметизація шини заднього правого колеса та від`єднання трубки гідроприводу робочої гальмівної системи переднього лівого колеса від`єднання її від перехідного штуцеру. При цьому, під час експертного огляду шин автомобіля були встановлені невідповідності у вигляді встановлення на задню вісь шин різних розмірів з різними моделями та різними малюнками протектора, що згідно п.31.4.5(г) ПДР України забороняє експлуатацію такого транспортного засобу. Вищевказані невідповідності виникли до настання зазначеної ДТП. Дані невідповідності ПДР могля бути своєчасно усунені належним технічним обслуговуванням ходової частини автомобіля.
		       У суду немає підстав сумніватися в достовірності висновків судових експертиз. Вони проведені з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентними особами, які володіють спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ними питань і мають тривалий стаж експертної роботи. Висновки експертного дослідження не суперечать іншим зібраним у справі доказам, достовірність яких встановлена судом.  За таких обставин, суд, оцінивши експертні висновки, вважає їх обґрунтованими і визнає їх достовірними.
		       Таким чином, суд вважає за необхідне покласти в основу вироку вищевказані показання потерпілих та свідків, дані в ході судового слідства, а також зібрані під час досудового слідства та досліджені беспосередньо в судовому засіданні вищевказані документи (докази). У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених потерпілими та свідками. Показання потерпілих та свідків об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
		        Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і обов`язків. Саме сторона обвинувачення повинна забезпечити подання доказів, на обґрунтування обставин, на які вона посилається.
		               При ухваленні вироку, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду" застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду, а саме: ст. 6 Конвенції, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також рішення ЄСПЛ "Коробов проти України", "Кобець проти України", де зазначається, що при оцінці доказів, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність випливає із достатньо переконливих, чітких, узгоджених між собою висновків.
		           Статтею 286-1 КК України передбачено відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння, зокрема частина 4 статті кваліфікується як діяння, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили загибель кількох осіб.
		       Диспозиція ст. 286-1 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
		             Згідно постанови ПВС України  №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті ", що при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286 - 288, 415 КК, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв`язку з цим суди повинні ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками. При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.
		       Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, потерпілих, представника, свідка, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи та всі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що подія кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 , дійсно мала місце за обставин, викладених вище, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена «поза розумним сумнівом».
		           Надаючи оцінку дослідженим доказам, суд зважає на те, що у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснюється, що суб`єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК України визнають особу, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Відповідальність за статтею 286 КК України настає незалежно від місця, де були допущені порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі, тощо). Це стосується й випадків, коли зазначені правила було порушено під час виконання з допомогою транспортних засобів різних робіт (дорожніх, сільськогосподарських, будівельних та ін.).
		       Органами досудового розслідування було вірно кваліфіковано дії обвинуваченого і суд погоджується з такою кваліфікацією, оскільки предметом даних правопорушень є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху, додержання учасниками дорожнього руху безпечних правил експлуатації автотранспорту, як джерела підвищеної небезпеки, та додатковим об`єктом життя, здоров`я, недоторканність і безпеку людини, які визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та перебувають під особливою охороною та захистом держави, об`єктивна сторона даного правопорушення визначається трьома обов`язковими ознаками: а) суспільно небезпечним діянням (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечними наслідками (смерть потерпілого); в) причинним зв`язком між діяннями і наслідками, при цьому, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 , полягає у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху особою, яка перебувала у стані наркотичного сп`яніння, що спричинило загибель кількох осіб, відповідальність за вчинення якого встановлена частиною четвертою статті 286-1 КК України.
		Для кваліфікації даного злочину форма вини не має значення. Відповідальність настає незалежно від того, чи умисно обвинувачений вживав наркотичні засоби, а потім керував транспортним засобом, чи з необережності не врахував, що вживані речовини ще лишилися у крові, правопорушення вчинено з необережності, обвинувачений ОСОБА_4 є суб`єктом кримінального правопорушення (тяжкого злочину).
		          Так, порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме п.п. 2.3 (а),(б),(д), 2.9(а), 31.4 та 31.4.5 (г),  а також п.п. 12.1, 12.6 (ґ) та 12.9 (б), 1.5, водієм  ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно небезпечними наслідками, що настали - смертю потерпілих та  спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншому потерпілому. Кваліфікуючі ознаки ст. 286-1 КК України знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
		                Суд зауважує, що набуття особою права керування транспортними засобами унормовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 511). Держава, надаючи це право особі, яка бажає його набути, встановлює перед нею певні умови та зобов`язує їх виконати. Однією з таких умов є обов`язок особи підтвердити свої знання встановлених правил та дотримуватися їх. Виходячи з того, що у національному законодавстві транспортний засіб визнається джерелом підвищеної небезпеки, на водія як особу, яка набула право керування ним, покладається особливий тягар дотримання цих правил.
		       Суд зазначає, що злочин, передбачений ст. 286-1 КК України, завжди пов`язаний з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів, передбачених законами та іншими нормативними актами - Правилами дорожнього руху. Для кваліфікації дій винного за вказаною статтею не має значення, чи керувала особа власним транспортним засобом, який належить їй на праві власності, чи керувала транспортним засобом, який належить іншій особі, - фізичній чи юридичній, вчинила ДПТ під час роботи чи у вільний від роботи час, керувала транспортним засобом правомірно або в результаті самовільного захоплення і крадіжки, чи були в винного в момент керування транспортним засобом права водія або він не мав чи був їх позбавлений. Вищевказані обставини мають значення лише при вирішенні судом питання про відшкодування шкоди, яка завдана кримінальним правопорушенням.
		            Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить з принципів законності справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації призначеного покарання, при цьому керується вимогами ст. 65 КК України, відповідно до якої особі має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, і й виправлення засудженого.
		       Частиною 2 статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		         Суд також враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо судової дискреції), де зазначено що саме  суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про  особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		             Відповідно до абз. 17 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого. Так, з досудової доповіді, вбачається, що за результатами оцінки особи ОСОБА_4 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, криміногенних факторів не виявлено, при цьому він не становить небезпеку для суспільства, в тому числі для окремих осіб, враховуючи наявність активної життєвої позиціі свідчать про можливість виправлення правопорушника без ізоляції від суспільства.
		         При цьому, враховуючи роз`яснення,  які містяться у Постанові Пленуму ВС України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального  покарання",  суд  враховує особу обвинуваченого, який не є суспільно небезпечною особою, вперше притягується до кримінальної відповідальності, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, за місцем проживання  та служби характеризується позитивно, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває,  характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, що згідно приписів ст. 12 КК України  є особливо тяжким злочином, вчиненим з необережності. Разом з тим, злочин, передбачений ч.4 ст. 286-1 КК України, хоча і відноситься до злочинів вчинених з необережності, однак належить до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, полягає в тому, що вчинюється джерелом підвищеної небезпеки, а саме транспортним засобом і в даному випадку призвів до непоправних наслідків у виді смерті кількох осіб, що стосується охоронюваної державою найважливішої соціальної цінності - життя і здоров`я людини; грубому порушенню ПДР, які водій повинен неухильно виконувати, оскільки його право на керування транспортним засобом з іншого боку покладає обов`язок користуватися вказаним правом без завдання шкоди правам інших осіб.
		            Крім цього, при призначенні покарання суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		          Аналізуючи промови обвинуваченого в суді, який спочатку не визнавав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні, потім надавав пояснення, в яких оспорював фактичні обставини справи, а по завершенню судового розгляду повідомив про повне визнання вини та щире каяття, суд дійшов висновку про фактичну відсутність у даному випадку щирого каяття з боку обвинуваченого.
		       На підставі наведеного, суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до положень ст.66 КК України, відсутні.
		       Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої у відповідності до положень ст. 67 КК України в ході судового розгляду не встановлено.
		                   Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", у кожному випадку призначення покарання за ст.ст. 286-287 КК, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.
		                 Слід зауважити, що в судовому засіданні обвинувачений висловлював каяття, однак на думку суду такі обставини не можуть бути  підставою для призначення мінімального покарання в межах санкції статті, за якою обвинувачений притягується до відповідальності. Так, обвинувачений вчинив даний злочин в умовах очевидності для інших учасників дорожнього руху, а тому обвинувачений насамперед дбав про себе, в т.ч. для пом`якшення покарання. Крім того, визнаючи заявлені потерпілими цивільні позови про відшкодування моральної шкоди, ні сам обвинувачений, ні його родичі за проханням обвинуваченого, ні під час досудового розслідування, ні в судовому засіданні не вживали жодних заходів щодо відшкодування потерпілим такої шкоди.
		        ОСОБА_4 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, створивши серйозну загрозу життю і здоров`ю для його учасників. Його протиправні дії призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді смерті двох людей. Варто підкреслити, що жодна із наведених захистом обставин, як то наявність на утриманні неповнолітньої дитини, наявність статусу участника бойових дій, служба в ЗСУ та бажання у майбутньому не порушувати закон, не можуть нівелювати стан алкогольного сп`яніння особи, яка знаючи про відповідні заборони все ж вирішила сісти в такому стані за кермо, піддаючи небезпеці як себе, так і інших осіб.
		Суд враховує, що ОСОБА_4 своїми діями виявив зневагу до встановлених норм та правил поведінки в суспільстві, плануючи поїздку на автомобілі на прохання товариша, свідомо разом з останнім, вжив спиртне та сів за кермо автомобіля, розуміючи, що стан сп`яніння знижуватиме його увагу та швидкість реакції, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого. Грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, обвинувачений ОСОБА_4 проявив злочинну недбалість, а саме значно перевищив максимально дозволену швидкість руху, його протиправні дії призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді смерті цілої сім`ї - двох неповнолітніх дітей, а інший потерпілий отримав тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		       Крім того, суд враховує, що санкція частини четвертої статті 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років. Зі змісту вказаної норми убачається, що при засудженні особи за частиною четвертою статті 286-1 КК України позбавлення права керування транспортним засобом є обов`язковим додатковим покаранням.
		       Статтею 55 КК України передбачено, що однією з форм покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є позбавлення права керувати транспортними засобами.
		       Суд вважає, що додаткове покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами в даному випадку є необхідним, так як на час вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного сп`яніння.  З урахуванням конкретних обставин, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, їх наслідків, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому додаткове покарання - позбавлення права керування транспортними засобами мінімально на п`ять років. Такий розмір додаткового покарання на думку суду буде повною мірою відповідати характеру вчинених ним дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		                Із врахуванням всіх обставин справи, досудову доповідь,  позицію прокурора,  зважаючи на тяжкі невідворотні наслідки, що настали у вигляді загибелі двох неповнолітніх дітей, думку потерпілої та її представника, які просили призначити максимальне покарання пов`язане з реальним позбавленням волі, надаючи оцінку доводам сторони захисту зазначає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям в межах санкції ч.4 статті 286-1 КК України з призначенням додаткового покарання.            
		       Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		                  Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		       Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		                  Також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним»; «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи». Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним ("Скоппола проти Італії").
		       Вирішуючи заявлений у даному кримінальному провадженні цивільний позов, суд виходить з наступних міркувань.
		       Відповідно до положень ч. 2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно вимог статті 129 цього Кодексу за результатами розгляду позову суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		                  Згідно положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		           Як передбачено ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		             Верховним Судом України в п. 2 Постанови Пленуму "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року за № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		            Вина обвинуваченого у спричиненні шкоди потерпілим в судовому засіданні доведено повністю та не оспорюються обвинуваченим.
		       Судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.286-1 КК України, настала смерть ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які отримавши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння на місці події. Також його діями заподіяно середньої тяжкожті тілесні ушкодження іншому потерпілому ОСОБА_11 .
		               Згідно п.3 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі. Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		               Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п. 5 вказаної Постанови, під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		                  Згідно з вимогами ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.    Згідно з чч.1-2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання, утримання якого створює підвищену небезпеку.
		       У справі «Станков проти Болгарії» Європейський суд зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
		       У постановах ВС від 03.10.2019 у справі № 709/1173/17, від 23.03.2023 у справі № 127/35822/21, від 31.01.2023 у справі № 535/171/20 та інших зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з урахуванням: характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо); стану здоров`я потерпілого; тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах; ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
		       Отже, якщо потерпіла посилається на втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, кожну з них необхідно довести.
		               Водночас, визначаючи суму моральної шкоди суд повинен виходити з того, що такий розмір має бути достатнім для покриття дійсної моральної шкоди, але не надмірним. На це звернула увагу судів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц загальний висновок стосується будь-якої моральної шкоди. Зводиться він до того, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. 
		       Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Виходячи зі ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, спричинених потерпілій, їх наслідків, у результаті яких настала смерть її дітей, глибини і тривалості фізичних, душевних та психічних страждань, враховуючи принципи розумності та справедливості, а також те, що моральна шкода не є способом збагачення, зважаючи на висновок експерта, на переконання суду не є співмірним тим фізичним та душевним стражданням, тому, із засад розумності, виваженості, співмірності та справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних страждань, а також і те, що моральну шкоду не можливо відшкодувати в повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, незважаючи на експертні висновки, суд вважає, що позов потерпілої ОСОБА_14 про стягнення моральної шкоди є таким, що підлягає частковому задоволенню.
		            Суд вважає за необхідне визначити заподіяну потерпілій ОСОБА_14 моральну шкоду в розмірі 800000 гривень. При цьому суд також виходить із загальних засад кримінального провадження - принципів верховенства права, рівності перед законом і судом, принципу поваги до людської гідності, змагальності та доведеності перед судом переконливості поданих доказів та приходить до переконання, що визначений розмір завданої моральної шкоди є достатнім і співмірним.
		            Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		               Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні на залучення експертів відповідно до ст. 124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави, оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його вина доведена в повному обсязі.
		       Заходи забезпечення кримінального провадження в кримінальному провадженні передбачені ст. 131 КПК України.        Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
		           В даному кримінальному провадження ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.05.2023 року було накладено арешт на автомобіль марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2013 року випуску, реєстраційний номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_7 , а також на сліди рук із зовнішньої сторони дверей лівих (передніх) в спецпакеті НПУ INZ 2004886, змив з керма автомобіля.
		           Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. В зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому. Крім того, необхідність забезпечення збереження речових доказів на час ухвалення судового рішення відпала, тому арешт тимчасово вилученого майна підлягає скасуванню. 
		          Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
		       Що стосується запобіжного заходу,  застосованого до  обвинуваченого у виді тримання під вартою, строк дії якого на даний час продовжений,  підстав для зміни або скасування запобіжного заходу суд не вбачає,  зважаючи, що судом призначається покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі з реальним відбуванням, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, з огляду що ризики, встановлені в ухвалі про обрання запобіжного заходу не відпали та не змінилися, тому до набрання вироком законної сили слід залишити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою. 
		          Визначаючи відповідно до п. 2 ч. 4 ст. ст. 374 КПК України початок строку відбування покарання обвинуваченим, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в п.п. 46, 47 Рішення по справі «Руслан Яковенко проти України», згідно якої відлік строку відбування покарання особою, засудженою судом першої інстанції, тоді як вирок не набрав законної сили, розпочинається після ухвалення вироку, адже особа вважається такою, що засуджена компетентним судом, а попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.
		       Разом з тим, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України. Таким чином, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, строк попереднього ув`язнення зараховується судом у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосоване попереднє ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, суд вважає за необхідне у строк відбування покарання зарахувати обвинуваченому строк перебування під вартою з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		       Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за можливе обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		            Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
		у х в а л и в :
		       
		             ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 286-1  КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 /десять/ років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 /десять/ років.
		         Строк відбування покарання у виді позбавлення волі  ОСОБА_4  рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		       В силу вимог ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому  ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		       Міру запобіжного заходу, обрану  ОСОБА_4 , у виді тримання під вартою - залишити до набрання вироком законної сили.
		       Відповідно до ч.3 ст. 55 КК України строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами  ОСОБА_4  обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		       Стягнути з  ОСОБА_4  на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів для проведення експертиз в даному провадженні на загальну суму 10 286 /десять тисяч двісті вісімдесят шість/ гривень 80 коп.
		               Скасувати, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.05.2023 року арешт на автомобіль марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2013 року випуску, реєстраційний номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , який на праві власності належить ОСОБА_7 , а також на сліди рук із зовнішньої сторони дверей лівих (передніх) в спецпакеті НПУ INZ 2004886, змив з керма автомобіля.
		                Речові докази - «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходиться на території спеціального майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів СПД №3 Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області - повернути за належністю, сліди рук із зовнішньої сторони дверей лівих (передніх) в спецпакеті НПУ INZ 2004886, змив з керма автомобіля, карту пам`яті Kingston selekt plus micrjSDHC 32 GB в паперовому конверті з опломбованою стрічкою, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області - залишити при матеріалах кримінального провадження.
		         Позовні вимоги  ОСОБА_14  до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
		                Стягнути із  ОСОБА_4  на користь  ОСОБА_14  моральну шкоду в сумі 800 000 /вісімсот тисяч/ гривень.
		                   В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		       Вирок може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду через Новоархангельський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		               Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі, якщо було подано апеляційну скаргу, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		               Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити прокурору та обвинуваченому, роз`яснити, що інші учасники судового розгляду мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику, який не був присутній в судовому засідання, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня.
		 
		      
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...