Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13328/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано судом: 18.03.2025. Зареєстровано: 19.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2025.
Дата набрання законної сили: 17.03.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/13328/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		 
		на ухвалу Північного апеляційного господарського суду 
		(головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)
		від 14.01.2025
		 
		у справі №910/13328/22 
		 
		за позовом ОСОБА_2 
		до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Мельникової Наталії Сергіївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Барви-2005",
		про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, витребування з незаконного володіння 100% статутного капіталу та визнання права власності на частку,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Мельникової Наталії Сергіївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни про:
		 
		- визнання недійсним договору від 01.09.2016 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Барви-2005» (далі - ТОВ «Барви-2005»), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
		 
		- витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 100% статутного капіталу товариства;
		 
		- визначення частки у статутному капіталі ТОВ «Барви-2005» ОСОБА_2 у розмірі 25 591 808,18 грн, що становить100% статутного капіталу товариства.
		 
		1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що ним було придбано 100% статутного капіталу ТОВ «Барви-2005» у ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 30.08.2016 та протоколу зборів учасників від 30.08.2016 №3-2016. Водночас внаслідок неправомірних дій, зокрема, відповідачів із власності позивача вибула частка у статутному капіталі товариства у розмірі 100 % на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та рішень загальних зборів товариства, які позивач не підписував, що підтверджується висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2022.
		 
		ОСОБА_2 відзначив, що 01.09.2016 нібито між ним, як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, був укладений договір, відповідно до якого позивач передав, а ОСОБА_3 прийняв у власність належні продавцеві 100% статутного капіталу товариства за ціною 25   591 808,18 грн. Крім того, у цей же день нібито відбулися загальні збори учасників товариства, а 03.09.2016 державним реєстратором було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо зміни складу та інформації про учасників товариства.
		 
		У подальшому, 09.09.2016 між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , як покупцями, укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, відповідно до якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли у власність належну продавцеві частку у статутному капіталі товариства у розмірі по 50% кожен за ціною 25 591 808,18 грн. Згідно з протоколом загальних зборів учасників товариства від 09.09.2016 ОСОБА_3 був виключений зі складу учасників, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 включені до складу учасників товариства. Приватним нотаріусом внесений запис до ЄДР щодо зміни складу та інформації про учасників товариства.
		 
		На переконання позивача, вказані дії є порушенням його прав, у зв`язку з чим договори від 01.09.2016 та 09.09.2016 є недійсними, а 100% статутного капіталу ТОВ «Барви-2005» підлягає поверненню позивачу.
		 
		2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/13328/22 позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Барви-2005» від 01.09.2016, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 100% статутного капіталу ТОВ «Барви-2005». Визначено, що розмір частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Барви-2005» у сумі 25 591 808,18 грн становить 100% (сто відсотків).
		 
		2.2. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), як особа, яка не брала участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси або обов`язки, звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/13328/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване судове рішення призвело до порушення її права власності на земельну ділянку, отриману в порядку спадкування, оскільки згідно з рішенням суду визнано за ТОВ «Барви-2005» право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482001:01:001:0067 вартістю 25 591 808,18 грн, що складала 100% статутного капіталу товариства. ОСОБА_1 вказала, що станом на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом у даній справі вказана земельна ділянка (в частинах після її поділу) належала на праві власності ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 ) та ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 ). При цьому у порядку спадкування право власності на земельні ділянки отримали спадкоємці ОСОБА_7 за законом: дружина - ОСОБА_9 , на 1/2 земельної ділянки №3222482001:01:001:5214 площею 9,9327 га та земельної ділянки №3222482001:01:001:5212 площею 0,5 га, а також його мати - ОСОБА_1 , на 1/2 земельної ділянки №3222482001:01:001:5214 площею 9,9327 га.
		 
		Як наслідок, скаржниця стверджує, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повинні були бути залучені до участі у справі №910/13328/22 як власники земельних ділянок, які раніше складали 100% статутного капіталу ТОВ «Барви-2005», оскільки визнання права власності ОСОБА_2 на 100% частки у статутному капіталі впливало на їх право власності на вказані земельні ділянки.
		 
		2.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №910/13328/22 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/13328/22.
		 
		Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміст оскаржуваного рішення не містить будь яких висновків, суджень або посилань суду на права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , як учасниці ТОВ «Барви-2005» і в рішенні суду не йдеться про порушення безпосередньо прав, інтересів та обов`язків такої особи.
		 
		Судом відзначено, що оскільки предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання права на частку в статутному капіталі ТОВ «Барви-2005» за ОСОБА_2 , то у даному випадку ОСОБА_1 підлягав доведенню факт наявності у неї права на частку у статутному капіталі ТОВ «Барви-2005» (з приводу чого і ухвалене рішення суду). Разом з тим, скаржницею не доведено, а матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 або ОСОБА_7 , спадкоємицею якого вона є, були засновниками або учасниками ТОВ «Барви-2005» чи укладали договори щодо отримання ними відповідних прав.
		 
		А відтак відсутність прав на частку у статутному капіталі свідчить і про відсутність корпоративних прав скаржниці щодо ТОВ «Барви-2005». Отже, оскаржуваним рішенням не могло бути вирішене питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржниці, оскільки остання не має жодних прав на частку або корпоративних прав щодо товариства.
		 
		Крім того, суд врахував, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що статутний капітал ТОВ «Барви-2005» складався саме із земельної ділянки, яку успадкувала ОСОБА_1 . Апеляційний суд відзначив, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалося питання щодо права власності на земельну ділянку.
		 
		Апеляційний суд відзначив і те, що свідоцтво про право на спадщину за законом, на яке посилається ОСОБА_1 , видане 14.09.2023, тобто вже після закінчення розгляду справи №910/13328/22 та ухвалення оскаржуваного рішення, що також вказує на те, що рішення суду від 12.06.2023 у даній справі не стосується прав, інтересів та обов`язків скаржниці.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		3.1. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.01.2025,                   ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №910/13328/22 скасувати, а справу направити для продовження розгляду апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
		 
		Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржниця вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення:
		- порушено норми процесуального права, а саме статті 2, 4, 50, 76-78, 86, 236-237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
		- невірно застосовано пункт 3 частини першої статті 264 ГПК України, що призвело до порушення майнових прав ОСОБА_1 ;
		- необґрунтовано залишено без розгляду клопотання про витребування доказів, що мають істотне значення для вирішення питання про можливість реалізації ОСОБА_1 права на оскарження рішення суду першої інстанції.
		 
		Крім того, скаржниця вказує на необхідності у відступленні від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2020 у справі №904/897/19, від 26.06.2020 у справі №910/3438/17 та від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19, щодо застосування пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на правові позиції, які викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15, від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14, від 24.04.2024 у справі № 548/1887/21, від 14.07.2020 у справі № 910/7961/19, від 15.052024 у справі №914/2259/17, від 13.05.2024 у справі № 913/567/19; ухвалах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №202/2908/17, від 20.10.2021 у справі № 2-5986/11, від 01.06.2022 у справі №931/651/20.
		 
		3.2. ОСОБА_2 03.03.2025 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
		 
		3.3. ТОВ «Барви-2005» 07.03.2025 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		 
		3.4. Відзиви від інших учасників справи до Суду не надходили.
		 
		4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
		 
		4.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 у справі №910/13328/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2025 відкрито касаційне провадження у справі №910/13328/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №910/13328/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		4.2. ОСОБА_1 16.03.2025 через "Електронний суд" подала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів касаційної скарги.
		 
		4.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд
		 
		5.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №910/13328/22, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/13328/22 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
		 
		Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.
		 
		5.2. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
		 
		Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
		 
		Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (аналогічні положення закріпленні і в частині першій статті 254 ГПК України).
		 
		Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
		 
		При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		 
		Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
		 
		Так, при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
		 
		Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
		 
		Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
		 
		Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		 
		Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
		 
		Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, а також у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19 та від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16.
		 
		Отже, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третю особу та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
		 
		5.3. Так, звертаючись з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, скаржниця вказала, що рішенням суду визнано за ТОВ «Барви-2005» право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482001:01:001:0067 вартістю 25 591 808,18 грн, що складала 100% статутного капіталу товариства, яка на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом у даній справі належала на праві власності ОСОБА_7 (спадкоємицею якого є скаржниця), а відтак суд першої інстанції оскаржуваним судовим рішенням вирішив питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , зокрема щодо права власності на земельну ділянку, отриману останньою у порядку спадкування.
		 
		З огляду на наведене Суд відзначає таке. 
		 
		5.4. Вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки, особи, не залученої до участі у справі, буде мати місце, якщо такі права, інтереси та (або) обов`язки, особи виникають саме із оскарженого судового рішення, а не із інших юридичних фактів, з яких виходив суд, приймаючи своє рішення.
		 
		Колегія суддів ураховує, що предметом розгляду у даній справі є вимоги щодо визнання права на частку в статутному капіталі ТОВ «Барви-2005» у розмірі 100% за позивачем та, відповідно, наявності у нього корпоративних прав щодо такого товариства. 
		 
		Відтак, ураховуючи предмет та підстави позову, для правильного вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для скасування рішення суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, суду апеляційної інстанції необхідно було встановити чи таке рішення безпосередньо стосується саме корпоративних прав ОСОБА_1 щодо ТОВ «Барви-2005».
		 
		У контексті наведеного Суд відзначає, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		 
		Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
		 
		Колегія суддів наголошує, що частка в статутному капіталі товариства за своєю правовою природою є сукупністю корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких: право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації.
		 
		Наведене вище свідчить про те, що можливість реалізації корпоративних прав, у тому числі, й права на отримання частини майна товариства, нерозривно пов`язане з правом власності на частку у статутному капіталі такої юридичної особи.
		 
		5.4.1. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції ані ОСОБА_1 (скаржниця), ані ОСОБА_7 , спадкоємицею якого остання є, не були засновниками або учасниками ТОВ «Барви-2005». Тобто у наведених осіб відсутні будь-які корпоративні права щодо ТОВ «Барви-2005».
		 
		З огляду на наведене колегія суддів погоджується з виносками суду апеляційної інстанції, що рішення суду першої інстанції не може бути визнане таким, що ухвалене про корпоративні права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 щодо спірного товариства, оскільки як зазначалося вище, корпоративні права виникають у їх носія із права на частку у статутному капіталі, водночас скаржниця таких прав щодо ТОВ «Барви-2005» не має (протилежного останньою не доведено, а судом не встановлено).
		 
		Крім того, Суд вважає обґрунтовані посилання апеляційного суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що статутний капітал ТОВ «Барви-2005» сформований за рахунок земельної ділянки (яку успадкувала ОСОБА_1 ), обставини чого мають бути підтверджені належними засобами доказування (зокрема, але не виключно: статутом товариства, актом приймання-передачі майна, тощо). 
		 
		Фактично ж доводи скаржниці у цій частині виключно зводяться до оспорення права власності на земельну ділянку, що не було предметом розгляду у суді першої інстанції. 
		 
		Колегія суддів відзначає, що у процесі здійснення господарської діяльності юридична особа має право набувати на праві приватної власності нерухоме майно. Разом з тим, не все нерухове майно, що належить юридичній особі на праві власності входить до статутного капіталу товариства, яке, у свою чергу, складається з вкладів його учасників (учасника). 
		 
		Отже, ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у контексті встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на правильному застосуванні пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/13328/22, адже відсутні обґрунтовані підстави вважати, що судом у справі №910/13328/22 вирішувалися безпосередньо питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта.
		 
		Доводи касаційної скарги наведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		 
		5.5. З урахуванням вищенаведеного, доводи касаційної скарги у своїй сукупності не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення.
		 
		При цьому, проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15, від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14, від 24.04.2024 у справі № 548/1887/21, від 14.07.2020 у справі № 910/7961/19, від 15.052024 у справі №914/2259/17, від 13.05.2024 у справі № 913/567/19 (на які посилався скаржник), колегія суддів зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у наведених скаржником постановах.
		 
		Водночас як свідчить зміст касаційної скарги скаржник у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтовану необхідність у відступі від висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах, а саме не довів наявності причин для такого відступу: неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту. Посилання скаржника ну цій частині є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо застосування пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, що вочевидь не свідчить про обґрунтовану необхідність для відступу від сталих та послідовних висновків Верховного Суду.
		 
		Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
		 
		5.6. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
		 
		Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
		 
		Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
		 
		Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
		 
		Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
		 
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		 
		У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		 
		Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що  надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у правовому та процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
		 
		6. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		6.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.
		 
		6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		 
		7. Судові витрати
		 
		7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		 
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №910/13328/22 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                 В. Студенець
		 
		 
		Судді                                                                                                     С. Бакуліна
		 
		 
		                                                                                                    О. Кібенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...