Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/6278/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2025.
Дата набрання законної сили: 17.03.2025
Номер судового провадження: 61-12221ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                   
		 
		17 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 405/6278/22
		 
		провадження № 61-12221св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
		               
		учасники справи: 
		 
		позивачка -  ОСОБА_1 ,
		 
		відповідачка - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузир Владислав Олександрович, на додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2023 року в складі колегії суддів Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У листопаді 2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2023 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 права користування житлом, а саме: індивідуальним житловим будинком АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом першої Кіровоградської державної нотаріальної контори Латушкіною О. О. 15 серпня 2006 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1736, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Малогон В.О. 05 грудня 2019 року і зареєстрованого в реєстрі за № 1003. 
		 
		Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 993,00 грн. 
		 
		Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 826,11 грн.
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		 
		Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. 
		 
		В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2023 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда                    від 31 березня 2023 року залишено без змін.
		 
		13 липня 2023 року до суду апеляційної інстанції від представника позивачки адвоката Пузира В. О. надійшла заява про ухвалення додаткової постанови та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6 473,00 грн.
		 
		Заяву мотивовано тим, що у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції позивачкою ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, для отримання якої вона звернулася до адвоката Пузира В. О.
		 
		На підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвокатом Пузирем В. О. до апеляційного суду надано: 
		- копію акта надання послуг від 03 липня 2023 року № 15/22-3, згідно з яким визначено вартість наданих послуг на загальну суму 4 798,00 грн, з яких:                1 340,00 грн - за надання усної консультації, 3 350,00 грн - за складання відзиву, 67,00 грн - відправка письмової кореспонденції, 41,00 грн - сума додаткових витрат;
		- рахунок від 03 липня 2023 року на суму 4 798,00 грн;
		- копію квитанції на суму 4 800,00 грн;
		- копію акта надання послуг від 03 липня 2023 року № 15/22-4, згідно з яким визначено вартість наданих послуг на загальну суму 1 675,00 грн за участь в апеляційному розгляді справи;
		- рахунок від 03 липня 2023 року на суму 1 675,00 грн;
		- копію квитанції на суму 1 675,00 грн. 
		 
		Враховуючи зазначене, позивачка просила суд відшкодувати їй понесені витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 6 473,00 грн. 
		 
		Короткий зміст оскарженого додаткового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 липня                         2023 року заяву про стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1                  у рахунок компенсації понесених витрат на правничу допомогу 3 000,00 грн. 
		 
		Додаткову постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. На підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвокат Пузир В. О. до суду надав відповідні докази. Апеляційний суд указав, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення апеляційної скарги, відсутності заяв та заперечень про спростування відповідачем співмірності заявлених судових витрат, заява про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених на оплату правничої допомоги на стадії перегляду справи апеляційним судом, підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 000,00 грн. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		10 серпня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Пузир В. О., засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу і стягнення цих витрат у розмірі 6 473,00 грн. 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі представник заявниці посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 
		 
		Зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах: 
		Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22); 
		Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду                     від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19; Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року                   в справі № 240/6150/18 (провадження № К/9901/21650/19); 
		Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 306/1198/17 (провадження              № 61-9263св19); від 15 квітня 2020 року в справі № 199/3939/18-ц (провадження                 № 61-15441св19); від 09 червня 2020 року в справі № 466/9758/16-ц (провадження             № 61-39474св18);  від 01 вересня 2021 року в справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21), від 10 листопада 2021 року в справі № 329/766/18 (провадження  № 61-17688св20), від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17; від 02 лютого 2023 року в справі № 915/606/21. 
		 
		У касаційній скарзі вказано також на те, що за відсутності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну (правничу) допомогу, які просить стягнути позивачка, суд апеляційної інстанції не міг самостійно зменшити розмір відповідних витрат. 
		 
		Інші учасники справи не скористалися правом подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано справу із суду першої інстанції. 
		 
		У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 04 жовтня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_4., судді, які входять до складу колегії: Русинчук М. М., Дундар І. О. 
		 
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду О. Грицик від 16 листопада 2023 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_4 призначено повторний автоматизований розподіл, зокрема цієї справи.
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Фаловська І. М., Карпенко С. О. 
		 
		Встановлені фактичні обставини справи щодо вирішення апеляційним судом питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 
		 
		Апеляційний суд встановив, що у листопаді 2022 ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням.
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2023 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 права користування житлом, а саме: індивідуальним житловим будинком АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом першої Кіровоградської державної нотаріальної контори Латушкіною О. О. 15 серпня 2006 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1736, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Малогон В. О. 05 грудня 2019 року і зареєстрованого в реєстрі за № 1003. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 993,00 грн. 
		 
		Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 березня 2023 року стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 826,11 грн.
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2023 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 березня 2023 року залишено без змін.
		 
		13 липня 2023 року до суду апеляційної інстанції від представника позивачки адвоката Пузира В. О. надійшла заява про ухвалення додаткової постанови та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну (правничу) допомогу у загальному розмірі 6 473,00 грн.
		 
		На підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на професійну (правничу) допомогу адвокатом Пузирем В. О. до апеляційного суду надано: 
		- копію акта надання послуг від 03 липня 2023 року № 15/22-3, згідно з яким визначено вартість наданих послуг на загальну суму 4 798,00 грн, з яких:                    1 340,00 грн - за надання усної консультації, 3 350,00 грн - за складання відзиву, 67,00 грн - відправка письмової кореспонденції, 41,00 грн - сума додаткових витрат;
		- рахунок від 03 липня 2023 року на суму 4 798,00 грн;
		- копію квитанції на суму 4 800,00 грн;
		- копію акта надання послуг від 03 липня 2023 року № 15/22-4, згідно з яким визначено вартість наданих послуг на загальну суму 1 675,00 грн за участь в апеляційному розгляді справи;
		- рахунок від 03 липня 2023 року на суму 1 675,00 грн;
		- копію квитанції на суму 1 675,00 грн. 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржена додаткова постанова суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є неприйнятними з огляду на таке.   
		 
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		 
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		 
		Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення           у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
		Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
		 
		З огляду на положення статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		 
		Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		 
		Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		 
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду                      (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19).
		 
		На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі                                  № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18).
		 
		Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
		 
		Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		 
		Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 336/1448/22 (провадження № 61-7275св24).
		 
		Водночас колегія суддів звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24),  викладено такі висновки щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу:
		 
		«136. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).
		 
		137. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
		 
		138. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
		 
		139. У розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		 
		140. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
		 
		141. Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
		 
		142. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
		 
		143. У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня                   2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
		 
		144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
		 
		145. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».
		 
		Під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка, в інтересах якої діяв адвокат Пузир В. О., вчинила дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а саме подала до апеляційного суду заяву ухвалення додаткової постанови та стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу                      у загальному розмірі 6 473,00 грн у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.
		 
		Установлено, що у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді позивачкою ОСОБА_1 понесено судові витрати, а саме витрати на професійну (правничу) допомогу.
		 
		Інша сторона - відповідачка ОСОБА_3 , не скористалося своїм правом на подання заперечень щодо вимог позивачки про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу.
		 
		Суд апеляційної інстанції оцінив реальність та співмірність наданих адвокатом послуг та вказав, що з урахуванням пропорційності задоволених вимог, заява адвоката Пузира В О. про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених на оплату правничої допомоги на стадії перегляду справи апеляційним судом підлягає частковому задоволенню в розмірі 3000,00 грн.
		 
		Повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо понесених заявницею витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що критерію реальності та співмірності із обставинами цієї справи відповідає розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі               3 000,00 грн, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення вказаної суми з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки                   ОСОБА_1 .  
		 
		Щодо доводів касаційної скарги
		 
		Перевіряючи доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі              № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); від 08 червня 2022 року в справі                        № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22); Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі                              № 922/445/19; Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року в справі № 240/6150/18 (провадження № К/9901/21650/19); Верховного Суду від 08 квітня 2020 року                 у справі № 306/1198/17 (провадження № 61-9263св19); від 15 квітня 2020 року                 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19); від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18);  від 01 вересня                  2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21), від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження  № 61-17688св20), від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17; від 02 лютого 2023 року у справі № 915/606/21, колегія суддів враховує таке.  
		 
		В указаних заявницею справах суд касаційної інстанції визначав (або погоджувався з висновками судів попередніх інстанцій) належний розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, виходячи із фактичних обставин відповідних справ. 
		 
		Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		У справі, що переглядається, врахуванню підлягають висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі                      № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), яка ухвалена після подання касаційної скарги, однак висновки, викладені апеляційним судом, не суперечать цьому висновку.
		 
		У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладено висновки щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, згідно з якими під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. 
		 
		Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із оскарженим судовим рішенням апеляційного суду щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в меншому розмірі, ніж було заявлено заявницею. 
		 
		Такі доводи у цій справі не дають передбачених законом підстав для скасування оскарженого судового рішення, яке є мотивованим і відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості. 
		 
		Колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		За таких обставин колегія суддів Верховного Суду виснує, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а додаткова постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Не може бути скасовано правильне по суті законне рішення з одних лише формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).
		 
		Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.  
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду   
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузир Владислав Олександрович, залишити без задоволення.  
		 
		Додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2023 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		СуддіВ. В. Сердюк   С. О. Карпенко    І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...