Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/17457/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2025.
Дата набрання законної сили: 12.03.2025
Номер судового провадження: 61-16920ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 754/17457/23
		провадження № 61-16920св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Петрова Є. В., 
		Сердюка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ткаченко Наталія Володимирівна,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сікач Олександр Миколайович, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року у складі судді Буша Н. Д., та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року в складі колегії суддів Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2023 року  ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до
		ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , в якому просила визначити їй додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В обґрунтування вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 . 14 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко Н.В. заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_6 . Позивач як на день смерті батька, так і на цей час проживає в Сполучених Штатах Америки.
		Після смерті батька позивач мала намір звернутися до найближчого Генерального консульства України в м. Сан-Франциско США для оформлення заяви про прийняття спадщини після смерті батька та направити таку заяву поштовим відправленням на адресу нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Однак, у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я та подальшого оперативного втручання, довготривалої реабілітації, вона не мала можливості подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк.
		Так, ще до закінчення строку для прийняття спадщини, вона звернулася до лікаря зі скаргою на погіршення стану здоров`я, консервативні заходи лікування та ін`єкція стероїдів не допомогли. В травні 2022 року було прийнято рішення про проведення оперативних втручань, яке було заплановано на 15 серпня 
		2022 року та 23 серпня 2022 року.
		12 червня 2022 року біль значно посилився і позивач не змогла ходити.
		15 серпня 2022 року та 23 серпня 2022 року позивачу були проведені операції, наслідком яких була  довготривала реабілітація, під час якої вона була обмежена у пересуванні.
		Заява про прийняття спадщини після смерті батька була складена позивачем та засвідчена консулом Генерального консульства України в м. Сан-Франциско, США Остапенко Н. В. лише 10 листопада 2022 року.
		13 грудня 2022 року представник позивача, діючи від імені позивача на підставі довіреності, посвідченій в консульстві Генерального консульства України в м. Сан-Франциско США 10 листопада 2022 року, подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу м. Києва Ткаченко Н. В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , а 21 грудня 2022 року - заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 
		ОСОБА_6 
		21 грудня 2022 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Ткаченко Н. В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав пропущення позивачем встановленого законом строку для прийняття спадщини.
		Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виснував про відсутність у позивача поважних причин для пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від                        01 жовтня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
		Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали їй у встановлений законом строк подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька у порядку, визначеному статтею 1272 ЦК України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким надати ОСОБА_7 додатковий двомісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наявність поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини і такі причини виникли до закінчення шестимісячного строку. 
		Так, позивач проживає в США і з дня смерті спадкодавця не перебувала на території України. Після смерті батька позивач мала намір приїхати в Україну в середині лютого 2022 року з метою подання заяви про прийняття спадщини, однак у кінці січня 2022 року в засобах масової інформації США почали повідомляти про зосередження військ рф біля кордонів України, а у лютому 2022 року Державний Департамент США надав категоричні рекомендації не подорожувати до України та за можливості негайно покинути її територію. Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року рф на територію України війська рф вели активні бойові дії в передмісті міста Києва до початку квітня та навіть після звільнення Київської області до травня 2022 року не рекомендовано було повертатись до міста через небезпеку. Враховуючи викладене, позивач відклала заплановану поїздку до України. 
		Позивач має захворювання опорно-рухового апарату з дитинства, і ще до смерті спадкодавця, стан здоров`я позивача почав поступово погіршуватися, їй був поставлений діагноз «дисплазія кульшового суглоба», рекомендовано проходження фізіотерапії, масажів, голкорефлектотерапії, інші консервативні заходи, а також зроблена у лютому 2022 року ін`єкція стероїдів результату не дали.
		27 квітня 2022 року вона звернулась до доктора медичних наук Асоціації ортопедичних клінік «Banner Health», а 04 травня 2022 оку після проведення додаткових обстежень було прийнято рішення про планову двоетапну операцію на лівому стегні, найближчими датами для проведення якої були15 та 23 серпня     2022 року.
		Враховуючи вказані обставини та неможливість приїхати в Україну  з метою особистого подання заяви про прийняття спадщини, 10 червня 2022 року позивач звернулась до Генерального консульства України в м.Сан-Франциско з метою посвідчення заяви про прийняття спадщини. Однак, оскільки строк дії закордонного паспорту позивача сплив, остання подала документи на виготовлення нового за пришвидшеною процедурою. При цьому, в консульстві позивачу пояснили, що, отримавши новий паспорт в консульстві менше ніж через місяць, остання зможе одразу посвідчити заяву про прийняття спадщини та направити її поштовим відправленням в Україну, не порушуючи шестимісячний строк для прийняття спадщини. Крім того, позивачу було роз`яснено, що у разі виникнення непередбачуваних обставин, які можуть вплинути на дотримання вказаного строку, позивач має право також направити заяву про прийняття спадщини нотаріусу без засвідчення підпису, щоб не пропустити шестимісячний строк, і вже згодом направити таку заяву із засвідченим підписом. 
		12 червня 2022 року, майже за місяць до закінчення строку для прийняття спадщини, біль у позивача значно посилився, через що вона не могла ходити. 
		Отже, з дня відкриття спадщини і до 12 червня 2022 року позивач вчиняла дії, направлені на прийняття спадщини після смерті батька. Після 12 червня 2022 року і до проведення операції 15 серпня 2022 року через біль позивач не могла ходити, перебувала вдома та дотримувалась режиму, що позбавило її можливості вчиняти дії щодо прийняття спадщини, в тому числі шляхом направлення поштовим відправленням відповідної заяви без засвідчення підпису позивача, електронного повідомлення, тощо.
		15 та 23 серпня 2022 року позивачу були проведені операції, а 07 вересня 
		2022 року після огляду призначено проведення фізіотерапевтичних процедур.
		З 05 жовтня 2022 року по 28 лютого 2023 року позивач проходила фізіотерапевтичні процедури, направлені на зменшення болю.
		Після проведення лікування, коли позивач вже мала можливість самостійно пересуватись, остання невідкладно вчинила дії щодо прийняття спадщини, звернувшись 10 листопада 2022 року до Генерального консульства 
		у м. Сан-Франциско США, де склала заяву про прийняття спадщини, яка була засвідчена консулом Генерального консульства України в м. Сан-Франциско США Остапенко Н. В., та довіреність, якою уповноважила ОСОБА_8 бути її представником щодо усіх питань щодо прийняття спадщини.
		Однак, 21 грудня 2022 року  нотаріус, отримавши від ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , відмовила у видачі такого свідоцтва з підстав пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.    
		Аргументи інших учасників справи
		18 лютого 2024 року відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Щебет В. А., звернулась до Верховного Суду із відзивом, в якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року та 19 листопада 2024 року - без змін, вважаючи їх законними.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
		29 січня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. 
		Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18 лютого 
		2025 року, справу призначено судді доповідачеві Ігнатенку В. М., судді які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Сердюк В. В., Ситнік О. М., Фаловська І. М.
		Відповідно  до  протоколу  повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2025 року у зв`язку з перебуванням судді Ситнік О. М. у відпустці, визначено суддів, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., 
		Петров Є. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1  помер  ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
		Спадкоємцями першої черги за законом померлого є його діти: позивач ОСОБА_1 та відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та неповнолітній  ОСОБА_4 , в інтересах якого діє його мати  ОСОБА_3 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_4 , в інтересах якого діє його мати ОСОБА_3 , 14 січня 2022 року подали приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу м. Києва Ткаченко Н.В. заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , зазначивши, що окрім них спадкоємцем ОСОБА_6 є ще одна дочка -   ОСОБА_1 .
		14 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Ткаченко Н.В. була заведена спадкова справа №02/2022, номер у спадковому реєстрі №68982783 після смерті ОСОБА_6 , який помер            ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та неповнолітній  ОСОБА_4 , в інтересах якого діє його мати ОСОБА_3 відповідно 09 листопада 2022 року, 27 грудня 2022 року, 13 березня 2023 року подали приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу м. Києва Ткаченко Н.В. заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті батька.
		Відповідно до копій свідоцтв про право на спадщину за законом від 09 листопада 2022 року, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровими №№ 1956, 1957, 1958, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та неповнолітнійОСОБА_4 , набули право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на             1/3 частку кожний  на квартиру АДРЕСА_1 .
		Відповідно до копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 09 листопада 2022 року, виданого Ткаченко Н.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровими № №1953, 1954, 1955 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та неповнолітній  ОСОБА_4 набули право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку кожний  на гараж (гаражний бокс), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
		З копії спадкової справи №02/2022 вбачається, що 13 грудня 2022 року та               21 грудня 2022 року представник позивача за довіреністю, посвідченої 
		ОСОБА_9 , консулом Генерального консульства України в Сан-Франциско, США від 10 листопада 2022 року за №570/4-1118 від імені позивача 
		ОСОБА_1 - ОСОБА_8 подала заяви до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченко Н.В. про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину за законом щодо майна померлого ОСОБА_6 .
		Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченко Н.В. від 21 грудня 2022 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті її батька ОСОБА_6 , у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини, оскільки наданий законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини сплив 08 листопада 2022 року.
		Відповідно до копій свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 
		Ткаченко Н. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровими номерами законом від 27 грудня 2022 року № № 2181, 2182 та 
		від 05 січня 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 набули право власності в порядку спадкування за законом після смерті 
		ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку кожний  на транспортний засіб Volkswagen, модель Passat, випуск 2013 року, кольору чорного, д.н.з. НОМЕР_1 .
		Згідно копій свідоцтв про право на спадщину за законом від 13 березня 2023 року, виданого ОСОБА_10 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровими номерами №№453, 454, 455 ОСОБА_2 , 
		ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_4 набули право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку кожний  на квартиру   АДРЕСА_3 .
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті             411 цього Кодексу. 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Згідно із статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		У частині першій статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
		Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
		За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 
		1272 ЦК України).
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо:           1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня      2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, 
		від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.
		З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців;         2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
		Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
		Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові            від   26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, а також Верховним Судом              у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.
		Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
		З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
		За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, зокрема розумності, добросовісності та справедливості.
		Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
		Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі           № 686/5757/23 зазначила, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
		Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати           (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		У справі, що переглядається, суди встановили, що після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина. Спадкоємцями першої черги після смерті останнього є: позивач ОСОБА_1 та відповідачі 
		ОСОБА_2 , неповнолітній ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 у передбаченому законом порядку та набули право власності на спадкове майно у відповідній частині, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом.
		Позивач ОСОБА_1 , звернувшись до нотаріальної контори у грудні 2022 року із заявою про прийняття спадщини, яка засвідчена консулом Генерального консульства у м. Сан-Франциско США 10 листопада 2022 року, пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , про що 21 грудня 2022 року нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Києва Ткаченко Н. В. винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
		Відповідно до обставин справи будь-які дії  щодо прийняття спадщини позивач почала вчиняти лише з моменту звернення 10 червня 2022 року до Генерального консульства у м. Сан-Франциско США.
		Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зазначає причинами пропуску строку для прийняття спадщини повномасштабне вторгнення військ рф на територію України, активні бойові дії та території Київської області, погіршення стану здоров`я, що призвело до оперативного втручання та довготривалої реабілітації.
		Однак, з огляду на обставини справи, Верховний Суд зазначає, що факт усвідомлення позивачем її права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування поряд із вказаними нею причинами для пропуску строку для прийняття спадщини, за умови невжиття нею активних дій щодо прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить про виникнення в неї об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений 
		ЦК України строк. 
		В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 вказує на тривале лікування.
		Проте надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з погіршенням її стану здоров`я, хворобою, лікуванням, оперативним вручанням та реабілітацією після такого втручання є недостатніми доказами, оскільки охоплюють лише незначний період строку, відведеного на прийняття спадщини.
		Лікування позивача мали місце до смерті спадкодавця, а оперативне втручання та реабілітація після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини. Доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період із 27 квітня 2022 року (перше звернення позивача до лікарні з приводу погіршення стану здоров`я) 
		по 08 липня 2022 року (закінчення строку для прийняття спадщини) суду не надано.
		Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що наявність у позивача болі у стегні та звернення до лікарів, самі по собі, без встановлення лікарями обмежень в русі протягом шести місяців, не можуть бути визнані судом такими обставинами, що свідчать про наявність поважних причин незвернення до консульства України в США для подання заяви про прийняття спадщини.
		З документів, наданих позивачем, убачається, що вона перебувала на лікуванні у період, що виходить за межі строку для прийняття спадщини та не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття ним спадщини у період із 08 січня 2022 року по 08 липня 2022 року.
		Крім того, згідно з листом Генерального консула в Сан-Франциско від 13 липня 2023 року, 10 червня 2022 року ОСОБА_1 подала до Генерального консульства України в Сан-Франциско заяву-анкету для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у зв`язку із закінченням терміну дії попереднього паспорта серії НОМЕР_2 та 10 листопада 2022 року отримала новий паспорт серії НОМЕР_3 , дата видачі 24 червня 2022 року, дійсний до 24 червня 2032 року, орган видачі 3USA3. При цьому, ОСОБА_1 було роз`яснено можливість подання заяви про прийняття спадщини альтернативним способом, зокрема шляхом подання такої заяви нотаріусу без засвідчення підпису. 
		Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок 3 296/5), відповідно до пункту 3.5 глави 10 якого якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним способом (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
		Згідно з підпунктами 3.11.3, 3.11.6 пункту 3.11 глави 3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за №1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто консулу. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним способом, або прибути особисто до консула.
		У постанові від 13 квітня 2023 року у справі №607/13549/21 Верховний Суд зазначив, що в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому зазначити про прийняття спадщини, що узгоджується з пунктом 2.1 глави 10 Порядку №296/5.
		Відтак, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.
		Отже, позивач не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до Генерального консульства України в іноземній країні, яке виконує консульські функції, або подати заяву про прийняття спадщини безпосередньо до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового чи електронного зв`язку в установлені законом України строки.
		Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подала.
		Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
		Як зазначив Верховний Суд в постанові від 17 грудня 2021 року у справі 
		№ 369/6254/19-ц, факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.
		Судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини. Обставини перебування          ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні мали місце за межами шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .
		Установивши, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини, не встановивши при цьому обставин, які б створювали об`єктивні та непереборні труднощі для позивача для подання такої заяви, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, а саме частину третю статті 1272 ЦК України, за змістом якої підлягає визначенню додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважної причини, а тому дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.
		Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 206/3473/20, від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, від 17 червня 2021 року у справі № 484/1626/20 та від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, оскільки правові висновки у зазначених справах, предметом розгляду яких також було визначення додаткового строку для прийняття спадщини, сформульовані за інших обставин ніж у справі, що переглядається. Вказані висновки не суперечать висновкам, зробленим судом першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
		Враховуючи те, що на підставі частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи та переоцінювати докази, належна оцінка яких здійснена судами першої та апеляційної інстанцій,  Верховний Суд, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що переглядається, вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не надала належних, достатніх та допустимих доказів існування об`єктивних та непереборних обставин, які перешкодили їй подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений законом шестимісячний строк, до 08 липня 2022 року.
		Належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не надала. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права.
		Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили докази та обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не підтвердилися.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.
		Із вказаних обставин, Верховний Суд не приймає та не оцінює докази, які були додатково подані позивачем та долучені до касаційної скарги. 
		Отже, Верховний Суд, враховуючи, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини становить більше п`яти місяців, а також встановлені судами обставини, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не надала беззаперечних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, тому оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові є законними й обґрунтованими.
		У  касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц (провадження № 61-20149св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18), від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19 (провадження № 61-2162св20), від 30 червня 2021 року у справі № 521/12212/19 (провадження № 61-17832св20).
		У постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц (провадження 
		№ 61-20149св18) Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що смерть спадкодавця не була встановлена раніше 15 березня 2016 року та зареєстрована органами реєстрації актів цивільного стану 24 березня 2016 року відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Зазначена обставина та перебування позивача на лікуванні з 07 до 29 квітня 2016 року свідчать про поважність причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.
		У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18) сформульовано висновок про те, що позивачем надано належні та допустимі докази пропуску строку прийняття спадщини за заповітом після матері з поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій.
		Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суду у справі  
		№ 315/714/19 (провадження № 61-2162св20) погодився з тим, що причиною пропуску спадкоємцем строку для прийняття спадщини було його гостре раптове захворювання. Із заявою про прийняття спадщини позивач звернувся наступного дня після одужання, пропустивши всього три дні.
		У справі № 521/12212/19 (провадження № 61-17832св20) Верховний Суд погодився  з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивач є дочкою померлого та спадкоємцем першої черги, бажала прийняти спадщину, але на час закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини перебувала на лікуванні, тобто з поважних причин, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, не змогла скористатися своїм правом на прийняття спадщини. Крім того, враховуючи обставини цієї справи, очевидним буде порушення принципів пропорційності та верховенства права, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо одна дитина спадкодавця отримає в порядку спадкування за законом все спадкове майно, а друга дитина, яка має право на 1/3 частку у спадщині, не отримає взагалі нічого.
		Тобто правові висновки, викладені у постановах, на які послалася заявник у касаційній скарзі, наведено Верховним Судом за встановлених у справах інших фактичних обставинах, які не є подібними до обставин цієї справи. Тому доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваного судового рішення правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, не заслуговують на увагу.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд враховує те, що у справі судами надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Сікач Олександр Миколайович, залишити без задоволення.
		Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                   І. М. Фаловська
		Судді                                                                                                                В. М. Ігнатенко
		                                                                                                         С. О. Карпенко
		                                                                                                       Є. В. Петров
		                                                                                                      В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...