Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/6148/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2025.
Дата набрання законної сили: 12.03.2025
Номер судового провадження: 61-8901ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                          
		 
		12 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 361/6148/23
		 
		провадження № 61-8901св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач -   ОСОБА_1 ,
		відповідач -     ОСОБА_2 ,
		третя особа -- приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області         від 23 січня 2024 року у складі судді Петришин Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М. О., про визнання права власності та зняття арешту з майна.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з 17 березня 2004 року вони перебувають у шлюбі. Від своєї дружини - ОСОБА_2 , з якою вони проживають у квартирі АДРЕСА_1 16 липня 2023 року він дізнався про прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик М. О. постанови про опис та арешт майна боржника від 10 липня 2023 року.
		ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 753/19347/21, виданого 21 грудня 2022 року Дарницьким районним судом міста Києва є боржником ОСОБА_3                                  на суму 8 300 доларів США.
		З метою виконання вказаного виконавчого документу, приватний виконавець Фесик М. О. здійснила опис та арешт майна боржника - земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221289001:01:106:0048, яка знаходиться на території Київської області.
		Вказував, що зазначена земельна ділянка, хоч і оформлена на ОСОБА_2 , проте належить їм, як подружжю, на праві спільної сумісної власності. Тобто, примусовим відчуженням майна (земельної ділянки) за борговими зобов?язаннями ОСОБА_2 буде порушено і його права та інтереси, як співвласника.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221289001:01:106:0048, яка знаходиться на території Київської області, Броварський район, Требухівська сільська рада, об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та його; зняти арешт із земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221289001:01:106:0048.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня                      2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду                                  від 24 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення районного суду мотивовано тим, що між сторонами відсутній спір щодо спірного нерухомого майна, сторони діють недобросовісно та зловживають своїми процесуальними правами для уникнення виконання рішення суду в іншій справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , у зв`язку з неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов`язань.
		Апеляційний суд погодився з висновками районного суду та зазначив, що спірна земельна ділянка була одержана ОСОБА_2 шляхом реалізації права на приватизацію, тобто не була придбана за спільні кошти подружжя, тому спірне майно є її особистою власністю й не підлягає визнанню спільною сумісною власністю подружжя.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята неповноважним складом суду, оскільки судді Оніщук М. І. та Шебуєва В. А. не могли приймати участь в розгляді справи, так як містилися у списку суддів, які були виключені з розподілу.
		Зазначає, що судами ухвалені судові рішення без залучення до розгляду справи належного співвідповідача - кредитора у її зобов`язанні. Суди не врахували, що кредитор, фактично, відмовився від подальшого виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості, тому висновки судів про те, що позов у цій справі порушує його права, є безпідставними.
		Суди застосували норми права щодо майна подружжя у спосіб, який не відповідає позовним вимогам й впливає на її права, як одного з подружжя.
		 
		Щодо відзиву на касаційні скарги
		 
		Відзиви на касаційну скаргу, подані до Верховного Суду ОСОБА_1. у вересні та грудні 2024 року, до уваги судом не беруться, оскільки подані поза межами строку, наданого в ухвалі про відкриття касаційного провадження та заявник не просив поновити йому строк для подання таких відзивів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20).
		 
		 
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. 
		 
		13 серпня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		11 березня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		 
		Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі Розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 06 січня 2012 року № 4 є власником земельної ділянки площею 0,1200 га, яка розташована у Київській області Броварському районі Требухівська сільська рада, кадастровий номер: 3221289001:01:106:0048.
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року (справа                № 753/19347/21) позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 03 березня 2016 року у розмірі 2 000 доларів США, за договором позики від 18 липня 2017 року у розмірі                 6 300 доларів США, а усього 8 300 доларів США. У решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 216,1 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 419 грн.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4., залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Постановою Верховного Суду від 08 травня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4., залишено без задоволення.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року залишено без змін (провадження № 61-13306св22).
		 
		Відповідно до копії постанови про опис та арешт майна боржника від 10 липня            2023 року, виданої приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М. О., на підставі виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 описано та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, яка розташована у Київській області Броварському районі Требухівська сільська рада, кадастровий номер: 3221289001:01:106:0048, яка належить боржнику ОСОБА_2 .
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає частину першу статті 411 ЦПК України: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду та прийнято рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а також вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		 
		Згідно із частинами першою-третьою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. 
		Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй,                 а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		 
		Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , встановивши, що на момент звернення позивача до суду з позовом на виконанні перебуває виконавчий лист                № 753/19347/21, виданий 21 грудня 2022 року Дарницьким районним судом                       м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3  боргу у сумі                                   8 300 доларів США, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у сторін, фактично, відсутній спір щодо майна, яке позивач просить визнати спільним сумісним майном, сторони діють недобросовісно та зловживають своїми процесуальними правами на шкоду кредитора.
		 
		Верховний Суд не може погодитися з такими судовими рішеннями, оскільки суди не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, фактично, залишивши спірне питання не вирішеним.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Разом з тим, положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
		 
		Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 196 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є:
		1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
		2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;
		3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
		4) вирішення відводів;
		5) визначення порядку розгляду справи;
		6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
		 
		Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника (співвланика) про усунення перешкод. Негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. 
		 
		Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику (співвласнику) користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі                     № 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21)).
		 
		У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справі від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а відповідачами в справі є боржник та особа, в інтересах якої накладено арешт на майно.
		 
		Незважаючи на набрання з 15 грудня 2017 року чинності нової редакції ЦПК України, вказана постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справі не втратила своєї актуальності.
		До подібних висновків неодноразово доходив Верховний Суд, зокрема Велика Палата Верховного Суду у постанові № 12-85гс19, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: № 61-2303св23, 61-945св22, 61-292св24 та інших.
		 
		Касаційний суд враховує те, що касаційна скарга подана не позивачем, а відповідачем, проте визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, установлення неналежності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду № 14-318 цс19, № 12-13гс24).
		У цій справі процесуальне питання стосується не неналежності відповідача, а не залучення іншого співвідповідача (кредитора), що районний суд зобов`язаний був вчинити відповідно до вимог статей 51, 189, 197 ЦПК України. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув.
		Вирішення позову без залучення кредитора за заявленими позовними вимогами й зазначення певних обставин щодо цього, зокрема, що його права не порушені, тощо, порушує права не лише позивача, а й відповідача.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, залучати до участі у справі осіб, які не брали участі в розгляду справи, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. Ю. Гулейков   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...