Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/37554/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано судом: 19.03.2025. Зареєстровано: 20.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.
Дата набрання законної сили: 19.03.2025
Номер судового провадження: К/990/21270/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №320/37554/23
		адміністративне провадження № К/990/21270/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Шарапи В.М.,
		суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
		розглянув у порядку письмового провадження 
		касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України 
		на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 (головуючий суддя Коротких А.Ю., судді Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) 
		у справі №320/37554/23 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» 
		до Міністерства культури та інформаційної політики України, 
		за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради, 
		про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕЙТАРСЬКЕ" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач, Міністерство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (далі - третя особа), про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 28.09.2023 №530, а також зобов`язання відповідача внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження пам`ятки Будинок Київського повітового земства Рейтарська, 37 літ. А'. 
		1.1. Протиправність оскаржуваного наказу позивач обґрунтовує порушенням відповідачем установленого законом порядку його видання.
		2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 в задоволенні позову відмовлено.
		2.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, видаючи оскаржуваний наказ, врахував подання Голови правління ГО «Музей сучасного мистецтва» від 22.09.2023 та рішення Експертної комісії, оформленого Протоколом від 26.09.2023 за №13/23, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Порядком визначення категорії пам`яток, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 452 (далі - Порядок № 452) та Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим Наказом Міністерства культури України 11.03.2013 № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060 (далі - Порядок № 158). 
		2.2. При цьому суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, врахував такі висновки Верховного Суду, викладені у постановах:
		а) від  18.01.2023 у справі №826/10888/18, згідно якого: «Суд, в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне також звернути увагу, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.
		Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
		Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.
		Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення».
		б) від 08.05.2023 у справі №640/28045/20, від 02.05.2023 у справі №460/1864/20, згідно яких: «відповідність чи невідповідності критеріям, визначеним у Порядку визначення категорій пам`яток, а отже й оцінка історичним та архітектурним цінностям об`єкта має надаватися на стадії вирішення питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, через що такі обставини та факти не підлягають і судовій перевірці при оскарженні рішення щодо включення об`єкта культурної спадщини до Переліку».
		в) від 24.10.2023 у справі №826/15864/17, згідно яких: «За таких обставин, формальний недолік у процедурі розгляду питання про відповідність будівлі критеріям пам`ятки на засіданні науково-методичної ради КНМЦ (розгляд без облікової картки об`єкта культурної спадщини) не є вирішальним і не може бути підставою для оцінки рішення як протиправного, оскільки це не узгоджується із конституційним обов`язком держави забезпечувати правову охорону культурної спадщини».
		3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким задоволено апеляційну скаргу.
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури та інформаційної політики України «Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 28.09.2023 №530.
		Зобов`язано Міністерство культури та інформаційної політики України внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження пам`ятки Будинок Київського повітового земства Рейтарська, 37 літ. А'.
		3.1. Задовольняючи апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що судом першої інстанції під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і відповідно висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також цим судом неправильно застосовані норми матеріального права. 
		3.2. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийнявши оскаржуваний наказ «Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 28.09.2023 №530, в якому на перший погляд виправлено певні формальні неточності, відповідач фактично змінив цим наказом статус будівлі, що розташована по вул. Рейтарській, 37 А` з об`єкта, який визнано такими, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з невідповідністю критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760, на статус об`єкта, який підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка історії місцевого значення, чим порушив чітко визначену законодавством процедуру занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, фактично її оминувши. 
		4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
		4.1. ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 35575000) є власником Майнового комплексу загальною площею 3690,5 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 37, на підставі Договору купівлі-продажу приміщення від 27.12.2007 року, укладеного між ЗАТ «СК «КРЕДО-КЛАСИК» та ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ». Майновий комплекс складається з: 1) будинку літ. А (фасадний будинок пам`ятка архітектури); 2) будинку літ. А` (флігель дворовий не був пам`яткою архітектури станом на момент придбання); 3) флігель літ. Б (флігель дворовий не є пам`яткою архітектури (демонтований у 2015 році)).
		4.2. Згідно з рішенням Київської міськради від 24.12.2009 №943/3012 земельну ділянку площею 0,1430 га, яка перебувала в оренді у позивача згідно Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованим у книзі державної реєстрації договорів від 27.07.2009 №91-6-00861, продано йому за 8 532 804,00 грн. для реставрації і пристосування до сучасних умов існуючих будівель з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Рейтарській, 37 у Шевченківському районі м. Києва. 
		На виконання вказаного рішення, 27.01.2010 між Київською міськрадою та позивачем укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, а 25.02.2010 ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) позивачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №039308.
		Відповідно до бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 8000000000:88:175:0007. 
		4.3. Згідно з витягом з Протоколу №1 від 01.03.2010 засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень будинок, розташований по вул. Рейтарська, 37 А в Шевченківському районі м. Києві, відповідає вимогам п. 11 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 №1760, тому має бути внесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка історії місцевого значення.
		Водночас, прибудова з боку двору та флігель садиби, які розташовані по вул. Рейтарська, 37 А`, 37 Б в Шевченківському районі м. Києві, визначено такими, що не відповідають вимогам п. п. 10, 11 Порядку №1760, у зв`язку із чим такі об`єкти культурної спадщини м. Києва не підлягають внесенню до відповідного Реєстру.
		4.4. Згідно додатку 4 таблиці 4 (рядок 10) Протоколу від 17.03.2010 №1/10 засідання експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, до об`єктів культурної спадщини комісія віднесла будинок, розташований по вул. Рейтарська, 37 А в Шевченківському районі м. Києві.
		Згідно додатку 4 таблиці 6 (рядок 1) Протоколу від 17.03.2010 №1/10 засідання експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, до об`єктів культурної спадщини комісія не віднесла об`єкти, розташовані по вул. Рейтарська, 37 А`, 37 Б в Шевченківському районі м. Києві. 
		4.5. 06.06.2011 наказом Міністерства культури України №416/0/16-11 будинок Київського повітового земства по вул. Рейтарській, 37 А в м. Києві занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку історії місцевого значення (охоронний номер 644-Кв).
		Пунктом 2 вказаного Наказу об`єкти нерухомості, розташовані по вул. Рейтарська, 37 А`, 37 Б в м. Києві, визнано такими, що не підлягають занесенню до відповідного Реєстру. 
		4.6. У 2011 році позивач розробив Проект «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, із знесенням дворових будівель та будівництвом нового об`єму у дворовому просторі будинку по вул. Рейтарській, 37 у Шевченківському районі м. Києва», який отримав позитивний експертний висновок та був погоджений Міністерством культури України і Головним управлінням охорони культурної спадщини ВО КМР (КМДА).  
		4.7. 11.12.2012 Інспекція ДАБК видала позивачу Дозвіл на виконання будівельних робіт №КВ11412243239. Згідно з вказаним Проектом, у 2015 році позивачем демонтовано дворовий флігель по вул. Рейтарській, 37 Б. 
		4.8. З травня 2023 року позивач розпочав роботи з демонтажу другого дворового флігелю по вул. Рейтарській, 37 А`.
		4.9. 28.09.2023 на офіційному веб-сайті відповідача опубліковано його наказ від 28.09.2023 №530 «Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України», яким відповідно до статей 5 та 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», враховуючи рішення Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини МКІП (протокол від 26.09.2023 №13), розділу V Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 №501), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за №528/23060, на підставі подання ГО «Музей сучасного мистецтва» від 22.09.2023, внесено до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесених наказом Міністерства культури України від 06.06.2011 №416/0/16-11 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», такі зміни:
		1) у пункті 1 слова і цифри «по вул. Рейтарській, 37 А» замінити словами, цифрами і знаком «по вул. Рейтарській, 37 А, А'»;
		2) у пункті 2 букву і знак «А'» виключити. 
		4.10. Внаслідок видання такого наказу фактично відбулось занесення флігеля, розташованого за адресою по вул. Рейтарській, 37 А`, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:
		5. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду міста від 10.01.2024.
		5.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суд апеляційної інстанції застосував під час вирішення спору норми Закону України «Про охорону культурної спадщини», Порядку № 158, Порядку № 452 без врахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 18.01.2023 у справі №826/10888/18, від 31.01.2023 у справі №640/8728/21 та від 08.05.2023 у справі №640/28045/20. 
		5.2. Відповідно до доводів відповідача суд апеляційної інстанції помилково вважав, що Міністерством при прийнятті оскарженого наказу суттєво порушено процедуру його прийняття та занесення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.              
		6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Мотивами зазначає відповідність судового рішення суду апеляційної інстанції нормам матеріального та процесуального права.
		6.1. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради КМДА відзиву на касаційну скаргу у визначений судом строк не подав, про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином.                        
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
		7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 
		8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.  
		9. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		10. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах та порядок їх реалізації визначаються, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-ІІІ), Порядком № 158, Порядком № 452.   
		11. Зокрема, статтею 13 Закону № 1805-ІІІ встановлено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		12. Порядком № 452 визначено, що об`єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру за категорією місцевого значення, повинні зберегти свою автентичність (пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування) та мати одну або більше з таких ознак:
		мали вплив на розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;
		пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;
		є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
		Попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.
		Відповідність об`єктів культурної спадщини ознакам, передбаченим пунктами 3 і 4 цього Порядку, встановлюється під час їх внесення до Реєстру в установленому законодавством порядку (пункти 4-6). 
		13. Відповідно до пункту б частини 1 статті 14 Закону № 1805-ІІІ занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) проводиться щодо пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. 
		За частиною 2 статті 14 цього Закону об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини. 
		Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. 
		Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		14. Отже вказаними нормами права передбачено різні за своїм змістом дії, зокрема відповідача як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини щодо об`єктів культурної спадщини:  а) занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру; б) внесення змін до Реєстру (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки).
		15. Відповідно, це є і різні за своїм змістом процедури. Вони визначені Порядком № 158. 
		15.1. Зокрема, згідно його розділу IV для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.
		Мінкультури здійснює перевірку поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам визначених цим Порядком. Подання документів, визначених пунктом 1 цього розділу, не в повному обсязі або невідповідність облікової документації вимогам, установленим розділом III цього Порядку, є підставою для повернення їх Ініціатору з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня їх надходження.
		Якщо за результатами перевірки встановлено, що документи подані в повному обсязі та у відповідності до вимог розділу III цього Порядку, вони підлягають обов`язковому розгляду Експертною комісією у строк, що не перевищує 14 робочих днів.
		За результатами розгляду поданих документів Експертною комісією оформлюється протокол, який містить: висновок щодо відповідності (невідповідності) об`єкта культурної спадщини критеріям; висновок щодо відповідності (невідповідності) заявленій категорії пам`яток; обґрунтування прийнятого рішення, інші думки членів Експертної комісії (за наявності). Протокол підписують усі члени Експертної комісії, що брали участь у її засіданні.
		Якщо відомостей в поданих документах недостатньо для надання висновків, Експертна комісія рекомендує доопрацювати документи з врахуванням зауважень її членів, висловлених під час засідання.
		Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора: 
		приймає рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення;
		готує проект постанови Кабінету Міністрів України про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення;
		відмовляє у занесенні об`єкта до Реєстру в зв`язку із невідповідністю його критеріям;
		надсилає подані документи на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії.
		Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру має містити: найменування пам`ятки; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер. 
		15.2. Розділом V Порядку № 158 встановлено, що відомості Реєстру про пам`ятку включають: найменування; вид, тип, категорія; дата утворення; місцезнаходження; охоронний номер; просторові характеристики об`єкта; форма власності; власник, уповноважений ним орган або користувач; функціональне використання: сучасне, первісне; стан збереження об`єкта; опис характерних властивостей пам`ятки, що становлять її історико-культурну цінність; особливості режиму використання пам`ятки; призначені охоронні заходи (виду такого заходу, терміни реалізації та відповідальний орган (органи) охорони культурної спадщини); дата і номер рішення про встановлення режиму використання; номер та дата охоронного договору; межі території пам`ятки та особливості режиму її використання; дата і номер рішення про визначення меж території пам`ятки; режиму її використання; інформація про встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках; дані грошової оцінки; дата і номер рішення про затвердження науково-проектної документації про визначення меж та режимів зон охорони пам`ятки; дата погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`ятки, її території і зонах охорони; надання дозволу на проведення робіт на пам`ятці, її території та в зонах охорони; погодження відчуження або передачі пам`ятки її власником чи уповноваженими(ої) ним органу(особи) іншим особам(і) у володіння, користування або управління; погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території пам`ятки (далі - надання адміністративної послуги) та вид наданої адміністративної послуги; дата видання розпорядження та припису щодо охорони пам`ятки, припинення робіт на пам`ятці, її території та в зонах охорони; застосування фінансових санкцій; складання протоколу про адміністративне правопорушення (далі - вжиття заходу реагування на порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини) та вид вжитого заходу реагування; дата і номер рішення, відповідно до якого об`єкт занесений до Реєстру або внесені зміни до відомостей Реєстру; дата і номер рішення про вилучення пам`ятки з Реєстру (пункт 1).
		Рішення про зміну категорії пам`ятки, внесення змін до відомостей Реєстру щодо найменування, виду, типу, дати утворення, місцезнаходження пам`ятки здійснюється в порядку, визначеному розділом IV цього Порядку, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 5 цього розділу.
		Внесення змін до відомостей Реєстру в частині місцезнаходження у зв`язку із зміною найменування (перейменування) населених пунктів, вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, у разі якщо такі зміни потребують внесення змін до місцезнаходження пам`ятки, здійснюється за ініціативою уповноваженого органу на підставі інформації виконавчих органів сільських, селищних, міських рад з питань адміністративно-територіального устрою відповідного населеного пункту. Подання Ініціатором облікової документації та розгляд Експертною комісією поданих документів не потребується (пункти 4, 5).
		16. Відтак очевидним є висновок, що за змістом вказаних правових норм зміні підлягають лише ті відомості, які на час їх внесення є у Реєстрі і, відповідно, стосуються об`єкта культурної спадщини, занесеного до Реєстру. 
		17. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що до Реєстру згідно Наказу №416/0/16-11 від 06.06.2011 Міністерства культури України будинок Київського повітового земства по вул. Рейтарській, 37 А в м. Києві занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку історії місцевого значення (охоронний номер 644-Кв). Відповідно, саме до відомостей Реєстру щодо цього об`єкта культурної спадщини можливо внести зміни. 
		18. Також суди встановили, що пунктом 2 вказаного Наказу об`єкти нерухомості, розташовані по вул. Рейтарська, 37 А`, 37 Б в м. Києві, визнано такими, що не підлягають занесенню до відповідного Реєстру. Відповідно, відомостей щодо них Реєстр не містить, а відтак зміни щодо них не можуть бути внесені.  
		19. Проте відповідач оскаржуваним наказом шляхом внесення змін до Реєстру фактично доповнив відомості Реєстру ще одним новим об`єктом культурної спадщини - прибудовою до будинку Київського повітового земства по вул. Рейтарська, 37 літ. А'. Відтак вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що, прийнявши оскаржуваний наказ «Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 28.09.2023 №530, відповідач фактично змінив цим наказом статус будівлі, що розташована за адресою по вул. Рейтарській, 37 А` з об`єкта, який визнано такими, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з невідповідністю критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760, на статус об`єкта, який підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятка історії місцевого значення, чим порушив чітко визначену законодавством процедуру занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, фактично її оминувши.
		20. Внесення змін до відомостей Реєстру можливе лише у випадку, коли зміни стосуються об`єкта, який уже має правовий статус пам`ятки. Відповідно до встановлених судами обставин, будівлі по вул. Рейтарська, 37 А' та 37 Б були виключені з Реєстру наказом Міністерства культури України №416/0/16-11 від 06.06.2011, отже, на момент прийняття наказу №530 від 28.09.2023 вони не мали статусу пам`ятки. Таким чином, внесення цих об`єктів до Реєстру шляхом зміни вже існуючого запису суперечить законодавчо визначеному порядку та є способом уникнення передбаченої законом процедури занесення об`єкта до Реєстру.
		21. Колегія суддів касаційного суду при цьому звертає увагу на те, що за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.01.2023 у справі №826/10888/18, процедура занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України повинна була складатись з декількох етапів, зокрема: 1) прийняття рішення уповноваженого органу охорони культурної спадщини про занесення певного об`єкту до Переліку об`єктів культурної спадщини; 2) письмового повідомлення власника об`єкту про внесення об`єкту культурної власності до Переліку об`єктів культурної власності і набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини; 3) складання облікової документації на об`єкт культурної спадщини; 4) занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; 5) письмове повідомлення власника пам`ятки про занесення об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; 6) видача Міністерством культури України власнику об`єкта свідоцтва про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.
		22. Проте під час внесення змін до відомостей Реєстру саме така процедура не передбачена. Відтак не можна вважати формальним порушенням процедури надання об`єкту статусу об`єкта культурної спадщини шляхом застосування іншої за змістом та правовими наслідками процедури - внесення змін до відомостей щодо об`єкта, занесеного до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.  
		23. При цьому колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідач не позбавлений можливості віднести спірний об`єкт до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку архітектури, історії за категорією місцевого значення, але з дотриманням чітко визначеної законодавством процедури, що регламентує саме порядок занесення об`єктів до Реєстру, а не за процедурою, що регламентує внесення змін до відомостей, що містяться у Реєстрі. 
		24. З огляду на це колегія суддів вважає безпідставними доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про не врахування судом апеляційної інстанції під час розгляду справи висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 18.01.2023 у справі №826/10888/18 щодо застосування норм Закону № 1805-ІІІ. 
		25. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржену постанову без врахування висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 08.05.2023 у справі №640/28045/20, від 31.01.2023 у справі №640/8728/21, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		26. При цьому у частині 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		27. Отже, відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		28. Визначаючи зміст поняття «подібність правовідносин», Велика Палата Верховного Суду в пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
		29. Згідно з позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 08.05.2023 у справі №640/28045/20 відповідність чи невідповідності критеріям, визначеним у Порядку визначення категорій пам`яток, а отже й оцінка історичним та архітектурним цінностям об`єкта має надаватися на стадії вирішення питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, через що такі обставини та факти не підлягають і судовій перевірці при оскарженні рішення щодо включення об`єкта культурної спадщини до Переліку.
		На відміну від справи № 640/28045/20, де оцінювалися критерії історичної та архітектурної цінності об`єкта, у даній справі розглядалося виключно питання законності адміністративного акта Міністерства культури та інформаційної політики України. Верховний Суд неодноразово зазначав, що процедурні порушення можуть мати вирішальне значення для правомірності адміністративного акта, якщо вони спричинили прийняття рішення з порушенням вимог законодавства (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі                     № 826/10888/18). Колегія суддів касаційного суду зазначає, що під час розгляду цієї справи судами не надавалася оцінка історичним та архітектурним цінностям спірних об`єктів нерухомості, а лише досліджувалося питання дотримання відповідачем чітко визначеної законодавством процедури занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.  
		30. У справі № 640/8728/21 предметом спору була наявність чи відсутність належним чином затверджених меж історичного ареалу міста Києва та регулювання процедури забудови у цих межах. Проте такі обставини також не досліджувалися у межах предмета позову в справі, яка розглядається. 
		31. Тому висновки Верховного Суду в зазначених справах до обставин справи, яка розглядається, є незастосовними.   
		32. За таких обставин справи та їх нормативного регулювання доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновок суду апеляційної інстанції про  неправомірність оскарженого наказу відповідача від 28.09.2023 № 530 є обґрунтованим. При цьому рішення апеляційного суду у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		33. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 359 КАС України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України залишити без задоволення.
		Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі          № 320/37554/23 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.
		 
		Головуючий суддя:                                                                      В. М. Шарапа
		 
		Судді:                                                                                                    Я. О. Берназюк
		 
		                                                                                                    В. М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...