Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/1556/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано судом: 20.03.2025. Зареєстровано: 20.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/336/923/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024082080001972

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                               
		ЄУН справи: 336/1556/25
		                               Номер провадження: 1-кп/336/923/2025
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 березня 2025 року                        м. Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:
		головуючого судді:             ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря             ОСОБА_2 ,
		прокурора                 ОСОБА_3 ,
		потерпілого                 ОСОБА_4 ,
		захисника                 ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_6 ,
		розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024082080001972 від 25.12.2024 року по обвинуваченню: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , працює вчителем ЗГ ЗМР № 111, раніше не судимого,-
		у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України, -
		ВСТАНОВИВ:
		З 08:00 години до 20:00 години 25 грудня 2024 р. відповідно до наказу начальника ГУНП в Запорізькій області № 860 від 16.07.2024 р. та бойового розподілу особового складу блокпосту № З-15 по змінах та групах Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області на 25.12.2024, розташованого поблизу залізничної станції Запоріжжя  Вантажне за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Трембітна,1, працівник правоохоронного органу майор поліції начальник чергової частини відділення поліції № 2 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , під час несення служби забезпечував контроль за рухом осіб та транспортних засобів через пост та перевірку, огляд осіб та багажу транспортних засобів та вантажів, що перетинають пост. 
		Під час виконання своїх службових обов`язків, 25 грудня 2024 р. приблизно о 14 годині 07 хвилин, перебуваючи на території блокпосту «З-15», розташованого поблизу залізничної станції Запоріжжя  Вантажне за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Трембітна,1, поліцейський ОСОБА_4 зупинив транспортний засіб - автомобіль «ЗАЗ Таврія», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 з метою перевірки документів, що посвідчує його особу та військово-облікового документу ОСОБА_6 на підставі ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію».
		На законну вимогу поліцейського ОСОБА_4 , водій ОСОБА_6 зупинив автомобіль. Поліцейський ОСОБА_4 , будучи одягненим у формений одяг працівника Національної поліції України, екіпірований спеціальними засобами та табельною вогнепальною зброєю та закріпленим на бронежилеті нагрудним жетоном із зображенням спеціального номеру, відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» висунув вимогу ОСОБА_6 пред`явити його військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, на що останній продемонстрував лише свій паспорт громадянина України. 
		На повторну вимогу поліцейського ОСОБА_4 пред`явити військово-обліковий документ, ОСОБА_6 ігноруючи законну вимогу вказаного вище працівника поліції, не надав військово-обліковий документ та з метою уникнення виконання обов`язку пред`явити ним військово-обліковий документ, 25.12.2024 р. приблизно о 14 годині 12 хвилин, перебуваючи на території блокпосту «З-15», розташованого поблизу залізничної станції Запоріжжя  Вантажне за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Трембітна,1, діючи умисно, керуючи автомобілем «ЗАЗ Таврія», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочав та продовжив рух зазначеного автомобіля, покидаючи місце зупинки транспортного засобу.
		Працівник правоохоронного органу - поліцейський ОСОБА_4 з метою запобігти спробі водія ОСОБА_6 , без його дозволу, покинути місце зупинки вказаного автомобіля, схопився лівої рукою за ліву стійку дверей автомобіля, намагаючись заблокувати подальший рух автомобіля.
		ОСОБА_6 з мотивів явної неповаги до правоохоронних органів та особисто до поліцейського ОСОБА_4 маючи умисел на нанесення йому тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, не припинив протиправні дії, та протягнув за напрямком руху автомобіля поліцейського ОСОБА_4 , який тримався і продовжував блокувати рух автомобіля, приблизно 15 метрів. Після чого поліцейський ОСОБА_4 впав на асфальтове покриття автодороги, а водій ОСОБА_6 зупинив транспортний засіб. 
		Внаслідок умисних дій ОСОБА_6 поліцейському ОСОБА_4 були спричиненні множинні садна передньої поверхні стегон та лівого колінного суглобу, які згідно з висновком експерта № 2211п КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
		Під час підготовчого судового засідання прокурор надав суду угоду про визнання винуватості, яку укладено 14.02.2025 між обвинуваченим ОСОБА_6 та прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 .
		Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
		За умовами угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.345 КК України, останній у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України. Також, сторонами визначено узгоджене ними покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_6 за вчинене кримінальне правопорушення у виді 1 року обмеження волі з випробуванням строком на 1 рік, а також отримана згода обвинуваченого на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.
		Заслухавши думку прокурора, який вважав за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що вона відповідає вимогам КПК України та КК України; обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які наполягали на затвердженні угоди, вказавши, що вона укладена добровільно, наслідки укладення угоди, передбачені ч. 2 ст. 473, ч. 4 ст. 474 КПК України, їм роз`яснені та зрозумілі. Крім того, ОСОБА_6 зазначив, що повністю визнає вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, вказаному у висунутому обвинуваченні згідно з обвинувальним актом, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, у разі затвердження угоди.
		Потерпілий ОСОБА_4  не заперечував проти затвердження угоди.
		Відповідно до ст.ст. 468-469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 , беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, шкода від якого завдана авторитету органів державної влади. У даному провадженні беруть участь потерпілий, яким прокурору надано згоду на укладення останнім угоди про визнання винуватості. 
		Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватими, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачених ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
		За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_6 вчинив умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.345 КК України. 
		ОСОБА_6 слід призначити узгоджене сторонами покарання, при визначенні виду та розміру якого сторони, у відповідності до ст. 65 КК України, врахували тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання.
		Так, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, як особа - раніше не судимий, працевлаштований, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.
		Отже, суд погоджується з висновком сторін про призначене покарання у виді обмеження волі з випробуванням, що буде необхідним і достатнім для досягнення мети виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових злочинів. 
		Таким чином, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, а тому, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для її затвердження.
		На досудовому розслідуванні відносно обвинуваченого запобіжні заходи не застосовувалися та клопотання про їх застосування не заявлялися. 
		Цивільний позов не заявлено, судові витрати відсутні.
		Долю речових доказів суд вирішує у порядку ст.100 ЦПК України.
		Керуючись ст.ст. 100, 314, 370-371, 373-374, 376, 394-395, 474-475 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В:
		    Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 14.02.2025 в м.Запоріжжі між обвинуваченим ОСОБА_6 за участю захисника-адвоката ОСОБА_5 та прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.12.2024 за № 12024082080001972.
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він в період всього іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.
		Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Речовий доказ: штани «М-ТАС» чорного кольору, передані до камери схову ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, знищити.
		Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Обмеження права оскарження даного вироку, визначені ч. 2 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		 
		 
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...