Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/18809/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано судом: 20.03.2025. Зареєстровано: 20.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/947/512/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023162480001397

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		       Справа № 947/18809/24
		Провадження № 1-кп/947/512/25
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.03.2025 року
		       Київський районний суд м. Одеси у складі: 
		головуючого судді                         ОСОБА_1 
		при секретарі                         ОСОБА_2 
		за участю прокурорів                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		захисників                                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		обвинуваченої                         ОСОБА_7 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162480001397 від 14.10.2023 року відносно: 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сєвєродонецьк Луганської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживала в хостелі «ІНФОРМАЦІЯ_9» ФОП « ОСОБА_8 » адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, яка на момент вчинення кримінального правопорушення перебувала на посаді дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, у спеціальному званні «рядовий поліції», раніше не судимої, 
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		        ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді дізнавача сектора дізнання відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області бажала захоплення окупаційними військами Російської Федерації території м. Одеси та Одеської області, схвалювала збройну агресію Російської Федерації проти України, визнавала її правомірною і підшукувала способи сприяти їй.
		       Так, у невстановлений час, але не раніше 24.02.2022 року у ОСОБА_7 , яка була невдоволена чинною державною владою в Україні, виник злочинний умисел на виготовлення та поширення матеріалів, спрямованих на заперечення, виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти У країни, розпочатої у 2014 році.
		На виконання цього сформованого злочинного умислу, ОСОБА_7 , будучи обізнаною про розпочатий 24.02.2022 року відкритий воєнний напад Російської Федерації на Україну, усвідомлюючи злочинність своїх дій, а також те, що зі змістом матеріалів, які вона опублікує, поширить у соціальний інтернет мережі «Instagram», почне ознайомлюватися необмежена кількість осіб, користувачів цієї мережі, бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді формування хибної думки у певного кола осіб про законність дій держави-агресора Російської Федерації щодо України, будучи адміністратором власного Instagrаm-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » соціальної інтернет-мережі «Instagram», що вільно був доступний за електронним інтернет посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та мав понад сім тисяч осіб - підписантів на нього, перебуваючи у невстановленому місці та час, але не раніше 08.06.2023 року, використовуючи невстановлене електронне обладнання, яке було підключено до інтернет мережі, з встановленим програмним забезпеченням, а також розширенням «VPN», що надає змогу замінити IP-адресу, поширила, шляхом опублікування у тимчасових повідомленнях «stories» - (сторіз) цього створеного нею Instagram-каналу висловлювання у вигляді тексту, електронних повідомлень наступного змісту.
		Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 поширила шляхом публікації у «stories» - (сторіз) свого Instagram-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » соціальної інтернет- мережі «Instagram» за електронним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 » електронного повідомлення з текстом (мовою оригіналу): «Простите, не удержалась. Когда нибудь я выскажу свое мнение по поводу того, кто во всем виноват и кто сделал это с десятками и сотнями тысяч людей ради того, чтоб заработать (украсть? распилить?) миллоны (миллиарды?) и не отправится на виселицу, продолжая зарабатывать на чужом горе и глупости, стравливая население одной страны друг против друга, и подавляя силовыми методами малейшее сопротивление тому, что они творят», яка направлена на виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		А також, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 поширила шляхом публікації у «stories» - (сторіз) свого Instagram-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » соціальної інтернет - мережі «Instagram» за електронним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 » електронного повідомлення з текстом (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_19», яка направлена на заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		Після зазначених злочинних дій ОСОБА_7 , вищевказані електронні повідомлення (публікації) почали бути публічними і доступними серед усіх підписантів цього Instagram-каналу, на той час яких нараховувалось понад сім тисяч осіб - підписантів.
		Вищевказані електронні повідомлення (публікації), що поширені ОСОБА_7 у Instagram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » соціальній інтернет - мережі «Instagram» містять заперечення, виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 436-2 КК України за кваліфікуючими ознаками - поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення здійснення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчинене службовою особою.
		Допитана в судовому засіданні  ОСОБА_7  вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України не визнала та категорично заперечувала проти висунутого обвинувачення, зазначивши, що з 09.02.2022 року вона була призначена на посаду дізнавача, працювала у ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області до березня 2022 року, після чого була звільнена з органів поліції наказом про дисциплінарне стягнення. В подальшому за рішенням суду була поновлена на роботі 26.12.2023 року. 
		Також ОСОБА_7 підтвердила, що з лютого 2022 року вона мала багаточисельні конфлікти із співробітниками поліції, в тому числі з начальницьким складом відділення поліції, їй погрожували, забрали жетон та посвідчення, вигнали з приміщення відділу поліції, потім її звільнили з органів поліції на підставі висновку за результатами службового розслідування, нібито за вчинення дисциплінарного проступку. Після поновлення на роботі за рішенням суду вона також мала багато конфліктів, через що вона зверталась з багаточисельними скаргами на всіх співробітників поліції. Вважає, що її обмовили співробітники поліції та відразу після поновлення її на роботі співробітники СБУ почали кримінальне переслідування та розпочали кримінальне провадження відносно неї. 
		Також ОСОБА_7  зазначила, що Instagrаm-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » їй не належить, вона не була адміністратором Instagrаm-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та жодних публікацій у Instagram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вона не публіковала та не поширювала. Вона дійсно читала на Instagrаm-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » публікації про поліцію, записала адресу зазначеного Instagrаm-каналу у належному їй ноутбуці, який у неї було вилучено в ході обшуку. Обвинувачена підтвердила, що адреса електронної пошти  ІНФОРМАЦІЯ_5 », дійсно є адресою її особистої електронної пошти.
		Вважає, що жодних доказів її винуватості у вчиненні інкримінованих їй епізодах обвинувачення немає, обвинувачення, висунуте їй є лише припущеннями прокурора, не підтвердженими жодними належними і допустимими доказами, тому ОСОБА_7 просить суд визнати всі докази, надані стороною обвинувачення неналежними та недопустимими доказами, посилаючись на порушення норм КПК України, які на її думку, були допущені органом досудового розслідування.
		По суті висунутого ОСОБА_7 обвинувачення судом допитані свідки сторони обвинувачення відповідно до показань яких судом встановлено наступне.
		Зокрема, свідок ОСОБА_11  пояснила суду, що вона працює помічником чергової частини ВП №3 ОРУП №1, з обвинуваченою ОСОБА_7 знайома по службі, мала з нею відносини через те, що ОСОБА_7 неодноразово скаржилась на неї особисто та на інших працівників поліції. По суті висунутого обвинувачення свідок зазначила, що вона особисто чула у службовому приміщенні відділення поліції, у присутності інших працівників поліції, що ОСОБА_7 висловлювала погрози працівникам поліції про те, що прийде «русский мир» та для них настануть негативні наслідки. Також їй відомо, що ОСОБА_7 в соціальних мережах поширювала фото співробітників поліції та писала неприємні речі про них.
		Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він не спілкувався з ОСОБА_7 , яка в лютому 2022 року влаштувалась на роботу у ВП №3 ОРУП №1. Згодом дізнався від колег, що її звільнили. В березні 2022 року з мобільного номеру телефону ОСОБА_7 на його телефон, який був відомий їй, оскільки вони були в загальній групі/чаті, пришло повідомлення «z» (рос фед). ОСОБА_7 , цікавилася особистими даними співробітників, з якими вона конфліктувала. Також вона писала йому смс-повідомлення, що вони (росіяни) прийдуть за ними, вона не змогла з ними впоратися, а вони зможуть. Деякий час смс-повідомлення перестали надходити, а потім знову почали надходити в січні 2023 року., однак він не спілкувався з нею. Потім ОСОБА_7 погрожувала, повідомила що має його дані та фото його документів, які вона надала представникам рф та, що прийде час зміни шевронів. Через пару днів прийшло смс, в якому ОСОБА_7 писала, що в місті повітряна тривога, в місто влучив снаряд, а повинен був влучити у відділ поліції. 23-24.02.2023 року ОСОБА_7 прийшла до ВП №3, коли він перебував на добовому чергуванні та почала ставити провокаційні питання, фіксувала на відео його та інших співробітників, яке почала публікувати у своєму «Інстаграмі», писала образливу інформацію про працівників поліції.
		Восени 2023 року ОСОБА_7 в соцмережі Інстаграм виклала пост з коментарями підриву ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме, що це здійснили не росіяни, а військові ЗСУ.
		       Особисто на нього ОСОБА_7 , скаржилась до Генеральної інспекції, він з цього приводу писав пояснення.
		       Свідок ОСОБА_13 пояснив, що в кінці лютого 2022 року ОСОБА_7 направили для служби до ВП №3, з нею у нього були робочі стосунки. Особисто він бачив її телеграм канал, де була викладена інформація і фото поліцейських та її розповіді про них. В соціальній мережі Інстаграм «ІНФОРМАЦІЯ_11» ОСОБА_7 була викладена історія про підрив ГЕС військовими ЗСУ. В телеграм каналі бачив публікації ОСОБА_7 , про те, що якщо прийде рф, то вона надасть дані всіх співробітників поліції, а також вона викладала анкетні дані колег, скриншоти та фото в спортивній формі ОСОБА_14 . У ОСОБА_7 були конфлікти із ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . 
		Свідок ОСОБА_18 пояснив, що ОСОБА_7 у лютому 2022 року прибула до відділу поліції на стажування. Приблизно 10-20 лютого 2022 року вона проходила навчання у навчальному центрі. З початком війни 25-26 лютого 2022 року ОСОБА_7 прибула з навчального центру до ВП №3 ОРУП №1, яке знаходиться за адресою м.Одеса, вул. Мечнікова, 53, її завданням було перебувати на посту при вході до райвідділу. Того ж дня, йому зателефонував оперативний черговий ОСОБА_44 та повідомив, що ОСОБА_7 почала знімати на телефон осіб, причетних до малювання міток в м. Одесі, через що він разом з ОСОБА_7 прослідували до начальника відділу поліції та провели з нею бесіду. Після цього її зняли з посту. Приблизно через 2-4 години знову зателефонував черговий та повідомив, що ОСОБА_7 зайшла до кабінету слідчих, почала здійснювати відеофіксацію на мобільний телефон та повідомила їм, що здасть їх російським військовим. Потім вона вилізла на вікно в кабінеті, стукала, кричала щоб допомогли. На місце прибули працівники управління Головної інспекції, ОСОБА_7 пішла з відділу поліції.
		З наступного дня ним здійснювалось фіксування Актом про невихід на роботу ОСОБА_7 протягом 10 днів, в результаті чого її звільнили. Протягом півроку ОСОБА_7 не з`являлась. Потім йому зателефонували та повідомили, що його номер телефону знаходиться на сайті інтимного характеру, який опублікувала ОСОБА_7 , а також номери інших співробітників поліції. Крім того, в соціальній мережі Інстаграм вона створила аккаунт, де виклала його фотографії з анкетними даними та інших співробітників поліції. Після підриву ІНФОРМАЦІЯ_12 ним було отримано скріншоти того, що ОСОБА_7 в соціальній мережі Інстаграм писала про те, що підрив ІНФОРМАЦІЯ_12 здійснили українські військові, а не російські. Через деякий час ОСОБА_7 повернулась на роботу, проте згодом була звільнена. Йому відомо, що ОСОБА_7 опублікувала 2 пости в у Instagram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які він надав працівникам СБУ при його допиті. 
		       Також пояснив, що він був присутній при обшуку службового кабінету, в ході якого ОСОБА_7 впала на підлогу і мовчала.
		Свідок ОСОБА_20 пояснила, що у 2022 році ОСОБА_7 прибула на стажування до відділку поліції, вона з нею не спілкувалися. Наприкінці лютого 2022 року ОСОБА_7 почала їй телефонувати та писати вдень і вночі, зазначала її номер телефону в чати, після чого їй почали телефонувати невідомі люди. Також ОСОБА_7 на сайті виклала її фото на сайті ІНФОРМАЦІЯ_14. ОСОБА_7 їй погрожувала вбивством, якщо прийде РФ, то вони фільтрацію не пройдуть, поріже руки їм, просила дані інших співробітників поліції. Також ОСОБА_7 писала щодо підриву ІНФОРМАЦІЯ_12 , а саме, що ЗСУ її підірвали. Також створювала телеграмм аккаунти, на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» вона особисто бачила перші пости, які опубліковала ОСОБА_7 та відео, дату не пам`ятає, де вона на видео повідомляє, що « ОСОБА_21 є працівником поліції ВП №3…» однак потім ОСОБА_7 її заблокувала, і вона здійснювала перегляд з іншої сторінки, оскільки викладалися її фото. Був принизливий пост про неї, постійно викладала фото співробітників поліції та фото керівника. Про конфлікт ОСОБА_7 та її колег нічого не відомо. Також ОСОБА_7 телефонувала на лінію 102, залишала скарги. Скарг була велика кількість.
		Свідок ОСОБА_22 пояснила, що з ОСОБА_7 вони були колегами по службі. У 2022 році першого дня перебування ОСОБА_7 на посту сталася ситуація, що вона знімала на відео доставлених до відділу поліції осіб та співробітників поліції. Після цього, начальнику відділу вона залишила свій жетон та посвідчення. Згодом ОСОБА_7 була звільнена. Через деякий час в соцмережі Інстаграм з`явилася сторінка ОСОБА_7 , де вона викладала фото співробітників та зазначала неправдиву та негативну інформацію по відношенню до них. Через деякий час, на цій же сторінці з`явилася історія про вибух на ІНФОРМАЦІЯ_13 , яку вона особисто бачила, в якій ОСОБА_7 зазначила, що підрив ГЕС здійснили ЗСУ. Під постами ОСОБА_7 зазначила, що її звільнили. В 2023 році ОСОБА_7 стояла біля барикад та здійснювала відео фіксацію, при цьому голосно кричала щось. ОСОБА_7 писала скарги на неї та інших співробітників. Скарг була велика кількість.
		       Судом досліджені докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості  ОСОБА_7  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, процесуальні документи кримінального провадження, а саме:
		- рапорт УГІ ГУНП в Одеській області від 12.10.2023 року з додатками щодо виявлення факту вчинення кримінального правопорушення, який не є джерелом доказів у розумінні ст.84 КПК України, а є підставою для внесення відомостей в ЄРДР щодо виявленого кримінального правопорушення; 
		- протокол огляду від 07.11.2023 року, проведеного оперуповноваженим УСБУ в Одеській області за дорученням слідчого в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України, від 27.10.2023 року з додатками у вигляді скрін-шотів та оптичного диску із зафіксованою інформацією, згідно якого здійснено огляд сторінки у мережі «Instagram» за електронним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_7 », відповідно до якого об`єктом огляду є група у соціальній мережі «Instagram», під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за електронною адресою ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на якій, як зазначено у дослідженому протоколі: «громадянкою ОСОБА_7 , були опубліковані матеріали щодо виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України». Використовуючи інтернет-браузер «Google Chrome», до пошукового поля інтернет-браузера, введено електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), здійснено перехід за посиланням. У ході огляду встановлено, що за вказаним вище посиланням міститься сторінка групи у соціальній мережі «Instagram», під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та містить інформацію викладену на основній сторінці про наявність у вказаній стоінці: 51 «публикаций», 1397 «подписчиков», 7521 «подписок». Додаток у вигляді оптичного диску із зафіксованою інформацію за згодою учасників судового провадження у судовому засіданні не досліджувався;
		       - протокол обшуку від 22.03.2024 року за місцем проживання обвинуваченої за адресою АДРЕСА_2 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 22.03.2024 року, у ході якого виявлено та вилучено під час проведення 22.03.2024 обшуку за місцем проживання громадянки України ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: коробки від стартових пакетів оператору зв`язку «Vodafone» з абонентськими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з пластиковими холдерами без сім-карт; коробки від стартових пакетів оператору зв`язку «Lifecell» з абонентськими номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 з пластиковими холдерами без сім-карт; аркуш паперу з рукописними записами, зокрема « ІНФОРМАЦІЯ_8 », «ІНФОРМАЦІЯ_15»; матеріали службового розслідування відносно ОСОБА_24 , на 29 арк. Додаток до протоколу обшуку у вигляді флеш носія із зафіксованою інформацію за згодою учасників судового провадження у судовому засіданні не досліджувався;
		       - протоколу огляду від 25.03.2024 року предметів, вилучених під час проведення вищевказаного обшуку, у якому зафіксовано зазначені коробки від стартових пакетів, зазначено операторів мобільного зв`язку та відповідні номери телефонів.
		- протокол обшуку від 22.03.2024 року службового кабінету НОМЕР_11 відділення поліції № 3 ОРУП № 1 за місцем роботи ОСОБА_7 , проведеного в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України на підставі письмової згоди начальника відділення поліції. У ході вказаного обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон марки «REDMI» модель НОМЕР_9 у чохлі; ноутбук марки «LENOVO» сірого кольору з наліпками, без маркування, з пошкодженнями корпусу та зарядним пристроєм до нього; флешносій «TG VEGA» 16 Gb.
		- протокол огляду від 25.03.2024 року ноутбука марки «Lenovo», вилученого під час обшуку службового кабінету НОМЕР_11 відділення поліції № 3 ОРУП № 1 за місцем роботи ОСОБА_7 , проведеного оперуповноваженим на підставі доручення слідчого;
		- протокол огляду від 25.03.2024 року телефону марки «Redmi» модель НОМЕР_10, у чохлі, вилученого 22.03.3024 в ході проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_7 - кабінет №6 відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області, з якого встановлено, що на вказаному телефоні встановлено пін-код, необхідний для розблокування та отримання повного доступу телефону; 
		- протокол огляду від 16.01.2024 року, яким зафіксовано огляд мобільного телефону ОСОБА_25 та виявлено відеофайли із звуковим супроводом, а саме розмову між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ;
		- протокол огляду від 16.01.2024 року мобільного телефону ОСОБА_26 ; 
		- протокол огляду від 16.01.2024 року мобільного телефону ОСОБА_27 ;
		- протокол огляду від 17.01.2024 року мобільного телефону ОСОБА_28 ;
		- Висновок експерта від 27.02.2024 року № 52/24, згідно якого, у зазначених в обвинувальному акті публікаціях, а саме в публікації: «ІНФОРМАЦІЯ_16» наявні висловлювання, що містять ознаки виправдовування здійснення збройної агресії РФ проти України.
		Учасники судового провадження проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечували. 
		               На підставі досліджених доказів, показань учасників судового провадження, суд дійшов до наступних висновків.
		Відповідно до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
		Згідно припису ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
		Поняття доказів та доказування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 4 КПК України.
		Складовою процесу доказування у кримінальному провадженні є «предмет доказування», який визначається як коло закріплених у законі обставин, що повинні бути встановлені чи спростовані під час доказування у кожному кримінальному провадженні.
		       У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:  (1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);  (2)  винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;  (3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат  (ст. 91 КПК України).
		Законодавець в ст. 94 КПК України вказує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).
		Водночас, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (ч. 1 ст. 23 КПК України).
		Саме кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, позаяк сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст. 22 КПК України, адже вони, в силу ст. 26 КПК України, є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Судом ретельно перевірені доводи обвинуваченої щодо визнання недопустимими доказів, зібраних органом досудового розслідування, досліджених судом в ході розгляду кримінального провадження. 
		Зокрема, обвинувачена ОСОБА_7 в обґрунтування визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 22.03.2023 року, зазначила, що було порушено її право на захист, оскільки на її вимогу про залучення адвоката, слідчий не реагував, захисник їй наданий не був, у неї вилучили мобільний телефон та не надали можливість викликати адвоката для захисту її інтересів при проведенні обшуку. Також ОСОБА_7 зазначила, що відеозапис обшуку не є безперервним, на якому не зафіксовані всі обставини проведення обшуку. Зокрема, не зазначено, що вона добровільно надала слідчому пароль доступу до телефону і ноутбуку, проте в порушення вимог ст. 167 КПК України телефон і ноутбук були вилучені.
		В подальшому, в ході судового розгляду ОСОБА_7 змінила свої покази в цій частині, зазначивши, що вона не надавала слідчому пароль доступу до телефону і ноутбуку, тобто, на її думку, слідчим було здійснено НСРД (негласна слідча розшукова дія) в порушення вимог ст.264, 246 КПК України.
		Також обвинувачена вважає, що всі похідні докази від протоколу обшуку від 22.03.2023 року є недопустимими.
		       Крім того, ОСОБА_7 вважає, що підозри за ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України підлягають скасуванню, оскільки, на її думку, обидві підозри не відповідають вимогам ст. 277 КПК України, які їй не вручені та є необґрунтованими, оскільки вона не перебувала у момент вчинення інкримінованого їй злочину на посаді дізнавача ВП №3 ОРУП №1, тобто не була службовою особою.
		       Також вважає, що висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки виконаний в порушення ст. 69 КПК України на підставі матеріалів, які не були надані експерту для дослідження.
		Згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Частина 1 статті 87 КПК України передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Тоді як частина 2 цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.
		Вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18).
		Вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті (правова позиція, викладена у постановах ВС від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17 та від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к). 
		Визнаючи доказ недопустимим відповідно до ч. 2 або ч. 3 ст. 87 КПК України, суд має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції України та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору ч.1 ст.87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим (правова позиція, викладена у постанові ВС від 8 жовтня 2019 року у справі №639/8329/14-к).
		Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими. У зв`язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду (правова позиція, викладена у постанові ВС від 06 липня 2021 року у справі №720/49/19).
		Суд зауважує, що такий підхід є правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.
		Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.
		       Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
		З матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що наказом начальника  ГУНП в Одеській області № 220 від 08.02.2022 рядову поліції ОСОБА_7 призначено на посаду дізнавача сектора дізнання відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.
		Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
		У частинах першій та другій статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Згідно з приміткою до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, примітки 1 до ст. 364 КК України дізнавач сектора дізнання відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 є службовою особою правоохоронного органу.
		Наказом ГУНП в області від 25.03.2022 року № 600 о/с рядову поліції ОСОБА_7 звільнено із служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення яке було застосовано до останньої наказом ГУНП в Одеській області від 15.03.2022 № 452. 
		26.12.2023 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 року у справі № 420/5657/22 наказом ГУНП в області від 26.12.2023 року № 1778 о/с рядову поліції ОСОБА_7 поновлено на посаді дізнавача сектору дізнання ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області з 26.03.2022 року. 
		Тобто, фактично, ОСОБА_7 було поновлено на посаді з моменту її звільнення, виплачено заробітну плату за весь час, а тому, суд вважає ОСОБА_7 такою, що не припиняла трудову діяльність.
		На підстав постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 року, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 року у справі № 420/5657/22, наказом ГУНП в Одеській області від 04.04.2024 року № 870, було скасовано наказ ГУНП в Одеській області від 15.03.2022 року № 452, в частині щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції рядової поліції ОСОБА_7 .
		Викладене свідчить про те, що на період інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а саме станом на 08.06.2023 року та 11.06.2023 року вона була службовою особою правоохоронного органу.
		Щодо доводів обвинуваченої ОСОБА_7 про те, що у період досудового розслідування їй не вручено повідомлення про підозру, суд зазначає наступне.
		З матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що 27.03.2024 року слідчим в ОВС слідчого відділу УСБУ в Одеській області ОСОБА_29 за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_30 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України ОСОБА_7 .
		У ході здійснення досудового розслідування, слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_31 установлено, що у діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, у зв`язку з чим складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення відносно ОСОБА_7 .
		З досліджених судом документів встановлено, що слідчим в період досудового розслідування вжиті всі можливі заходи щодо належного виклику ОСОБА_7 до органу досудового розслідування для вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, а саме: слідчим ОСОБА_31 16.05.2024 о 17:14 здійснений дзвінок та телефонна розмова з номером мобільного телефону НОМЕР_7 , який зазначений ОСОБА_7 , як контактний номер, в ході якої повідомлено ОСОБА_7 про необхідність з`явитися до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій. Крім того, 16.05.2024 о 19:17 також відбулася телефонна розмова за допомогою месенджеру «Viber», на який надійшов дзвінок з номеру мобільного НОМЕР_7 , який ОСОБА_7 вказує як контактний номер, в ході якої слідчим повідомлено про необхідність прибуття ОСОБА_7 для вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри на 12 годину 00 хвилин 20.05.2024 за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20. Також, 16.05.2024 у період часу з 17:52 по 17:55 з мобільного телефону НОМЕР_8 за допомогою месенджерів «Viber» та «Telegram» на вищезазначений номер телефону НОМЕР_7 слідчим направлені скановані копії повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12023162480001397 від 14.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України. 
		Крім того, з метою виклику ОСОБА_7 , вручення ОСОБА_7 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри 16.05.2023 о 18:23 скеровано повістки про виклик до органу досудового розслідування на 12:00, 14:00, 16:00 на 20.05.2024 з офіційної електронної поштової адреси Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві «official@mk.dbr.gov.ua» на електронну поштову адресу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » який ОСОБА_7 вказала як контактний та підтвердила у судовому засіданні, як адресу її особистої електронної пошти, а також скеровано скановану копію повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні № 12023162480001397 від 14.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України. При цьому пояснення ОСОБА_7 про те, що остання забула пароль від вказаної електронної пошти, а тому вона вважається такою що не отримала електронне повідомлення, не знайшли свого підтвердження, та суд вважає такими, що надані з метою уникнення кримінальної відповідальності. 
		17.05.2023 року з метою вручення ОСОБА_7 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, слідчий прибув до вказаного ОСОБА_7 свого місця мешкання в хостелі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ФОП « ОСОБА_8 » адресою: АДРЕСА_2 , де адміністратором закладу -  ОСОБА_32 підтверджено, що ОСОБА_7 дійсно проживає за вказаною адресою, але на момент прибуття відсутня, у зв`язку з чим порядку ст.ст. 278, 111, 135 КПК України вжито заходів щодо вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 та повісток про виклик до органу досудового розслідування, від отримання яких адміністратор закладу ОСОБА_33 відмовилась. О 14:43 годин зазначені обставини вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12023162480001397 від 14.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, повістки про виклик до органу досудового розслідування та повістки про виклик на допит вручені із застосуванням відеозапису та у присутності свідків: ОСОБА_34 , ОСОБА_35 .
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_36 підтвердив обставини вручення повідомлення про підозру за місцем проживання ОСОБА_7 та пояснив, що у період часу 15-18 травня 2024 року приблизно о 14 годин він разом з ОСОБА_37 були запрошені у якості понятих при проведенні вручення повідомлення про підозру у хостелі, розташованому біля ТЦ «Афіни», куди прибув слідчий, якому адміністратор хостелу підтвердила, що ОСОБА_7 проживає у даному хостелі, але відсутня. Після чого слідчий здійснив спробу залишити адміністратлому повідомлення про підозру для ОСОБА_7 , однак остання відмовилась. Тому, здійснюючи відеофіксацію, слідчим були зачитані права та повідомлення про підозру було залишено на столі.
		Надалі, 17.05.2024 року о 18:27 з метою виклику ОСОБА_7 до органу досудового розслідування з офіційної електронної поштової адреси Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві «official@mk.dbr.gov.ua» на електронну поштову адресу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » який ОСОБА_7 вказала як контактний, скеровано повістки про виклик до органу досудового розслідування на 20.05.2024 на 12:00, 14:00, 16:00 годин.
		Того ж дня, 17.05.2024 року о 20:00 годин повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України відносно ОСОБА_7 та повістки про виклик до органу досудового розслідування на 12:00, 14:00, 16:00 на 20.05.2024 року вручені під особистий підпис хостес «ІНФОРМАЦІЯ_9» ОСОБА_38 . 
		       На підставі досліджених документів, судом встановлено, що доводи ОСОБА_7 про нібито не вручення їй повідомлення про підозру у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України не знайшли свого підтвердження та повністю спростовані дослідженими судом документами.
		       Суд зауважує, що в період досудового розслідування ОСОБА_7 не оскаржувалось повідомлення про підозру.
		       Суд враховує, що відносно ОСОБА_7 у зазначений період часу ухвалою слідчого судді від 01.04.2024 року був застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, та покладені передбачені КПК України обов`язки, що свідчить про те, що ОСОБА_7 мала місце постійного проживання та інші засоби зв`язку - мобільний зв`язок, електронну пошту, тощо, які були відомі органу досудового розслідування, тобто ОСОБА_7 була зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки. 
		З досліджених судом документів, в тому числі рапорту слідчого ОСОБА_39 (зі скріншотами), судом встановлено, що слідчим виконані всі можливі передбачені законодавством заходи для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру. Проте, поведінка ОСОБА_7 свідчить про те, що вона різними способами фактично ухилялась від виконання своїх обов`язків, передбачених діючим відносно неї запобіжним заходом, штучно створюючи умови для перешкоджання слідчому належним чином вручити їй повідомлення про підозру, умисно ухиляючись від явки до органу досудового розслідування на здійснені виклики, які вона неодноразово отримала шляхом мобільного зв`язку та електронною поштою, тобто була обізнана про необхідність явки до органу досудового розслідування, маючи статус підозрюваної.
		Враховуючи встановлені судом обставини вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.436-2ч.3 КК України, поведінку ОСОБА_7 , яка свідчить про умисне перешкоджання виконанню слідчим вимог діючого КПК України, суд вважає, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 436-2 ч. 3 КК України фактично вручено обвинуваченій ОСОБА_7 належним чином та будь-яких порушень норм діючого КПК України при врученні повідомлення про підозру, судом не встановлено. 
		Щодо інших доводів обвинуваченої суд зазначає наступне.
		На підставі ухвали слідчого судді 22.03.2024 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , в ході якого виявлено та вилучено коробки від стартових пакетів операторів зв`язку «Водафон» з абонентськими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , коробки від стартових пакетів операторів зв`язку «Lifecell» з абонентськими номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , аркуш паперу з рукописними записами, зокрема « ІНФОРМАЦІЯ_8 », «ІНФОРМАЦІЯ_15», матеріалами службового розслідування відносно ОСОБА_7 .
		Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.                        
		Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу. 
		Судом встановлено, що слідчим 22.03.2024 року проведено обшук службового кабінету НОМЕР_11 відділення поліції № 3 ОРУП № 1 за місцем роботи ОСОБА_7 , відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 233 КПК України на підставі письмової згоди начальника відділення поліції. У ході вказаного обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон марки «REDMI» модель НОМЕР_9 у чохлі; ноутбук марки «LENOVO» сірого кольору з наліпками, без маркування, з пошкодженнями корпусу та зарядним пристроєм до нього; флешносій «TG VEGA» 16 Gb.
		Відповідно до Постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа N466/525/22) слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об`єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у  кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати.
		28.03.2024 року слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку службового кабінету НОМЕР_11 відділення поліції № 3 ОРУП № 1 за місцем роботи ОСОБА_7 , яким визнано доцільність проведення невідкладної слідчої дії. На виявлені в ході обшуку речі слідчим суддею накладено арешт.
		Щодо доводів обвинуваченої про порушення норм КПК України при проведенні обшуку службового кабінету, в тому числі фіксації обшуку відеозаписом, суд зазначає наступне.
		Свідок ОСОБА_40 пояснила суду, що у березні 2024 року вона приймала участь у якості понятої при обшуку службового кабінету у Хмельницькому відділі поліції. Крім неї була присутня понята ОСОБА_41 , співробітники СБУ та інші особи. При проведенні обшуку ОСОБА_7 не розмовляла, ніби-то погано себе почувала, через що на місце була викликана швидка медична допомога, лікарі якої оглянули ОСОБА_7 та підстав для госпіталізації не встановили. На пропозицію слідчого викликати адвоката, ОСОБА_7 не реагувала. Відеозапис слідчої дії перервався через пошкоджену карту, потім відеозапис був продовжений. Під час обшуку вилучили ноутбук, мобільний телефон. 
		Свідок ОСОБА_42  пояснила суду, що була присутня у якості понятої при обшуку службового кабінету  ОСОБА_7 . Співробітники зайшлидо кабінету та повідомили, що буде проведений обшук, на що  ОСОБА_7  впала на підлогу та лежала на підлозі, тому їй викликали швидку медичну допомогу, оскільки вона просила. Працівники швидкої допомоги повідомили, що все в нормі, тиск теж. Також ОСОБА_7  пропонували надати адвоката, однак вона не реагувала. Під час обшуку вилучили ноутбук, мобільний телефон. Проводилась відео фіксація, однак були проблеми з картою, тому відеозапис перервався. 
		Згідно вироку Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2021 року (справа N752/7440/18, провадження N1-кп/991/188/19) - обшук проведений уповноваженими особами з дотриманням порядку встановленого ст. 234, 235, 236 КПК, процесуальний дозвіл на проведення слідчої дії отриманий у встановленому законом порядку, протокол обшуку складений із дотриманням процесуальних норм, передбачених ст. 103-107 КПК, сумнівів у достовірності вилучених документів судом не убачається, а сторона захисту про їхню наявність не зазначала, сама по собі відсутність відеозапису обшуку через неможливість його відтворення не може бути  підставою для визнання доказів, отриманих під час обшуку, недопустимими.
		Відповідно до постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2024 року (справа N567/10/20) переривання відеозапису обшуку з технічних причин (відсутність частини відеозапису щодо місця вилучення речей), за умови що таким записом зафіксовано відшукання речей, не може бути підставою для визнання недійсною всієї слідчої дії.  У такому випадку, суд на виконання приписів ч. 6 ст. 107 КПК повинен з`ясувати, чи заперечують сторони відповідність дійсності відомостей про вилучення цих конкретних речей, зазначених у протоколі, наявність зауважень учасників слідчої (розшукової) дії, і чи можливо встановити достовірність зафіксованих у протоколі відомостей шляхом дослідження інших письмових доказів і допиту учасників слідчої дії.
		У судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_7 не заперечувала факт належності вилучених речей, зокрема ноутбука їй, а також поняті, допитані в судовому засідання підтверджують обставини проведення обшуку. Крім того, жодних заперечень зі сторони учасників слідчої дії не надходило та не зафіксовано в протоколі обшуку.
		Крім того, на підставі доручення слідчого, 25.03.2024 року оперуповноваженим відповідно до ст. 237 КПК України проведено огляд ноутбука марки Lenovo, вилученого під час обшуку службового кабінету НОМЕР_11 відділення поліції № 3 ОРУП № 1 за місцем роботи ОСОБА_7 .
		У ході проведення вказаного огляду в компютері знайдено текстовий файл, при відкритті якого зазначено наступний зміст ІНФОРМАЦІЯ_17. Коробки з-під указаних номерів телефонів були вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 .
		Переривання відеозапису обшуку з технічних причин, тобто формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при проведенні обшуку не спричинило появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення вищезазначеної процесуальної дії, які підтверджені іншими доказами, дослідженими судом. 
		Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження. 
		На підставі викладеного, суд вважає, що посилання обвинуваченої щодо недопустимості протоколів обшуку та огляду є неспроможними, оскільки такі процесуальні документи містять усі дані, передбачені статтями КПК, порушень, що б вказували на недотримання органами досудового розслідування вимог щодо проведення таких слідчих та процесуальних дій, з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
		Щодо протоколів огляду мобільних телефонів, наданих свідками ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_20 та ОСОБА_43 для огляду судом не встановлено підстав для визнання зазначених доказів недопустимими.
		В досліджених протоколах огляду мобільних телефонів, зафіксовано публікації сторіз з інстаграм сторінки ІНФОРМАЦІЯ_2 та переписки з абонентами на фото яких зафіксована ОСОБА_7 , з номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , або поштою ІНФОРМАЦІЯ_5 ., коробки з під указаних телефонів були вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 і вказаний телефоний номер виявлено під час огляду ноутбука Леново, файлу «сайты», в якому міститься наступна запис «ІНФОРМАЦІЯ_18 ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Адресу зазначеної електронної пошти ОСОБА_7 підтвердила як свою особисту електронну пошту. 
		Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи щодо визнання недопустимим доказом висновку експерта від 27.02.2024 року № 52/24 з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 69 КПК України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
		Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ст.4 зазначеного вище Закону).
		Слідчим у кримінальному провадженні 31.01.2024 року призначено судово-лінгвістичну експертизу (семантико-текстуальне дослідження писемного мовлення) та направлені матеріали для дослідження, які зазначені в постанові та у висновку експерта.
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 69 КПК України експерт має право заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.
		Відповідно до п 2.1.2. науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998  № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах або усних повідомленнях (за їх текстовими відтвореннями), їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в них (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора.
		Об`єктом семантико-текстуальної експертизи може бути як текст (промова), так і його (її) фрагменти, окремі висловлювання, слова, написи, текстові відтворення усного мовлення тощо. 
		Якщо постає завдання здійснити семантико-текстуальну експертизу усномовленнєвого повідомлення (промови, висловлювання), то замовник цієї експертизи разом із цифровим (чи аналоговим) записом промови має надати дослівне текстове відтворення її змісту (стенограму), зроблене власними засобами.
		Питання, поставлені перед експертом, вирішуються ним за допомогою спеціальних знань у галузі лінгвістики на основі загальних і окремих норм мови з використанням посібників, академічних наукових праць, словників, довідників та інших наукових джерел.
		Експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), погрозу, пропозицію, обіцянку або надання, прийняття, спонукання до надання будь-якої вигоди (вказується, яких саме дій) тощо на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.
		У вищезазначеному висновку експерта зазначено про те, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність, що відповідає вимогам закону та інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.98 № 53/5 (абзац чотирнадцятий пункту розділу ІV).
		За викладених обставин, судом не встановлено підстав, передбачених нормами КПК України для визнання висновку експерта від 27.02.2024 року № 52/24 недопустимим доказом за підстав, зазначених обвинуваченою, оскільки у зазначеному висновку надані відповіді на питання слідчого, поставлені на вирішення експерту, висновок експерта отриманий у відповідності до норм КПК України, тому суд визнає висновок експерта належним і допустимим доказом у кримінальному провадженні.
		Вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до вищезазначених доказів судом не встановлено відповідних передумов та підстав для визнання їх недопустимими, оскільки доводи обвинуваченої, які вона вважає підставами для визнання доказів недопустимими, необґрунтовані та безпідставні.
		Суд аналізуючи дотримання в цілому порядку визначеного КПК України, зауважує, що Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року в справі №753 /11828/13-к вказав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
		У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі №671/463/15-к).
		У цій справі порядок, встановлений КПК України дотримано.
		Внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування відповідає вимогам ст. 214 КПК України, вимоги ст. 219 КПК України дотримані. Слідчі дії (огляди) проведені о/у на підставі відповідних доручень.
		Експертиза проведена на підставі відповідної постанови про її призначення. Саме семантико-текстуальне дослідження мовлення - це підвид експертизи писемного мовлення, яка проводиться з метою встановлення об`єктивного змісту, стилістичних та інших мовних особливостей тощо письмового або усного текстів та окремих їх компонентів (фрагментів, висловлювань, термінів, понять, слів та словосполучень), що мають значення для справи.
		При зміні обвинувачення прокурором були дотримані вимоги ч. 2 ст. 338, ст. 341 КПК України.
		Крім того, суд зазначає, що у письмових клопотаннях та поясненнях обвинуваченої містяться також інші доводи про визнання доказів недопустимими та її думки щодо доказового значення показань свідків та інших питань, які не потребують детального аналізу судом та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. 
		Суд зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» заява № 303-A, § 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, § 58, від 10 лютого 2010 року).
		Суд, належним чином перевіривши та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, встановив, що процесуальні дії в період досудового розслідування були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства України, з дотриманням вимог КПК України.
		Оцінюючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, доведена у повному обсязі.
		З урахуванням того, що стороною обвинувачення у тексті кваліфікації дій ОСОБА_7 допущена описка, а саме замість кваліфікуючої ознаки - «заперечення», помилково зазначена кваліфікуюча ознака - «визнання правомірною», яка підлягає виключенню з тексту кваліфікації дії та зазначенням кваліфікуючої ознаки - «заперечення», яка є встановленою та підтвердженою дослідженими доказами та відповідає складу злочину, встановленому у діях ОСОБА_7 , тому суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 436-2 КК України - поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення здійснення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчинене службовою особою. 
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
		Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.
		       Відповідно до ст.66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
		Відповідно ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлені.
		У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		       Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		       З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, свою вину у вчиненні злочину не визнала, не усвідомила суспільну небезпечність своїх дій, не розкаялась у скоєному, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин, що свідчить про те, що необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, покарання їй слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 436-2 КК України без конфіскації майна.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.
		       Питання про речові докази суд вірішує на підставі ст. 96-2 КК України, ст. 100 КПК України.
		       Питання про процесуальні витрати суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.
		       Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 28.03.2024 року підлягає скасуванню.
		       На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-374, 376, 392- 395, КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		        ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без конфіскації майна.
		       Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_7 до набрання вироку законної сили - залишити без змін.
		       Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту її фактичного затримання, тобто з 30.05.2024 року.
		       Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 28.03.2024 року - скасувати.
		       На підставі ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати речові докази, вилучені у ОСОБА_7 у власність держави, а саме: мобільний телефон марки «REDMI» модель НОМЕР_9 у чохлі; ноутбук марки «LENOVO» сірого кольору з наліпками, без маркування, з пошкодженнями корпусу та зарядним пристроєм до нього; флешносій «TG VEGA» 16 Gb.
		Речові докази: коробки від стартових пакетів оператору зв`язку «Vodafone» з абонентськими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з пластиковими холдерами без сім-карт; коробки від стартових пакетів оператору зв`язку «Lifecell» з абонентськими номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 з пластиковими холдерами без сім-карт - знищити; аркуш паперу з рукописними записами, зокрема «ІНФОРМАЦІЯ_8», «ІНФОРМАЦІЯ_15»; матеріали службового розслідування відносно ОСОБА_24 на 29 арк. - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
		       Стягнути з  ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експертів на користь держави, а саме за проведення судово-лінгвістичної експертизи, у розмірі 7572 (сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 80 копійок.
		       Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
		       Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		       Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
		 
		 
		 
		       Суддя                                                                           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...